Аналіз фінансового стану страхової компанії

визначити ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними засобами;

встановити, за рахунок яких статей змінилася величина оборотних коштів;

попередньо оцінити загальний фінансовий стан підприємства.

   Статті балансу заповнюються на основі даних Головної книги виходячи з сальдо за відповідними рахунками, перелічених у рядках балансу. До складання балансу обов'язкове звірка оборотів і залишків по аналітичних рахунках Головної книги або іншого аналогічного регістру бухгалтерського обліку на кінець звітного періоду.

   У балансі відображаються залишки по рахунках майна і зобов'язань. Для відображення змін за звітний період коштів та джерел у бланку форми № 1 передбачено дві колонки: на початок і кінець звітного періоду. Дані в бухгалтерському балансі, наведені на початок звітного періоду, називають вступним балансом. Дані на кінець періоду - заключним балансом.

   Статті бухгалтерської звітності на кінець року повинні бути підтверджені результатами інвентаризації майна і фінансових результатів відповідно до методичних вказівок по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань.

Звіт про прибутки та збитки містить відомості за звітний і попередній роки:      

а) про прибуток (збитки) від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг (з виручки нетто віднімають собівартість реалізації товарів, продукції, робіт, послуг, комерційні витрати та управлінські витрати, якщо вони по обліковій політиці виділяються з виробничої собівартості і списуються на рахунки реалізації);

б) про прибуток (збитки) за операційним доходах і видатках з виділенням відсотків до отримання та сплату (сум відсотків по цінних паперах і сум, належних від банків за користування ними залишками коштів на рахунках організації), доходів від участі в інших організаціях та інших операційних доходів і витрат;

в) про прибуток (збитки) від позареалізаційних діяльності;

г) про  інші доходи та витрати;

д) про  валового прибутку, яка визначається складанням прибутку (збитків) від фінансово-господарської діяльності з позареалізаційними доходами і видатками;

е) про податок на прибуток;

ж) про  абстрактних засобах з прибутку;

з) про  нерозподіленого прибутку (збитки) звітного року, яку визначають відніманням з валового прибутку податку на прибуток і абстрактних коштів.

Крім  балансу (форма № 1) і звіту про  прибутки і збитки (форма № 2) при аналізі фінансових показників страхових компаній використовуються:

       Форма № 3 - «Звіт про зміни капіталу»;

       Форма № 4 - «Звіт про рух грошових коштів»;

       Форма № 5 - «Додаток до бухгалтерського балансу»;

       Форма № 6 - «Звіт про цільове використання коштів»;

       Форма № 7 - «Звіт про розміщення страхових резервів".

       Пояснювальна записка і аудиторський висновок, який підтверджує достовірність бухгалтерських операцій (для організацій, які підлягають обов'язковому аудиту).

       Фінансова стійкість страхової компанії залежить від адекватності страхових резервів прийнятим страховиком на себе зобов'язаннями. Тому для аналізу фінансових показників страхової компанії необхідні дані про наявність та розмір страхових резервів. Необхідно відзначити, що якщо страхова компанія здійснює кілька видів страхування, то резерви по кожному виду формуються окремо.

Специфічною рисою процесу страхування є те, що в розпорядженні страховика протягом певного терміну перебувають тимчасово вільні від зобов'язань кошти, які можуть бути розміщені в інвестиції з метою отримання доходу (цінні папери, нерухомість та інші об'єкти вкладень). З моменту надходження страхових внесків до виплати відшкодування проходить певний період, який обумовлюється строком дії договору страхування. Страхові організації можуть інвестувати як власні кошти, так і страхові резерви.

Інвестиційний дохід - додаткове джерело прибутку страховика, крім прибутку від проведення страхових операцій. У результаті прибуткової інвестиційної діяльності знижується ставка доходу, що закладається в структуру тарифної ставки, і, отже, зменшується тариф на цю суму, в чому в рівній мірі зацікавлені як страховики, так і страхувальники.

Від ефективності і надійності розміщення тимчасово  вільних коштів залежить не тільки дохід страховика, але і його платоспроможність, тобто можливість виплати за всіма своїми зобов'язаннями. У зв'язку з цим розміщення страхових резервів знаходиться під жорстким контролем з боку держави.

Основним  нормативним документом, що регламентує інвестиційну діяльність російських страховиків, є Правила розміщення страховиками страхових резервів, затверджені наказом Мінфіну України.

Для страхувальника становить інтерес також страховий  портфель організації. Страховий портфель - це сукупність укладених договорів  страхування, що характеризуються визначеною страховою сумою. Він, по суті, є відображенням зобов'язань страховика перед страхувальниками. Створення стійкого страхового портфеля є однією з важливих цілей страхової компанії. Ступінь відповідальності страховика за прийнятими на себе договорами страхування повинна відповідати його фінансовим можливостям. Для забезпечення фінансової стійкості компанії доцільно створити страховий портфель з великим числом страхових договорів і невисоким ступенем відповідальності. Виплати страхового відшкодування за договорами страхування не повинні позначатися на фінансовому становищі страховика.

Якість  страхового портфеля - один з показників, який не можна ігнорувати при оцінці фінансових можливостей страховика. Різнорідність ризиків при невеликій величині страхового портфеля може призвести до непередбачуваності результатів через неможливість використовувати в розрахунках статистичні закономірності, на підставі яких і здійснюються актуарні розрахунки. Причиною фінансової нестійкості може також стати прийняття страховиком на себе великого числа однорідних ризиків на обмеженому страховому полі.

При аналізі  страхової компанії необхідно враховувати  також наступні дані:

Дата утворення компанії (період і стабільність роботи) - підтверджує стійкість компанії і планомірність розвитку.

Основні корпоративні клієнти - демонструє не тільки рівень довіри до компанії, але й напрямки її спеціалізації.

Структура клієнтської бази компанії.

Співвідношення  приватних осіб і організацій.

Власники компанії (акціонери і власники), в тому числі інтеграція компанії у фінансово-промислові холдинги - можливість отримати підтримку в критичній ситуації.

Види страхування, якими займається компанія (комплексність страхових програм).

Збалансована  структура страхового портфеля (процентне  співвідношення внесків за видами страхування) та широкий спектр (кількість) ліцензованих видів страхової діяльності.

Періодичність (частота) зміни тарифів та умов договорів за основними видами страхування.

Індикатор збитковості (прибутковості) певного виду страхування для компанії.

Розвиток нових видів страхової діяльності та надання нових страхових програм.

Рівень диверсифікації діяльності компанії.

Спеціалізація за видами страхування та наявність непрофільного бізнесу (діяльності).

Рівень стратегічного управління компанією - є критерієм оцінки ефективності управління компанією і правильного вибору стратегії її розвитку, є гарантією фінансового благополуччя і динамічного розвитку компанії.

Кадрова політика компанії - збалансованість і стабільність колективу, корпоративна культура та ставлення до клієнтів.

Гнучкість тарифної політики компанії при укладенні договорів страхування.

Інформаційна відкритість компанії, в тому числі думка ЗМІ про компанію.

Впровадження нових технологій обслуговування клієнтів, у тому числі якість сервісу.

Філіальна мережа - розширення сервісу при значному територіальному покритті, підвищує стійкість компанії при регіональній диверсифікації.

Участь у державних і муніципальних програмах обов'язкового і добровільного страхування - прогнозованість і регулярність надходження значної частини страхових внесків (зборів) та зміцнення іміджу компанії.

Участь компанії в різних професійних асоціаціях, спілках, об'єднаннях, у тому числі акредитація при Міністерствах та відомствах України.

Напрями співпраці компанії і кількість партнерських програм.

Процес (порядок) отримання страхового відшкодування.

Оперативність виплати (компенсації) і повнота  страхового відшкодування, об'єктивність при врегулюванні збитків.

 

        1.3 Методичні засоби аналізу та оцінки фінансового стану страхової компанії

       Основна мета фінансового аналізу - отримання найбільшого числа ключових параметрів, що дають об'єктивну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів. Фінансовий аналіз дозволяє виявити найбільш раціональні напрямки розподілу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Основними функціями фінансового аналізу є:

Об'єктивна оцінка фінансового стану, фінансових результатів, ефективності та ділової активності аналізованої компанії;

Виявлення факторів і причин досягнутого стану  та отриманих результатів;

Підготовка  та обгрунтування прийнятих управлінських  рішень в галузі фінансів;

Виявлення і мобілізація резервів поліпшення фінансового стану і фінансових результатів, підвищення ефективності всієї господарської діяльності.

Практика  фінансового аналізу виробила основні  методи читання фінансових звітів, серед них можна виділити наступні:

горизонтальний аналіз;

вертикальний аналіз;

трендовий аналіз;

метод фінансових коефіцієнтів

порівняльний аналіз;

факторний аналіз.

Горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім роком.

Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури  підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.

Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, а, отже, ведеться перспективний прогнозний аналіз.

Порівняльний (просторовий) аналіз - це як внутрішньогосподарський  порівняння за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, так і міжгосподарське порівняння показників даної фірми з показниками конкурентів, з середньогалузевими і середніми загальноекономічними даними.

Аналіз  відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин даних звітності, визначення взаємозв'язку показників.

 Факторний аналіз - це аналіз впливу окремих факторів на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим, тобто що полягає в роздробленні результативного показника на складові частини, так і зворотним, коли окремі елементи з'єднуються в загальний результативний показник.

Жоден показник сам по собі не дає достатньої інформації, на підставі якої ми в змозі були б судити про фінансовий стан фірми. Для цілей проведення повного і якісного аналізу фінансової звітності підприємства необхідно повною мірою використовувати всі зазначені вище методи.

У процесі фінансового аналізу може використовуватися наступна інформація:

нормативна інформація;

планова інформація;

господарський облік;

статистична звітність;

бухгалтерська звітність.

Для проведення фінансового аналізу необхідна  вихідна інформація. Основним джерелом інформації про фінансову діяльність підприємства є бухгалтерська звітність.

Основна мета фінансового аналізу - одержання  невеликого числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами.

Фінансова діяльність страхової компанії оцінюється на основі аналізу її фінансових результатів. Фінансовий результат від діяльності страхової компанії складається з трьох елементів: фінансовий результат від проведення страхових операцій, фінансовий результат від проведення інвестиційної діяльності і фінансовий результат від іншої діяльності.

У результаті аналізу даних фінансової звітності  страховика можна оцінити:

поточний  фінансовий стан компанії;

перспективи та темпи її розвитку;

фінансове забезпечення;

наявність фінансових коштів та ефективність їх використання.

Мета  фінансового аналізу визначається в залежності від терміну, на який укладається договір страхування. Якщо договір є короткостроковим, то страхувальника цікавить поточний фінансовий стан страхової компанії, ліквідність поточних активів, їх оборотність. При довгострокових договорах потрібно більш детальний аналіз з прогнозуванням діяльності компанії на тривалий період, її здатності покривати постійні витрати і виконувати прийняті на себе зобов'язання при різних економічних умовах.