Контрольная работа по "Гражданской обороне"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний аерокосмічний  університет ім. М.Є. Жуковського

«Харківський авіаційний інститут»

 

Кафедра №106

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна  робота

 

з дисципліни «Цивільний захист»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      2012

 

ЗМІСТ

                                                                                                                    с.

Відповіді на контрольні питання……………………………….	4
Контрольне питання 1………………………………………	4
Контрольне питання 16………………………………………	6
Контрольне питання 33………………………………………	11
Контрольне питання 48……………………………………...	17
Контрольне питання 63………………………………………	19
Розв’язання задач………………………………………………..	25
Задача 3-4……………………………………………………..	25
Задача 7-4……………………………………………………..	29
Задача 9-4……………………………………………………..	31
Список літератури………………………………………………….	35

 

 

1. Відповіді на контрольні питання

1.1 Контрольне  питання 1

Основні завдання цивільного захисту.

Основними завданнями цивільного захисту є:

• збір та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;
• прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій;
• здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;
• розробка і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері цивільного захисту;

-  розробка і здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту;

- створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям;

- розроблення і виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям;

- оперативне повідомлення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне та достовірне інформування про обставини, що склалися, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків;

- організація захисту населення і території від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим;

- проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

- забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків;

- надання з використанням сил цивільного захисту оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

- навчання населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій та організація тренувань;

- міжнародна співпраця у сфері цивільного захисту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Контрольне  питання 16

Укриття у захисних спорудах. Сховища.

Укриття населення в  захисних спорудах - це комплекс заходів із завчасним будівництвом захисних споруд, а також пристосуванням наявних приміщень для захисту населення та підтримання їх у готовності до використання.

Укриттю в захисних спорудах у надзвичайних ситуаціях підлягає все населення України. Фонд захисних споруд створюється шляхом обстеження й обліку підземних та наземних будівель і споруд, що відповідають вимогам захисту населення; дообладнання з урахуванням реальної обстановки підвалів, погребів та інших заглиблених приміщань; обстеження І взяття на облік підземних і наземних будівель та споруд гірничих виробок і природних порожнин, що відповідають вимогам захисту; у разі необхідності переобладнання цих приміщень; будівництво заглиблених споруд пристосованих для захисту, що окремо розташовані від об'єктів виробничого призначення; масового будівництва в період загрози надзвичайних ситуацій найпростіших сховищ та укриттів; будівництво окремих сховищ та протирадіаційних укриттів.

Центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого належать питання захисту населення і  територій від надзвичайних ситуацій визначає перелік сховищ, протирадіаційних укриттів та інших захисних споруд, які необхідно будувати, що затверджується Кабіно том Міністрів України.

Потреби в захисних спорудах визначають, виходячи з необхідності укриття всіх працюючих за місцем роботи і проживання, усього непрацюючого населення за місцем проживання.

Укриття населення в  захисних спорудах є надійним способом захисту від уражаючих факторів ядерної, хімічної, бактеріологічної, звичайної зброї, у разі аварій і  деяких стихійних лих (ураганів, снігових заносів).

Захисні споруди за своїм  призначенням і захисними властивостями  поділяються на сховища, протирадіаційні  укриття (ПРУ) і найпростіші укриття  — щілини.

Сховища і протирадіаційні  укриття будують завчасно, вони мають  подвійне призначення: для потреб об'єктів народного господарства (навчальні класи, для спортивних секцій та ін.) і укриття населення.

Сховища це інженерні  споруди, які забезпечують надійний захист людей від усіх уражаючих  факторів ядерного вибуху, отруйних і  СДЯР, бактеріальних засобів і уражаючих факторів звичайної зброї, обвалів і уламків зруйнованих будівель і споруд.

Класифікуються вони за захисними властивостями, місткістю, місцем розміщення, забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням і часом побудови.

За захисними властивостями (від дії вибухової хвилі) сховища поділяються на п'ять класів.

За місткістю сховища  поділяються на: малі — до 150 осіб, середні — від 160 до 450, великі —  понад 450 осіб.

За місцем розташування — на вбудовані, які розміщені  у підвальних приміщеннях будівель, та окремо побудовані поза будівлями.

За забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням — промислового виготовлення і спрощене, виготовлене з підручних  матеріалів.

За часом побудови на: побудовані завчасно і швидко споруджені.

Сховища будуються з  урахуванням таких вимог: забезпечувати захист людей від усіх уражаючих факторів, безперервне перебування в них людей не менше двох діб, розташування на місцевості, що не затоплюється на відстані від ліній водостоку і каналізації, мати входи і виходи з тим ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок їх завалу — аварійні виходи, мати вільні підходи, де не повинно бути горючих або дуже димлячих матеріалів, висота основних приміщень не менше 2,2 м і рівень полу, вище ґрунтових води не менш як на 20 см.

Сховища складаються  з основного приміщення для розміщення людей і допоміжних приміщень  — входів, для фільтровентиляційного  обладнання, санітарного вузла, для  дизельної установки, резервуарів  для води чи артезіанських свердловин, для продуктів харчування, медичної кімнати, тамбур-шлюзи, тамбури (рис. 1).

Рис. 1. План сховища:

1 — захисні герметичні  двері; 2 — шлюзові камери; 3 —  санітарно-побутові відсіки; 4 —  основні приміщення для розміщення  людей; 5 — галерея і оголовок  аварійного виходу; 5 — фільтровентиляційна камера; 7 — медична кімната; 8 — комора для продуктів

Площу приміщення, призначеного для укриття людей, розраховують на одну особу 0,5 м² при двоярусному і 0,4 м² при триярусному розміщенні нар, у робочих приміщеннях пунктів управління —

2 м² на одного працюючого, місця для сидінь розміром 0,45 х 0,45 м, а для лежання — 0,55 х 1,8 м.

Щоб у сховище не проникало  повітря, забруднене радіоактивними речовинами, отруєне небезпечними хімічними  речовинами і заражене бактеріальними засобами, воно має бути герметичним.

Входи до сховищ обладнують двома шлюзовими камерами (тамбурами), відокремленими від основного приміщення і перегородженими між собою  герметичними дверима. Зовні знаходяться  міцні захисні герметичні двері, які можуть витримати ударні хвилі  ядерного вибуху.

Аварійний вихід —  це підземна галерея з виходом  на територію, яка не завалюється, через  вертикальну шахту й оголовок. Аварійний вихід закривається захисно-герметичними віконницями, дверима для захисту  від ударної хвилі. Оголовок розміщується від будівель на відстані, яка дорівнює половині висоти найбільшої будівлі плюс 3 м — це і є територія, яка не завалюється.

У фільтровентиляційному  приміщенні розміщується фільтро-вентиляційний агрегат, який вентилює приміщення й очищає зовнішнє повітря від РР, хімічних речовин і бактеріальних засобів. Фільтровентиляційна система може працювати у двох режимах: чистої вентиляції і фільтровентиляції. У першому режимі повітря очищається від грубодисперсного радіоактивного пилу, а в другому — від решти радіоактивних речовин, а також отруйних, сильнодіючих ядучих речовин і бактеріальних засобів. Крім цього, може бути режим повної ізоляції сховища з регенерацією повітря у ньому.

Якщо сховище загерметизоване  повністю і надійно, то після закривання дверей і приведення фільтровентиляційного агрегату в дію тиск повітря всередині сховища стає трохи вищим ніж атмосферний, утворюється так званий підпір. За величиною підпору роблять висновки про стан герметизації сховища: він має дорівнювати приблизно 5 Па (0,5 мм вод. ст.).

У сховищі обладнують різні інженерні системи: електропостачання  — труби з електропроводкою фарбують у чорний колір, водопостачання —  труби фарбують у зелений колір, опалення — труби фарбують у коричневий колір, радіотрансляційна точка, телефонний і радіозв'язок. Там також мають бути дозиметричні й хімічні прилади розвідки, засоби індивідуального захисту, засоби гасіння пожеж, аварійний запас інструментів, засоби аварійного освітлення, запас медичних засобів, продуктів і води.

Після деякого дообладнання — встановлення захисних герметичних пристроїв, систем фільтровентиляції, водопостачання та ін., як сховища можуть бути використані шахтні виробки, катакомби, метрополітен, транспортні й пішохідні тунелі, заглиблені  частини будівель,  підземні (у скельних породах) приміщення різного господарського призначення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Контрольне питання 33

Прилад хімічної розвідки. Проведення хімічної розвідки (хімічного контролю).

Висока токсичність  бойових отруйних речовин, їх здатність  викликати масові ураження особового складу висувають на перший план у системі захисту військ від хімічної зброї такі заходи, як хімічна розвідка та індикація отруйних речовин. Ці заходи є важливою ділянкою діяльності командирів (начальників) та особового складу медичних підрозділів, частин та установ, оскільки від своєчасності, достовірності їх проведення залежить життя особового складу та боєздатність військ.

Індикація у перекладі  з латинської мови означає "показувати, виявляти". У військовій справі цей  термін вперше був використаний у кінці першої світової війни для позначення заходів щодо виявлення ОР при їх використанні.

Перші способи індикації  були запропоновані у 1914-1918 рр. Прокоф'євим та Колосковим. Перший запропонував для  виявлення ОР індикаторні папірці, а другий — скляні посудини з індикаторними речовинами,  через які засмоктувалось заражене повітря.

Після закінчення першої світової війни, коли почалися широкі дослідження з вивчення властивостей хімічної зброї, термін "індикація" почали використовувати і для  кількісної оцінки зараження різних об'єктів отруйними речовинами.

Індикація ОР вирішує 2 головних завдання:

1.Своєчасне повідомлення  про використання хімічної зброї  для того, щоб у найкоротший  строк можна було вжити необхідні  заходи щодо захисту особового складу, а також усунути наслідки хімічного нападу.