Підробка документів і її відмінність від посадової підробки

 

Зміст

 

 

Вступ………………………………………………..……………………………..3

1. Розбій, відмінність від вимагання…………………………………………….4

2. Підробка документів і її  відмінність від посадової підробки………………9

Висновки…………………………………………………………………………18

Список використаних джерел…………………………………………………..19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Розбій – напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Злочин належить до найнебезпечніших корисливо-насильницьких злочинів, адже посягає одразу на два об'єкти – особу та її власність (право власності). Напад у розумінні розбою – насильницька, агресивна дія, спрямована на потерпілого з метою заволодіння його майном.

Вимагання – це вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Підробка документів – родове поняття, що означає виготовлення підроблених документів шляхом повної фальсифікації документа (виготовлення або підбору всіх складових частин документа: носія інформації, бланка, тексту, підписів, печаток, штампів) або фальсифікації окремих його елементів (протиправного зміни окремих частин справжнього документа). Іноді підробку документів позначають терміном «підроблення».

Підробка документів може бути самостійним злочином або способом вчинення іншого злочину.

Мета роботи – розкриття особливостей складу злочину «Розбій» та його відмінності від вимагання, а також сутність підробки документів і її відмінності від посадової підробки.

 

 

 

 

1. Розбій, відмінність від вимагання

 

Кримінальна відповідальність за вчинення розбою регламентується статтею 187 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Стаття 187 КК складається з чотирьох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим та безпосереднім об’єктом злочину є врегульовані законом суспільні відносини власності. Додатковими необхідними безпосередніми об'єктами злочину виступають життя, здоров'я, психічна або фізична недоторканність людини. Предмет злочину - чуже майно.

Об'єктивна сторона розбою (ч. 1 ст. 187 КК) полягає в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.

Небезпечне для життя чи здоров'я насильство – це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

Погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров'я чи незначною втратою працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки).

Застосування до потерпілого без його згоди наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння його майном потрібно розглядати як насильство і залежно від того, було воно небезпечним для життя або здоров'я чи не було, кваліфікувати такі дії за ч. 2 ст. 186 КК або за відповідною частиною ст. 187 КК. Якщо застосування таких засобів було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, але не призвело до заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження, вчинене належить кваліфікувати як розбій лише за умови, що винна особа усвідомлювала можливість заподіяння будь-якого із цих наслідків. Вказане стосується і випадків застосування наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) під час вимагання.

Злочин є закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном (усічений склад).

Суб'єкт злочину - фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, корисливим мотивом і спеціальною метою заволодіння чужим майном.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 187 КК) є вчинення його: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм.

Особливо кваліфікуючі ознаки злочину мають місце тоді, коли напад: 1)поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (ч. 3 ст. 187 КК); 2) спрямований на заволодіння майном у великих розмірах; 3)спрямований на заволодіння майном в особливо великих розмірах; 4)вчинений організованою групою; 5) поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187 КК).

Слід мати на увазі, що у випадках, коли розбій вчинено разом із злочинами, за які встановлено більш сувору відповідальність, ніж за розбій, або такими, які не охоплюються змістом диспозиції ст. 187 КК (позбавлення життя, наприклад, виходить за межі поняття небезпечного для життя чи здоров'я насильства), кваліфікація відбувається за сукупністю злочинів. Тому умисне вбивство, вбивство з необережності, тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, вчинені під час розбійного нападу, підлягають кваліфікації за відповідною частиною ст. 187 та за п. 6 ч. 2 ст. 115, або ч. 1 ст. 119, або ч. 2 ст. 121 КК.

Досить схожий з розбоєм за рядом ознак склад вимагання, який передбачений, так само як і розбій, в главі про злочини проти власності. Під вимаганням (ст. 189 КК) розуміється вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Основний об'єкт злочину вимагання - право власності, а додатковими обов’язковими об'єктами виступають психічна та фізична недоторканність особи, її особиста свобода, здоров'я. Додатковими факультативними об'єктами злочину можуть бути честь, гідність, право на таємницю приватного життя та інші права громадян. Потерпілий - власник майна або цінностей, особа, якій майно ввірене на законній підставі, а також їх близькі родичі. Предметом вимагання є не тільки майно, а й право на майно, а також дії майнового характеру. Право на майно - документ, що дозволяє отримати в свою власність майно (напр., заповіт на квартиру, договір дарування машини, боргова розписка тощо). Об'єктивна сторона злочину — це вимога передачі чужого майна або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їх майна чи майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його родичі бажають зберегти в таємниці. Вимагання є закінченим з моменту пред'явлення вимоги (з моменту погрози), поєднаної із погрозами незалежно від досягнення винною особою поставленої мети. Склад злочину - матеріальний.

Суб'єкт злочину - фізична осудна особа, яка досягла 14 років. Суб'єктивна сторона злочину - прямий умисел. Мотиви злочину, як правило корисливі.

Кваліфікованими і особливо кваліфікованими видами злочину є вчинення його: повторно; за попередньою змовою групою осіб; службовою особою з використанням службового становища; з погрозою вбивства чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; з пошкодженням чи знищенням майна; поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи; із завданням майнової шкоди у великих розмірах; із завданням майнової шкоди в особливо великих розмірах; організованою групою; із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження.

Схожість розбою та вимагання визначається тим, що обидва злочини посягають одночасно і на власність і на особу. Однак якщо при розбої посягання на власність здійснюється шляхом насильницького та протиправного заволодіння чужим майном, то при вимаганні винний може переслідувати ціль не тільки вилучення конкретної речі чи цінності, але й отримання права на річ чи скоєння у своїх інтересах будь-яких дій, пов'язаних з майновими правами. Таким чином, при вимаганні посягання може бути направлене на більш широку майнову сферу, ніж при розбої.

Слід мати на увазі: якщо при розбої майно, яким має намір заволодіти злочинець, знаходиться у володінні потерпілого, то при вимаганні винний може переслідувати ціль закріпити свої «права» на майно, яким він уже володіє. Наприклад, винний вимагає передати йому у власність майно, яке вже було ввірене йому у користування, передано на зберігання чи в борг.

Як при розбої, так і при вимаганні досягнення корисної мети забезпечується шляхом впливу на особу потерпілого. Однак за характером впливу та способу його застосування розбій та вимагання суттєво відрізняються один від одного.

Якщо склад розбою завжди передбачає загрозу насильством, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, то для вимагання не має значення характер шкоди, якою злочинець загрожує потерпілому. Загроза насильства при вимаганні може виразитись в обіцянці застосувати до потерпілого будь-які заходи фізичного впливу — від побоїв до позбавлення життя.

Суттєва особливість вимагання у порівнянні з розбоєм полягає у тому, що загроза насильством, заявлена вимагачем, та реалізація цієї загрози у випадку невиконання вимог завжди мають розрив у часі. Якщо при розбої психічне насильство передбачає загрозу негайної розправи над потерпілим, то при вимаганні винний обіцяє привести загрозу у виконання в майбутньому. Цей розрив у часі між загрозою та її реалізацією робить вимагання менш суспільно небезпечним злочином, ніж розбій, оскільки створює потерпілому можливість звернутись до органів влади та відмежувати себе від посягань вимагача.

В юридичній літературі робились спроби розмежувати склади розбою та вимагання за способом придбання майна. При цьому відмічалося, що при вимаганні майно не викрадається, а передається самим потерпілим.

Уявляється, що факт передачі майна злочинцю самим потерпілим не є обставиною, характерною виключно для вимагання. Зустрічаються випадки, коли і при здійсненні розбою потерпілі під загрозою насильства добровільно віддають майно, що вимагається злочинцем.

 

 

2. Підробка документів і її відмінність від посадової підробки

 

Підробка документів (штампів і печаток) безсумнівно тягне за собою кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 358 КК України:

1. Підроблення  посвідчення  або  іншого офіційного документа, який  видається   чи   посвідчується   підприємством,   установою, організацією,   громадянином-підприємцем,   приватним  нотаріусом, аудитором чи іншою особою,  яка має право видавати чи посвідчувати такі документи,  і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи  іншою  особою  або  збут такого   документа,  а  також  виготовлення  підроблених  печаток, штампів чи бланків підприємств,  установ чи організацій  незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут - караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян  або  арештом  на строк до шести місяців,  або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Складання чи видача працівником юридичної особи  будь-якої форми   власності,   який   не   є   службовою  особою,  приватним підприємцем, аудитором, експертом, оцінювачем, адвокатом або іншою особою,  яка здійснює професійну діяльність,  пов'язану з наданням публічних послуг,  завідомо підроблених офіційних документів,  які посвідчують  певні  факти,  що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють  від  обов'язків,  підроблення  з  метою використання або збуту посвідчень,  інших офіційних документів, що складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити,  виготовлення підроблених офіційних печаток, штампів чи бланків з метою їх збуту або їх збут чи збут завідомо  підроблених офіційних документів, у тому числі особистих документів особи, - караються штрафом   до  двохсот  неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести  місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

3. Дії,  передбачені частинами  першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, - караються обмеженням  волі  на  строк  до  п'яти  років або позбавленням волі на той самий строк.