Резерви зниження рівня травматизму

* при виконанні трудових  обов'язків, в тому числі і під  час відрядження;

* при здійсненні будь-яких  дій в інтересах підприємства, хоча і без доручення адміністрації;

* при виконанні державних  або громадських обов'язків, пов'язаних  з підприємством, в якому робітник  працює;

* поблизу підприємства  на протязі робочого часу, якщо  знаходження там не суперечило  правилам внутрішнього трудового  розпорядку;

* при слідуванні на  роботу або з роботи (не на  транспорті підприємства);

* при виконанні донорських  функцій;

* за час спортивних  змагань за підприємство.

Адміністрація несе повну відповідальність тільки за нещасні випадки, пов'язані з виробництвом.

При порушенні норм виробничої санітарії працюючий може отримати професійне захворювання.

Професійним називається захворювання, спричинене впливом на працівників шкідливих умов праці.

Міністерством охорони здоров'я затверджений перелік професійних захворювань та Інструкція по його застосуванню. Цей перелік містить специфічні професійні захворювання, які виникають під впливом шкідливих факторів, властивих даній професії, умовам праці, а також захворювання, які зустрічаються в даних умовах частіше за інші.

До професійних відносять всі хвороби, які виникли внаслідок впливу на працюючого шкідливих виробничих факторів. До них належать хвороби, які виникли внаслідок зміни атмосферного тиску (кесонна хвороба, гірна хвороба та ін.), хвороби внаслідок впливу професійного пилу (пневмоконіози), хвороби шкіри від дії подразнюючих і токсичних речовин (дерматити, язви) та інші хвороби.

Професійне захворювання, яке виникає на протязі малого проміжку часу (однієї зміни або доби) називається гострим, а яке виникає на протязі більш тривалого часу - хронічним.

Професійне отруєння - це окремий випадок професійного захворювання. Отруєння може бути гострим, тобто таким, що сталося в результаті одноразового впливу на людину великої дози отруйної речовини, і хронічним, тобто таким, що розвивалося протягом тривалого часу, наприклад кількох років, внаслідок систематичного впливу порівняно малих доз шкідливих речовин.

Наявність професійного захворювання встановлюється компетентними медичними органами.

Для розробки заходів попередження нещасних випадків необхідно виявити причини, що їх викликають. Загальноприйнятої класифікації причин нещасних випадків не існує. Однак, аналіз причин нещасних випадків дозволяє поділити їх умовно на:

* організаційні;

* технічні;

* санітарно-гігієнічні;

* психофізіологічні;

* економічні;

* соціально-психологічні.

3. Аналіз причин виробничого травматизму та професійних захворювань

виробничий травматизм професійний захворювання

Аналіз виробничого травматизму й професійних захворювань має на меті з'ясувати джерела шкідливих та небезпечних чинників в конкретних умовах виробничої діяльності, що спричиняють негативні наслідки, визначити причини, що їх спричиняють, а також розробити заходи з попередження виробничого травматизму та професійних захворювань.

Причини, що спричиняють нещасні випадки умовно можна поділити на побічні та безпосередні.

Побічні причини можуть бути виявлені ще задовго до виникнення нещасного випадку.

Безпосередні причини передують виникненню нещасного випадку і їх неможливо завчасно виявити.

Побічні і безпосередні причини можуть бути як матеріальними, так і особистими (стійка необережна поведінка людини).

Матеріальні та особисті чинники створюють можливість нещасного випадку стосовно конкретної людини.

Аналіз причин нещасного випадку дає підставу стверджувати, що він є наслідком ланцюгової реакції подій, остання з яких переважно розглядається як безпосередня.

Можливі причини виробничого травматизму та професійних захворювань об'єднуються у групи:

Технічні причини - недосконалість технологічного процесу, відсутність інженерних розрахунків, несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокуваннята ін;

Організаційні причини - незадовільний нагляд та контроль за виконанням робіт, незадовільна організація праці та відпочинку, порушення трудової та технологічної дисципліни, низький рівень кваліфікації; відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту; порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням та ін.;

Санітарно-гігієнічні причини - ненормальні метеорологічні умови, запиленість повітря, нераціональне освітлення, незадовільний стан санітарно-побутового обслуговування; підвищений (вище ГДК) вміст в повітрі робочих зон шкідливих речовин; недостатнє чи нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни і т.ін;

Психофізіологічні причини - необережність, емоційна збудливість, індивідуальна придатність до даної праці, схильність до ризику, функціональні зміни у нервовій системі, відсутність досвіду, відповідних навичок, психічне напруження, фактор алкоголізму, помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи; монотонність праці; хворобливий стан працівника; невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі і т.ін;

Економічні -- неритмічність роботи; прагнення до виконання надурочних робіт; недоліки в побутових умовах, у забезпеченні дитячими закладами; порушення термінів отримання заробітної плати тощо.

Соціально-психологічні -- нездоровий психологічний клімат в колективі.

Аналіз причин виробничого травматизму має встановити в конкретних виробничих умовах всі основні і супутні чинники, що призвели до нещасного випадку. Щоб достовірно визначити причину нещасного випадку, необхідно в процесі розслідування зібрати повну й достовірну інформацію - від характеру виробничої діяльності до поведінкової реакції працюючої людини.

Для вивчення причин виробничого травматизму і професійних захворювань, використовують:

o Технічний;

o Груповий;

o Топографічний;

o Монографічний;

o Статистичний методи.

Технічний метод дослідження використовується у тих випадках, коли необхідно встановити ступінь небезпечних та шкідливих виробничих чинників (рівень шуму, загазованості, горючості, випромінювання, параметри виробничого середовища та ін), що дає підстави для впровадження необхідних заходів та засобів безпеки.

Груповий метод встановлює ступінь повторюваності нещасних випадків. Метод характеризується вивченням великої кількості нещасних випадків на одному конкретному об'єкті. Цим методом переважно користуються науково - дослідні інститути з проблем охорони праці для складання правил та норм з технічної безпеки.

Топографічний метод аналізу причин виробничого травматизму полягає у тому, що на плані підприємства графічно зображуються місця, де трапилися нещасні випадки. Виявлення концентрації нещасних випадків на окремих місцях спонукає роботодавців до більш ретельного обстеження таких ділянок для з'ясування обставин і причин виникнення негативних подій.

Монографічний метод аналізу причин виробничого травматизму передбачає детальне обстеження окремого об'єкта, що експлуатується, проектується або будується, особливості потенційних небезпек і які вони можуть спричинити наслідки, вразі їх реалізації в небажану подію. Цим методом передбачають наскільки ймовірні і серйозні можуть бути нещасні випадки. Результати монографічного аналізу можуть використовуватися при проектуванні нових підприємств або реконструкції існуючих, що дає можливість найбільш повно і точно врахувати запобіжні заходи в проектній документації.

Статистичний метод аналізу офіційно застосовується для вивчення та обміну виробничого травматизму й професійних захворювань. Цей метод базується на вивченні матеріалів реєстрації та обліку нещасних випадків на виробництві за формою Н-1. Для цього методу застосовуються відносні показники (коефіцієнти) - частоти, тяжкості й загальних втрат.

Показник частоти () характеризує кількість нещасних випадків, що припадає на кожну 1000 працюючих за певний період часу і визначається за формулою:

, (1)

де Т - загальна кількість травм за звітний період (півроку, рік) по закритих лікарняних листках;

П - середня кількість працюючих за той же період часу.

Показник важкості травматизму () характеризує загальну тяжкість травм, що показує скільки днів непрацездатності припадає на одну травму і визначається за формулою:

, (2)

де D- сумарна кількість днів тимчасової непрацездатності по всіх нещасних випадках за звітний період.

Загальний рівень виробничого травматизму () обчислюють за формулою:

, (3)

Цей показник враховує кількість днів непрацездатності на 1000 працюючих за звітний період.

Аналізуючи показники виробничого травматизму протягом відповідного періоду часу, можна зробити висновок про їх динаміку на різних видах господарської діяльності, у різних галузях промисловості та в цілому у державі.

4. Основні заходи щодо запобігання виробничого травматизму та професійним захворюванням. Їх класифікація

З метою зменшення матеріальних збитків і моральної шкоди від виробничого травматизму та професійних захворювань на підприємствах різної форми господарювання розробляються заходи профілактики, що передбачають конкретні завдання, термін виконання, необхідні ресурси для їх реалізації та способи контролю за їх здійсненням.

Основні заходи по запобіганню травматизму передбачені: в системі нормативно-технічної документації з безпеки праці; в організації навчання і забезпечення працюючих безпечними засобами захисту; в прогнозуванні виробничого травматизму; раціональному плануванні коштів і визначенні економічної ефективності від запланованих заходів. Основне завдання нормативно-технічної документації з безпеки праці - сприяти передбаченню небезпеки і прийняттю найбільш ефективних заходів її ліквідації або локалізації при проектуванні виробничих процесів, обладнання, будівель і споруд. Нормативно-технічна документація щодо безпеки праці розробляється з урахуванням характеру потенційно небезпечних факторів, рівня їх небезпечності і зони поширення, психофізіологічних і антропометричних особливостей людини.

Заходи із запобігання та боротьби з виробничим травматизмом та професійними захворюваннями розробляються на підставі їх аналізу конкретних ситуацій та конкретних умов праці і узгоджуються з професійними спілками.

Заходи щодо попередження травматизму та захворювання працівників на виробництві поділяються на:

· технічні;

· санітарно-виробничі;

· медико-профілактичні;

· організаційні.

До технічних заходів належать:

· модернізація технологічного, підйомно-транспортного обладнання;

· перепланування розміщення обладнання;

· впровадження автоматичного та дистанційного керування виробничим обладнанням.

· раціональне архітектурно-планувальне рішення при проектуванні і будівництві виробничих будівель згідно санітарних, будівельних і протипожежних норм і правил;

· створення безпечного технологічного і допоміжного обладнання; правильний вибір і компонування обладнання у виробничих приміщеннях відповідно до норм і правил безпеки та виробничої санітарії;

· проведення комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, створення надійних технічних засобів запобіганню аваріям, вибухам і пожежам на виробництві;

· розробка нових технологій, що виключають утворення шкідливих і небезпечних факторів.

· -засоби сигналізації, дистанційне управління, зміна технологічних процесів на більш безпечні, вдосконалення конструктивних характеристик машин, механізмів, вдосконалення колективних та індивідуальних засобів захисту працюючих та ін.

Неабияке значення для забезпечення безпеки праці і запобігання виробничому травматизму мають основні технічні засоби безпеки: огороджувальні та запобіжні пристрої, блокування, профілактичні випробування.

Санітарно-виробничі заходи включають:

· придбання або виготовлення пристроїв, які захищають працівників від дії електромагнітних випромінювань, пилу, газів тощо;

· влаштування нових і реконструкцію діючих вентиляційних систем, систем опалення, кондиціонування;

· модернізація штучного і природного освітлення;

· централізоване питне водопостачання;

· забезпечення нормальних параметрів повітряного виробничого середовища;

· заходи по боротьбі з шумом та вібрацією, обладнання зон відпочинку;

· реконструкцію та переобладнання душових, гардеробних тощо.

До медико-профілактичних заходів відносяться:

· придбання молока, засобів миття та знешкодження шкідливих впливів;

· організація профілактичних медичних оглядів;

· організація лікувально-профілактичного харчування.

До організаційних заходів належать:

· проведення навчання та інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки.

· застосування комп'ютерних методів прикладного й інструментального забезпечення, що значно підвищує якість навчального процесу, використовуючи необхідну інформацію з ресурсів мережі Internet, правові системи «Ліга» та ін.;

· робота з професійного відбору;

· здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з охорони праці.

· організація раціонального режиму праці і відпочинку; забезпечення робітників спецодягом, спецвзуттям, особистими засобами захисту; виконання правил експлуатації обладнання;