Підробка документів і її відмінність від посадової підробки

Посадове підроблення, яке спричинило настання тяжких наслідків, кваліфікується за ч. 2 ст. 366 КК.

Висновки

Отже, розглянувши основні відмінності між розбоєм та вимаганням потрібно зробити такі висновки: для розуміння відмінностей між розглянутими складами злочинів та, в кінцевому підсумку, правильної кваліфікації потрібно уважно розглянути характер насильства, що застосовується при скоєнні злочину, з'ясувати момент його закінчення, озброєність та характер організації злочинної групи.

При відмежуванні розбою від вимагання слід виходити з того, що при розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати фізичне насильство негайно. Дії, що полягають у насильстві або в погрозі його застосування при вчиненні вимагання майна, спрямовані на одержання майна в майбутньому, а також вимога передати майно, поєднана з погрозою застосувати насильство до потерпілого або до потерпілого або до близьких йому родичів у майбутньому, якщо майно не буде передане, кваліфікуються за ст. 189 КК.

Підроблення  посвідчення  або іншого офіційного документа, який  видається   чи   посвідчується   підприємством,  установою, організацією,   громадянином-підприємцем,   приватним  нотаріусом, аудитором чи іншою особою,  яка має право видавати чи посвідчувати такі документи,  і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи  іншою  особою  або  збут такого   документа,  а  також  виготовлення  підроблених  печаток, штампів чи бланків підприємств,  установ чи організацій  незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут

Складання, видача службовою особою  завідомо  неправдивих офіційних  документів,  внесення  до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Список використаних джерел

1. Конституція (Основний Закон) України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Урядовий кур’єр. – 1996. –  №129-130.
2. Кримінальний Кодекс України: Закон від 05.04.2001 №2341-III //Відомості Верховної Ради України - 2001. - №25. - ст. 131.
3. Про судову практику у справах про злочини проти власності: Постанова пленуму Верховного Суду України 06.11.2009 № 10 // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09
4. Александров Ю. В. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник/Ю. В. Александров, В. А. Клименко. — К.: МАУП, 2010. — 328 с.
5. Вереша Р.В. Суб’єктивні елементи та підстави кримінальної  відповідальності: підручник / Р.В. Вереша. – К.: Атіка, 2012. – 740 с.
6. Кримінальний кодекс України: постатейні матеріали та навчально-практичні завдання / І. П. Баглай, І. Г. Богатирьов, О. І. Богатирьова,К. Т. Кравченко, О. М. Литвинов, А. В. Савченко, Ю. Л. Сенін, О. І. Соболь;За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. І. Г. Богатирьова. – К. : Атіка, 2011. – 1180 с.
7. Михайленко П.П. Кримінальне право України / П.П. Михайленко, В.В. Кузнєцов, В.П. Михайленко, Ю.В. Опалинський. – К., 2006. – 440 с.
8. Науково-практичний коментар до Кримінального Кодексу України: у 2 т. – Т. 1 / За заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – 3-тє вид., перероб. та доп. – К. : Алерта; КНТ; Центр учбової літератури, 2009. – 1184 с.