Відповідальність за порушення трудової дисципліни

7. Шкода завдана не  при виконанні трудових обов'язків  (п. 7 ст. 134). Наголосимо, що у такому  випадку шкода заподіюється не  будь-якою особою підприємству, а  саме працівником, який перебуває  з таким підприємством у трудових  відносинах на підставі трудового  договору. Шкода не при виконанні  трудових обов'язків може бути  заподіяна як у робочий час,  так і після його закінчення  або до початку роботи. Типовим  прикладом спричинення такої шкоди є використання майна підприємства в особистих цілях, при виконанні на обладнанні (приладах, автотранспорті) підприємства роботи, що не відноситься до трудової функції працівника.

Пленум Верховного Суду України  роз'яснив, що при визначенні розміру  матеріальної шкоди, заподіяної працівниками самовільним використанням з  особистою метою технічних засобів (автомобілів, тракторів, автокранів і  т. ін.), належних підприємствам, установам, організаціям, потрібно виходити з  того, що така шкода, заподіяна не при  виконанні трудових (службових) обов'язків, підлягає відшкодуванню із застосуванням  норм цивільного законодавства (статті 203, 453 ЦК України). У таких випадках шкода відшкодовується в повному  розмірі, включаючи і нестримані підприємством, установою, організацією доходи від використання вказаних технічних  засобів (див. п.18 постанови Пленуму  Верховного Суду України №14 від 29 грудня 1992 р.). Вважаємо, що у цьому випадку  Пленум Верховного Суду України (слідом за Пленумом Верховного Суду СРСР, який у 1989 р. таким же чином розтлумачив  цю підставу) перевищив свої повноваження і вдався не до роз'яснення, а до встановлення норми права, яка суперечить чинному  трудовому законодавству в частині  загальних положень матеріальної відповідальності у трудовому праві на відміну  від цивільно-правової відповідальності, зокрема відшкодування тільки прямої дійсної шкоди, в зв'язку з чим  погіршує правове становище працівників.

8. Службова особа, винна  в незаконному звільненні або  переведенні працівника на іншу  роботу (п. 8 ст. 134 КЗпП) несе матеріальну  відповідальність у повному розмірі  шкоди. Застосовуючи матеріальну  відповідальність у повному розмірі  шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП, потрібно мати на увазі, що  цим пунктом покладається обов'язок  відшкодувати шкоду, заподіяну  підприємству, установі, організації  в зв'язку з оплатою незаконно  звільненому або переведеному  працівнику часу вимушеного прогулу  або часу виконання нижчеоплачуваної  роботи винними посадовими особами,  за наказом або розпорядженням  яких звільнення або переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність у таких випадках покладається на службову особу незалежно від форми вини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 4 ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ТА КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

 

 

4.1. Адміністративна відповідальність за порушення трудового законодавства.

Адміністративна відповідальність – це різновид юридичної відповідальності, тобто специфічне реагування держави на адміністративне правопорушення який полягає в застосуванні повноважними органами і посадовими особами конкретних адміністративних санкцій (адміністративних стягнень), до осіб, що здійснили правопорушення (проступки).

Адміністративна відповідальність характеризується тим, що нормативною підставою її настання є: Кодекс України про адміністративні  правопорушення (КУпАП) [2; Ст.1122], як основний законодавчий акт щодо адміністративної відповідальності, відповідно до якого  адміністративна відповідальність за правопорушення передбачені цим  кодексом, настає, якщо ці порушення  за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності [3; Ст.271], інші кодекси: Митний [4; Ст.168], Торговельного мореплавства [5; Ст.73], а також окремі закони: „Про державну податкову службу в Україні" [6; Ст.128], „Про захист від недобросовісної  конкуренції" [7; Ст.45], „Про об'єднання  громадян" [8; Ст.34], та ін.

Відповідно до КУпАП суб'єктами адміністративної відповідальності є  тільки фізичні особи. Однак деякі нормативні акти податкового, антимонопольного, валютного законодавства, законодавства про підприємницьку діяльність та інших суб'єктів такої відповідальності передбачають юридичних осіб. Так, ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" за відсутність обліку прибутку (доходу) чи ведення цього обліку з порушенням встановленого порядку, а також неподання чи несвоєчасне подання податкових декларацій, звітів, розрахунків чи інших документів, необхідних для розрахунку чи сплати податків та інших обов'язкових платежів у бюджет, встановлена санкція - 50% неоплачених сум податків чи інших обов'язкових платежів.

Таким чином, чинне законодавство  на відміну від норм КУпАП передбачає притягнення до адміністративної відповідальності не тільки фізичних, а й юридичних осіб, що цілком обґрунтовано в умовах зростання підприємництва і становлення ринкової економіки.

Вона полягає в застосуванні до конкретних винних осіб заходів  адміністративного стягнення, якими зазвичай є штрафи.

У статті 41 КУАП установлено адміністративну відповідальність у вигляді адміністративного штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 грн. до 170 грн.) для осіб, які представляють роботодавців чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, за ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору чи угоди.

Згідно до вимог ст. 265 Кодексу законів про працю  України «особи, винні в порушенні  законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством». Таким чином за порушення законодавства  про працю існує два види відповідальності : кримінальна, адміністративна: 
1) Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про працю встановлена за наступні види злочинів відносно трудових прав громадян:- грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 КК);- грубе порушення угоди про працю (ст. 173 КК);- невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (ст. 175 КК): 
Стаття 172.Грубе порушення законодавства про працю  
1. Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю - караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.  
2. Ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, - караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.  
Стаття 173. Грубе порушення угоди про працю  
1. Грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.  
2. Ті самі дії, вчинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо його роботи за межами України, - караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.  
Стаття 175. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат  
1. Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, - карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 
2. Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат, - карається штрафом від тисячі до півтори тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.  
2) Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко обумовлена відповідальність про порушення законодавства про працю України: 
Стаття 41. Порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці 
Порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
Стаття 41-1. Ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, угоди 
Ухилення осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представників трудових колективів від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору, угоди, умисне порушення встановленого законодавством строку початку переговорів або незабезпечення роботи комісій з представників сторін чи примирних комісій у визначений сторонами переговорів строк - тягне за собою накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
Стаття 188-6. Невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю або створення перешкод для діяльності цих органів - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

4.2. Кримінальна відповідальність за порушення трудового законодавства

Кримінальна відповідальність – це найбільш суворий вид відповідальності. Вона настає за вчинення злочинів та встановлюється лише законом. Кримінальний кодекс закріплює вичерпний перелік діянь, що визнаються злочинами, а кримінально-процесуальний – регламентує порядок притягнення до кримінальної відповідальності. Повноваженнями притягнення до цього виду відповідальності наділений лише суд. Ніхто не може бути визнаним винним у вчиненні злочину та притягнутий до кримінального покарання інакше, ніж за вироком суду та у відповідності до закону. Стаття 51 КК України передбачає наступні види покарань:

• штраф;

• позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

• позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
• громадські роботи;
• виправні роботи;
• службові обмеження для військовослужбовців;
• конфіскація майна;
• арешт;
• обмеження волі;
• тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;
• позбавлення волі на певний строк;
• довічне позбавлення волі.

Перелік покарань є обов'язковим  для суду, вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Сутність кримінальної відповідальності полягає у тому, що особа, винна у вчиненні злочину, зазнає певних втрат. Це відображається у обмеженні пересування, права обирати вид діяльності за своїм розсудом, матеріальних та особистих обмеженнях.

Покарання відрізняються від інших примусових засобів тим, що виступає як реалізація кримінально-правових відносин між злочинцем і державою. Метою покарання є не лише кара (тобто застосування комплексу обмежень прав та свобод засудженого, які забезпечать його виправлення), а й виправлення, тобто такі зміни особистості засудженого, що свідчать про позбавлення негативних рис і зумовлюють готовність до суспільно-корисної діяльності.

Важливим напрямом мети кримінальної відповідальності є спеціальна превенція, яка націлена на обмеження можливості винної особи вчинити новий злочин шляхом її ізоляції та загальна превенції, яка полягає в утриманні від  вчинення злочинів інших осіб шляхом покарання конкретної особи.

Особливостями цього виду відповідальності є стан судимості після відбування покарання. Наявність презумпції невинуватості. Необхідність визначення форми вини правопорушника, наявність обставин, що звільняють від відповідальності, наявність основних та додаткових покарань.

Таким чином, кримінальна відповідальність — це найбільш суворий вид відповідальності, що призначається судом в рамках матеріального та процесуального закону.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Трудова дисципліна виступає об'єктом ряду правопорушень, за які може наступати юридична відповідальність різних видів – адміністративна, кримінальна, дисциплінарна, матеріальна.

Ряд порушень у трудових правовідносинах тягне застосування адміністративної відповідальності, причому це стосується не тільки найманих працівників, але й роботодавця, наприклад правопорушення в галузі охорони праці – порушення вимог законодавства про працю та охорону здоров'я на виробництві (ст. 41 КЗпАП), ухилення від участі в переговорах щодо укладення колективного договору, угоди (ст. 41-1 КЗпАП), порушення чи невиконання колективного договору, угоди (ст. 41-2 КЗпАП), ненадання інформації для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод (ст. 41-3 КЗпАП), порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм (ст. 42 КЗпАП) тощо.

Кримінальний  кодекс України передбачає кримінальну  відповідальність за ряд порушень трудових обов'язків посадовими особами. Зокрема, незаконне звільнення трудящого з роботи або невиконання рішення суду про поновлення на роботі з особистих мотивів, а так само інше грубе порушення законодавства про працю, вчинене посадовою особою державного або громадського підприємства, установи чи організації карається виправними роботами на строк до 1 року або позбавленням права займати певні посади на строк до З років (ст. 133 КК України); відмова в прийомі на роботу з мотивів вагітності або відмова в прийомі на роботу матері, яка має грудну дитину, а так само зниження заробітної плати або звільнення жінки з роботи з тих же мотивів караються виправними роботами на строк до 1 року або позбавленням права займати певні посади на строк до 2 років (ст. 134 КК України); умисне ущемлення посадовою особою прав і охоронюваних законом інтересів громадянина, зв'язане з переслідуванням його за подачу в установленому порядку пропозицій, заяв, скарг або за критику, що міститься в них, а так само за виступ з критикою в іншій формі карається позбавленням права займати певні посади на строк до 1 року або штрафом у розмірі від 50 до 120 мінімальних розмірів заробітної плати, а якщо такі дії спричинили істотну шкоду правам і охоронюваним законом інтересам громадянина – позбавленням волі на строк до 2 років або виправними роботами на строк від 1 до 2 років, або позбавленням права займати певні посади на строк до 3 років (ст. 134-1 КК України);