Аналіз діючої системи операційного менеджменту товариства

Розглянемо концепції операційного менеджменту. У загальному значенні в науці під «концепцією» розуміється система поглядів на об’єкт, властивість, явище, процес тощо. Щодо операційного менеджменту, то під концепцією слід розуміти: 1) систему наукових знань, що формують теоретичну базу практики керування операційною системою (операціями); 2) систему розробки і забезпечення науковими рекомендаціями практики операційного менеджменту.

Операційний менеджмент є неоднорідним як за теоретико-методологічним обґрунтуванням, так і за конкретно-прикладним значенням. Це не дивно, адже наука і практика можуть сповідувати різні концепції операційного менеджменту, вибудовувати різноманітні його моделі. Однак, якщо під концепцією операційного менеджменту розуміти систему поглядів, спрямовану на раціоналізацію і підвищення ефективності операційних систем через оптимізацію і раціоналізацію операцій, то, напевно, доцільно виділити аналітичну, технологічну й інтегральну концепції [23].

Аналітична концепція ‒ первісний класичний підхід до операційного менеджменту як до теоретичної науки, об’єктом вивчення якої є керування операціями й операційними системами. Технологічна концепція базується на основах системотехніки і системоаналізу, що використовуються як для моделювання власне операцій і операційних систем, так і їхнього синтезу.

Автоматизація операцій сполучається з використанням сучасних інформаційних технологій для вирішення складних проблем керування операціями й операційними системами. Інтегральній концепції можна пророкувати перспективність і популярність. Вона покликана відбивати нове розуміння бізнесу, коли окремі операції будуть розглядатися як деякі центри бізнес-активності чи аналогічні структури, об’єднані в інтегральному процесі керування операційними системами для більш повного і якісного задоволення клієнтів відповідно до їхніх специфічних потреб і цілей бізнесу.

Практичним втіленням таких концепцій стали різні системи керування виробничими операційними системами, розроблені в США і Японії. Вони широко поширені в Західній Європі. Це такі системи: орtіміzеd Production Technologies (OPT) — оптимізовані виробничі технології (розробка фахівців з США й Ізраїлю); just-in-time (JIT) — «точно вчасно»; kanban —«канбан».

«Точно вчасно» – це сучасна концепція побудови логістичної системи у операційному менеджменті, постачанні і дистрибуції, що базується на синхронізації процесів доставки сировини, матеріалів, комплектуючих в необхідних кількостях, до того часу, коли ланки логістичної системи в них мають потребу, з метою мінімізації витрат, які зв’язані з запасами [].

Розглядаючи внутрішнє середовище будь-якого підприємства як відкриту систему, що перетворює вхідні величини (різні види ресурсів) у вихідні продукти, послуги, виробничу систему виділяють як сукупність трьох складових:

• переробної підсистеми;
• підсистеми забезпечення;
• підсистеми планування і контролю.

Переробна підсистема виконує продуктивну роботу, перетворюючи вхідні величини на вихідні результати. Під час переробки ресурсів відбувається зміна форми внутрішніх властивостей, місця розташування, додається вартість живої та уречевленої праці. На виході процесу виробництва результати переробки можуть бути як позитивні (якісні товари та послуги, прибуток, робочі місця), так і негативні (неякісна продукція, збитки, безробіття).

Підсистема забезпечення безпосередньо не пов’язана з виробництвом виходу, але вона забезпечує нормальне функціонування переробної підсистеми. Ця підсистема складається з трьох функціональних підсистем нижчого порядку:

• підсистема технологічної підготовки виробництва;
• підсистема технічного обслуговування виробничої системи;
• підсистема ресурсного забезпечення виробничих процесів.

Підсистема планування та контролю планує діяльність організації на кожен наступний період, здійснює контроль за виконанням рішень, визначає стратегічні напрямки розвитку організації.

Підсистема планування і контролю отримує від переробної підсистеми інформацію про стан системи і незавершене виробництво. Інформація може поступати із внутрішнього і зовнішнього середовища організації.

Схематично операційну систему графічно можна відобразити наступним чином (рис. 1.3).

Рисунок 1.3 – Операційна система підприємства та її підсистеми

 

Підсистема планування і контролю повинна обробити весь обсяг інформації  і видати рішення про те, як повинна робити переробна підсистема.

Конкретними питаннями, що потребують вирішення, можуть бути:

• планування виробничих потужностей;
• планування виробничого процесу;
• управління матеріально-виробничими запасами;
• контроль виробництва і якості продукції, що виготовляється.

У наш час операційний менеджмент глибоко проникнув в усі аспекти бізнесу, а також інтегрований з високими технологіями й наданням високоякісних послуг [14].

Отже, операційний менеджмент опікується виробництвом продукції і перебуває посередині життєвого циклу продукції, а решта напрямів діяльності підприємства призначені забезпечувати нормальну роботу з випуску продукції підприємства. Призначення операційного менеджменту – сприяти створенню товарі: виробів або послуг, які організація може з вигодою для себе реалізувати на ринку.

 

 

1.2 Функції, методи і принципи операційного менеджменту

 

Ефективність роботи підприємства, особливо в даний час, залежить, в першу чергу, від результатів дій керівника, його апарату управління. Саме керівник (при повній самостійності підприємства) відповідальний за якість прийнятих рішень і їхню реалізацію через існуючу систему управління.

Звичайно, форми і методи управління, структура системи управління конкретним підприємством істотно залежать від його масштабу і виду діяльності. Але є і загальні риси в управлінні будь-яким підприємством, що можна продемонструвати за допомогою рисунка 1.4.

Наведена схема складається із семи великих блоків, кожний з яких несе в собі певний зміст.

Рисунок 1.4 – Концептуальна схема операційного менеджменту підприємства

Перший блок відображає суть теорії менеджменту, його складові частини. Другий – технологію і техніку управління підприємством, а блоки 3-7 функції управління – їх зміст і оцінку. Розглядаючи по черзі кожен елемент у взаємозв’язку, доцільно конкретизувати і розкрити зміст кожного блоку, що дозволить розглядати операційний менеджмент із позицій системного підходу. Концепція теорії менеджменту базується на трьох основних факторах, що впливають на людей і організацію.

Перший – ієрархічна структура організації, де основний засіб впливу – це тиск на людину зверху за допомогою примусу, контролю над розподілом матеріальних благ.

Другий – культура, тобто вироблювані суспільством, організацією спільні цінності, соціальні норми, установки поведінки, що регламентують і змушують індивіда поводитися так, а не інакше без видимого примусу.

Третій – ринок – мережа рівноправних відносин, заснованих на купівлі-продажу продукції і послуг, відносинах власності, рівновазі інтересів продавця і покупця [9].

Наведені поняття існують при будь-якій соціальній системі і тільки в комплексі. Від того, яким з них віддається пріоритет, залежить вигляд економічної ситуації в організації. Головне усередині організації – працівники, а за її межами – споживачі продукції.

Сутність операційного менеджменту слід визначати виходячи з базових принципів сучасних управлінських підходів, зокрема ‒ системного та процесного.

Розгляд операцій та операційної діяльності з точки зору системного підходу надає інтерпретацію операційної системи, як однієї з підсистем будь-якої бізнесової організації, в рамках якої здійснюється реалізація операційної функції, що включає в себе дії, в результаті яких виробляються товари, надаються послуги, виконуються роботи для задоволення запитів зовнішніх споживачів. З цього випливає, що змістом операційного менеджменту є управлінські дії, спрямовані на забезпечення ефективного функціонування операційної системи організації та досягнення цілей, поставлених перед нею.

З позиції процесного підходу зміст операційного менеджменту полягає у плануванні, організації та координації, контролі та регулюванні здійснюваних в рамках конкретного підприємства (установи, закладу, організації) процесів виробництва визначених обсягів продукції, виконання робіт чи надання послуг.

Функції операційного менеджменту були сформульовані ще А. Файолем, це планування, організація, мотивація, контроль і координація [31].

Функція планування. Реалізуючи цю функцію, підприємець аналізує стан організації, формулює майбутні цілі й завдання, розробляє стратегію дій. В операційному менеджменті за допомогою функції планування визначається, яку кількість товару може продати підприємство, як буде відбуватися процес виробництва (яке потрібно устаткування, як його краще розмістити, скільки буде вироблятися продукції протягом дня, тижня, кварталу, місяця), скільки буде потрібно ресурсів для виконання виробничої програми.

Організація ‒ реалізація наміченого плану. Це забезпечення найкращого використання машин, персоналу, сировини, поділ і кооперація праці, організація нормальних умов роботи.

Мотивація стимулює високу якість робіт й активність співробітників. Мета мотивації полягає в тому, щоб зіставляти інтереси організації з особистими потребами її працівників.

Керівник у процесі мотивації не стільки прагне до задоволення індивідуальних потреб підлеглих, скільки ‒ до створення механізму, об'єднуючого підлеглих в єдину команду. У центрі уваги функції мотивації знаходяться три поняття: цінність, інструментарій і очікування. Система мотивації включає такі складові: стиль управління; поведінка менеджера в комунікаціях; оплата праці та інше [24].

Функція контролю. Під «контролем» розуміється систематичний процес, за допомогою якого операційні менеджери регулюють діяльність організації (операційної системи), забезпечуючи її відповідність планам, цілям і нормативним показникам. Для цього операційні менеджери розроблюють (створюють) стандарти і комунікаційні мережі ‒ гаранти того, що виконавці, керівництво, організація (операційна система) реалізовуватимуть відповідні плани для досягнення мети.

Функція координації є важливою ланкою в діяльності операційної системи, де реалізується визначений комплекс операцій. Без координації операційного поля система перестає бути ефективною. Всі ці функції операційного менеджменту не можна розглядати як окремі складові процесу життєздатності операційної системи, оскільки вони складають єдине ціле з діалектичним взаємозв’язком і взаємозалежністю, що не піддається розподілу.

Функції операційного менеджменту реалізуються за допомогою певних методів, тобто способу доведення їх до виконання. У практиці управління використовують чотири групи методів: організаційні, адміністративні, економічні та соціально-психологічні.

Сутність цих методів така:

1) Організаційні ‒ перш, ніж починати будь-яку діяльність, необхідно все правильно організувати: розробити регламенти, норми, правила. Тобто спочатку потрібно створити фірму, розставити по місцях людей, дати їм завдання, показати, що потрібно робити, й уже після цього керувати людьми.

2) Адміністративні ‒ методи владної мотивації. Вони зводяться до примусу людей, застосовуються в армії та ін. подібних структурах. Умовою застосування таких методів є безальтернативність виконання поставлених завдань, мінімальна самостійність виконавців.

3) Економічні ‒ на відміну від адміністративних методів передбачають непрямий вплив на об'єкт керування. Виконавцю вказують цілі й загальну лінію поведінки, а найкращий шлях досягнення поставлених цілей він шукає сам. Ініціатива вигідна для працівника, тому що всіляко заохочується й винагороджується, насамперед, грошовими виплатами. Ці методи керування можуть виявитися обмеженими при керуванні діяльністю осіб інтелектуальних професій, для яких гроші є важливим, але головним стимулом до роботи.

4) Соціально-психологічні ‒ допомагають формувати сприятливий морально-психологічний клімат у колективі, виявляють і розвивають індивідуальні здібності кожного працівника. Виокремлюють два напрями соціально-психологічних методів: формування сприятливого морально-психологічного клімату в колективі; виявлення та розвиток індивідуальних здібностей кожного для максимальної самореалізації [30].

Методи операційного менеджменту реалізуються згідно з певними принципами, правилами (рис.1.5).

 

Рисунок 1.5 – Принципи операційного менеджменту підприємства

 

1. Науковість у поєднанні з елементами мистецтва. Менеджер у своїй діяльності використовує здобутки різних напрямів науки, але має постійно шукати індивідуальні підходи до ситуації і людей. Це вимагає від нього, крім знань, володіння мистецтвом спілкування, вміння прийняти правильне рішення в тій чи тій ситуації.

2. Цілеспрямованість управління. Управлінський персонал має підпорядковуватися принципу цілеспрямованості, тобто бути завжди зорієнтованим на розв’язання конкретних проблем, функціонувати заради визначених цілей.

3. Функціональна спеціалізація у поєднанні з універсальністю. Сутність цього принципу полягає в тому, що кожен об’єкт управління потребує підходу, який враховував би його специфіку. При управлінь ні людьми повинен існувати певний універсальний підхід до них незалежно від того, які завдання вони виконують.