Реалізація управлінського циклу у виховній роботі з підлеглими

Більш того можна сказати, що керівництво  навчально-виховним процесом – це стрижень управлінської діяльності командира, заступника командира з виховної роботи, органу виховної роботи. Бойова і гуманітарна підготовка включає в себе різні види навчання, в ході яких здійснюється виховний вплив на військовослужбовців.

Другий елемент об’єкту управління – військовий колектив частини, підрозділів. Військовий колектив є складний організм зі всіма його формальними і неформальними групами, з багатофункціональним призначенням і виконанням специфічних завдань навчально-бойової діяльності. Суте у військовому колективі і через військовий колектив здійснюється виховний вплив на кожного військовослужбовця.

І нарешті, це окремий військовослужбовець, як об’єкт управління – офіцер, прапорщик, сержант, рядовий, кожен із яких є особистість зі своїми індивідуальними морально-психологічними якостями. Управління тільки тоді буде ефективним, коли воно охоплює і впливає на кожного військовослужбовця.

Необхідно підкреслити, що об’єкт управління не буває пасивним. Досягнення мети управління багато в чому залежить від того на скільки об’єкт управління, в цілому  колектив, кожен його член усвідломлює цілі своєї діяльності, на скільки активним учасником управлінського процесу він є.

В системі соціального  управління слід визначити обумовлюючу  частину – управлінські відносини  та його діючу частину – власно управлінську діяльність, що має вираз  в діях осіб, що зайняті в управлінні.

Управлінська діяльність в широкому розумінні – особливим способом організований вид діяльності по виконанню функцій управління організацією. Метою управлінської діяльності є забезпечення цілеспрямованої та узгодженої діяльності колективу по рішенню задач, що стоять перед ним. Продуктом управлінської діяльності є управлінські рішення та практичні дії, що необхідні для функціонування організації в необхідному режимі.

Управлінська  діяльність передбачає дві основних характеристики. Це – зовнішня (предметно-діюча) та внутрішня (психологічна) характеристики.

До зовнішньої характеристики входять такі елементи, як предмет управління, засоби та умови управління. Предмет управління – сукупність речей, процесів, явищ, з якими в процесі управлінської діяльності суб’єкт повинен мислено та практично оперувати. Засоби управлінської діяльності – сукупність методів, засобів, які здатні посилити ефективність впливу на об’єкт. Умови управлінської діяльності – система соціальних, психологічних та санітарно-гігієнічних характеристик діяльності.

Внутрішня характеристика управлінської діяльності передбачає опис процесів та механізмів її психічної регуляції, її структури та змісту. Основними структурними компонентами управлінської діяльності є психологічні утворення (цілі, мотиви), інформаційна основа, прийняття рішення, план, програма, індивідуально-психологічні особливості суб’єкту, психічні процеси (когнітивні, емоційні, вольові), а також механізми контролю, корекції, регуляції та інше.

За своїм змістом  управлінська діяльність представляє  собою реалізацію певних управлінських функцій.

Поняття “функція військово-соціального  управління” ґрунтується на багато аспектному її розумінні. Розрізняють  кілька основ для виділення функцій  соціального управління:

а) з позицій військово-соціального підходу - це оцінка об’єкта управління (військово-політичної обстановки, соціально-психологічних умов виконання задач, що стоять, морально-психологічного стану своїх військ і військ противника), вироблення і прийняття рішень, планування, підбор і розміщення кадрів (сил), розпорядження (накази), організація виконання задач і координація зусиль (узгодження дії) різних підрозділів і посадових осіб, виховання особового складу, керівництво повсякденною діяльністю, дисциплінарна практика (заохочення і покарання) і ін.;

б) з позицій психологічного підходу - це психологічне консультування, профвідбір, вибір стилю управління, мотивація виконавців, адаптація до умов діяльності, профілактика стресів і конфліктів, ергономіка і психогігієна управлінської праці, управлінське спілкування (соціальні комунікації), створення приємного соціально-психологічного клімату в колективах та ін.;

в) з позицій соціологічного підходу - це виділення організаційно-кадрової функції, соціальних аспектів процесу підготовки і прийняття управлінських рішень, способів реалізації управлінських відносин, управлінських ролей, формування системи соціальних стимулів і ін.

Науковий підхід вимагає  розглядати військово-соціальне управління з різних точок зору. Застосування теорії циклічності дає необхідні  орієнтири у визначенні можливих траєкторій розвитку управлінської діяльності й передбаченні її результатів.

Управлінський цикл - це певна послідовність, що складається з повторюваних активних дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. Управлінський цикл починається із з'ясування проблеми й закінчується досягненням певного результату. Після цього висувається нова проблема, що відкриває наступний управлінський цикл і т.д.

Управлінському циклу  відповідає ряд етапів, стадій, операцій суб'єкта управління.

Етапи військово-соціального управління - це конкретні дії, що входять в управлінський цикл, з метою одержання планованого результату. Таким чином, для виконання тієї або іншої відносно простої роботи необхідно заздалегідь визначити, що потрібно в підсумку одержати, як організувати справу, мотивувати й проконтролювати її виконання. Хоча згодом техніка управління стала більше досконала, але основні управлінські дії залишилися порівняно незмінними.

Етапи управління мають  специфічний характер, особливий  зміст, можуть здійснюватися самостійно. Разом з тим, вони нерозривно зв'язані. Наприклад, інформація, зібрана за допомогою реалізації етапу контролю, «говорить» офіцерові, як виконуються його накази й плани (етап планування). У той же час контроль повинен бути належним чином організований (етап організації). Іншими словами, у системі управління всі управлінські етапи об'єднані в цілісний процес (цикл).

Система етапів виглядає так:

- збір й обробка  інформації, аналіз, з'ясування й  оцінка обстановки - діагноз;

- науково обґрунтоване прогнозування найбільш імовірного стану, тенденцій й особливостей розвитку об'єкта управління на період попередження на основі виявлення й правильної оцінки стійких зв'язків і залежностей між його минулим, сьогоденням і майбутнім - прогноз;

- вироблення й ухвалення управлінського рішення;

- розробка системи  заходів, спрямованих на досягнення поставленої мети - планування;

- своєчасне доведення  до виконавців поставлених завдань,  правильний підбір і розміщення сил, мобілізація виконавців на виконання ухваленого рішення - організація;

- забезпечення пропорційного  й безперервного функціонування  всієї системи управління шляхом  установлення поточних оптимальних  зв'язків між окремими виконавцями  - регулювання;

- активізація діяльності  виконавців – стимулювання, мотивація;

- одержання, обробка,  аналіз і систематизація відомостей  про хід реалізації завдань,  перевірка того, наскільки організація  справи й результати виконання  відповідають ухваленим рішенням - облік і контроль.

Даний алгоритм дозволяє визначити місце кожного етапу у військово-соціальному управлінні, опанувати технологією й методикою, навичками й умінням керувати армійським колективом. Строго послідовне розташування етапів показує залежність якості системи управління від кожного окремого елемента й реалізованих функцій. Початок виконання чергового етапу не означає закінчення виконання попереднього. Наприклад, робота з інформацією здійснюється протягом усього управлінського циклу, коректування плану відбувається в ході його виконанні й т.д.

Розглянемо більш докладно механізм реалізації управлінського циклу. Починається цикл із появи управлінської проблеми. У нашому випадку проблему можна визначити як питання, що об'єктивно виникає в ході військово-соціального управління й рішення якого становить практичний інтерес, відповідає поставленим цілям.

Рішення проблеми вимагає  наявності управлінської інформації. Це безліч повідомлень, необхідних для здійснення процесу управління. Управлінська інформація відбиває умови, властивості, закономірності, особливості функціонування як об'єкта, так і системи управління. Вихідну, управлінську інформацію ми одержуємо на першому етапі управлінського циклу, реалізуючи першу функцію управлінської діяльності - діагнозу (оцінку) обстановки.

Інформація складається  з повідомлень про різні явища, процеси й надходить у вигляді фактів. Офіцер обробляє інформацію про стан об'єкта управління, отриману емпіричним шляхом, і вивчає інформацію, що надійшла з вищестоящої ланки управління.

Якість управлінської  діяльності висуває відповідні вимоги до інформації.

По-перше, інформація повинна бути досить повною. Необхідно уникати безсистемного подання фактів й «жонглювання» ними. З погляду соціальної психології стан повної інформованості командира (начальника) створює й зміцнює почуття довіри між ним і колективом, робить керівника більш сильним, а військовий колектив упевненим і згуртованим.

По-друге, інформація повинна бути об'єктивною (достовірною). Проблема досягнення вірогідності породжується тим, що інформація відбиває стан і розвиток об'єктів управління неповно й неоднозначно. Для збільшення вірогідності інформації до відбору фактів треба підходити критично. Це дозволить виявити погрішності, виявити неперевірені дані, уникнути використання невірних висновків.

По-третє, необхідно пам'ятати, що інформація швидко застаріває й тоді вона дає перекручене подання про об'єкт військово-соціального управління. Тому для збору управлінської інформації потрібна достатня оперативність, а процес надходження інформації повинен бути безперервним.

Отже, робота з інформацією - це збір і всебічна оцінка всієї сукупності фактів, що ставляться до об'єкта управління, виявлення їхньої сутності й природи. Широкі можливості для одержання інформації дають конкретні військово-соціологічні дослідження. Але в управлінській практиці вони поки носять локальний характер. Для обробки й зберігання інформації офіцери, як правило, використовують рутинні канцелярські методи. Час же вимагає широкого використання електронно-обчислювальної техніки.

Наступний етап циклу  військово-соціального управління - прогнозування. Під прогнозом розуміється науково обґрунтоване судження про можливі стани об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи його розвитку й строках існування.

Процес розробки прогнозу називається прогнозуванням. Це спеціальні дослідження на основі наукових методик, переважно з кількісними оцінками й із вказівкою тенденції, характеру й певних строків зміни об'єкта управління.

Прогнозування має два  аспекти конкретизації: попереджувальний, що припускає опис можливих або бажаних перспектив, станів, рішень проблем майбутнього, і запередбачливий, що передбачає властиво рішення цих проблем.

Таким чином, у проблемі прогнозування можна виділити дві  сторони - теоретико-пізнавальну й  управлінську. Перша пов'язана із прогностичним дослідженням, друга - із прийняттям управлінських рішень на основі прогностичних знань. Отже, прогноз не самоціль, а засіб для вироблення управлінського рішення й планування.

З історії військового  мистецтва ми знаємо, яку роль відводили  видатні воєначальники передбаченню при проведенні військових кампаній. Г. К. Жуків писав: «Відомо, що всяке планування безпідставно, якщо воно не опирається на наукове передбачення можливого ходу операцій, форм і способів збройної боротьби, за допомогою яких досягаються поставлені перед військами мети». А коли прогнозуванням зневажали, як це було в Харківській наступальній операції Південно-Західного фронту в травні 1942 року, то ті військові кампанії закінчувалися катастрофою.

Військова практика висуває  вимогу завчасно розробляти прогнози. Якщо в інших областях можна керуватися принципом «краще пізно, чим ніколи», то в сучасній збройній боротьбі виходить «пізно - виходить, ніколи». Соціальні наслідки неправильних рішень часто бувають важче, чим матеріальні втрати.

Прогнозування в Збройних Силах представляє, собою засновану на спеціальних методиках науково-пізнавальну діяльність військових кадрів, спрямовану на визначення перспектив розвитку армії й флоту, нових засобів і способів збройної боротьби, передових методів навчання й виховання особового складу з метою науково обґрунтованої реалізації політики держави в області оборони й забезпечення національної безпеки країни.

Існує широке коло проблем  військово-соціального управління в армії й на флоті, пов'язаних із прогнозуванням. Реформування Збройних Сил вносить істотні корективи в програми створення й впровадження нових зразків техніки. Отже, встає завдання передбачення змін у розвитку системи «людина - військова техніка». Не менш важливий прогноз соціальних наслідків проведеної реформи, розвитку взаємин у військових колективах, потреб військовослужбовців різних категорій залежно від стану військово-соціальної сфери. Прогнозування в управлінській діяльності дає можливість оптимізувати управління військовим колективом на всіх його рівнях, залежно від вимог майбутнього й відповідно до об'єктивних закономірностей розвитку військової справи.

Визначивши прогнозування  як невід'ємну частину управлінської  діяльності, розглянемо його зміст, конкретні  цілі й завдання.