Екотуризм в Україні

Зміст:

 

Вступ…………………………………………………………………………...3

Розділ 1. Теоретичні основи розвитку екологічного туризму……………..6

          1.1. Поняття екологічного туризму  в системі ринку туристичних  послуг..6

          1.2.  Організаційно-правові заходи  розвитку екологічного туризму…….11

1.3.  Стратегія  сталого розвитку в екотуризмі…………………………….17

Розділ 2. Аналіз світових сучасних тенденцій та оцінка ефективності розвитку екологічного туризму в Україні………………………………………..24

2.1. Cвітові тенденції розвитку екотуризму………………………………24

2.2. Аналіз можливостей екотуризму в Україна (та регіонах)…………..28

2.3. Оцінка конкурентоспроможності вітчизняних екокурортів………..41

Розділ 3. Напрями підвищення ефективності розвитку екологічного туризму в Україні……………………………………………………………….....49

3.1. Визначення перспектив розвитку екотуризму в Україні…………...49

3.2.  Розробка  на обґрунтування екотуру………………………………….56

Висновки…………………………………………………………………….59

Список використаних джерел……………………………………………...61

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Туризм - активна  і невимушена форма спілкування між людьми. Розширення і поглиблення туристських зв'язків між країнами - важливою проблемою сучасних міжнародних відносин. Питання розвитку туризму, його політичний, економічний і культурний впливи на світове господарство та міжнародні зв'язки активно обговорюються в політичних, ділових та наукових колах.

Сьогодні, починаючи  від Наради з безпеки та співробітництва  в Європі (Гельсінкі, 1975), тенденція  до поліпшення міжнародного становища: зміцнюються контакти між країнами з різними системами та рівнями розвитку, позитивний вплив туризму стає особливо помітним.

Держави - учасники Наради, визнаючи внесок, який робить міжнародний  туризм у розвиток взаємовідносин між  народами, а також в економічний, соціальний і культурний прогрес, заявили  про намір заохочувати розвиток туризму, домовились продовжувати співробітництво в галузі туризму на двосторонній і багатосторонній основі.

Характерною ознакою  туризму останніх років на світовому  рівні є висока динамічність і  стабільність його розвитку, а також активний вплив на економіку багатьох країн, що мають сприятливі рекреаційні ресурси.

Екологічний туризм (англ. ecotour, ecotourism) - порівняно нове поняття  в туристичній діяльності. Основна  причина виникнення екологічного туризму  знаходиться у невідрегульованості відносин у системі «суспільство-природа», або в туристичній інтерпретації - «туризм-екологія». Саме орієнтацією на екологічну складову можна пояснити підвищену увагу в останні роки до відвідування місць з незміненим або мало зміненим природним середовищем. Численні опитування туристів свідчать, що серед провідних мотивів туристських подорожей на перший план все більше виступає прагнення людей до спілкування з природою. Звідси походження близьких за змістом понять «м'який туризм» (soft tourism, або розширений варіант nature tourism with a soft touch - дослівно: природний туризм з м'яким дотиком до природи)2, «зелений туризм» тощо.

Люди через  зміни умов життя у великих  містах-мегаполісах усе далі відходять  від природи. Незмінними супутниками  проживання в таких містах є ізольованість людини, почуття самітності, надмірні навантаження па нервову систему, що породжують постійне психологічне напруження і призводять до стресів. Мешканці великих міст усе частіше потерпають на нервові розлади та усякого роду захворювання нервової системи. У них з'являється природне і цілком зрозуміле бажання виїхати на природу, щоб у спілкуванні з нею звільнити свою нервову систему від навантажень, що накопичилися в умовах міського проживання.

Саме тому тема екологічного туризму є надзвичайно актуальною в наш час. Крім того Україна багата на ресурси та має всі об’єктивні засоби та можливості для розвитку екологічного туризму.

Метою даної курсової роботи є дослідження світового досвіду екологічного туризму , а в розрізі із ним практики впровадження цього виду туристичного відпочинку на території України.

Відповідно  до мети поставлено наступні завдання:

1. Визначити місце екологічного туризму серед видів туристичних послуг.
2. Дослідити стан екологічного туризму в Україні.
3. Визначити основні регіони для розвитку екологічного туризму на території України.
4. Охарактеризувати основні проблеми та перешкоди на шляху до розвитку екологічного туризму в Україні.
5. Виявити перспективи та шляхи вдосконалення екотуризму на території Української держави.

Об’єктом  курсової роботи є процес розвитку екологічного туризму в контексті світового досвіду та української практики.

Предметом вивчення в роботі виступає теоретико - методичний та практичний доробок в сфері досвіду розвитку екологічного туризму.

Інформаційна база дослідження

Для написання  курсової роботи були використані нормативно – правові акти, дані міжнародної статистики в сфері туризму, дані Державної служби статистики України, підручники, посібники, монографії, періодичні Internet ресурси в сфері організації та розвитку екологічного туризму.

Методи  дослідження. В процесі написання курсової роботи використано узагальнені методи наукового пізнання, методи економічного аналізу та ін.

Практичне значення роботи полягає у можливостях впровадження висвітлених положень світового досвіду екологічного туризму для організації ефективної української практики його розвитку.

Структура роботи. Курсова робота виконана на сторінках, складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел зі найменувань

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

 

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ

 

1.1. Поняття  екологічного туризму в системі  ринку туристичних послуг

 

Екотуризм або  екологічний туризм — тип туризму, що полягає у подорожах до природних  недоторканих людиною та, часто, природоохоронних територій, намагаючись не здійснювати великого впливу на цю територію. Екотуризм допомагає освіті туристів та розвиває у них толерантність, дозволяє збирати гроші на заходи зі збереження території, допомагає розвитку ізольованих поселень. Розвиток екотуризму часто розглядається як важливий засіб збереження навколишнього середовища для майбутніх поколінь. Екотуризм найбільш привертає тих туристів, яких турбують проблеми екології. Він часто включає волонтерську роботу, інші активні заходи зі збереження навколишнього середовища та навчальні програми, що допомагають зменшувати негативні аспекти впливу людини на природу.

Основна причина  виникнення екологічного туризму у  невідрегульованості відносин у  системі “суспільство-природа”, або в туристичній інтерпретації — “туризм-екологія”. Численні опитування туристів свідчать, що серед провідних мотивів туристських подорожей на перший план все більше виступає прагнення людей до спілкування з природою. Звідси походження близьких за змістом понять “м’який туризм” (soft tourism, або розширений варіант nature tourism with a soft touch — дослівно: природний туризм із м’яким дотиком до природи), “зелений туризм” тощо [1].

Природа — головне  джерело задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Усвідомлення цього очевидного факту неминуче ставить людину на позиції любові й поваги до природи. Але це тривалий процес. До того ж відбувається він не автоматично. Потрібно цілеспрямовано формувати дбайливе ставлення до природи, виховувати в людях почуття вдячності до неї за те, що вона дає їм, за її роль у житті нинішнього й прийдешніх поколінь. Щодо цього екологічний туризм має реальні ресурси — невичерпні, як і сама природа [1].

Люди, через  зміни умов життя у великих  містах-мегаполісах, усе далі відходять від природи. Незмінними супутниками проживання в таких містах є ізольованість людини, почуття самотності, надмірні навантаження на нервову систему, що породжують постійне психологічне напруження і призводять до стресів. Мешканці великих міст усе частіше потерпають від нервових розладів та захворювань нервової системи. У них з’являється природне і цілком зрозуміле бажання виїхати на природу, щоб у спілкуванні з нею звільнити свою нервову систему від навантажень, що накопичилися в умовах міського проживання.

Екологічний туризм — один із видів туризму, який здійснюється в екологічно збереженому людиною  природному середовищі з метою пізнання природи і відпочинку. Він ґрунтується  на природних багатствах, любові до природи, бажанні її пізнати з  метою захисту і примноження біологічного різноманіття [2].

Міжнародна  організація з екотуризму (TIES) визначає його як відповідальну подорож у  природні регіони, які зберігають природне довкілля та підтримують добробут місцевого  населення.

Екологічний туризм набагато більш пізнавальна діяльність, ніж масовий туризм. Він базується не на ресторанах, нічних клубах, санаторно-курортних закладах, дорогих готелях, казино чи пляжах, а на мальовничих краєвидах, унікальних ландшафтах, пам'ятках природи, рідкісних і таких, що зникають, видах рослин і тварин, викопних рештках доісторичних представників різних геологічних епох.

Більшість авторів  до екологічного туризму зараховує  пізнавально-зберігаючу діяльність людей  під час туристичних мандрівок  лише до стосовно незайманих і незабруднених природних територій. Очевидно, що до таких на сьогодні належать переважно заповідні ділянки Землі.

У Всесвітній туристичній  організації (ВТО) вважають інакше, зараховуючи  до екотуризму не лише мандрівки до стосовно недоторканих природних територій з метою споглядання ландшафтів і милування ними, а й ознайомлення з сучасними та історичними цінностями, які трапляються під час подорожі [5].

Основою розвитку екологічного туризму в Україні  є 6737 спеціально відведених територій  та об'єктів природного заповідного фонду. їх загальна площа перевищує 2,35 млн га, що становить понад 3,9 % всієї площі держави.

Основою екотуризму України є національні природні парки, біосферні заповідники та регіональні ландшафтні парки. За їхнім  статутом на території цього природно-заповідного фонду може здійснюватися рекреаційна діяльність, яка має проводитися у формі екологічного туризму. Національні природні парки займають 20,9 % території природно-заповідного фонду держави, біосферні заповідники — 9,6, регіональні ландшафтні парки — 17,2%. Об'єктами екотуризму також є штучно створені людиною ботанічні, дендрологічні і зоологічні парки. Ними можуть бути і є парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

З розвитком  екотуризму і зростанням його міжнародної  складової можуть бути задіяні й інші об'єкти природно-заповідного фонду. Природні заповідники і заповідні урочища можуть використовуватися для проведення режимних екскурсій, організації на їх основі міжнародних екологічних конгресів, розширення освітньо-виховної роботи. Заказники і пам'ятки природи в майбутньому можна безпосередньо пристосовувати для розвитку комерційного екотуризму [3].

Великі перспективи  для розвитку міжнародного екотуризму в Україні відкриваються унаслідок  формування міждержавних природно-заповідних об'єктів. Наша держава першою у світі створила українсько-польско-словацький біорезерват "Східні Карпати". Створюється такий резерват і в дельті Дунаю ("Дунайські плавні"). Попереду організація подібних територій на кордонах з Польщею, Білоруссю і Росією.

Нині екотуризм в Україні найрозвинутіший у національних природних парках (НПП). Зокрема кінний екотуризм практикується у НПП Шацький і "Сине-вир" та може бути рекомендований для більшості інших об'єктів. Науково-пізнавальний туризм притаманний для Яворівського НПП і Карпатського НПП, який, як і "Святі гори", пропонує туристам екскурсії, позначені певними екологічними стежками. Парапланеризм і балунінг (подорожі на повітряних кулях) апробовані у НПП "Подільські Товтри" і "Синевир". Ці та інші НПП пропонують залежно від природних умов і наявних ресурсів аматорське і спортивне рибальство, дельтапланеризм (Карадазький природний заповідник), альпінізм (НПП "Вижницький"), екстремальний екотуризм — бадідрампінг (НПП "Сколівські Бескиди", "Подільські Товтри"). Кількість туристичних послуг, які надають об'єкти природно-заповідного фонду України, постійно зростає. Так, Азово-Сиваський НПП пропонує підводний екотуризм з плаванням з аквалангами до підводних печер і гротів [3].

Екологічний туризм має в Україні великі перспективи. Для його розвитку є відповідний природно-заповідний фонд, але потрібні законодавче забезпечення, а також організаційна та інвестиційна підтримка. Особливо ефективне тут міжнародне співробітництво. Необхідно розробляти відповідні програми і представляти їх на міжнародні конкурси. Унікальний природно-культурний потенціал України уже зацікавив Організацію Об'єднаних Націй, Світовий банк та інші міжнародні організації. Таких зацікавлених організацій ставатиме дедалі більше.

Екологічний туризм з його величезними рекреаційними і пізнавальними можливостями покликаний сформувати суспільну свідомість щодо охорони та раціонального використання природних багатств. Екологічний туризм обов’язково має містити в собі елементи усвідомленого позитивного ставлення до навколишнього природного середовища, а не тільки його використання, нехай навіть в активних формах [1].

Необхідно зазначити, що внаслідок понятійної плутанини  багато експертів із туризму відмовилися  від використання терміну, тому що він  трактується різними групами споживачів по-різному. Звідси і висновок міжнародного товариства екотуризму (TIES) про те, що ще довго не буде чіткого розмежування між туризмом і екотуризмом.