Правовий режим земель водного фонду

 

Міністерство освіти і науки України

Київський університет туризму, економіки  і права

(Юридичний факультет)

Кафедра конституційного, адміністративного і фінансового  права

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

З дисципліни Земельне право

на тему: «Правовий  режим земель водного фонду»

студента групи 31-ЮФД

Агапова Володимира

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ - 2010 

 

 

 

 

Зміст:

ВСТУП

1. Правовий режим земель водного фонду;
2. Суб’єкти, об’єкти, зміст та підстави виникнення. зміни та припинення права користування землями водного фонду;
3. Правове забезпечення відновлення і охорони земель водного фонду;

Висновок

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Землі водного фонду  – це такі землі зайняті водними  об'єктами - морями, річками, озерами, водосховищами  та ін., а також землі, виділені під смуги відводу і водоохоронні зони водних об'єктів. Оскільки основним цільовим призначенням цих земель є забезпечення використання і охорони вод, їх правовий режим значною мірою визначається водним законодавством. Землі водного фонду використовуються для задоволення життєвих, побутових, оздоровчих та інших потреб населення, а також водогосподарських, природоохоронних, промислових, енергетичних, транспортних, рибогосподарських та інших потреб. Особливості правового режиму земель водного фонду визначається Водним кодексом України.

 

 

1. Правовий режим земель  водного фонду

 

Землями водного фонду  визначаються землі, зайняті:

• морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами;
• прибережними захисними смугами вздовж морів, річок на навколо водойм;
• гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
• береговими смугами водних шляхів.

(ст. 4 «Землі водного фонду» ВОДНИЙ  КОДЕКС УКРАЇНИ  ( Відомості Верховної  Ради України (ВВР), 1995, N 24, ст.189 )  Вводиться в дію Постановою ВР  N 214/95-ВР від 06.06.95, ВВР, 1995, N 24, ст.190 })

Призначення земель водного  фонду полягає в використанні їх для будівництва і експлуатації споруд, що забезпечують задоволення  питних, побутових, оздоровчих та інших потреб населення, а також водогосподарських, сільськогосподарських, природоохоронних, промислових, рибогосподарських, енергетичних, транспортні та інших державних і суспільних потреб. Землі водного фонду підрозділяються на два види: водопокриті землі, і землі призначені для обслуговування водокористувачів та прилеглі до водних об’єктів. Водопокритими вважаються землі, які покриті водою постійно або більшу частину року, і відповідно є частиною водного об’єкта. Землі, прилеглі до водних об’єктів і призначені для обслуговування водокористувачів, є землі зайняті:

• прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;
• гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами. а також землі, виділені під смуги відведення для них;
• береговими смугами водних шляхів.

Враховуючи, що основним цільовим призначенням земель водного  фонду є обслуговування діяльності, яка безпосередньо пов’язана  з використанням і охороною вод, зміст правового режиму даних  земель підпорядкований правовому режиму вод.

Відповідно до Водного  кодексу, води є виключно власністю  народу України і надаються тільки у користування.

У постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об’єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів та підтриманню їх у належному стані.

У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об’єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, а також для проведення науково-дослідних робіт

(«Правовые  проблемы экологии» Шемшученко  Ю. С.  1989 р. - 308с. 56.)

Користування цими ділянками  у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється КМУ.

На земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

Місця і порядок проведення зазначених робіт визначаються відповідно до проектів, що погоджуються з державними органами охорони навколишнього  природного середовища, водного господарства та геології.

 

2. Суб’єкти, об’єкти,  зміст та підстави виникнення. зміни та припинення права  користування землями водного  фонду.

 

Відповідно до Водного  кодексу, води є виключною власністю  народу України і надаються тільки у користування. Об’єктом права водокористування є водний об’єкт або його частина. Водний об’єкт включає в себе не тільки воду, а і землі, на яких ця вода знаходиться. Водні об’єкти можуть мати загальнодержавне і місцеве значення. До водних об’єктів загальнодержавного значення належить:

1. внутрішні морські води та територіальне море;
2. підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;
3. поверхневі води( озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;
4. водні об’єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

(Стаття 3. «Водний фонд України» ВОДНИЙ  КОДЕКС УКРАЇНИ ( Відомості Верховної  Ради України (ВВР), 1995, N 24, ст.189 ) { Вводиться в дію Постановою ВР N 214/95-ВР від 06.06.95, ВВР, 1995, N 24, ст.190 })

До водних об’єктів місцевого  значення належать:

• поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об’єктів загальнодержавного значення;
• підземні води. які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Суб’єкти  права водокористування. Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства. установи. організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства, які здійснюють забір води з водних об’єктів, скидають в них зворотні води або користуються водними об’єктами.

Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними, та за погодженням з органом, який видав дозвіл первинному водокористувачу.

Вторинні водокористувачі  можуть здійснювати скидання стічних  вод у водні об’єкти також  на підставі дозволів на спеціальне водокористування.

(«Право  приватної власності громадян  України на землі сільськогосподарського  призначення: Монографія». – Одеса: Астро-принт, 2000. – 136 с. 14.)

Використання вод здійснюється в порядку загального і спеціального водокористування, для потреб гідроенергетики, водного і повітряного транспорту. Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. право користування водними об’єктами при встановленні спеціального водокористування набувається на підставі дозволу і заключеного на підставі нього договору. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти забору води та скидання забруднюючих речовин. Спеціальне водокористування є платним. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим ( до 3 років) або довгостроковим ( від 3 до 25 років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі:

• якщо відпала потреба у спеціальному водокористуванні;
• закінчення строку спеціального водокористування;
• ліквідація підприємств, установ чи організацій;
• передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам;
• визначення водного об"єкта таким, що має особливе державне значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність;
• порушення спеціального водокористування та охорони вод;
• виникнення необхідності першочергового задоволення питних і господарсько- побутових потреб населення;
• систематичного невнесення плати в строки, визначені законодавством.

(Стаття 47. «Право загального водокористування»  та Стаття 45. «Обмеження прав водокористувачів»  ВОДНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ ( Відомості  Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 24, ст.189 ) { Вводиться в дію Постановою ВР N 214/95-ВР від 06.06.95, ВВР, 1995, N 24, ст.190 })

 

 

3. Правове забезпечення  відновлення і охорони земель  водного фонду

 

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколо водних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.

На території водоохоронних  зон забороняється:

• використання стійких та сильнодіючих пестицидів;
• влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;
• скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.

 Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.

 Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Виконавчі комітети місцевих Рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.

 Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами місцевих Рад і державними органами охорони навколишнього природного середовища.

З метою охорони поверхневих  водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні  смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження  і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних споруд, а також водойм і гребель на річках встановлюються смуги відведення з особливим режимом користування. Розміри смуг відведення та режим користування ними встановлюються за проектом, який розробляється і затверджується водокористувачами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються органам водного господарства та іншим організаціям для спеціальних потреб і можуть використовуватися ними для створення водоохоронних лісонасаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ, виробничих приміщень.