Методи управління в туризмі

Слід зазначити, що в економічній літературі немає  єдиного тлумачення змісту, об'єкта впливу і класифікації методів управління. Одні автори класифікують методи управління в залежності від їхнього змісту, спрямованості й організаційної форми, що відбиває адміністративний, економічний і соціальний вплив  на керовану систему. Інші характеризують них по способах і прийомам впливу. Зустрічається поділ методів  управління на основні і додаткові (аналітичні, мережні, балансові, економіко-математичні  й ін.). Додаткові методи управління в кінцевому рахунку вирішують  ті ж задачі, що й основні (допомагають  ефективно використовувати адміністративні, економічні і соціально-психологічні фактори).

Так чи інакше, але  всі методи управління органічно  доповнюють один одного, знаходяться  в постійній динамічній рівновазі.

Спрямованість методів  управління завжди одна - на людей, що здійснюють різні види трудової діяльності. У  конкретному методі управління певним чином сполучаться (взаємодіють) і  зміст і спрямованість, і організаційна  форма. У зв'язку з цим можна  виділити наступні методи управління :

• адміністративні, засновані на прямих директивних указівках;
• економічними, обумовленими економічними стимулами;
• соціально-психологічні методи, застосовувані з метою підвищення соціальної активності співробітників.[11, 158]

Організаційно-адміністративні  методи управління

Об'єктивною основою  використання цих методів управління виступають організаційні відносини, що складають частину механізму  управління. Оскільки через їхнє посередництво  реалізується одна з найважливіших  функцій управління - функція організації, задача організаційно-адміністративної діяльності складається в координації  дій підлеглих. Ми зовсім справедливо  критикували і критикуємо важелі адміністративного управління, однак  варто мати на увазі, що ніякі економічні методи не зможуть існувати без організаційно-адміністративного  впливу, що забезпечує чіткість, дисциплінованість  і порядок роботи в колективі. Важливо визначити оптимальне сполучення, раціональне співвідношення організаційно-адміністративних і економічних методів.

Організаційно-адміністративні  методи впливають на керований об'єкт  через накази, розпорядження, оперативні вказівки, що віддаються письмово або  усно, контроль за їхнім виконанням, систему адміністративних засобів  підтримки трудової дисципліни і  т.д. Вони покликані забезпечити  організаційну чіткість і дисципліну праці. Ці методи регламентуються правовими актами трудового і господарського законодавства, основними цілями якого є правове регулювання трудових відносин, зміцнення законності, захист прав і законних інтересів підприємства і його працівників.

У рамках організації  можливі три форми прояву організаційно-адміністративних методів: обов'язкове розпорядження (наказ, заборона і т.п.); єднальні методи (консультація, дозвіл компромісів); рекомендації, побажання (рада, роз'яснення, пропозиція, спілкування  і т.п.). Як правило, це прямі завдання і розпорядження вищих органів  управління (вольовий вплив керівника  на підлеглих), що спрямовані на дотримання законів і постанов, наказів і  розпоряджень керівників з метою  оптимізації виробничих процесів.

Організаційно-адміністративні  методи від інших методів відрізняє  чітка адресність директив, обов'язковість  виконання розпоряджень і вказівок, невиконання яких розглядається  як пряме порушення виконавської дисципліни і спричиняє визначені  стягнення. Директивні команди обов'язкові для виконання, причому у встановлений термін, навіть якщо це невигідно виконавцеві. Власне кажучи, організаційно-адміністративні  методи - це методи примуса, що зберігають свою силу доти, поки праця не перетвориться  в першу життєву потребу людини. [11, 160]

Економічні  методи управління

Економічним методам  у управлінні приділяється центральне місце. Це обумовлено тим, що відносини  управління визначаються в першу  чергу економічними відносинами  і об’єктивними потребами й інтересами людей, що лежать в їхній основі.

Економічні методи сприяють виявленню нових можливостей  і резервів, що особливо важливо  в перехідний до ринкових відносин період. Мова йде про зміну системи  матеріального стимулювання з урахуванням  економічних інтересів всіх учасників  трудового процесу. Проблема тут  у тім, щоб створити умови, при  яких економічні методи були б діючі  і цілеспрямовані.

Основний зміст  усієї роботи в цьому напрямку зводиться до того, щоб поставити  органи керівництва і трудові  колективи в такі умови, при яких вони могли б максимально повно  враховувати економічні наслідки своєї  управлінської і виробничої діяльності.

Таким чином, основна  задача зміни господарського механізму  полягає в тому, щоб створити такі економічні й організаційні умови, при яких би організація виконувала покладені на неї функції на найвищому  рівні.

За допомогою  економіко-математичних методів можна  одержати конкретні дані, що характеризують те або інше економічне явище, і знайти найбільш ефективні рішення.[11, 163]

Соціально-психологічні методи управління

Установлено, що результати праці багато в чому залежать від цілого ряду психологічних факторів. Уміння враховувати ці фактори і  з їх допомогою цілеспрямовано впливати на окремих працівників допоможе керівникові сформувати колектив з  єдиними цілями і задачами. Соціологічні дослідження свідчать про те, що якщо успіх діяльності господарського керівника на 15% залежить від його професійних знань, то на 85% - від  уміння працювати з людьми.

Знаючи особливості  поводження, характер кожної окремої  людини, можна прогнозувати її поводження в потрібному для колективу напрямку. Це зв'язано з тим, що кожній групі  властивий свій психологічний клімат. Тому істотна умова утворення і розвитку трудових колективів - дотримання принципу психофізіологічної сумісності.[11, 167]

Таким чином, для  того щоб вплив на колектив було найбільш результативним, необхідно  не тільки знати моральні і психологічні особливості окремих виконавців, соціально-психологічні характеристики окремих груп і колективів, але  і здійснювати керуючий вплив. Для  цих цілей застосовуються соціально-психологічні методи, що являють собою сукупність специфічних способів впливу на особистісні  відносини і зв'язки, що виникають  у трудових колективах, а також  на соціальні процеси, що протікають у них. Вони засновані на використанні моральних стимулів до праці, впливають  на особистість за допомогою психологічних  прийомів з метою перетворення адміністративного  завдання в усвідомлений борг , внутрішню  потребу людини . Це досягається  за допомогою прийомів, що носять особистісний характер (особистий приклад, авторитет  і т.д.).

Головна мета застосування цих методів - формування в колективі  позитивного соціально-психологічного клімату, завдяки чому значною мірою  будуть вирішуватися виховні, організаційні  й економічні задачі.

Необхідність  використання в практиці управління організацією соціально-психологічних  методів керівництва очевидна, тому що вони дозволяють вчасно враховувати  мотиви діяльності і потреби працівників, бачити перспективи зміни конкретної ситуації, приймати оптимальні управлінські рішення .

Самоврядування

Одна з найважливіших  задач у розвитку організації - створення  найбільш сприятливих умов для реалізації можливостей людини, що з'являться завдяки  впровадженню механізму, що передбачає широкі права самостійних господарських  ланок і їхніх трудових колективів у сполученні з високою відповідальністю за кінцеві результати роботи і розвитих форм демократичного управління.

При вивченні проблеми самоврядування виникає ряд питань: як розуміти самоврядування і які  зовнішні і внутрішні форми його прояву; який рівень розвитку самоврядування в сучасних умовах; як залежать система  планування, організаційна структура, госпрозрахункові відносини, оплата праці  й інші підсистеми управління від  розвитку самоврядування?

Самоврядування  трактується як децентралізація  управління, що забезпечує працівникам  можливість у різних формах брати  участь у процесі прийняття рішень, впливати на положення справ у  фірмі. Поняття "самоврядування" виражає досить стійкий тип соціального  утворення або суспільних відносин.

Цілком самокерованої  вважається система, якщо вона не має  над собою жодного вищого органа управління (наприклад, приватна туристична фірма).

Самоврядування  передбачає не тільки вибір і самостійне прийняття колективом тих або  інших рішень, але і їхнє обов'язкове виконання його членами. Крім того, кожен член колективу несе особисту відповідальність за виконання рішень. З одного боку, самоврядування припускає  визначену самостійність організаційно-господарських  ланок фірми стосовно вищих органів  управління, тобто наділення їхніми правами приймати самостійні рішення  по ряду питань (у даному випадку  мова йде не про самоврядування, а про участь у управлінні ), а  з іншого боку - повну самостійність (на базі злиття суб'єкта й об'єкта управління), що забезпечує об'єктові управління повноту влади приймати рішення і в міру необхідності виконувати його. Усі залежить від рівня і форм виробничої демократії. Основні форми такої демократії наступні:

• співучасть у управлінні - право працівників на одержання інформації про функціонування фірми і плани адміністрації, на вираження своєї думки, на залучення самих себе до управління фірмою з правом дорадчого голосу і на представництво в органах управління на умовах меншості;
• співуправління - право на участь у прийнятті рішень ; накладення вето на окремі постанови, прийняті адміністрацією; право самостійного рішення деяких питань виробничого і соціального характеру; право на рівне представництво в органах управління фірмою;
• внутрішній (робітник) контроль - право контролю за діями адміністрації з правом вето, без прямого залучення працівників до управління справами фірми;
• самоврядування - право на пряме самоврядування підприємством по головних напрямках на основі принципу "одна людина - один голос" і на непряме (через обраних представників).

Самоврядування  можливе тільки в таких економічних  умовах, у яких кожен працівник  і трудові колективи реалізують себе як суб'єктів власності.