Поняття i система особливоi частини кримiнального права

2)             оцінка здійснюється на підставі норм, викладених у КК.

У спеціальній літературі, звичайно, підкреслюється,

що термін «кваліфікація» має два основних значення. По-перше, його використовують для позначення певного процесу, діяльності уповноважених на те державних органів щодо оцінки, встановлення юридичної природи вчиненого посягання. По-друге, цим терміном позначають результат такої діяльності, який полягає у визначенні кримінально-правової норми (норм) — вказівку статті, її частини чи пункту кримінального закону, які передбачають відповідальність за скоєне. Однак наведеними (основними) значеннями не вичерпується поняття кримінально-правової кваліфікації злочинів. Під нею також розуміють:

оцінку скоєного, з точки  зору держави, не лише юри

дичну, а й суспільно-політичну оцінку посягання як зло

чину, а не іншого правопорушення;

логічну діяльність із встановлення відповідності (то

тожності) між фактичними і юридичними ознаками пося

гання, сукупність процесів, які здійснюються відповідно

до законів формальної логіки;

процес мислення, що відбувається у свідомості осо

би згідно із законами психології.  

 

Поняття кримінально-правової кваліфікації                9

Зміст поняття кри-              Поняття кримінально-правової

мінально-правової кваліфікації, як і будь-яке інше,

кваліфікації           характеризується такими найваж-

ливішими ознаками, як зміст і обсяг. Зміст аналізованого поняття розкривається за допомогою його визначення. При цьому розкриття змісту вимагає виділення і проведення характеристики істотних, необхідних і достатніх ознак кримінально-правової кваліфікації. Лише на цій основі може бути сформульована дефініція поняття — проведена логічна операція розкриття його змісту, завдяки якій вказана суть поняття кримінально-правової кваліфікації, показана його відмінність від інших предметів, процесів, явищ.

Кримінально-правова кваліфікація, як і будь-яка людська діяльність, характеризується специфічними учасниками (суб'єктами, котрі мають певний правовий статус), об'єктом та змістом. Тому ознаки кримінально-правової кваліфікації (детальний зміст яких буде охарактеризований при розгляді наступних питань теми) такі:

1) кваліфікація — частина  процесу застосування кримінального закону. А, отже:

це офіційна діяльність, яка здійснюється уповнова

женими на те органами держави - дізнання, досудового

слідства, прокуратури та суду;

вона проводиться у  відповідній процесуальній

формі, її результати закріплюються  у актах вказаних вище

органів (постановах, обвинувальному висновку, вироку);

має обов'язкове значення, тягне  за собою правові

наслідки як для осіб, дії яких кваліфікуються, так і  для

самих державних органів.

У юридичній літературі часто  кваліфікацію ділять на офіційну та неофіційну. Під останньою розуміють кримінально-правову оцінку діяння, яку роблять особи, не уповноважені на те законом (потерпілі, науковці, студенти, журналісти). Вони дійсно можуть оцінювати ті чи інші діяння (реальні злочини, описані в умовах завдань, зображені у художніх творах тощо ) на предмет того, чи становлять вони злочин і який саме. Однак, враховуючи, що така діяльність не наділена жодною з вказаних вище рис, її не 

 

10            Глава 1

можна вважати кримінально-правовою кваліфікацією, хоча б і неофіційною. Разом з тим чинне законодавство  передбачає немало випадків, коли на окремих  громадян покладається обов'язок проводити  кримінально-правову оцінку чи то своєї  власної поведінки, чи то діянь інших  осіб (на чому зупинимося далі).

2)             у ході кримінально-правової кваліфікації оцінці під

лягає суспільно небезпечна поведінка. Констатувати, що

певні діяння потребують кримінально-правової кваліфі

кації можна лише, коли встановлена належність відповід

них суспільних відносин до предмета кримінально-право

вої регламентації. Про це свідчать наступні ознаки:

заподіяння або загроза  заподіяння істотної шкоди;

кримінальна протиправність вчиненого діяння.

Реально заподіяна чи можлива  шкода головним чином

визначає суспільну небезпеку  діяння — основний критерій для  визнання його злочином, а, отже, і віднесення до предмета кримінального права. Проте як таке заподіяння істотної шкоди ще не обов'язково свідчить про те, що діяння є злочином. У ході кримінально-правової кваліфікації якраз і здійснюється оцінка факту заподіяння шкоди — визнання його: а) злочином; б) посяганням, яке не містить всіх ознак складу злочину; в) діянням, вчиненим за обставин, що усувають його злочинність.

Кримінальна протиправність є ознакою, яка завжди і однозначно свідчить про необхідність кримінально-правової кваліфікації діяння. Однак про її наявність може йтися лише тоді, коли кваліфікацію вже здійснено. Сама ж кваліфікація якраз і має підтвердити чи заперечити той факт, що діяння є кримінально-протиправним, становить злочин чи незлочинну поведінку.

3)             зміст кримінально-правової кваліфікації полягає у

визначенні кримінально-правової норми, яка передбачає

скоєне діяння. У свою чергу, це передбачає:

оцінку фактичних обставин, виділення з них тих,

які мають кримінально-правове  значення;

«вибір» статті (статей, їх частин або пунктів) КК,

яка містить відповідну кримінально-правову  норму;

обґрунтування необхідності застосування саме да

ної статті (статей, їх частин або пунктів) КК. Це здій- 

 

Поняття кримінально-правової кваліфікації                11

снюється шляхом доведення того, що фактичні ознаки діяння, яке кваліфікується, повністю відповідають ознакам злочину, передбаченого КК;

— процесуальне закріплення  висновку про те, що діяння передбачене певною статтею КК та, відповідно, що воно є І не є злочином чи іншим діянням, передбаченим КК.

Обсяг поняття кри-             Обсяг поняття кримінально-пра-

мінально-правової вової кваліфікації визначається

кваліфікації           шляхом поділу цього поняття. Виз-

начення обсягу аналізованого поняття є передумовою розкриття його змісту, оскільки це дозволяє з'ясувати його, принаймні, зовнішнє співвідношення з деякими суміжними поняттями, до певної міри розкрити зміст розглядуваного поняття шляхом вказівки на те, які складові його утворюють.

Обсяг будь-якого поняття  з'ясовується через його поділ. Шляхом поділу родового поняття кримінально-правової кваліфікації з'ясовуються види, з яких складається родове поняття.

Найпростішим і, відповідно, найточнішим і логічно бездоганним  є дихотомічний поділ поняття  кримінально-правової кваліфікації —  двочленний поділ на дві частини, коли обсяг поняття ділиться на два суперечливих поняття (А та не-А). Такий поділ завжди співрозмірний (тобто сума обсягів видових понять рівна обсягу поділеного родового поняття), члени поділу виключають один одного (не мають спільних елементів, не перетинаються), поділ здійснюється лише за однією підставою і є безперервним. Тому при його здійсненні повністю дотримуються правила поділу понять. Провівши такий поділ поняття кримінально-правової кваліфікації, отримаємо дві частини — «кваліфікація злочинів» і «кваліфікація не-злочинів». Користуючись термінологією, більш звичною для юристів, Другу частину можна іменувати «кваліфікація суспільно нзбезпечних діянь, які не є злочинами».

Дихотомічний поділ, при  всіх перевагах, має і очевидні недоліки. Адже він не досить конкретний і  інформативний, його  недостатньо, щоб назвати види кримінально- 

 

12            Глава 1

правової кваліфікації, які  мають практичне значення. Тому поділ  кожної з названих вище частин слід продовжити. При цьому вирішальне значення має встановлення видостворюючих ознак чи підстав (критеріїв) поділу.

Види кваліфікації                Здійснюючи поділ кваліфікації

злочинів                злочинів на види, доцільно керува-

тися класифікаціями видів злочинів, які містяться у кримінальному законі, враховувати особливості кваліфікації окремих видів злочинів, відображених у нормах чинного кримінального законодавства.

З врахуванням викладеного, доцільно враховувати такі критерії поділу кваліфікації злочину на види та виділяти наступні види кваліфікації злочинів.

За стадією, якої досягло  посягання:

кваліфікація закінченого  злочину;

кваліфікація готування  до злочину;

кваліфікація замаху на злочин.

Залежно від того, вчинений злочин «одноосібно» чи у співучасті:

кваліфікація злочину, вчиненого  однією особою;

кваліфікація злочину, вчиненого  у співучасті.

Виходячи з кількості  злочинів, які піддані кваліфікації:

кваліфікація одиничного злочину;

кваліфікація множинності  злочинів.

Названі види кваліфікації злочинів, у свою чергу, можна об'єднати в групи чи, навпаки, поділити на підвиди. Наприклад, кваліфікація готування до злочину та кваліфікація замаху на злочин охоплюються поняттям «кваліфікація попередньої злочинної діяльності»; кваліфікація множинності злочинів включає поняття «кваліфікація повторності злочинів», «кваліфікація сукупності злочинів» , «кваліфікація рецидиву злочинів». Кількість ступенів поділу, дрібність у виділенні видів кваліфікації злочинів визначається, врешті-решт, метою дослідження. Видається, що у плані постановки питання про співвідношення родового поняття кримінально-правової кваліфікації і відповідних видових понять достатнім є виділення видів кваліфікації злочинів, вказаних вище. 

 

Поняття кримінально-правової кваліфікації                13

Види кваліфікації                3 аналогічних засад слід виходи-

ве-злочинів           ти і при виділенні видів кваліфі-

кації не-злочинів.

З врахуванням підстав, відповідно до яких вчинення діянь, формально заборонених кримінальним законом, не визнається злочинами, можуть бути виділені такі види кваліфікації:

кваліфікація суспільно  небезпечних діянь неосудних;

кваліфікація суспільно  небезпечних діянь осіб, котрі

не досягли віку, з якого  настає   кримінальна відпові

дальність;

кваліфікація діянь, вчинених за обставин, що усу

вають їх злочинність.

Види кваліфікації we-злочинів також можуть бути піддані подальшій  класифікації. Зокрема, кваліфікація діянь, вчинених за обставин, що усувають їх злочинність, включає кваліфікацію діянь, скоєних у стані необхідної оборони, кваліфікацію діянь, вчинених у стані крайньої необхідності, тощо.

Види кримінально-             Залежно від співставлення мо-

правової кваліфіка- менту вчинення діяння і часу про-ції, які виділяються ведення кваліфікації може бути за процесуальними    виділена:

підставами            — перспективна кваліфікація

(оцінка діяння, яке ще  не вчинене);

—            ретроактивна кваліфікація (оцінка вже вчиненого

діяння).

Можливе виділення окремих  видів кримінально-правової кваліфікації також з врахуванням положень, які базуються на процесуальних нормах. Так, з врахуванням того, чи встановлена особа, діяння якої піддаються оцінці (тобто, здійснюється оцінка певного діяння чи поведінки конкретної особи), існує:

кваліфікація «за фактом»;

кваліфікація діяння особи.

З врахуванням того, які  учасники процесу кваліфікують скоєне, виділяється:

—            кваліфікація, яка здійснюється органами досудово-

го слідства; 

 

14            Глава 1

—            судова кваліфікація.

У свою чергу ці види кваліфікації можуть бути класифіковані більш детально.

Виходячи з того, на якій із стадій кримінального процесу  проводиться відповідна діяльність, існує:

кваліфікація до порушення  кримінальної справи

(кваліфікація при перевірці  повідомлень і заяв про злочин);

кваліфікація при порушенні  кримінальної справи;

кваліфікація при закінченні досудового слідства;

кваліфікація при перевірці  прокурором справи з об

винувальним висновком тощо.

Залежно від процесуального порядку внесення змін у проведену  кваліфікацію буває:

кваліфікація попередня;

кваліфікація остаточна.

Враховуючи суть змін, які  можуть бути внесені у кваліфікацію, виділяють:

кваліфікацію, що змінює становище  особи в сторо

ну погіршення;

кваліфікацію, яка змінюється у сторону покращан

ня становища особи.

Перелік підстав поділу кримінально-правової кваліфікації на види і, відповідно, видів такої кваліфікації може бути продовжений майже до безкінченості. Навряд чи є потреба це робити. Важливо, що й викладене вище показує складність та багатоаспектність поняття кримінально-правової кваліфікації, те, що його об'єм ділиться як за матеріально-правовими, так і за процесуальними підставами. Це знову ж таки підтверджує, що проблема кримінально-правової кваліфікації є міждисциплінарною.

Загальні засади ви-             3 наведеного вище випливають

значення поняття    загальні засади, з яких, вважаємо, кримінально-ира-    слід виходити при визначенні по-вової кваліфікації      няття кримінально-правової кваліфікації. Вони такі:

1. «Кримінально-правова кваліфікація»  — родове поняття, яке включає в себе ряд видових. Із співвідношення цих понять як родового і видових випливає, що: 

 

Поняття кримінально-правової кваліфікації                15

видові поняття — поняття  кваліфікації окремих

видів діянь входять у  об'єм родового і становлять лише

його частину. При цьому  поняття кримінально-правової

кваліфікації має ширший об'єм, включає певну кількість