Спонукальні жести не пов'язані
з показом і носять організаційний
характер. З їхньою допомогою
екскурсовод пропонує вийти з
автобуса або зайняти місця
в салоні, розміщає групу в
об'єкта, просить екскурсантів пройти
до наступного об'єкта.
Емоційні жести виражають
почуття екскурсовода, його психологічний
стан у цей момент.
Жести, використовувані в
розповіді, класифікуються як
жести, що підкреслюють важливість
матеріалу, що викладається, що
розкривають зміст думки екскурсовода,
що пояснюють підтекст розповіді,
що уточнюють зміст мови екскурсовода.
Жести, що супроводжують розповідь,
повинні бути осмисленими, адресними,
лаконічними, змістовними й емоційними.
Іноді жест розглядається як
графічне зображення думки екскурсовода.
Недоліками у використанні
жестів на екскурсії є зайва
жестикуляція, підміна слів жестами,
безглуздість їх при показі
об'єктів – запізнення за часом,
відривши жесту від мови, неточність
жесту. Недоліком діючої методики
є відсутність наукова розроблених
правил виразної й ефективної
жестикуляції на екскурсії.
Проявом емоційної культури
екскурсовода є міміка – рух
м'язів особи, що виражають
внутрішній щиросердечний стан,
пережиті людиною почуття, його
настрій. У ряді випадків міміка
здатна виразити більше, ніж мова.
Міміка й жест нероздільні.
Поза екскурсовода. Положення
тіла під час роботи – важливий
елемент його поводження, незалежно
від того, коштує він або сидить
перед групою. Поза повинна бути
природної, зручної, невимушеної.
У досвідченого екскурсовода
виробляється манера поводження,
що має свій індивідуальний
стиль. При проведенні екскурсії,
він приймає такі пози, які
йому зручні й прийнятні для
аудиторії. Головне для будь-якої
пози – стійка рівновага тіла
і його рухливість. Поза екскурсовода,
екстравагантність в одязі й
інших деталях його зовнішнього
вигляду (міні-спідниця, декольте, достаток
прикрас, макіяжу) не повинні
відволікати екскурсантів, ставати
об'єктом їхнього спостереження.
Перший час, з'являючись у
групі, екскурсовод уважно стежить
за своєю позою, потім у нього
виробляються певні звички й
навички; протягом двох-тригодинної
екскурсії він неодноразово міняє
свою позу, не даючи стомитися
своєму тілу. Робиться це природно,
щоб у слухачів не створилося
враження, що екскурсовод ніяк
не може знайти собі місця.
Манери екскурсовода. Великою
силою впливу на екскурсантів
володіють манери поводження
екскурсовода, його спосіб тримати
себе, форма звертання з іншими
людьми. Манери екскурсовода знаходять
вираження в спілкуванні з
екскурсантами, які звертають
увагу на все: як екскурсовод
уперше входить в автобус, як
він здоровається із групою, як
розмовляє з водієм, як тримає
мікрофон, яким тоном робить зауваження.
Ніщо в його поводженні не
залишається непоміченим. Удосконалюючи
свою майстерність, потрібно позбуватися
від дурних звичок – голосно
говорити, зайво жестикулювати, переривати
співрозмовника, уживати в розмові
різкі вираження, робити грубі
зауваження, поводитися зухвало,
екстравагантно одягатися, надмірно
використовувати косметику. Екскурсоводові
варто уникати вдавання, постійної
турботи про зовнішній ефект
своїх учинків і мови. Неприпустимо
обмінюватися з екскурсантами
тонкощами, уїдливими й ворожими
зауваженнями.
Екскурсовод є працівником
контактної зони. З перших кроків
на екскурсійному маршруті він
вступає у взаємини з екскурсантами.
Багато чого в успішному
виконанні екскурсійної послуги
залежить від особистості екскурсовода,
його індивідуальних якостей.
Прояв педагогічного такту, увічливості,
терпимості, витриманості, уміння стримати
себе в конфліктній ситуації,
сприяють створенню спокійної
ділової обстановки в екскурсійній
групі. Доброзичливість і самовладання
екскурсовода, використання нейтралізуючих
фраз в обігу з екскурсантами
дозволяють уникнути виникнення
негативних ситуацій. Уміння ладити
з аудиторією створює умови
для встановлення психологічного
клімату в колективі.
Велике місце в роботі
екскурсовода займає вироблення
навичок етикету. Цій важливій
проблемі екскурсійні працівники
приділяють велику увагу. Саме
поняття «етикет» означає встановлений
порядок поводження, зовнішнього
прояву відносини до людей.
У цей порядок входять обходження
з оточуючими людьми, поводження в громадських
місцях, внемовні форми спілкування (чемне
поводження з жінкою, повага до старших,
форми вітання, правила поведінки за столом
і ведення розмови, обходження з гістьми).
Представляється доречним узвичаїти
організацій і установ, що займаються
екскурсійним обслуговуванням, поняття
екскурсійний етикет. Це буде
сприяти підвищенню культури
туристського обслуговування.
2.7 Основні вимоги до
професії екскурсовода
Будь-яка професія, у тому
числі й професія екскурсовода,
являє собою вид трудової діяльності,
що жадає від людини окремих
знань і практичних навичок.
Ці знання й навички досягають
шляхом загальної або фахової
освіти, а також у процесі практичної
діяльності працівників екскурсійної
сфери.
Надання екскурсійних послуг
на високому рівні вимагає
чіткої організації роботи екскурсовод,
розумінням їм своєї ролі в
контексті загального суспільного
значення екскурсійної роботи, як
одного з певних напрямків
навчально-виховного процесу.
До екскурсовода, до його
кваліфікаційних і людських якостей
якостям висувають наступні вимоги
до:
– професійній підготовці;
– психологічній підготовці;
– вимоги репрезентативного
характеру.
Екскурсовод повинен мати
бажання працювати з людьми, постійно
поповнювати й удосконалити свої
знання, вивчати запити й інтереси
аудиторії, проявляти високу культуру,
любити свою справу. Адже екскурсовод
– центральна фігура екскурсії.
Детальне знання екскурсії,
що подається, маршрутів і тематики
різноманітних асортиментів екскурсійного
продукту, методики й техніки
проведення екскурсій і обслуговування
екскурсантів – основа професійної
підготовки екскурсовода. Екскурсовод
повинен:
– проводити екскурсії на
високому якісному рівні, відповідно
до тексту екскурсії й технологічною
карткою;
– готовити тексти, технологічні
карти й інші матеріали;
– регулярно обновляти дані
й вчасно вносить зради в
текст екскурсії;
– розробляти й освоювати
нові теми й маршрути екскурсій;
– постійно підвищувати свій
науковий, культурний рівень та
професійну майстерність;
– брати участь у роботі
методичних розділів і творчих
груп;
– прослуховувати інших екскурсоводів
на маршруті, рецензувати тексти
екскурсій;
– брати участь у підготовці
нових екскурсоводів, спілкуванні
й розширенні досвіду екскурсійної
роботи;
– пропагувати екскурсії;
– дотримуватися маршруту
екскурсії, забезпечувати безпека
екскурсантів;
– дотримуватися норм оформлення
документів на экскурсійне обслуговування;
– удосконалити особистий
імідж і сприяти формуванню
позитивному іміджу підприємства,
де він працює.
Професія екскурсовода престижна.
Це пов'язане із привабливістю,
оригінальністю цього виду трудової
діяльності, його унікальності, і
інтелектуальним характером. Соціальний
престиж цієї професії ґрунтується
на високій оцінці значимості
діяльності екскурсовода, визнання
його ролі в духовному розвитку
особистості й суспільства.
Молодь, що ставить собі за
мету опанувати цією професією,
що вирішує у виборі цієї
професії визначає можливість
спілкуватися з іншими людьми,
бути об'єктом уваги зацікавленої
аудиторії, викликати позитивні
емоції в екскурсантів.
Всіх працівників, які приходять
в екскурсійний заклад після
навчання або самостійної підготовки,
можна розділити на кілька
груп. Одні проводять екскурсії
на дві^-двох-одну-дві тем, які
були відпрацьовані під час
навчання, і самі не прагнуть
розширювати тематику освоєних
екскурсій. Друга група екскурсоводів
перші роки роботи характерні
пошуком своєї головної теми.
Вибравши тему, вони віддають
всі свої сили на вдосконалення
її, підвищенню професійної майстерності.
Третя група екскурсоводів –
це ті, хто береться за будь-яку
тему й уже через 5–6 років
мають на своєму рахунку десятки
подібних по змісту екскурсійних
тим.
Екскурсовод повинен бути
компетентним фахівцем, що упевнено
орієнтуються в тих областях
знань, які закладають основи
проведення екскурсій і творчо
підходити до своїй роботі. Основою
професійної діяльності екскурсовода
є необхідні знання й уміння,
навички, любов до своєї професії.
Екскурсоводом можуть працювати
особи, які мають базове вище
утворення, повне вище утворення;
посвідчення або диплом про
спеціальну екскурсійну підготовку
(навчальний заклад, курси підвищення
або перепідготовки спеціалізованій
кваліфікації) і одержали дозвіл
у покладеному порядку.
Для осіб, які мають учений
ступінь і вчене знання, вимоги
дотичної наявності посвідчення
або диплома про фахову освіту
не обов'язкові.
Знання іноземних мов для
екскурсовода не обов'язково.
Екскурсоводи, які надають екскурсійні
послуги, повинні мати:
– високий рівень у різних
областях знань зі спеціальним
акцентом на історію, географію,
мистецтво й архітектуру, економіку,
політику, релігію й т. п. Постійно
вдосконалити свої знання й
професійні навички;
– знання спеціальної термінології
відповідно екскурсійної тематики;
– гуманітарні навички й
навички спілкування, спілкування
технологією відбору інформації,
уміння встановити дружню атмосферу
в екскурсійній групі;
– список екскурсійним тим
і шляхової інформації про
видатні місця або місцевість
на маршруті проходження групи
до позначку призначення, підтверджених
контрольними текстами й методичними
розробками, технологічними картами,
рецензуванням на прослуховування
на маршруті й т. п. (наявність
списку документації відповідно
до вимог стандандартних норм
і Правил в області туризму),
характеристики з місця екскурсійної
роботи;
– відповідності критеріям
оцінки розповіді екскурсовода,
чіткість висловлення, зацікавленість,
емоційність, доступність викладеного
тексту екскурсії, техніка й
культура мови.
Фахівці туристичного супроводу
для одержання Дозволу повинні
подати акредитаціонної комісії
заявку встановленого зразка; фотографії
й такі документи, завірені
у встановленому порядку;
– паспортні дані;
– копію довідки про присвоєння
индитификаційного номера;
– копію диплома про утворення
(повне вище, базове вище утворення);
– копію документа про
закінчення спеціальних спеціалізованих
закладів;
– копію посвідчення екскурсовода/
гіда-перекладача або іншого фахівця
туристичного супроводу (старого
зразка) у випадку його наявності;
– копію документа про
перепідготовку або підвищення
кваліфікації;
– копію трудової книжки;
– копію свідчення про
державну реєстрацію суб'єкта
підприємницької діяльності (якщо
екскурсовод/ гід-перекладач самостійно
надає екскурсійні послуги або
іншого фахівця туристичного
супроводу як суб'єкт підприємницької
діяльності).
Висновки
Таким чином, вивчаючи тему
моєї курсової роботи, я довідалася,
що екскурсовод це не тільки
цікава, але й дуже трудомістка,
складна професія, що вимагає
певних навичок і професійних
якостей. Я з'ясувала, що для
проведення правильної екскурсії
потрібен цілий перелік умов
і правил, для досягнення справжнього
фурору в екскурсантів.
На прикладі моєї роботи
можна побачити що екскурсія
– та золота середина, де досягається
стійку рівновагу між показом
зорових об'єктів, розповіддю
про їх і подіях, з ними зв'язаних.
Якщо ж порушити ця рівність
показу й розповіді, у своїй
сумі й у строго певному
співвідношенні тридцятимільйонну
ту або іншу конкретну екскурсію,
то екскурсія, зробивши кілька
кроків назад, перетвориться в
лекцію на міських вулицях
і площах, тобто вона повернеться
до положення, що було в першому
виді сполучення елементів, її
утворюючих.
Важливою якістю екскурсії,
є її науковий характер. Завдання
екскурсії – сприяти поширенню
наукових знань, забезпечити високий
рівень викладу матеріалу. Зміст
екскурсії повинне викладатися
відповідно до даних сучасної
науки. Всі факти, події, теоретичні
положення, розглянуті на екскурсії,
дають у науковому трактуванні,
висвітлюють із урахуванням досягнень
галузей сучасної науки, до
яких вони мають відношення. Факти
й події повинні одержати об'єктивну
наукову оцінку.
Ефективність екскурсії залежить
від того, наскільки зрозуміло
екскурсовод викладає матеріал,
наскільки він доступний по
своєму змісті для даної аудиторії.
Матеріал повинен викладатися
з урахуванням підготовленості
аудиторії, її загальноосвітнього
рівня, життєвого досвіду.
Екскурсовод не повинен порушувати
процес прямий віз дії екскурсантів
і об'єкта. Протягом всієї екскурсії
фахівець, що розкриває тему, повинен
перебувати ледве «у тіні».
Його завдання – активізувати
об'єкт і екскурсантів. У своїх
висновках він повинен бути
ненав'язливим, спонукувати екскурсантів
домислювати почате їм і самим
робити висновки на основі
власних зорових вражень і
своєї розповіді.