Участь адвоката в кримінальному процесі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

Вступ………………………………………………………………………...3

Розділ1. Права та обов’язки адвоката як представника потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача………………………………….4

Розділ 2. Обвинувальні дії адвоката – представника потерпілого на різних стадіях процесу……………………………………………………………8

Розділ 3.  Розгляд та вирішення зауважень адвоката на протокол судового засідання……………………………………………………………….11

Розділ 4. Участь адвоката — представника потерпілого за проектом КПК України……………………………………………………………………..12

Висновок…………………………………………………………………..15

Список використаної літератури………………………………………...16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Дослідження питань, що стосуються ролі і процесуального положення  адвоката - представника потерпілого  є складовою частиною одного з  актуальних напрямків наукових досліджень у галузі кримінального судочинства - розробки проблем дотримання прав і законних інтересів учасників  кримінального процесу. Незважаючи на те, що участь у кримінальному  судочинстві як представників потерпілих є самостійним напрямком діяльності адвокатів, воно не отримало достатнього  освітлення в літературі, в той  час як з питань діяльності адвоката в якості захисника існує досить велика кількість монографічних  та дисертаційних досліджень. Наявні роботи Л.Д. Кокорева і Г.Д. Побігайло, Ю.І. Стецовський, а також єдине  дисертаційне дослідження, розпочате  в 1974 році А.В. Кожевниковим, не могли  охопити всі аспекти даної  проблематики, а головне, вони виконані на матеріалах істотні зміни, що зачіпають  процесуальний статус адвоката-представника потерпілого. Інші автори або розглядали загальні питання кримінально-процесуального представництва, де адвокат - представник  потерпілого фігурував поряд  з представниками інших учасників  процесу (В. Д. Адаменко, В. П. Божьев, В. В. Мелешко, П. М. Туленков), або розглядали окремі аспекти діяльності адвоката поряд з діяльністю самого потерпілого  та інших можливих його представників (А. ​​В. Абабков, Л. В. Ільїна, В. А. Лазарєва, AM Ларін, І. Д. Перлов, І. І. Потеружа, У . М. Савицький, BC Шадрін, С. А. Шейфер, В. В. Шимановський, В. М. шпилем, В. Є. Юрченко  та інші).

Таким чином, проблема удосконалення  процесуального статусу адвоката - представника потерпілого далеко ще не вирішена, а тому весь комплекс тісно  пов'язаних між собою питань участі адвоката - представника потерпілого  у кримінальному судочинстві  потребує подальшого дослідження.

 

1. Права та обов’язки адвоката як представника потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача

 

Право на захист законних інтересів у кримінальному процесі забезпечується також потерпілому, цивільному позивачу і цивільному відповідачу. Ефективним засобом забезпечення цього права є участь адвоката в кримінальній справі як представника цих суб'єктів кримінально- процесуальної діяльності.

Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду (ч. 1 ст. 49 КПК). Цивільним позивачем  визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали  матеріальної шкоди від злочину  і пред'явили при провадженні  в кримінальній справі до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну  відповідальність за його дії, цивільний  позов, тобто вимогу про відшкодування  збитків (ч. 1 ст. 50 КПК), який розглядається  судом разом з кримінальною справою (ч. 1 ст. 28 КПК).

Чинне кримінально-процесуальне законодавство чітко обговорює  права та обов’язки адвоката. Адвокат не має права відмовлятися при проведенні дізнання, попереднього слідства та у судовому засіданні від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного та повинен здійснювати свої функції у відповідності зі своїм процесуальним призначенням.

Адвокат є самостійним  учасником кримінального процесу, хоч його самостійність має свої межі, що виходять зі специфіки його процесуальних відносин з підзахисним. У своїй діяльності він не завжди залежить від вимог та бажань останнього, не завжди повинен розділяти й  ту позицію, що її займає підозрюваний, обвинувачуваний, підсудний. Він вільний  у виборі засобів захисту. Головне  – щоб ці засоби були законними  та цілком відповідали характеру  тієї функції, що її захисник повинен  виконувати. Тому, виконуючи захист, він повинен керуватися законом, виходи з чітко встановлених фактів та захищати тільки законні інтереси підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного, задовольняти тільки ті його вимоги, що не суперечать закону.

На відміну від органів, що ведуть процес, - органів дізнання, слідчого, прокурора та суду – закон  не поширює на захисника вимог  ст.22 КПК про з’ясування всіх обставин справи, в тому числі що викривають обвинуваченого (підозрюваного, підсудного) та обтяжуючих його відповідальність. Через характер процесуальної функції, що він виконує, діяльність захисника  має певною мірою однобічний характер, бо він має захищати й тільки захищати свого підзахисного. Все, що не відповідає такій діяльності – не відповідає закону. Однак у межах цієї діяльності він повинен повно, всебічно та об’єктивно розглядати все, що сприяє підзахисному, виправдовує його чи пом’якшує відповідальність. З цим пов’язана й вимога закону про те, що одна та сама особа не може бути захисником двох чи декількох  підозрюваних, обвинувачуваних чи підсудних, якщо інтереси одного з них не відповідають інтересам захисту іншого (ч.2 ст.47 КПК).

Охороняючи процесуальну самостійність захисника, закон  не дозволяє внесення подання органу дізнання, слідчого, прокурора, а також  особистої постанови судді чи ухвали суду стосовно правової позиції  захисника по справі (ч.11 ст.48 КПК).

Крім вказаних вище, на захисника  покладаються обов’язки:

● своєчасно з’являтися для участі у виконанні слідчих чи процесуальних дій у яких його участь є обов’язковою (ч.5 ст.48 КПК);

● не розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням своїх процесуальних обов’язків; він не може бути допрошений як свідок про обставини, що він взнав, виконуючи обов’язки захисника (п.1 ст.69 КПК).¹

Розголошення захисником відомостей. Повідомлених йому підзахисним, його родичами або іншими особами  може завдати шкоди інтересам  цих осіб, а також державним  і громадським інтересам, підриває моральні та психологічні підвалини  захисту – довірчі стосунки між  захисником і підзахисним, іншими особами, які бажають їм допомогти.

Адвокат зобов’язаний зберігати  адвокатську таємницю. Її предметом  є питання, з якими громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть даних ним консультацій, порад роз’яснень та інші відомості, одержані адвокатом при здійсненні своїх професійних обов’язків. Адвокату забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці і використовувати їх у  своїх інтересах або в інтересах  третіх осіб (ст.9 Закону про адвокатуру).

За порушення свого  професійного обов’язку адвокат  може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

З моменту допущення до участі у справі захисник відповідно до ст.48 КПК має широкі процесуальні права:

● до першого допиту підозрюваного чи обвинуваченого мати з зустріч (“віч-на-віч”), а після першого допиту – без обмеження їх кількості та довго тривалості;

● мати зустріч з засудженим та особою, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру;

● бути при допитах підозрюваного та обвинуваченого, а також при вчиненні інших слідчих дій, що проводяться за участю чи за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого чи його захисника;

● за згодою особи, що проводить дізнання чи слідчого брати участь і у інших слідчих діях;

● застосовувати науково-технічні засоби при вчиненні тих слідчих дій, у яких приймає участь захисник, а також при ознайомленні з матеріалами справи – за згодою особи, що проводить дізнання, слідчого, а в суді, якщо справа розглядається у відкритому судовому засіданні, - за згодою судді чи суду;

● знайомитись з матеріалами, якими обґрунтовується затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу чи пред’явлення обвинувачення, а після закінчення попереднього слідства – з усіма матеріалами справи та виписувати з цих матеріалів необхідні відомості;

● брати участь у судовому розгляді справи;

● надавати докази та заявляти клопотання та відводи.

Захисник не вправі:

● сам здійснювати ніяких слідчих дій по збиранню та перевірці доказів, оскільки за чинним КПК це є винятковою компетенцією слідчих органів, прокурора, судді і суду. Але, беручи участь у справі адвокат має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази.

● подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;

● збирати відомості про  факти, що можуть бути використані як докази у справі, зокрема одержувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об’єднань, а від громадян – за їх згодою;

● ознайомлюватись на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань.

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Обвинувальні дії адвоката – представника потерпілого на різних стадіях процесу

 

Представники користуються процесуальними правами осіб, інтереси яких вони представляють (ст. 52 КПК), тобто  на відміну від захисників вони не є такими ж самостійними учасниками процесу, не мають своїх особливих  процесуальних прав і діють поряд  з потерпілим або заміняють їх, але не вправі діяти на шкоду своїм  довірителям.

Потерпілий і адвокат  як його представник мають право: подавати докази: заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами  справи з моменту закінчення попереднього слідства; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить  дізнання, слідчого, прокурора і  суду, а також на вирок або ухвали суду і постанови судді (ч. З ст. 49 КПК).²

При ознайомленні з матеріалами  справи з моменту закінчення попереднього слідства потерпілий і його представник  мають право робити виписки із справи і заявляти клопотання про  доповнення слідства (ч. З ст. 218 КПК). Якщо в справі провадились додаткові  слідчі дії, слідчий зобов'язаний надати їм можливість ознайомитися з усіма  додатковими матеріалами, а в  разі їх клопотання — з усією  справою (ст. 222 КПК).

За розсудом судді або  суду потерпілий і його представник  можуть бути викликані в розпорядче засідання суду для вислуховування їх пояснень у зв'язку із заявленими ними клопотаннями (ст. 240 КПК).

Під час судового розгляду справи потерпілий та його представник  мають право заявляти відводи  і клопотання, висловлювати свою думку  про клопотання інших учасників  судового розгляду, давати пояснення  з приводу досліджуваних судом  обставин справи, ставити запитання  свідкам, експерту, спеціалісту і  підсудним, брати участь в огляді місця вчинення злочину, речових  доказів, документів (ст. 267 КПК).

У кримінальному процесі  потерпілий особисто або через представника здійснює функцію обвинувачення, оскільки об'єктивно він заінтересований  в тому, щоб вчинений проти нього  злочин був розкритий, а особа, яка  його вчинила, була притягнута до кримінальної відповідальності. Це особливо яскраво  виявляється в справах приватного обвинувачення: про умисне легке  тілесне ушкодження, умисне нанесення  удару, побоїв або вчинення інших  насильницьких дій, які завдали  фізичного болю, наклеп без обтяжуючих обставин, образу, самоуправство, яким завдано шкоди правам та інтересам  окремих громадян. Ці справи порушуються  не інакше як за скаргою потерпілого  і підлягають закриттю, якщо потерпілий примириться з обвинуваченим. В  них потерпілий особисто або через  свого представника підтримує обвинувачення, будучи основним обвинувачем. Він і  його представник у цих справах  мають право брати участь в  судових дебатах незалежно від  участі в справі інших обвинувачів  — державного і громадського (ч. 1 ст. 27. ч. 4 ст. 49. ст. 267. ч. 2 ст. 318 КПК). У  справах публічного обвинувачення, які порушуються незалежно від  того, чи подав скаргу про вчинення злочину потерпілий, останній, а  отже, і його представник, здійснює допоміжне до основного, державного, обвинувачення. У цих справах  він і його представник мають  право виступати в судових  дебатах лише тоді, коли прокурор або  громадський обвинувач не бере участі в судовому розгляді (ст. 207, ч. 207 ст. 318 КПК). Таке обмеження позбавляє  потерпілого і його представника можливості висловити і обгрунтувати в суді свою правову позицію, обмежує  дію принципу змагальності судового розгляду і через те воно має бути усунуто із закону.

Промова адвоката - представника потерпілого, з якою він виступає в судових дебатах, є обвинувальною. В ній викладаються фактичні обставини справи, аналізуються докази, даються юридична оцінка злочину, характеристика потерпілого і підсудного, аналіз причин злочину та умов, які сприяли його вчиненню, викладаються міркування з приводу покарання, причому небажано, щоб він вказував, який конкретно вид і міру покарання судові слід обрати для підсудного.

Адвокат як представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача  вправі оскаржити вирок у касаційному  порядку або подати на нього т. зв. наглядну скаргу тільки за згодом свого  довірителя. Суд повинен сповістити його про внесене прокурором подання  та про подані скарги іншими учасниками судового розгляду. Він має право  ознайомитися з ними в суді і подати свої заперечення (ст. 349 КПК).

Адвокат як представник має  право брати участь у розгляді справи судом касаційної інстанції  і давати там пояснення (ч. З ст. 360 КПК), підтримуючи свою скаргу чи скаргу свого довірителя і заперечуючи  при наявності підстав проти  подання прокурора і скарг  інших учасників процесу.