Розвиток здоров’язбережувальної компетентності на уроках біології

    Дослідження проблеми здоров'я та здорового способу життя в галузі шкільної освіти наголошують на необхідності виховання свідомого ставлення до власного здоров'я у школярів, створенні здоров'язбережувального освітнього та виховного середовища і широкому застосуванні здоров'язбережувальних технологій.

1.3 Здоров’язберігаючі аспекти сучасного уроку

Наприкінці ХХ століття у сфері освіти стали очевидними дві тенденції, що зростають і посилюються до сьогоднішнього часу.

Перша – стрімке зростання кількості дітей, які з дуже раннього віку охоплені обов'зковою освітою на фоні збільшення різних типів освітніх закладів, інноваційних технологій і методик, програм і підручників. Друга – поширення кількості соматичних і психофізичних захворювань у дітей, проблем морального плану і зниження якості освіти.

Вчені вважають, що основними факторами ризику, які впливають на здоров’я дітей, є забруднення довкілля, гіподинамія, травматизм, поширення  наркотичної залежності, неправильне харчування, а також шкільні фактори ризику. Традиційна система навчання негативно впливає на всі компоненти здоров’я – викликає втому, деформує мотиваційну сферу, уповільнює розвиток, виснажує адаптаційні резерви організму, провокує серед школярів зростання хронічних і так званих «шкільних» хвороб.

Медико-психолого-педагогічна практика показує, що велика кількість школярів у процесі пізнавально-навчальної діяльності знаходиться сьогодні у стані хронічної втоми, яка є основою нервово-психічного виснаження. Дослідженнями доведено, що педагогічні помилки або неправильні педагогічні технології негативно впливають на дитячу психіку у вигляді дидактогенних чи невротичних порушень. Унаслідок психологічної дезадаптації діагностичне обстеження школярів фіксує:

• низький рівень пізнавальної активності;

• низький рівень мотивації навчальної діяльності;

• нестійкість емоційної сфери;

• високий рівень тривожності;

• не сформованість навичок спілкування тощо.

Фактори ризику, що мають місце в закладах освіти і призводять до погіршення здоров’я дітей і підлітків від першого до останнього року навчання, прийнято називати «шкільними».

Важливо відзначити, що негативний вплив шкільних факторів ризику припадає на період інтенсивного росту й розвитку організму дитини, яка дуже чутлива до будь-яких несприятливих впливів.

Здоров’я людини формується з дитинства. Тому не викликає сумніву, що в розв'язанні проблеми формування здоров'я людини як стану її повного благополуччя в усіх аспектах – фізичному, психічному, соціальному й духовному – пріоритетне значення має школа.

Практична реалізація визначених завдань залежить, насамперед, від учителя, завдяки якому процесс навчання будь-якої шкільної дисципліни має стати невід'ємною частиною збереження й зміцнення здоров'я дітей. Не менш важливим є й те, щоб учитель слугував прикладом здорового способу життя.

Актуальність забезпечення вчителем здоров'ятворчих умов розвитку школярів підсилюється й тим, що реальна шкільна практика поки що не забезпечує збереження і покращення стану здоров’я учнів.

Так, за статистичними даними, до 80-90% дітей шкільного віку мають відхилення у здоров’ї, за період навчання з 1-го по 9-й класи кількість  здорових дітей зменшується у 4 рази. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, значна частина захворювань дітей і молоді має так звану дидактогенну природу (дидактичні неврози, стреси, перевантаження, стомлення учнів), тобто прямо викликана або спровокована школою.

Отже, реальна освітня практика вимагає розв'язання проблеми науково-методичного обгрунтування реалізації вчителем професійно-педагогічної діяльності, спрямованої на збереження та зміцнення здоров'я дитини, формування її усталеної мотивації на здоровий спосіб життя, на запобігання негативним впливам навчального процессу.

Стає очевидною  потреба зміни ставлення до  здоров’я дитини в системі освіти. Сьогодні урок, як основна форма організації навчально-виховного процесу, вже не вважається сучасним, хоча б він і відрізнявся всім різноманіттям найсучасніших засобів та педагогічних прийомів, якщо на цьому уроці не враховується здоров’я дитини, якщо дитина під час його проведення втрачає своє здоров’я.     Здоров’язберігаюча педагогіка, з одного боку, має сформувати в учнів спеціальні знання, уміння, навички збереження і зміцнення свого здоров’я, створення індивідуального здорового способу життя, а з іншого – передбачати в педагогічних технологіях можливості здійснення самостійних спроб удосконалення себе, свого тіла, психіки, емоцій, працювати над розвитком своїх комунікативних здібностей, виховувати гуманне ставлення до світу, до оточення, до самого себе . Знання, володіння і застосування здоров’язберігаючих технологій є важливою складовою професійної компетентності сучасного педагога. Під здоров’язберігаючими технологіями сьогодні слід розуміти: - сприятливі умови навчання  дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання); - оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм); - повноцінний та раціонально  організований руховий режим. Слід зазначити, що впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій пов’язано з використанням медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих, соціально-адаптованих, екологічних здоров’язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності. Сутність здоров’язберігаючих та здоров’яформуючих технологій постає в комплексній оцінці умов виховання і навчання, які дозволяють зберігати наявний стан учнів, формувати більш високий рівень їхнього здоров’я, навичок здорового способу життя, здійснювати моніторинг показників індивідуального розвитку, прогнозувати можливі зміни здоров’я і проводити відповідні психолого-педагогічні, корегувальні, реабілітаційні заходи з метою забезпечення успішності навчальної діяльності та її мінімальної фізіологічної "вартості”, поліпшення якості життя суб’єктів освітнього середовища. Аналіз існуючих здоров’язберігаючих технологій дає можливість виокремити такі типи [8]: • здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини; • оздоровчі – технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія; • технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання; • виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини. Знання, володіння і застосування здоров’язберігаючих технологій є важливою складовою професійної компетентності сучасного педагога. Ураховуючи вищезазначене, критеріальними показниками сучасного здоров’язберігаючого уроку є: санітарно-гігієнічні, організаційно-навчальні, психологічні та навчально-методичні. Критеріальні показники сучасного аналізу уроку з точки зору здоров’язберігаючої педагогіки: санітарно-гігієнічні: • санітарно-гігієнічний режим: провітрене приміщення, чисто вимита підлога, відсутність пилу на підвіконнях, наявність кімнатних рослин, чиста дошка; • раціональне освітлення класу згідно з санітарно-гігієнічними вимогами; • відповідний тепловий режим, наявність термометра; • відповідність парт зросту і віку учнів; • ергономічність кольорового забарвлення навчального приміщення; • оснащеність уроку необхідним обладнанням, задовільний його стан; • відсутність монотонних звукових подразників (комфортний для людини рівень шуму – 10 Дб, звичайна спокійна розмова – 40 Дб, максимально можливий рівень звуку, який не шкодить здоров’ю, – 70 Дб); • тривалість застосування ТЗН згідно з санітарно-гігієнічними вимогами: 25-30 хвилин у 8-11 класах; організаційно-навчальні: • чергування видів навчальної діяльності учнів (оптимально – не менше 4-6, середня тривалість одного виду навчально-пізнавальної діяльності не більше 10 хвилин); • щільність уроку – 60-80 %, середньошвидкий темп уроку; • оптимальний розподіл навчального матеріалу та доцільність навантаження учнів протягом уроку; • профілактика втоми:  через оптимальне сполучення- фронтальних, групових та індивідуальних форм роботи з учнями, зміну довільної та емоційної активності й розслаблення, чергування періодів активності й розслаблення, зміну видів навчальної діяльності;  застосування протягом  уроку- динамічних пауз, фізкультхвилинок (для очей, шиї, хребта, пальців рук на 20 і 35 хвилинах уроку), масажних вправ, релаксаційних пауз, хвилин розслаблення з використанням музичного супроводу; • диференційовані домашні завдання – їх обсяг, робочий ритм, з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх профільної спрямованості; психологічні: • урахування вікових психолого-фізіологічних особливостей учнів: • у 6-8 років у дітей переважає наглядно-дійове мислення; • з 8 років у дітей починає формуватися абстрактно-логічне мислення; • в 11-15 років переважаючим видом діяльності є спілкування з однолітками, важливим є виховання виявлення емоцій тощо; • урахування особливих потреб дитини (вад розвитку); • формування мотивації на досягнення успіху в навчанні (пояснення виконання завдань, підтримка зацікавленості, успіхів учнів учителем, організація інтерактивного навчання та надання взаємодопомоги); • раціональне використання завдань, спрямованих на розвиток пам’яті, уваги, уяви, мислення, мови; • оцінювання навчальної діяльності дітей шляхом порівняння навчальних досягнень учня не з іншими, а з самим собою; • створення емоційно-позитивного клімату навчання (суб’єкт-суб’єктна взаємодія, наявність емоційних розрядок, добрих жартів, посмішок, використання гумористичних картинок, афоризмів, музикального супроводження тощо); • кваліфіковане застосування елементів музикотерапії, рухотерапії, аромотерапії, кольоротерапії, арттерапії, тощо; • вигляд учнів у кінці уроку:  відсутність стомлення, висока працездатність, активність, здоровий колір обличчя тощо;  урівноваженість психічного  стану;  усвідомлене ставлення  до себе, адекватна- оцінка своїх здібностей і можливостей інших людей;  віра у свої сили, настанова на успіх- у житті; навчально-методичні: • зв’язок теми, мети, змісту уроку з життям і здоров’ям людини, наявність акцентів на здоров’язбереження; • особистісна зорієнтованість уроку; • спрямування уроку на розвиток життєвих навичок, компетентностей, цінностей; • формування в учнів життєвої мотивації на здоров’я, ведення здорового способу життя; • методи педагогічного впливу на учнів (оптимально – не менше 3 видів за урок: словесний, наочний, аудіовізуальний, самостійної, активної, інтерактивної діяльності тощо); • наявність можливості вільного вибору в учнів (виду навчальної діяльності, способу діяльності, рівня складності завдань, способу взаємодії, доведення особистісної думки, самооцінки і взаємної оцінки результатів діяльності, самопізнання); • наявність і застосування завдань різної складності з урахуванням особистісних можливостей учнів; • гармонійне поєднання навчання, виховання і розвитку учнів у навчальній діяльності; • домашнє завдання з можливістю вибору різних рівнів його складності, коментування правильності його виконання. Отже, сучасний урок має бути здоров’язберігаючим, здоров’яформуючим, здоров’язміцнюючим, спрямованим на формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, учити культури здоров’я на засадах розвитку життєвих навичок. Такий підхід до сучасного уроку зобов’язує вчителя бути взірцем здорової людини. Тільки в тісному взаємозв’язку з учнями, батьками, медичними працівниками, практичними психологами, соціальними педагогами, усіма тими, хто зацікавлений у збереженні і зміцненні здоров’я дітей і молоді, педагоги спроможні створити здоров’язберігаюче освітнє середовище.

 

Розділ 2. Особливості розвитку здоров’язбережувальної компетентності на уроках біології.

         2.1  Розвиток  здоров’язбережувальної компетентності на уроках біології шляхом активного та інтерактивного навчання .

  Найвищими соціальними цінностями  Конституція України визнає життя  і здоров´я людини. Згідно з  Основним Законом,  держава несе  відповідальність перед людиною  за свою діяльність і зобов´язана  вирішувати завдання виховання  здорового покоління, від чого  значною мірою залежить соціально-економічний  розвиток країни і суспільства  в цілому.

      Людина може бути успішною, компетентною в усіх сферах, але якщо в неї відсутнє здоров'я, то все не в радість. Проблема збереження здоров'я учнів була й залишається актуальною. Не секрет, що сьогодні все менше й менше залишається дітей, які закінчують школу здоровими..

      В який спосіб  сформувати компетентнісне ставлення  до свого здоров'я в школярів  — завдання, що стоїть перед педагогами, виконати яке вони зможуть, якщо дадуть учням міцні теоретичні знання про те, що таке здоров'я, як воно закладається, зберігається і руйнується, мотивації до збереження і зміцнення здоров'я  сформують практичні вміння й навички зі збереження свого здоров'я під час вивчення шкільного курсу «Біологія». Особливо зміст навчального курсу біології 9 класу спрямований на формування мотивації до збереження і зміцнення здоров'я, переконання у необхідності відповідального ставлення до власного здоров'я, оволодіння знаннями про здоров'я, методи його формування, збереження та зміцнення, усвідомлення залежності процесів життєдіяльності та здоров'я людини від природних і соціальних факторів, формування готовності учнів використовувати одержані знання, уміння і способи діяльності в реальному житті для розв'язання практичних завдань.

    Методи активного та інтерактивного навчання, творчі завдання, нестандартні уроки сприяють формуванню у школярів компетентнісного ставлення до свого здоров'я.

Запалити  в  учнів  бажання  вчитися – основне  завдання  кожного  творчого  вчителя.   І  зробити  це  доцільно  на  етапі  мотивації  навчальної  діяльності

    Мотивація навчальної  діяльності учнів – це окремий етап уроку, проте її треба здійснювати на кожному з етапів різними способами – залежно від дидактичної мети й типу уроку.Мотивація полягає в тому, щоб сфокусувати увагу учнів  на проблемі й викликати інтерес до обговорення. Мотивація є своєрідною паузою, яка дає можливість дітям переключитися з одного уроку на інший. Щоб  досягти  необхідного  результату,  можна  використовувати  різноманітні  прийоми  пізнавальних  мотивів:

• бесіда ( у  вступному  слові  вчитель  окреслює  коло  питань,  які розглядатимуться  на  уроці;

• створення  проблемної  ситуації (питання,  демонстрація  експерименту, або  надання  до  уваги  учнів  логічної  суперечності;

• використання  прийому  « Дивуй». ( вчитель  наводить  дивні  факти  або    майже  неправдоподібні  історі;

• використання  творчих  завдань  ( складання  кросвордів,  загадок,  віршів,  сенканів;

• використання  під  час  уроку  художньої  та  наукової   літератури створення  ситуації  успіху,  на  основі  діяльнісного  підходу  до  навчання

Тема.Організм людини як біологічна система( 9 клас)

«Розумна людина не та яка багато знає, а та, яка знає саму себе» Гете

Як ви розумієте ці слова?

Тема. Куріння( 9 клас)

Давня притча розповідає, що одного разу до купців, які продавали тютюн і занадто розхвалювали свій товар,підійшов мудрець. Він сказав: «Крім усіх тих чудових якостей, які ви розхвалюєте, тютюну притаманні ще три: до хати  курця не зайде злодій, його не вкусить собака і він ніколи не постаріє». Купці з радістю  вислухали старого, але попросили пояснити ці якості. А як би ви пояснили їх ?

Тема.Ендокринна регуляція функцій організму людини( 9 клас)

Із 1940 року багато атлетів і культуристів почали застосовувати тестостерон та його похідні.

Як ви дуваєте з якою метою  спортсмени вживають цей гормон і до яких негативних наслідків це може призвести?

Тема.Терморегуляція( 9 клас)

Чому після відвідування лазні людині дихається легше?

Тема.Регуляція кількості води в організмі ( 9 клас)

 Як ви думаєте, за посиленого  потовиділення уповільнюється функція нирок чи ні?

Тема.Роль шкіри в терморегуляції ( 9 клас)

Теоретичні розрахунки показують, що за 1 год активної гри у футбол температура спортсмена моглаб піднятися на 11.5 С. Практично цього ніколи не відбувається. Поясніть причину наведеного факту.

Тема.Будова  і функції органів дихання( 9 клас)

Поясніть такий дослід: кроликові вводять в носову порожнину трубочку, через яку він дихає. Через короткий проміжок часу  кролик гине. Чому?

Тема.Захворювання травної системи, їх профілактика( 9 клас)

«Людина – це сума їжі, яку вона вживає. Те як ви почуваєтеся, залежить  від того що ви їсте. Кожна частина вашого організму формується з їжі – волосся, очі, зуби, кістки,кров. Навть вираз вашого обличчя складається з того, що ви їсте. Тому здорова людина – щаслива людина» Поль Брегг

Тема. Рухова активність і здоров’я( 9 клас)

 «Ніщо так не виснажує і не руйнує людину, як тривала фізична бездіяльність»

Арістотель

Тема. Земноводні ( 8 клас)

Оповідання – містифікація

Прийом     «Лови  помилку»    

 Яскраве сонячне проміння збудило крихітну кумку, що солодко спала на зеленій травичці. “Ой, як хочеться їсти, - подумала вона. І почала озиратися навкруги. Вона з надією повертала голову то вліво, то вправо сподіваючись угледіти здобич.  Аж ось побачила комара, що сів перепочити на листок очерету та ненароком заснув. Хитра кумка підкралась до комара, стрімко підстрибнула на своїх довгих ногах і... яка невдача – комар виявився спритнішим, і в боротьбі за існування переміг кумку. Від такого конфузу кумка засумувала, та і в животі бурчало. “А що як спробувати ряску? Он мій знайомий Карась їсть і нічого, та і фігуру слід підправити – кажуть ряска дуже поживна. Голод не тітка – довелось кумкі поснідати ряскою . А може це і на краще – продумала жабка – буду струнка, гарна. А то люди мене не люблять – бояться, що від мене у них гуски з’являться. Аж ось в траві щось зашурхотіло. Кумка злякано визирнула із своєї схованки “А хто це пробіг повз мене в таку рань? А та це ж тритон. Мабуть на побачення. Бач як гребінь червоно – блакитним перламутром виблискує. А може і мені закохатись, що я гірша? І кумка замріяно відкинулась у траві, споглядаючи синє небо.

    Физкультхвилинки - обов'язкова складова частина уроку. Физкультхвилинка має складатися з невеликої кількісті вправ, що не потребує великого напруження, складної координації і впливають на основні  м’язові групи. Такі  вправи поліпшують кровообіг і дихання, сприяють підвищенню розумової працездатності, позитивно впливають на  емоційний стан учнів. 

       Вправи для профілактики зорового стомлення.

1. Горизонтальні рухи  очей: направо-наліво.

2. Рух очними яблуками  вертикально вгору-вниз.

3. Кругові рухи очима: за годинниковою стрілкою і  в протилежному напрямку.

4. Інтенсивні заплющення  та розплющення очей у швидкому  темпі.

5. Рух очей по діагоналі: скосити очі в лівий нижній  кут, потім по прямій перевести  погляд вгору. Аналогічно в протилежному  напрямку.

6. Зведення очей до  носа. Для цього до перенісся  поставте палець і подивіться  на нього - очі легко “з'єднаються”.

7. Часто поморгайте очима.

8. Робота ока “на відстань”. Підійдіть до вікна, уважно подивіться  на близьку, добре видиму деталь: гілку дерева, що росте за вікном, або на подряпинку на склі. Можна наклеїти на скло невеликий  шматок паперу. Потім направте  погляд удалину, намагаючись побачити  максимально віддалені предмети.

Кожну вправу слід повторювати не менше 6 разів у кожному напрямку.

      Дихальні вправи  О.Стрельнікової.

“Геніальна не я, - говорила Олександра Миколаївна Стрельнікова, - геніальна гімнастика, яку ми з мамою винайшли!”