Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Февраля 2014 в 22:51, реферат
В українській кримінологічній науці дослідження питань попередження злочинності зосереджувалося, головним чином, на превентивних заходах, вивченні впливу їх реалізації стосовно окремих груп злочинів (злочинності економічної, групової, корупційної, неповнолітніх, жіночої і т. ін.) та видів злочинів (умисних вбивств, розбоїв, вимагань, ухилення від сплати податків, відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом та ін.). Разом з тим, стає все більш актуальною потреба в дослідженні специфіки попереджувальної діяльності визначених законом правоохоронних органів, зокрема – органів прокуратури.
Проведений у цій статті аналіз, на нашу думку, дозволяє запропонувати доповнити систему новим спеціальним принципом, на якому базується діяльність виключно одного органу правоохоронної (у вузькому розумінні) системи – прокуратури: принцип спеціальної юрисдикційності. Вважаємо що, реалізація саме цього принципу правоохоронної діяльності виокремлює органи прокуратури в системі попереджувальної діяльності по боротьбі зі злочинністю і, передусім, її організованими формами та дозволяє реально протидіяти злочинним проявам у практичній площині.
Таким чином, сутність попереджувальної діяльності органів прокуратури полягає у сприянні органам державної влади і місцевого самоврядування з вирішення завдань організації протидії злочинності у широкому розумінні, здійснення загальної профілактики злочинів та інших правопорушень, запобігання порушенням закону при виданні правових актів, участі у підготовці і реалізації загальнодержавних, регіональних і місцевих програм по боротьбі зі злочинністю, що, врешті-решт, сприяє реалізації гарантованого Конституцією захисту прав і свобод людини і громадянина, державних інтересів реального зміцнення законності і правопорядку.
1. Кальман О. Г. Злочинність у сфері економіки України: теоретичні та прикладні проблеми попередження: Дис. … докт. юрид. наук. – Х., 2004. – С. 227.
2. Основы криминологии для практических работников / Е.Г. Горбатовская, А.И. Долгова и др. – М., 1988. – С. 108–109.
3. Устинов B.C. Методы предупредительного воздействия на преступность. – Горький, 1989. – С. 13–18.
4. Саркисов Г.С. Индивидуальная профилактика преступлений. – Ереван, 1986. – С. 55–64.
5. Звирбуль В.К., Клочков В.В., Миньковский Г.М. Теоретические основы предупреждения преступности. – М., 1977. – С. 181–182.
6. Герасимов С.И. Концептуальные основы и научно-практические проблемы предупреждения преступности: Дис. …докт. юрид. наук. 12.00.08. – М. – 2001. – С. 46–58.
7. Малков В.Д., Миньковский Г.М. и др. Концептуальные основы развития государственной системы социальной профилактики правонарушений и предупреждения преступности. – М., 1998. – С. 47–49.
8. Мельников Ю.Б. Противодействие организованной преступности и роль прокуратуры в этом процессе: Дис. … канд. юрид. наук. – Владивосток, 2002. – С. 25–26.
С.С. Мірошниченко. Окремі питання попереджувальної діяльності прокуратури щодо протидії організованій злочинності. “Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)” 14’2006.