Незаконний збут холодної, вогнепальної
зброї (крім гладкоствольної мисливської),
бойових припасів, вибухових речовин або
вибухових пристроїв полягає в умисній
передачі їх іншій особі поза встановленим
порядком шляхом продажу, обміну, дарування,
сплати боргу тощо.
Кримінальна відповідальність
за зберігання, придбання і передачу холодної
зброї чинним законодавством не передбачена.
У ч. 3 ст. 263 передбачене звільнення
від кримінальної відповідальності особи,
яка вчинила злочин, передбачений ч. 1 або
ч. 2 цієї статті, якщо вона добровільно
здала органам влади зброю, бойові припаси,
вибухові речовини або вибухові пристрої.
При цьому добровільною здача
є тоді, коли вона вчинена за власною волею,
незалежно від мотивів, однак не у зв'язку
з тим, що органами влади виявлено факт
вчинення розглядуваного злочину.
Недбале зберігання вогнепальної
зброї або бойових припасів (ст. 264 КК).
У зв'язку із загальнонебезпечними властивостями
зброї або бойових припасів встановлюються
спеціальні правила їх зберігання особами,
які володіють такими предметами на законних
підставах. Недотримання цих правил загрожує
тим, що такі предмети можуть потрапити
до рук сторонніх осіб, будуть неправомірно
використані ними. Хоча відповідні правила
адресовані тим, хто володіє відповідними
предметами на законних підставах, видається,
що відповідальність за ст. 264 повинні
нести й особи, які зберігають їх незаконно,
вчиняючи ще й злочин, передбачений ст.
263.
Предметом аналізованого злочину
є: 1) вогнепальна зброя; 2) бойові припаси.
На відміну від вищерозглянутих злочинів
(статті 262, 263), предметом даного злочину
є будь-яка вогнепальна зброя (включаючи
й гладкоствольну мисливську) та боєприпаси
до неї. Недбале зберігання вибухових
речовин та вибухових пристроїв ст. 264
не охоплюється.
З об'єктивної сторони злочин,
передбачений ст. 264, характеризується
недбалим зберіганням зброї або бойових
припасів, яке має місце тоді, коли не виконані
передбачені нормативними актами умови
їх зберігання, спрямовані на убезпечення
їх від сторонніх осіб. Наслідками недбалого
зберігання зброї або бойових припасів
для кваліфікації його за ст. 264 мають бути
загибель людей або інші тяжкі наслідки.
Незаконне поводження з радіоактивними
матеріалами (ст. 265 КК). Предметом цього
злочину є радіоактивні матеріали (джерела
іонізуючого випромінювання, радіоактивні
речовини, ядерні матеріали, що перебувають
у будь-якому фізичному стані в установці
або виробі чи в іншому вигляді).
Порушення правил поводження
з вибуховими, легкозаймистими та їдкими
речовинами або радіоактивними матеріалами
(ст. 267 КК). Предметом даного злочину є:
1) вибухові речовини; 2) легкозаймисті
речовини; 3) їдкі речовини; 4) радіоактивні
матеріали.
Легкозаймисті речовини (ч.
2 ст. 267) — це тверді, рідкі, газоподібні
та пилоподібні речовини, які здатні спалахувати
внаслідок дії незначних факторів. До
них належать: самозаймисті речовини,
які загоряються внаслідок контакту з
атмосферним киснем, водою, іншими окислювачами
(білий фосфор, металевий натрій, сірка
та інші); речовини, які загоряються під
дією удару, стиснення (як правило, гази);
рідини, з температурою спалаху парів
до 28°С включно; інші речовини (переважно,
рідини) з температурою спалаху не більше
61°С.
До їдких (ч. 2 ст. 267) належать
речовини, які швидко вступають у хімічну
реакцію з іншими матеріалами, роз'їдаючи
їх — подразнюють чи знищують живі тканини,
розчиняють чи змінюють структуру більшості
неорганічних речовин. Це — всі види кислот
та лугів (сірчана кислота, їдкий натр,
негашене вапно тощо), якщо з врахуванням
концентрації та кількості, фізичного
стану, використовуваної тари речовина
здатна заподіяти шкоду громадській безпеці.
Не можуть бути віднесені до їдких речовин,
за незаконні дії з якими настає кримінальна
відповідальність, харчові розчини оцтової
кислоти, луги, які входять до складу косметичних
засобів.
Поняття вибухових речовин
та радіоактивних матеріалів в аналізованому
злочині ідентичне таким же поняттям,
розглянутим стосовно інших злочинів
проти громадської безпеки (зокрема, передбаченого
ст. 262).
Об'єктивна сторона аналізованого
злочину полягає у вчиненні таких діянь:
1) порушення правил зберігання, використання,
обліку, перевезення вибухових речовин
чи радіоактивних матеріалів; 2) порушення
інших правил поводження з вибуховими
речовинами чи радіоактивними матеріалами;
3) незаконне пересилання цих речовин чи
матеріалів поштою або вантажем; 4) незаконне
пересилання поштою або вантажем легкозаймистих
або їдких речовин (ч. 2 ст. 267).
Відповідальність за злочин,
передбачений ст. 267, диференційована з
врахуванням суспільно небезпечних наслідків,
якими можуть бути: 1) створення небезпеки
загибелі людей або інших тяжких наслідків
(ч. 1 ст. 267); 2) загибель людей або інші тяжкі
наслідки (ч. 2 ст. 267).
Зміст вказаних наслідків такий
же, як і щодо інших злочинів проти громадської
безпеки.
Незаконне ввезення на територію
України відходів і вторинної сировини
(ст. 268 КК). Предметом злочину є: 1) відходи;
2) вторинна сировина (ч. 1 ст. 268); 3) речовини
або матеріали, що належать до категорії
небезпечних відходів, які забороняються
до ввезення (ч. 2 ст. 268).
Поняття відходів охоплює будь-які
речовини, матеріали і предмети, які утворюються
в процесі діяльності людини і в подальшому
не використовуються за місцем утворення
чи виявлення і яких власник позбувається,
має намір або повинен позбутися шляхом
утилізації чи видалення. При цьому радіоактивними
відходами вважаються матеріальні об'єкти
та субстанції, активність радіонуклідів
або радіоактивне забруднення яких перевищує
межі, встановлені чинними нормами, за
умов, що використання цих об'єктів та
субстанцій не передбачається.
Речовини або матеріали, що
належать до категорії небезпечних відходів,
які забороняються до ввезення — це відходи,
фізичні, хімічні чи біологічні характеристики
яких створюють або можуть створити значну
небезпеку для навколишнього природного
середовища і здоров'я людини та які потребують
спеціальних методів поводження з ними.
До них, зокрема, належать: непотрібні
фармацевтичні товари, ліки та препарати,
шлами бензину, що містять свинець, свиняча
гноївка (фекалії), каналізаційний мул,
азбест (пил та волокна).
Об'єктивна сторона розглядуваного
злочину включає в себе вчинення таких
дій: 1) ввезення на територію України без
належного дозволу відходів або вторинної
сировини (ч. 1 ст. 268) — це фактичне переміщення
відходів чи вторинної сировини через
митний кордон України; 2) транзит через
територію України без належного дозволу
відходів або вторинної сировини (ч. 1 ст.
268) — це переміщення відходів чи вторинної
сировини під митним контролем через територію
України між двома пунктами або в межах
одного пункту на митному кордоні України;
3) ввезення на територію України речовин
або матеріалів, що належать до категорії
небезпечних відходів, які забороняються
до ввезення (ч. 2 ст. 267); 4) транзит через
територію України речовин або матеріалів,
що належать до категорії небезпечних
відходів, які забороняються до ввезення
(ч. 2 ст. 267).
Ввезення або транзит відходів
чи вторинної сировини без належного дозволу
має місце тоді, коли: дозвіл відсутній
взагалі або виданий неуповноваженим
на те органом; порушені умови щодо кількості,
видів, упаковки тощо відходів чи вторинної
сировини; не дотримані вимоги щодо строків,
місця ввезення, маршруту транзитного
перевезення. Незаконне перевезення на
повітряному судні вибухових або легкозаймистих
речовин (ст. 269 КК). Предметом злочину є:
1) вибухові речовини; 2) легкозаймисті
речовини. їх поняття ідентичне аналогічним
поняттям, розкритим при розгляді злочинів,
передбачених статтями 262 та 267.
Об'єктивна сторона цього злочину
характеризується незаконним перевезенням
на повітряному судні вибухових або легкозаймистих
речовин.
Під перевезенням слід розуміти
дії, внаслідок яких вибухові або легкозаймисті
речовини переміщаються в повітряному
судні від моменту зачинення його дверей
перед початком польоту до їх відчинення
після завершення польоту. При цьому не
має значення, де саме знаходяться відповідні
речовини — в одязі особи, яка перебуває
на борту повітряного судна, його ручній
поклажі чи здані для перевезення багажем.
Незаконним перевезення буде тоді, коли
воно здійснене: а) щодо вибухових або
легкозаймистих речовин, які взагалі заборонені
для перевезення повітряними судами; б)
з порушенням вимог щодо кількості, упаковки
речовин, які дозволені для перевезення;
Обов'язковою ознакою цього
діяння є місце вчинення злочину — повітряне
судно, тобто літальний апарат, що тримається
в атмосфері за рахунок його взаємодії
з повітрям, відмінної від взаємодії з
повітрям, відбитим від земної поверхні,
і здатний маневрувати в тривимірному
просторі. До повітряних суден належать
як ті, що важчі за повітря (літаки, гелікоптери,
планери), так і легші (дирижаблі).
Кваліфікуючими ознаками злочину
(ч. 2 ст. 269) є загибель людей або інші тяжкі
наслідки [9, c. 237].
2.4.
Злочини, пов'язані з порушенням
спеціальних правил.
Напад на об'єкти, на яких є предмети,
що становлять підвищену небезпеку для
оточення (ст. 261 КК). Об'єкти, на яких є предмети,
що становлять підвищену небезпеку для
оточення, — це виробництва, сховища, транспортні
засоби, наукові установи, військові частини,
на яких виготовляються, зберігаються,
використовуються або якими транспортуються
радіоактивні, хімічні, біологічні та
вибухонебезпечні матеріали, речовини,
предмети.
З об'єктивної сторони злочин
полягає у нападі, тобто раптовій, агресивній,
насильницькій дії, спрямованій на подолання
опору охорони чи інших працівників відповідного
об'єкта, на встановлення над усім таким
об'єктом чи його частиною фактичного
панування, отримання можливості розпоряджатися
предметами, які становлять підвищену
небезпеку для оточення тощо.
Метою нападу є захоплення,
пошкодження або знищення зазначених
об'єктів.
Порушення встановлених законодавством
вимог пожежної безпеки (ст. 270 КК). Під
пожежею розуміють неконтрольоване горіння,
що супроводжується знищенням матеріальних
цінностей та (або) створює загрозу життю
і здоров'ю людей.
Об'єктивна сторона розглядуваного
злочину характеризується таким порушенням
встановлених законодавством вимог пожежної
безпеки:
1) невчинення повністю
дій, які особа зобов'язана і
могла виконати (наприклад, невстановлення
щитів з пожежним інвентарем,
непроведення інструктажу для
підлеглих працівників чи неперешкоджання
вчиненню ними дій, які загрожують
пожежею);
2) вчинення частини дій,
які особа зобов'язана й могла
вчинити чи виконання їх неналежно
(зокрема, заправка не всіх вогнегасників,
які повинні бути на об'єкті);
3) виконання дій, які заборонені
протипожежними правилами (наприклад,
використання відкритого вогню для розігріву
двигуна автомашини, віддання підлеглим
розпорядження про виконання робіт з порушенням
існуючих вимог пожежної безпеки).
Встановлені законодавством
вимоги пожежної безпеки — це вимоги,
які закріплені у відповідних нормативно-правових
актах До нормативно-правових актів з
питань пожежної безпеки належать-закони,
постанови КМ, а також положення, інструкції,
правила стандарти, норми та інші акти
(у т.ч. акти адміністрації підприємств,
установ та організацій), прийняті в установленому
порядку і які містять вимоги щодо запобігання
виникненню пожеж, порядку їх ліквідації,
мінімізації шкідливих наслідків.
Обов'язковою ознакою об'єктивної
сторони складу злочину є суспільно небезпечні
наслідки. При вчиненні злочину, передбаченого
ч. 1 ст. 270, такими наслідками є шкода здоров'ю
людей або майнова шкода у великому розмірі.
Шкода здоров'ю людей полягає
у заподіянні внаслідок пожежі хоча б
одній особі опіків, травм, які оцінюються
як легкі або середньої тяжкості тілесні
ушкодження. Видається, що такі наслідки
можна констатувати й тоді, коли заподіяна
шкода має хай і менший розмір (тобто, не
становить навіть і легких тілесних ушкоджень),
але спричинена багатьом (десяткам, сотням)
потерпілих.
Майнова шкода вважається заподіяною
у великих розмірах, якщо прямі збитки
складають суму, яка в триста разів і більше
перевищує неоподатковуваний мінімум
доходів громадян (примітка до ст. 270).
Кваліфікуючими ознаками (ч.
2 ст. 270) є: 1) загибель людей; 2) майнова шкода
в особливо великому розмірі; 3) інші тяжкі
наслідки. Майновою шкодою в особливо
великих розмірах треба вважати прямі
збитки, що становлять суму, яка в тисячу
разів і більше перевищує неоподатковуваний
мінімум доходів громадян[9, c. 230].
Розділ
3. Проблеми класифікації злочинів проти
громадської безпеки.
Безпека людини визнається в Україні однією
з найвищих соціальних цінностей (ч, 1 ст.
З Конституції України). Ось чому злочини
проти громадської безпеки є дуже небезпечними
для суспільства. В основі громадської
безпеки - природне право людей на життя
та його захист, закріплене Конституцією
України (ст. 27). Тому громадська безпека
віднесена законодавцем до числа основоположних
цінностей (об’єктів), правове забезпечення
охорони яких має своїм завданням Кримінальний
кодекс України (далі - КК України) (ст.
1), а в його Особливій частині, вперше в
самостійному розділі (p. IX), передбачена
відповідальність за посягання на цей
об’єкт[1].