Злочини проти громадської безпеки: поняття та види

З об'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 255, включає в себе:

а) створення злочинної організації, тобто дії, спрямовані на виникнення злочинної організації, — вербування учасників, визначення її організаційних структур (підрозділів), розробка планів злочинної діяльності, визначення ролей для окремих учасників тощо;

б) керівництво злочинною організацією, яке передбачає виконання організаційно-розпорядчих функцій стосовно організації в цілому чи її структурних підрозділів (визначення загальних планів злочинної діяльності, керівництво здійсненням окремих посягань, розподіл обов'язків між учасниками організації, встановлення зв'язків з іншими злочинними організаціями та корумпованими представниками влади тощо). Керівниками злочинної організації можуть виступати як особи, які її створили, так і ті, що долучилися до неї згодом;

в) участь у злочинній організації передбачає перебування в складі злочинної організації. Особа стає учасником злочинної організації з моменту її утворення (якщо вона входить до кола осіб, з яких первісно виникає організація), або ж відтоді, коли інші учасники дали згоду на її прийняття до вже існуючої організації. Учасник виконує дії в інтересах організації разом з іншими її учасниками чи самостійно, на його потенційне сприяння розраховує вся організація та окремі її члени;

г) організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп — для стислості такі діяння можна назвати консолідацією організованої злочинної діяльності. Це, зокрема: пропозиція про проведення таких зустрічей та запрошення на них учасників; встановлення часу і місця їх проведення; визначення кола питань, які підлягають обговоренню й узгодженню; здійснення розпорядчих повноважень у ході зустрічей; надання приміщень, транспорту, засобів зв'язку, охорона зустрічей тощо.

Умовами звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальній поведінці (ч. 2 ст. 255) є:

1) вчинення злочину, передбаченого  ч. 1 ст. 255, крім дій з організації  та керівництва злочинною організацією;

2) добровільна заява про  створення злочинної організації  або участь у ній - це повідомлення, вчинене за власною волею, з  будь-яких мотивів, до притягнення  особи до кримінальної відповідальності  за дії, пов'язані з існуванням  цієї організації та власною  участю в ній;

3) активне сприяння її  розкриттю, яке полягає у допомозі  працівникам правоохоронних органів  в нейтралізації діяльності злочинної  організації чи усуненні наслідків  зустрічі представників злочинних  організацій або організованих  груп.

Частина 2 ст. 255 КК не застосовується у випадку вчинення особою інших злочинів, пов'язаних із діяльністю злочинних організацій (зокрема, бандитизму).

Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності (ст. 256 КК). Об'єктивна сторона даного злочину включає в себе вчинення таких дій:

1) заздалегідь не обіцяне  сприяння учасникам злочинних  організацій — це допомога  організації в цілому, її підрозділам  чи окремим учасникам, спрямована  на забезпечення існування і розвитку організації, можливості реалізації злочинних намірів, які вони ставлять перед собою. Заздалегідь не обіцяним сприяння є тоді, коли про його наступне надання не повідомлялося до моменту створення організації.

2) заздалегідь не обіцяне  укриття злочинної діяльності  учасників злочинних організацій  — це переховування: організаторів, керівників та рядових учасників  злочинної організації; осіб, які, не  будучи членами злочинної організації, виступають співучасниками її  злочинної діяльності чи окремих  злочинів, вчинених такою організацією; знарядь чи засобів вчинення  злочину, інших предметів, які використовуються  для забезпечення діяльності  організації чи при вчиненні  окремих посягань; предметів, що  здобуті внаслідок злочинної  діяльності організації; створення  перешкод для представників влади, які ведуть боротьбу з діяльністю  організації, тощо.

Кваліфікуючими ознаками сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності (ч. 2 ст. 256) є вчинення вказаних вище дій: 1) службовою особою або 2) повторно[10, c. 276].

Бандитизм (ст. 257 КК). Банда — це різновид злочинної організації, яка, крім її загальних (ч. 4 ст. 28), характеризується ще й такими специфічними ознаками:

1) озброєністю, яка характеризується  двома моментами. Об'єктивно банда  буде озброєна тоді, коли хоча  б у одного з її учасників  є предмети, які спеціально пристосовані  для враження людей і не  мають іншого (господарського, спортивного) призначення та на які поширюється  спеціальний правовий режим. Наявність  пневматичних чи газових рушниць, пістолетів, револьверів, метальних, електрошокових  чи інших аналогічних пристроїв  має враховуватися як озброєність  банди за умови, що вони належать  до типів, заборонених для використання  громадянами чи які потребують  спеціального дозволу. За суб'єктивною  ознакою озброєність банди передбачає, що про наявність зброї і  готовність її застосувати знають  інші члени банди;

2) метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих  осіб, яка означає, що банда прагне  досягнути злочинного результату  за допомогою насильства або  створення реальної загрози його  застосування, діє раптово, агресивно.

Об'єктивна сторона бандитизму включає вчинення трьох альтернативних дій: 1) організацію банди; 2) участь у банді; 3) участь у нападі, вчинюваному бандою. Перші дві дії за своїм змістом аналогічні тим, які охарактеризовані вище стосовно ст. 255. Участь у нападі, вчинюваному бандою, означає виконання дій, які становлять собою напад, зокрема, застосування насильства чи створення реальної загрози його застосування до працівників підприємств, установ, організацій чи до окремих громадян. Участь у нападі, вчинюваному бандою, можуть брати як члени цієї злочинної організації, так й інші особи — які не є учасниками банди. У тому ж випадку, коли особа не виконує об'єктивну сторону нападу, а сприяє банді в інший спосіб (надає транспорт, переховує бандитів тощо), вона підлягає відповідальності за пособництво бандитизму.

Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (ст. 260 КК). Аналіз диспозиції цієї статті та понять формувань, даних у примітці до неї, дає підстави стверджувати, що воєнізованими формуваннями слід вважати організації, яким, крім загальних ознак злочинної організації, притаманні ще й такі: їх створення не передбачене законами України — відсутній закон, який передбачає створення відповідної воєнізованої організації, або ж вони не належать до жодного із легально існуючих воєнізованих формувань чи груп; вони мають організаційну структуру військового типу, що характеризується наявністю єдиноначальності, підпорядкованості та дисципліни. При цьому під формуваннями слід розуміти організації, які складаються з відносно самостійних підрозділів; воєнізований характер завдань і методів, які ставляться перед такою організацією, засобів, які нею використовуються. Це: вирішення завдань громадсько-політичного характеру методами військових операцій — заволодіння певними територіями чи їх утримання; силова підтримка владних структур або їх нейтралізація тощо.

Збройним формуванням є воєнізована група, яка характеризується тим, що незаконно має на озброєнні придатну до використання вогнепальну, вибухову або іншу зброю.

Об'єктивна сторона злочинів, передбачених частинами 1-4 ст. 260, включає в себе вчинення діянь, які за своїм змістом загалом є аналогічними раніше розглянутим відповідним ознакам інших злочинів, що пов'язані з діяльністю злочинних організацій.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 5 ст. 260, охоплює собою наслідки участі у нападі: 1) загибель людей; 2) інші тяжкі наслідки.

У ч. 6 ст. 260 передбачені умови звільнення від кримінальної відповідальності за створення або участь у діяльності не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування (ч. 1 або ч. 2 ст. 260). Такими умовами є: а) добровільний вихід зі складу вказаних злочинних організацій; б) повідомлення про існування такого формування чи групи органів державної влади чи органів державного самоврядування.

Зміст вказаних умов такий же, як і відповідних умов звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених ч. 2 ст. 255.

Створення терористичної групи чи терористичної організації... (ч. 4 ст. 258 КК). Організована терористична діяльність, передбачена цією нормою, включає в себе: а) створення терористичної групи чи терористичної організації; б) керівництво такою організацією; в) участь у терористичній організації; г) матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації. Зміст цих ознак такий же, як і зміст відповідних ознак проаналізованих вище злочинів.

Відмінність між терористичною групою і терористичною організацією вбачається в тому, що терористична група створюється для вчинення конкретного терористичного акту чи кількох таких актів, а терористична організація має діяти невизначений час, займатися терористичною діяльністю постійно - до досягнення певної мети. Діяння ж, які вчиняються у зв'язку з організованою терористичною діяльністю, за своїм змістом аналогічні тим, що вчинюються іншими видами злочинних організацій[13, c. 201].

Закон передбачає можливість звільнення винного (крім організатора і керівника) від кримінальної відповідальності за дії, передбачені цією нормою, при певній позитивній посткримінальній поведінці (ч. 5 ст. 258). Його умовами є:

1) вчинення дій, передбачених  ч. 4 ст. 258, у формі участі в терористичній  групі чи терористичній організації  або сприяння їх створенню  або діяльності;

2) добровільне повідомлення  правоохоронному органові про  вчинене;

3) сприяння припиненню  існування або діяльності терористичної  групи або терористичної організації  або розкриттю злочинів, вчинених  у зв'язку із створенням або  діяльністю такої групи чи  організації;

4) відсутність у діях  винного складу іншого злочину.

2.2. Злочини, повязані  з тероризмом.

Тероризмом є суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

Терористичний акт (ст. 258 КК). Об'єктивна сторона цього злочину включає в себе вчинення таких дій:

1) застосування зброї, вчинення  вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку. Під  застосуванням зброї при вчиненні  терористичного акту слід розуміти  здійснення прицільних пострілів  чи хаотичну стрільбу в місцях  знаходження людей, нанесення ударів  холодною зброєю. Інші дії, які  створювали небезпеку, — це вчинки, внаслідок яких виникала реальна  загроза настання смерті чи  завдання тілесних ушкоджень, знищення  чи пошкодження майна, перериву  руху транспортних засобів, роботи  підприємств, установ, організацій (застосування отруйних чи сильнодіючих речовин, затоплення, поширення збудників заразних хвороб тощо);

2) погроза вчинення зазначених  дій (полягає у повідомленні про  намір вчинення терористичного  акту);

3) створення терористичної  групи чи терористичної організації.

Наслідки терористичного акту можуть полягати у:

1) створенні небезпеки  для життя чи здоров'я людини  або заподіяння значної майнової  шкоди чи настання інших тяжких  наслідків (частини 1 і 2 ст. 258). Створення  небезпеки полягає у таких  змінах в навколишньому світі, коли виникає реальна загроза, високий ступінь ймовірності  заподіяння дійсної шкоди життю  чи здоров'ю, майну, нормальному функціонуванню  транспорту, зв'язку, забезпеченню споживачів  водою, енергією, продуктами харчування  тощо. Реальність загрози визначається  з врахуванням місця та часу  терористичного акту, наявності  людей чи матеріальних цінностей, використовуваних знарядь та  засобів, їх вражаючих властивостей  і потужності тощо;

2) заподіяння значної  майнової шкоди чи інших тяжких  наслідків (ч. 2 ст. 258) має місце при  настанні наслідків у вигляді  знищення чи пошкодження майна, заподіянні реальної шкоди, загроза  якої передбачена ч. 1 ст. 258 КК. Те, чи є майнова шкода значною, визначається з урахуванням вартості  майна, затрат на відвернення  загрози чи ліквідацію збитків, кількості осіб, які потерпши  внаслідок акту тероризму, характеру  і розміру заподіяної їм шкоди  тощо. До тяжких наслідків віднесено  заподіяння тяжкого тілесного  ушкодження хоча б одному потерпілому;