Вплив маститів на фізико-хімічні показники молока

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет ветеринарної медицини

 

 

 

 кафедра ветеринарно  -

санітарної експертизи

 

 

Курсова робота на тему:

 ВПЛИВ МАСТИТІВ НА ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ МОЛОКА.

 

 

 

 

Виконав студент

 4 курсу 1 групи ФВМ

Жеребний Т.Г.

Перевірив:

доц. Тютюн А.І.

 

 

 

2013

 

ЗМІСТ

Вступ

 

1. Розповсюдження маститів…………………………………………….5

1.2 Діагностика маститів……………………………………………………..7

1.3 Зміни якості та  безпеки молока та економічні збитки, що наносять мастити………………………………………………………………………….11

Список літератури…………………………………………………………….14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І ВСТУП

На сьогодні основним завданням  ветеринарної медицини є забезпечення стійкого благополуччя тваринництва по відношенню до незаразних, паразитарних і заразних хвороб, що забезпечує високу продуктивність тварин та забезпечення населення в продуктах харчування та промисловість сировиною.

Виробництво молока, поряд з виробництвом м'яса складає основну частину  виробництва тваринництва.

Завдання працівників  тваринництва всебічно збільшувати виробництво молока та м’яса, щоб довести його виробництво до оптимальних показників, що відповідають науково обґрунтованим нормам харчування людини.

Молоко, як харчовий продукт, який містить практично всі поживні  речовини – білки, жири, вітаміни, цукри, ферменти, макро- і мікроелементи, що являються необхідними для росту та розвитку організму людини та тварин.

Молоко – це основна їжа новонароджених тварин і людини. Через молоко (молозиво) новонароджені отримують необхідні поживні речовини, а також імуноглобуліни та інші речовини, які підвищують стійкість організму до впливу факторів зовнішнього середовища.

Продукти переробки  молока: сири, сметана, кефір, масло  та інші складають важливу частину  раціону людини.

Основним джерелом збільшення виробництва молока є зміцнення кормової бази, збільшення поголів’я корів, покращення племінної роботи, а також покращення умов утримання і годівлі тварин.

Але розвиток тваринництва і ріст продуктивності тварин в значній  мірі стримується, тому що дуже широко розповсюджені деякі  хвороби сільськогосподарських тварин. Однією з них являються хвороби вим’я.  Мастити реєструють у всіх видів сільськогосподарських тварин, в будь-яку пору року. Вони наносять великі економічні збитки тваринництву у вигляді: зниження молочної продуктивності, витрат на лікування і проведення профілактичних заходів, а також вибракування корів. Як правило близько 20-25% від загальної кількості вибракуваних тварин складають корови, хворі на мастит.

Це захворювання розповсюджене  у всіх країнах світу. Створення Державних програм по боротьбі з маститами в багатьох країнах світу свідчить про те, яку велику увагу приділяють лікарі всього світу, що до лікування та профілактики цього захворювання.

Маститом хворіють корови різного віку вгодованості, продуктивності та лактації.

При маститах знижується біологічна цінність молока з уражених долей вимені, а при деяких формах інфекційного походження воно може бути небезпечним у санітарному відношенні до людей. Молоко, яке отримане від  корів хворих на мастит містить велику кількість мікроорганізмів, які можуть викликати гострі шлунково-кишкові розлади у людей при його вживанні.

Висока захворюваність корів на мастити часто зумовлене  впровадженням в технологію виробництва  молока методів, що знижують природну резистентність організму в цілому та молочної залози зокрема.

В умовах молочних ферм і  комплексів науково обґрунтованими та економічно вигідними можуть бути визнані лише такі методи, які поряд  з вирішенням завдань механізації, дозволяють уникнути захворювання корів маститами, звести до мінімуму неплідність корів, підвищити їх племінну та молочну продуктивність.

Ступінь розповсюдження маститів і захворювань молодняку у  зв’язку з цим став показником, який визначає правильність чи хибність вибраних методів ведення молочного тваринництва у конкретному господарстві.

Знання причин виникнення маститів, спосіб їх діагностики і  лікування дасть змогу ветеринарним спеціалістам господарств забезпечити  збільшення виробництва молока та поліпшення його якості.

У зв’язку з актуальністю питань підвищення продуктивності і якості молока, зниження затрат праці та грошових коштів на вироблення одиниці його продукції.

 

 

2. Розповсюдження маститів

Мастити – збірна назва, яка використовується для визначення запальних процесів молочної залози, які розвиваються внаслідок дії механічних, термічних, хімічних та біологічних факторів.

Мастити корів звичайно реєструють в країнах з розвинутим молочним скотарством, особливо за високий рівень механізації та автоматизації виробництва, інтенсивна експлуатація тварин.

Наука і практика приділяють проблемі маститів значну увагу, але з кожним роком їх кількість зростає. У  деяких господарствах протягом року на мастити перехворює майже половина корів стада. За даними В.М. Карташової (1991), кожного року на території СНД випадки маститів реєструються у 2,5 млн. корів. Особливо часто це захворювання зустрічається на промислових комплексах, де велика концентрація тварин прискорює циркуляцію збудників маститів і сприяє нагромадженню їх у зовнішньому середовищі.

Широке застосування машинного доїння, порушення технології виробництва, ветеринарно-санітарних і зоогігієнічних нормативів, відсутність моціону, неповноцінна годівля призвели до почастішання випадків захворювання корів субклінічними маститами.

Відомо, що високопродуктивні корови у зв’язку з більш інтенсивним обміном речовин і зниженням резистентності більш схильні до захворювань маститами. Частота виникнення цього захворювання збільшується також з віком тварин і кожною наступною лактацією. За даними Г.Ф. Звєрєвої та інших авторів, у корів віком 3-7 років мастити зустрічаються в 75% випадків. Тварини з високим добовим надоєм захворюють маститами частіше, ніж корови з низькою продуктивністю.

Запалення тканин вим’я зустрічається  у всі періоди його функціонального  спаду, але в більшості випадків на початку лактації та в період запуску і сухостою, коли стійкість тварин вим’я проти дії шкідливих факторів знижена. Встановлено, що в сухостійний період можливість занесення інфекції у вим’я і виникнення запального процесу в 7 разів вищі порівняно з періодом лактації.

У більшості випадків (88.9%) тварини  захворюють у стійловий період, тоді як у пасовищний – кількість хворих тварин зменшується у 8 разів. Масове захворювання корів маститами спостерігається  рано навесні та пізно восени, особливо в холодну дощову погоду .

Н.І. Полянцев, спостерігаючи в одному дослідному господарстві виявив ураженість маститами в період лактації – 92% корів, в період сухостою – 35,5% і  в родильному відділенні – 46,3%. Автор  вказує, що така висока захворюваність викликана порушенням технології запуску і відсутністю контролю за станом вим’я корів .

Є також дані по захворюваності корів  субклінічними маститами у ряді країн Європи: так щорічно у  Великобританії хворіє – 32% корів, в  Бельгії – 30%, в Швеції – 28%, в Австрії – 24%, у Нідерландах – 15% .

В пасовищний період на Кубі досліджували вим’я корів 61 стада, всього дослідили 8094 корови. На каліфорнійський маститний  тест реагували 29,8% корів, клінічний  мастит виявили у 1,18% корів .

Субклінічні мастити в Індії відмічаються у 54% корів, у 23,8% буйволиць і у 50% кіз .

1.2 Діагностика маститів

Основними клінічними ознаками при  гострих маститах корів є порушення  молочної продуктивності, зміна фізико-хімічних властивостей молока, зміна консистенції та чутливості тканин вимені, стану надвим’яних лімфатичних вузлів, а іноді зміна загального стану організму.

Серозно-катаральний мастит є поєднанням серозного і катарального запальних процесів вимені. Він проявляється болючістю, гіперемією, підвищенням місцевої температури, збільшенням в об’ємі і ущільненням ураженої четверті вимені. Секрет її – рідкий, водянистої консистенції, від блакитного, блакитно-сірого до фарфорово-білого кольору, містить згустки і пластівці казеїну сіро-білого кольору,  виділяючись тільки на початку доїння,  якщо запальний процес локалізується в молочній цистерні та у великих молочних протоках, або протягом усього доїння, якщо є катар альвеол.   Загальний стан тварин при катарі цистерни і молочних ходів залишається частіше усього без змін. У випадку катару альвеол виникає різке погіршення апетиту, спостерігається підвищення температури тіла до 40-41°С,  збільшується частота пульсу та дихання.

При серозно-катаральному маститі  дійка ураженої частки набрякла, тістовата, гіперемійована, канал дійки звужений, що призводить до погіршення прохідності секрета. При пальпації в нижній треті ураженої четверті і в основі дійки виявляються щільні, пружні, флюктуючі та крепітуючі ділянки за рахунок руйнування згустків казеїну. Уражені четверті вимені щільні, так що після доїння не зменшуються. В них молочна продуктивність знижується на 50-70% (В.С. Бриль,  1990).

Як стверджує О.П. Студєнцов, В.С. Шипілов та співавтори (1986) прогноз  гострих маститів сприятливий. Серозний мастит зникає через 7-10 діб, але в  подальшому може переходити в хронічний.

При катарі цистерни вимені і молочних ходів процес може вирішуватись через 7-10 діб або перейти в катар  альвеол.

При катарі альвеол прогноз сприятливий, однак продукція молока не відновлюється  до початкової. При виникненні багатьох вузлів прогноз несприятливий, так як часто призводить до облітерації молочних шляхів та атрофії вимені.

Діагноз на мастит ставлять комплексно, враховуючи методи діагностики.

До методів  діагностики маститів відносять: анамнез, клінічний огляд тварин, клінічно-лабораторні дослідження молока та секрету молочної залози корови.

Діагностика клінічної форми маститу.

Насамперед приступають до дослідження  вимені. Необхідно зібрати анамнестичні дані про тварину. В першу чергу  встановлюють благополучність господарства по відношенню до інфекційного захворювання, з’ясовують частоту випадків виникнення маститів,  правильний підбір корів для машинного доїння, тип доїльної установки,  правильність її роботи, санітарний стан та умови доїння корів. Необхідно також з’ясувати умови годівлі та утримання корів.

Після збору та аналізу анамнестичних  даних проводять загальне клінічне дослідження корів: визначають температуру тіла, частоту пульсу, кількість дихальних рухів та скорочення рубця, стан шлунково-кишкового тракту,  оглядають статеві органи та визначають стан копитного рогу.

Вим’я починають досліджувати з  його зовнішнього огляду: ззаду,  збоку, до та після доїння. При цьому звертають увагу на його форму, величину, пропорційність розвитку окремих четвертей, величину та форму дійок, можливу їх деформацію, колір та цілісність шкіри, стан поверхневих кровоносних та лімфатичних судин (А.І. Івашура, 1991).

При клінічному маститі пошкоджені долі збільшені, щільної консистенції, болісні при пальпації, температура вимені підвищена. При тяжкому стані спостерігають пригнічення та підвищення температури тіла тварини. Надвим’яні лімфатичні вузли збільшені, щільні та болючі.

Проводять пробне здоювання секрету  вимені для визначення в ньому  органолептичних змін кольору, консистенції, наявності пластівців та згустків.

В Англії,  Новій Зеландії та інших  країнах розроблено спеціальний  прилад – індикатор маститу. Це порожниста трубка з прозорої пластмаси,  яка має металеву сітку всередині і має властивість затримувати на своїй поверхні навіть найдрібніші пластівці, які не видно неозброєним оком. Індикатор вставляють в молочний шланг доїльного апарату. Після видоювання корови сітку виймають та оглядають. При виявленні хворої тварини: сітку  звільняють від пластівців струменем води і приступають до доїння наступної корови. З яскраво вираженими формами маститу молоко через індикатор не проходить зовсім. Таких корів доять окремо. Застосування описаного приладу стабілізує процес діагностики, дозволяє підвищити ефективність візуального огляду, як діагностичного тесту. (М.В. Карташова, 1988).

В СНД має місце аналогічний  прилад МІМ-1 (механічний індикатор  маститу),  який успішно випробувано та впроваджено на багатьох фермах.

Таким чином, виявлення корів, хворих маститом, по зміненому секрету вимені є обов’язковим та ефективним діагностичним  заходом, оскільки його зручно та швидко проводити перед кожним доїнням.

Але недостатньо тільки визначити клінічно хвору тварину особливо в сучасних умовах ведення молочного господарства, коли високий рівень механізації та автоматизації перешкоджає спілкуванню людини з твариною.

Діагностика субклінічного маститу.

Складність боротьби з маститом заключається в тому, що зміни в молочній залозі розпочинаються значно раніше, ніж вони проявляються клінічно.

Лабораторна діагностика заснована  на визначенні фізико-хімічних властивостей та біологічних змін секрету, збільшення в ньому кількості соматичних клітин, рівня лактози, мурамідази (лізоцими), виявлення у секреті мікроорганізмів та визначенні їх чутливості до антибіотиків.

В СНД та інших країнах запропоновані  різні методи виявлення субклінічного  маститу.

А) Проба відстоювання. Основне діагностичне значення при оцінці результатів проби відстоювання має осад. Висота його 0,1 см. та більше у молоці, чи наявність тягучих слизистих вершків вказують на позитивний результат проби.

М.І. Гринько (1984) вважає, що проба відстоювання малочутливий метод діагностики  прихованих маститів, так як вона дає позитивну реакцію лише при значних змінах у тканинах молочної залози.

Б) Проба Тромсдорфа – суть її полягає в осадженні підвищеного вмісту лейкоцитів та інших клітинних елементів центрифугуванням 10 мл молока. Використовують пробірки зі звуженим нижнім кінцем. Після центрифугування судять по об’єму осаду про наявність або відсутність захворювання вимені.