Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Октября 2013 в 19:52, реферат
Міжнародний туризм і туризм взагалі відіграє велику роль у зміцненні миру в усьому світі, поліпшенні порозуміння і дружби між народами, розширенні торгового, наукового та культурного співробітництва, встановленні добрих відносин між державами. Туризм посідає чільне місце в міжнародних зовнішньоекономічних зв'язках. Він є важливим стимулом розвитку світової торгівлі, що сприяє розширенню й активізації міжнародного торгового обміну. Водночас туризм слід розглядати і як самостійний вид міжнародних зв'язків. В Україні туристична індустрія перебуває в стадії свого становлення як самостійний сектор економіки.
6. Туризм як перспективне джерело наповнення бюджету.
Туризм протягом усієї
історії свого економічного існування
переконливо утримує репутацію
специфічної сфери, яка динамічно
розвивається у складі галузей обслуговування
і посідає все більш помітне
місце у світовій економіці за
показником швидкості обігу капіталу,
числом зайнятих, обсягом експорту
послуг, як джерело доходів для
національних бюджетів. Рівень споживання
туристичних послуг є одним із
важливих індикаторів якості життя.
Сучасна індустрія туризму - одна з найприбутковіших
і найдинамічніших галузей світового
господарства. Частка туризму становить
близько 10% світового валового національного
продукту. 7% загального обсягу інвестицій,
11% світових споживчих витрат, 5°/ усіх
податкових надходжень і третину світової
торгівлі послугами.
За статистикою Всесвітньої туристичної
організації (ВТО), у 80% країн світу в'їзний
туризм входить до першої п'ятірки провідних
статей експорту, у 40% є основною експортною
статтею. Ще 40% - це держави, де доходи від
туризму перевищують 1 млрд. дол. США. За
останні 16 років доходи від міжнародного
туризму зростали в середньому на 9% впродовж
року і досягай у 2004 році 474,2 млрд. дол.
США, при цьому вже починаючи з 1998 року
випереджали доходи від експорту нафтопродуктів,
автомобілів, телекомунікаційного обладнання,
текстильних виробів та інших товарів
і послуг.
Кількість міжнародних туристичних мандрівок
постійно зростає, збільшившись із 25 млн.
у 1950 р. до близько 700 млн. осіб у 2004 р. Так,
за прогнозами Всесвітньої туристичної
організації (ВТО) до 2020 р. кількість туристичних
поїздок збільшиться майже втричі та досягне
1,6 млрд. осіб. При цьому доходи від готельно-туристичних
послуг підвищуватимуться прискореними
темпами і можуть зрости з 445 млрд дол.
США у 1998 р. до приблизно 2 трлн дол. у 2020
р.
З переходом України до ринкових відносин
індустрія відпочинку на базі використання
рекреаційних ресурсів має стати важливою
статтею національного прибутку. Нині,
за розрахунками Інституту економіки
НАН, надходження від туристського обслуговування
становить 0,9-1,1% експортних доходів від
зовнішньої торгівлі України.
Таблиця 1
Наявність розвинутої бази
для санаторного лікування
Розвиток туризму в Україні особливо актуальний,
оскільки саме завдяки туризмові Україна
може поліпшити соціально-економічну
ситуацію. Сфера туризму підтримує майже
50 суміжних галузей та створює додаткові
робочі місця. Один турист дає роботу 10
особам. Створення одного робочого місця
в туризмі в 20 разів дешевше, аніж у промисловості.
Туризм в Україні може і мусить стати сферою
реалізації ринкових механізмів, джерелом
поповнення державного та місцевих бюджетів.
Італія, Іспанія, Франція, Греція, Кіпр,
а також Польща, яка вже 1996 року ввійшла
в десятку країн світу за рівнем розвитку
туризму, завдяки розвиткові туризму зуміли
за досить короткий час подолати економічну
кризу.
„Галузь вражень", як іноді називають
туристичний бізнес, перетворилася водну
з найприбутковіших. Щорічні прибутки
від туризму становлять майже три трильйони
доларів.
Туризм - це одна з найбільших і найдинамічніших
галузей світової економіки, на яку припадає
майже 6% світового валового національного
продукту, 7% світових інвестицій і 5% усіх
податкових надходжень.
У багатьох країнах туризм перетворився
в одну з провідних галузей економіки,
стає надійним джерелом поповнення бюджету.
У державах, що активно розвивають цю галузь,
іноземний туризм дає змогу розв'язувати
багато соціально-економічних проблем.
Прибутки цих країн від туризму обраховуються
мільярдами доларів США. Наприклад, Іспанія
та Італія, приймаючи щороку понад 50 млн.
зарубіжних гостей, отримують близько
25 млрд. дол. США надходжень від іноземного
туризму. Австрію, населення якої становить
8,6 млн. жителів, щорічно відвідують 18,2
млн. мандрівників, а надходження до бюджету
перевищують 12 млрд. дол. США на рік.
Загальновідомо, у багатьох країнах світу
іноземний туризм активно пра-цює на скарбницю
та імідж держави. Є однією з найважливіших
категорій експорту, а нерідко - головним
джерелом валютних надходжень. Усюди,
та лише не в нас. За доходами від інозеного
туризму, згідно з даними Всесвітньої
туристичної організації, Україна посідає
останнє місце серед ЗО основних європейських
країн. Якщо вважати доходи останніх від
згаданого виду діяльності за 100 відсотків,
то ринкова частка нашої держави становить
лише 0,3 відсотка. А в найближчих сусідів
України цей показник, як мінімум, у кілька
(і більше) разів вищий.
Передбачаються фінансові вкладення в
розвиток туризму в обсязі 11,1 мільярда
гривень. Причому 32 відсотки — власні
кошти туристських підприємств, 4,5 відсотка
— державний бюджет, 5,5 відсотка — цільові
кредити, 58 відсотків — інвестиції. Заплановано
створення нових шести-восьми тисяч туристських
підприємств переважно в сільській місцевості
та 15—20 тисяч приватних готелів в місцях,
привабливих для іноземного та вітчизняного
туриста; забезпечення таких міст, як Київ,
Львів, Одеса та інші, п'ятизірковими, чотиризірковими
та тризірковими готелями; реконструкцію
та модернізацію лікувально-оздоровчих
закладів у рекреаційних та заповідних
зонах Закарпаття та Криму.
Світовий
досвід переконує, що туризм — повноправний
і надприбутковий компонент економіки.
Завдяки мінімальним
За даними Центру туристичної документації
ВТО, кожний чотирнадцятий працюючий у
світі зайнятий у сфері, шо надає послуги,
в тому числі й послуги на підприємствах
національного та міжнародного туристичного
бізнесу. У теперішній час оборот коштів
з галузі туризму складає понад два трильйона
доларів США. Це приблизно 5% світових продаж
товарів і 15% послуг, шо надаються кожного
року.
Туристичні адміністрації багатьох держав
світового співтовариства в повній мірі
оцінили важливу роль і значення туризму
та проводять усі необхідні заходи щодо
його розвитку і вдосконалення: здійснюють
пільгове фінансування готельних комплексів
і туристичної інфраструктури, будівництво
доріг, звільняють від сплати податків
терміном на три-п'ять років нещодавно
створені туристичні фірми, видають безвідсоткові
кредити на будівництво нових об'єктів
туризму і підготовку кадрів тощо. Українській
владі доцільно використати цей досвід
у своїй діяльності.
Готельно-туристична сфера — вельми перспективний
ринок праці, який потребує вливання молодих
і навчених, із сформованою психологією
працювати для інших людей. Вони повинні
вміти врегульовувати конфлікти в колективі,
бути толерантними, поважати і розуміти
інші культури, мови й релігії, вільно
володіти іноземними мовами, знати комп'ютерні
технології, бути готовими до поглиблення
своїх фахових знань. Кожен фахівець повинен
бути здатним до розроблення власного
продукту і до його реалізації.
Необхідною умовою розвитку туризму в
Україні є ефективне функціонування готельної
індустрії, що приносить близько 60% усіх
доходів від туризму (приблизно 6 -8% ВВП).
Туристичні потоки безпосередньо залежать
від стану готельного сектора, якості
і ціни основних та додаткових готельних
послуг.
Наша вітчизняна туристична сфера завдяки
багатим природним, історико-культурним
та трудовим ресурсам цілком може претендувати
на чільні позиції в економіці держави.
Водночас туристична інфраструктура —
одна з найскладніших, бо вона охоплює
усі галузі економіки, усі види транспорту,
культурні й оздоровчі заклади, спортивні
споруди, народні промисли тощо. Копітку
роботу щодо розвитку туризму можна успішно
здійснювати тільки спільними зусиллями
причетних до цього структур виконавчої
влади.
Для успішної реалізації проектів треба
мати добре підготовлений персонал, бо
кадрове питання переростає у проблему.
Це пов'язано з тим, що радянські фахівці
старіють, а гідної заміни їм немає. Сьогоднішні
випускники турбізне-сового фаху мають
дуже поверхові знання про Україну; слабке
уявлення про рекреаційні та історичні
ресурси вітчизняного туризму; до театру,
музеїв ходять рідко, недосконало володіють
іноземними мовами. Тому кадрова сфера
та фахово-підготовча база туристки потребує
удосконалення.
Туристичний бізнес вимагає ґрунтовних
знань від своїх працівників, практичних
навиків роботи у туристичній фірмі, готельному
господарстві, транспортній компанії.
Тут мусить бути гармонія між глибокими
теоретичними знаннями й досконалою практичною
підготовкою, їх треба через кожні 3-5 років
поновлювати. Але в Україні сьогодні немає
жодного центру з перепідготовки чи підвищення
кваліфікації працівників цієї сфери,
толі як Німеччина має їх аж 300.
Істотним недоліком вітчизняних готельних
підприємств є низька культура обслуговування,
високі ціни за проживання за недосконалого
сервісу. Крім того, ціни на готельні послуги
в Україні не відповідають їх якості. Щоб
усунути цю невідповідність і розв'язати
проблеми іміджу України на світовому
рівні, треба підвищити вимоги до сертифікації
готелів. Звичайно, стандарти, що встановлюють
класифікаційні вимоги до сертифікації
готелів, не можуть розв'язати проблеми
якості обслуговування у підприємствах
туристичної індустрії, але вони стимулюватимуть
працівників.
Нині рекреаційно-туристичний комплекс
реалізує свої можливості на третину.
Це зумовлено низкою причин, серед яких:
високі податки; невирішеність питань
з приватизації землі та захисту приватного
капіталу; недостатня державна підтримка
суб'єктів державного підприємництва;
відсутність системи регулювання зовнішньоекономічної
діяльності у сфері послуг; недостатнє
кадрове забезпечення сфери туризму та
ін.
Одна з вагомих причин — недостатній рівень
розвитку і недосконалість туристичної
інфраструктури. За даними 2005 р. з 1254 готельних
комплексів у країні тільки незначна частина
відповідає сучасним нормам, 80 відсотків
готельних підприємств потребують ремонту,
номери — реконструкції і переоснащення,
технологія обслуговування — ав-томатизації
і комп'ютеризації. Назріла необхідність
розвивати мережу комфортабельних готелів
і кемпінгів, насамперед уздовж міжнародних
транспортних коридорів, що проходять
через територію України.
Необхідно створити мережу готелів і туристичних
баз цільового при-значення: готелів для
індивідуальних туристів та мисливських
і рибо-ловних баз, літніх та зимових спортивних
баз, готелів для туристів, що приїздять
з метою лікування, курортних готелів,
ферм для любителів сільськогосподарської
праці, транзитних мотелів, дорожніх ресторанів
тощо.
Головні стратегічні напрями подальшого
розвитку рекреаційно-тури-стичного комплексу
України такі:
— забезпечення загальнодержавної і регіональної
підтримки туризму, залучення до його
розвитку як державних, так і підприємств
інших
форм власності, а також окремих громадян;
— створення розвиненої туристичної інфраструктури
з метою надання якісних і різноманітних
послуг туристам;
— забезпечення пріоритетності вітчизняного
внутрішнього та іноземного (в'їзного)
туризму на основі використання туристичних
ресурсів,
національної історико-культурної спадщини
українського народу;
— розвиток інформаційно-рекламної і
маркетингової діяльності.
Протягом останніх років було прийнято
ряд нормативних актів, які регулюють
функціонування галузі загалом і готельного
господарства зокрема (Програма розвитку
туризму в Україні до 2005 р. тощо). Але незважаючи
на "нормативну заповненість", ще
багато аспектів роботи готельної індустрії
чекають на увагу з боку держави. Чинне
законодавство, на жаль, містить нечіткі
визначення основних понять, що стосуються
сфери туристичних послуг, відомчого підпорядкування
і т. ін. Для реалізації туристичного потенціалу
України повною мірою держава повинна:
- забезпечити туристам комфортні і безпечні
умови для приїзду в Україну;
- проводити ефективну політику розвитку
масового туризму, опрацювати відповідну
концепцію;
- спростити і прискорити оформлення віз.
скасувати візовий режим для країн
ЄС, США, Канади, Японії;
- зменшити готельний збір;
- вжити заходів до поліпшення стану визначних
пам'яток і створення нових об'єктів масового
туризму. Внести зміни до законів про землекористування,
до правил видачі відповідних дозволів
організаціям суміжних галузей, що дозволить
залучати інвестиції у відкриття нових
осередків відпочинку;
- створити можливості для будівництва
та роботи малих мотелів і готелів сімейного
типу, які забезпечать збільшення кількості
робочих місць для населення і можуть
стати джерелом валютних надходжень;
- розгорнути реалізацію проектів з будівництва
готелів високої категорійності.
Адміністративному складу готелів треба
буде вирішити ряд завдань для вдосконалення
роботи підприємств {поліпшення організації
праці, забезпечення особистої безпеки
клієнтів, застосування сучасних інформаційних
технологій, розширення набору готельних
послуг тощо).
Розвиток рекреаційно-туристичного комплексу
України є пріоритетним напрямком національної
економіки і культури, важливим фактором
підвищення міжнародного престижу країни,
джерелом соціально-еконо-мічного розвитку
регіонів, важливою умовою збереження
історико-культурної спадщини.
Список використанних джерел
Зміст
1. Вступ
2. Державне регулювання у сфері туризму в Україні
3. Рекреаційний комплекс України
4. Туризм як провідна галузь економіки України.
5. Географія туризму.
6. Туризм як перспективне джерело наповнення бюджету.
7. Проблеми і перспективи розвитку туризму в Україні.
8. Список використанніх джерел
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
РЕФЕРАТ
на тему:
Викладач
Київ 2013