Участь адвоката в кримінальному процесі

Адвокат як представник потерпілого, цивільного позивача чи цивільного відповідача  у необхідних випадках може бути запрошений для дачі пояснень в засідання  суду, що розглядає справу в порядку  нагляду (ст. 391 КПК).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Розгляд та вирішення зауважень адвоката на протокол судового засідання

 

Про кожне судове засідання  і про кожну окрему судову дію, проведену поза цим засіданням, складається  протокол, який є важливим процесуальним  документом. В протоколі зазначаються суть і зміст процесуальних дій, що були виконані судом, сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, іншими учасниками процесу в судовому засіданні під час розгляду справи чи поза засіданням. Протокол судового засідання є основним процесуальним  документом, на підставі якого суд  касаційної, наглядової інстанції перевіряють, чи законний склад суду, що розглядав  справу, додержавння законодавства  при розгляді справи, чи не порушив  суд права сторін та інших осіб, які беруть участь у справі тощо.

Адвокат, який брав участь в  судовому засіданні, протягом трьох  діб з дня складання протоколу  має право ознайомитися з ним  і додати письмові зауваження, вказавши на його неправильність або неповноту³.

Розглянувши зауваження, суд  вносить вмотивовану ухвалу, а  суддя – постанову, якою посвідчує  правильність зауважень або відхиляє їх.

Зауваження на протокол і  ухвала суду чи постанова судді у  всіх випадках приєднується до справи .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Участь адвоката — представника потерпілого за проектом КПК України

 

Згідно зі ст. 55 проекту КПК, потерпілим визнається:

Фізична особа, якій злочином чи іншим суспільно небезпечним діянням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

Юридична особа, якій злочином чи іншим суспільно небезпечним діянням заподіяно майнову чи моральну шкоду.

Держава в особі представника відповідного органу, який у межах своєї компетенції, визначеної законом, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів), їх сплатою та погашенням податкового боргу, у випадку заподіяння злочином шкоди державі несплатою податків, зборів, інших обов’язкових платежів, а також страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст. 63 проекту КПК, як представники потерпілого можуть брати участь у справі особи, що мають право бути захисником. Такі особи визначені у ч. 2 ст. 48 проекту КПК. Отже, представником потерпілого може бути адвокат.

Підставою для участі адвоката-представника у справі є договір доручення, укладений ним із потерпілим. Договір  доручення на участь у справі дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, тих процесуальних дій, перелік яких спеціально обумовлений у договорі.

Відповідно до ст. 32 Конституції України та ст. 9 Правил адвокатської етики. Документом, що підтверджує повноваження адвоката, є ордер, що видається адвокатським об’єднанням або виписується адвокатом, який займається адвокатською діяльністю індивідуально на підставі угоди про надання правової допомоги. Тому до кримінальної справи слід долучати ор дер, а не договір доручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 проекту  КПК, участь адвоката — представника потерпілого – фізичної особи  у справі є обов’язковою, якщо потерпілий:

– є неповнолітнім,

– через свої психічні або фізичні вади (німий, глухий, сліпий тощо) не може самостійно реалізувати право на захист своїх законних інтересів.

У ч. 2 ст. 64 проекту КПК зазначено, що представник потерпілого користується правами, які надаються цим Кодексом особі, яку він представляє. Права потерпілого перераховані у ч. 1 ст. 56 проекту КПК. Ознайомлення з цим переліком дозволяє констатувати, що не всі права потерпілого можуть належати його представникові. Наприклад, право давати показання або відмовитись від давання показань може належати виключно потерпілому.

З цього питання заслуговує на увагу ч. 3 ст. 49 чинного КПК, у  якій спочатку зазначено право потерпілого  від злочину давати показання у справі, а потім окремо перераховуються права потерпілого та його представника. Таку законодавчу конструкцію потрібно викласти у ч. 1 ст. 56 проекту КПК.

 У зв’язку з цим  пропонується викласти ч. 1 ст. 56 проекту КПК у такій редакції:

Потерпілий і його представник  мають право:

— надавати докази, заявляти клопотання і відводи;

— брати участь у слідчих  діях, що виконуються за їх клопотаннями, з дозволу особи, яка здійснює дізнання, слідчого;

— у передбачених цим Кодексом випадках одержувати копії процесуальних документів та отримувати письмові повідомлення;

— знайомитися з протоколами слідчих дій, виконаних за участю потерпілого або за клопотанням його представника, та з іншими матеріалами справи у випадках, передбачених цим Кодексом, після закінчення досудового слідства – з матеріалами справи та подавати на них зауваження;

— подавати скарги на рішення, дії чи бездіяльність особи, яка здійснює дізнання, начальника органу дізнання, слідчого, начальника слідчого підрозділу, прокурора, слідчого судді, судді, суду;

— брати участь у судових  засіданнях, при цьому ставити  питання підсудному, свідку, іншому потерпілому, експерту, спеціалісту, цивільному позивачу і цивільному відповідачу, брати участь у дослідженні інших доказів;

— висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду;⁴

— брати участь у судових  дебатах;

— знайомитися з журналом, протоколом судового засідання та технічним записом судового процесу і подавати на них зауваження;

— знати про принесені в справі апеляції, касаційні подання прокурора та касаційні скарги, у передбачених цим Кодексом випадках одержувати їх копії або знайомитися з ними, подавати на них заперечення;

— у передбачених цим  Кодексом випадках брати участь у  засіданнях суду при апеляційному чи касаційному розгляді справи;

— підтримувати обвинувачення у справах приватного обвинувачення і у випадках, коли прокурор відмовився від обвинувачення;

— за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених цим Кодексом та іншими законами України;

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Не можна однозначно визначити  функцію, яку виконує в кримінальному процесі потерпілий та його представник, як обвинувальну, оскільки потерпілі нерідко надають свідчення про обставини,  які пом’якшують відповідальність обвинуваченого.

Недостатньо юридично коректно сформульовано положення ч.1  ст.28 КПК, де зазначено, що особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину,  вправі при провадженні у кримінальній справі пред’явити цивільний позов до обвинуваченого або до осіб,  котрі несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, оскільки пред’явлення позову до конкретноїособи є можливим і необхідним лише у цивільному судочинстві, на відміну від якого, у кримінальному процесі цивільний позов може бути заявлено і тоді, коли в кримінальній справі ще не встановлено особу, яка вчинила злочин та завдала матеріальної шкоди цивільному позивачеві.

Отже, процесуальний статус та особливості залучення адвокатів-представників потерпілого,  цивільного позивача та цивільного відповідача до участі у кримінальному судочинстві на різних його стадіях,  функції,  які здійснюють адвокати-представники,  потребують ретельного дослідження та внесення відповідних змін до кримінально-процесуального законодавства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1.Закон України  “Про прокуратуру”:  від05.11.1991  р., № 1789-XII // ВВР України. - 1991. - № 53. - Ст. 793.

2.Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1961 - № 2 - ст. 15.

3.Цивільно-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 2004, № 40-41, 42, ст.492

4.Правила адвокатської етики // Вища кваліфікаційна комісія адвокатури. – Жовтень. – 1999.

5.Концепція забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів: Указ Президента України від 28 грудня 2004 р. № 1560 // Офіційний вісник України. — 2004. — № 52. — С. 34-35.

6.Грошевий Ю. Проблеми реформування кримінального судочинства // Право України 2009. — № 2. — С. 4-5.

7.Кучинська О. П. Реалізація прав потерпілого в кримінальному процесі України: Автореф дис. канд. юрид. наук / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 1996. – 152 с.

8.Матієк Т. В. Узагальнення практики застосування судами законодавства, що забезпечує захист прав потерпілих у кримінальному судочинстві // Адвокат. — 2004. — № 2. — С. 60.

9. Кучинська О. П. Проблеми захисту прав потерпілих в кримінальному процесі України // Адвокат. — 2009. — № 5. — С. 11.

10.Адвокатура України: Навч. посіб. / В.К. Шкарупа, О.В. Філонов, A.M. Титов, Ю.Я. Кінаш; За ред. В.К. Шкарупи. – К. – 2007. – 398 с.

11. Фіолевський Д.П. Адвокатура: Підручник. – К.: Алерта; Прецедент, 2006. – 486 с.

12.Яновська О.Г. Адвокатура України: Навч. посібник. – К.: «Юрінком Інтер». – 2007. – 280 с.

¹ Кучинська О. П. Реалізація прав потерпілого в кримінальному процесі України: Автореф дис. канд. юрид. наук / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 1996. – 152 с.

² Фіолевський Д.П. Адвокатура: Підручник. – К.: Алерта; Прецедент, 2006. – 486 с.

³ Яновська О.Г. Адвокатура України: Навч. посібник. – К.: «Юрінком Інтер». – 2007. – 280 с.

⁴ Кучинська О. П. Проблеми захисту прав потерпілих в кримінальному процесі України // Адвокат. — 2009. — № 5. — С. 11.