Резерви зниження рівня травматизму

Резерви зниження рівня травматизму

 

Виробничий травматизм: причини, наслідки та профілактика

 

 
 
В умовах сьогодення в Україні функціонує велика кількість організацій, установ, підприємств, де роботодавці повною мірою несуть відповідальність за створення безпечних і здорових умов праці, попередження випадків травматизму, профзахворювань, аварій і пожеж. Актуальність теми пов’язана з тим, що виробничий травматизм давно став нагальною проблемою у всіх країнах світу, в тому числі і в Україні. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), смертність від нещасних випадків на сьогодні займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань [6]. Крім того, якщо від таких захворювань потерпають в основному люди похилого віку, то внаслідок нещасних випадків – переважно люди молодого та середнього віку. Травматизм завдає значної моральної і матеріальної шкоди, тому велика увага приділяється визначенню суті виробничого травматизму та пошуку шляхів його зменшення.  
За даними Фонду соціального страхування, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 9 місяців 2012 року порівняно з аналогічним періодом 2011 року кількість страхових нещасних випадків зменшилась на 7% (з 8549 до 7947), кількість смертельно травмованих осіб збільшилась на 1,3% (з 466 до 472) [7]. Рівень виробничого травматизму залишається неприпустимо високим і перевищує показники європейських країн. На нашу думку, така ситуація спричинена цілою низкою проблем, як-от: незадовільна організація робочих місць і безпечного виконання робіт, порушення технологічної та трудової дисципліни, безвідповідальність керівників виробництва і безпосередніх виконавців в питаннях дотримання вимог безпеки й охорони праці.  
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України вказує на переважно такі причини виробничого травматизму:  
1) технічні (конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва, транспортних засобів; неякісне виконання будівельних робіт; недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки);  
2) організаційні (незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці; відсутність або неякісне проведення інструктажу; допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці);  
3) психофізіологічні (алкогольне, наркотичне сп'яніння, токсикологічне отруєння; низька нервово-психічна стійкість; незадовільний психологічний клімат у колективі; травмування внаслідок протиправних дій інших осіб).  
Москальова В.М. вважає, що ще однією причиною травматизму є “недотримання санітарно-гігієнічних норм. Сюди можна віднести ненормальні метеорологічні умови, загазованість, запиленість повітря, нераціональне освітлення, незадовільний стан санітарно-побутового обслуговування” [3, с.83].  
Аналіз причин виробничого травматизму має встановити в конкретних виробничих умовах всі основні і супутні чинники, що призвели до нещасного випадку. Щоб достовірно визначити причину нещасного випадку, необхідно в процесі розслідування зібрати повну й достовірну інформацію – від характеру виробничої діяльності до поведінкової реакції працюючої людини.  
В Україні високий рівень травматизму спостерігається на підприємствах вугільної, машинобудівної промисловості, транспорту, енергетики, житлово-комунального господарства. Найбільша кількість хворих реєструється у великих промислових областях: Донецькій (34,8%), Луганській (11,8%) і Дніпропетровській (8,5%). Кількість травмованих осіб у цих областях складає близько 55,1% від загальної кількості травмованих по Україні за 9 місяців 2012 року. Серед форм патології переважають захворювання, пов’язані з дією на організм пилу, вібрації, шуму, хвороби опорно-рухового апарату. Серед причин нещасних випадків переважають організаційні – 70% (5536 нещасних випадків). Через технічні причини сталося 12% (971) нещасних випадків, психофізіологічні – 18% (1440) нещасних випадків. Найпоширенішими організаційними причинами стали: невиконання вимог інструкцій з охорони праці – 39,3% від загальної кількості травмованих осіб по Україні (3121 травмована особа); невиконання посадових обов'язків – 9,11% (724 травмовані особи); порушення правил безпеки руху (польотів) – 5,3% (420 травмованих осіб). Найпоширенішими технічними причинами стали: незадовільний технічний стан виробничих об'єктів, будинків, споруд, території – 3,9% від загальної кількості травмованих осіб по Україні (315 травмованих осіб). Найпоширенішими психофізіологічними причинами стали: особиста необережність потерпілого – 12,2% (974 травмовані особи); травмування внаслідок протиправних дій інших осіб – 2,9% (225 травмованих осіб) [6].  
“Введення нових технологій, нові хімічні речовини і матеріали, зростаючий рівень механізації та індустріалізації на фоні відставання у засобах захисту, заходах безпеки і контролю створюють загрозу не лише для здоров’я тих, хто працює в умовах дії цих чинників, а й для всього навколишнього середовища. Його техногенне забруднення, хімічні і радіаційні аварії пов’язані здебільшого з промисловим виробництвом” [4, с.60].  
Рівень травматизму впливає на соціально-економічний розвиток країни. Поліпшити умови праці, зберегти здоров’я людей не тільки можна, а й економічно вигідно. Проте запитання, скільки витрачають підприємства України, бюджети різних рівнів на ці цілі та скільки потрібно коштів й інших ресурсів у майбутньому для створення та підтримання на належному рівні здорових і безпечних умов праці, й досі залишається без відповіді. Спроби зробити такі підрахунки були і в Україні, і за кордоном, але остаточних оцінок або принаймні загальноприйнятих алгоритмів їх визначення ми ще не маємо. Зумовлено це, в першу чергу, багатоелементністю формування затрат на охорону праці, необхідністю задіяти різні джерела фінансування, імовірнісним (у багатьох випадках) характером самих елементів затрат. Крім того, у системах бухгалтерського та податкового обліку не передбачено виділення з валових затрат виробництва всіх витрат, які підприємство планово чи вимушено спрямовує на потреби охорони праці, а діюча в Україні система обліку і звітності з охорони праці фіксує лише окремі види цих затрат, і далеко не у повному обсязі. Тому проблема отримання комплексної оцінки всіх затрат на безпеку праці та виробничого середовища на сьогодні остаточно не вирішена.  
Величина збитків підприємства внаслідок виробничого травматизму залежить від тяжкості нещасних випадків, масштабу ушкодження виробничих фондів та інших наслідків для виробничого процесу. Масштаби ушкодження виробничих фондів можуть змінюватися: від відсутності будь-яких ушкоджень до повного руйнування обладнання, машин, механізмів, виробничих будівель та споруд. Збитки підприємства за цією позицією поділяються на п’ять категорій: збитки дорівнюють нулю (відсутність ушкоджень виробничих фондів); незначні збитки (обладнання, машини, механізми, будівлі та споруди потребують позапланового ремонту); середні збитки (ушкодження середнього ступеня тяжкості – потреба позапланового ремонту та додаткових відновлювальних робіт); значні збитки (ушкоджено дві і більше одиниць виробничого обладнання, для відновлення необхідно провести позаплановий ремонт та виконати інші відновлювальні роботи); критичні збитки (одна або кілька одиниць виробничих фондів повністю виведено з ладу). “Перш ніж приймати рішення, яку суму коштів спрямувати на охорону праці, роботодавцю треба підрахувати, скільки він витратить на ліквідацію аварій та нещасних випадків на виробництві, що можуть статися через недбалість в питаннях безпеки праці” [2, с.26].  
З метою зменшення матеріальних збитків і моральної шкоди від виробничого травматизму на підприємствах різної форми господарювання розробляються заходи профілактики. Під профілактикою розуміють сукупність запобіжних заходів, які спрямовані на підтримку встановленого режиму діяльності чи порядку. Це визначення дає підставу представляти профілактику небезпек системою, що складається з декількох взаємозалежних компонентів, кожен з яких має знакове значення для системи в її цілісній єдності. Спробуємо охарактеризувати зазначені компоненти, керуючись чинними нормативними документами з питань охорони праці.  
Почнемо з констатації того, що заходи для профілактики, виходячи з наведеного вище визначення, носять коригувальний, управлінський характер, перший етап яких полягає у виявленні різних небезпек виробничого середовища. На думку Варення Г., “першим компонентом профілактики як системи є контроль стану охорони праці: дотримання працівниками вимог безпеки, відповідність стану робочих місць нормам охорони праці, безпека устаткування, будівель, споруд, території тощо” [1, с.35]. Наступним знаковим компонентом структурної профілактики травматизму буде правильним вважати матеріальне і моральне стимулювання посадових та інших осіб за успіхи й недоліки в питаннях забезпечення безпеки праці. З точки зору охорони праці стимулювання покликано підвищувати ефективність процесу профілактики за рахунок підсилення активності людського фактора, що дуже важливо.  
Не секрет, що стан охорони праці залежить від багатьох факторів. Оновлення техніки, удосконалення технології виконання робіт, поліпшення умов праці, доведення їх до нормативних вимог, навчання, поповнення нормативної бази, придбання засобів захисту, застосування нових інформаційних технологій – все це вимагає коштів. Не вкладаючи фінансів в охорону праці, важко і навіть неможливо домогтися позитивних зрушень. Фінансування усіх цільових заходів, спрямованих на доведення умов праці до нормативних вимог, на зниження виробничого ризику – також необхідна умова створення передумов для підвищення рівня безпеки та зменшення рівня травматизму.  
Ще одним фактором зниження травматизму є спеціалісти в організації з охорони праці. Сьогодні в службах охорони праці працюють інженери, які не мають спеціальної фахової освіти в галузі охорони праці, а в основному лише практичний досвід. “Практики діють в основному старими методами, тоді як проблеми охорони праці вимагають нових підходів та нової ідеології, яка б базувалася на соціально-економічних методах впливу, аналізі та прогнозуванні ступеня виробничого ризику, на міжнародній практиці” [5, с.17]. На нашу думку, необхідно навчати вже працюючих спеціалістів. Це навчання необхідно організовувати за такими напрямами: соціально-психологічні методи профілактики травматизму, аналіз обставин та причин травматизму, ризик-аналіз, як метод управління охороною праці.  
Враховуючи причини травматизму, передусім увагу слід спрямувати на ліквідацію негативного впливу пилу та фізичних факторів (вібрації, шуму) на організм робітників. Сьогодні на перший план виступає так звана неспецифічна дія хімічних речовин, що проявляється в зростанні кількості випадків тимчасової втрати працездатності.  
Отже, інтелектуальний і економічний внесок у розв’язання цих проблем – не тягар витрат, а вигідне вкладання коштів і зусиль, оскільки високий рівень здоров’я працівників – фактор стійкого соціально-економічного розвитку суспільства. У суспільстві, що вважає життя людини найвищою цінністю, доцільність вкладання коштів у оздоровчі заходи визначається не показниками економічної ефективності останніх, а медико-соціальними аспектами проблеми.  
 
Список використаних джерел:  
1. Варення Г.А. Про системну тріаду профілактики виробничого травматизму. / Г.А.Варення // Безпека життєдіяльності. - 2006. - №5. – С.35-37.  
2. Малихін О.Структура збитків підприємства внаслідок травматизму на виробництві. / О.Малихін // Охорона праці. – 2012. - №8. – С.26-27.  
3. Москальова В.М. / Охорона праці. Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення. Рівне. НУВГП . – 2009. – 399с.  
4. Трахтенберг І.М., Коршун М.М. Праця і здоров’я: гармонія чи протиріччя?Медичний, соціальний, економічний аспекти. І.М. Трахтенберг, М.М. Коршун // Безпека життєдіяльності. – 2005. – №2. – С.59-63.  
5. Цвігун К. Про резерви зниження рівня травматизму / К.Цвігун // Охорона праці. - 2001. - №3. - С.16-17.  
6. Режим доступу: http://www.kazedu.kz/referat/167847  
7. Режим доступу: http://www.social.org.ua/activity/profilactika 

 

Основні заходи по запобіганню виробничого травматизму та професійним захворюванням

Зміст

ВСТУП

1. Поняття виробничого  травматизму. Небезпечні та шкідливі  виробничі фактори

2. Поняття нещасного випадку  та професійних захворювань

3. Аналіз причин виробничого  травматизму та професійних захворювань

4. Основні заходи щодо  запобігання виробничого травматизму  та професійним захворюванням. Їх  класифікація

ВИСНОВОК

Список використаних літературних джерел

ВСТУП

Як показує світовий досвід безпека праці є основною гарантією стабільності та якості будь-якого виробництва. До того ж відсутність нещасних випадків позначається на професійній активності працюючих, на моральному кліматі в колективі, а отже і на ефективності та продуктивності праці, скорочує витрати на пільги та компенсації за роботу в шкідливих та небезпечних для здоров'я умовах.

Чи знаєте ви, що ...

- за приблизними оцінками  щороку в світі внаслідок виробничого  травматизму гине близько 300 тис. чоловік;

- у деяких країнах світу  фінансові витрати в результаті  нещасних випадків та аварій  за розмірами наближаються до  державних витрат на потреби  національної оборони;

- за даними Всесвітньої  організації охорони здоров'я (ВООЗ) смертність від нещасних випадків  на сьогодні займає третє місце  після серцево-судинних і онкологічних  захворювань. Крім того, якщо від  таких захворювань потерпають  в основному люди похилого  віку, то внаслідок нещасних випадків - переважно люди молодого та  середнього віку;

- аналіз причин смертності  в Україні (1994-2004 рр.) показує, що саме  нещасні випадки у виробничій  та невиробничій сфері є головною  причиною смерті людей у працездатному  віці (приблизно 35% усіх смертей у  цьому віці);

- в Україні щорічно  майже 17 тис. чоловік стають інвалідами, чисельність пенсіонерів внаслідок трудового каліцтва перевищує 150 тис. чоловік;

- щорічна загальна сума  виплат на фінансування пільгових  пенсій та пенсій з трудового  каліцтва, відшкодування заподіяної  шкоди потерпілим на виробництві  та інших виплат, пов'язаних із  незадовільними умовами праці, перевищує 1 млрд. грн.;

- за розрахунками німецької  ради підприємців наслідки нещасних  випадків коштують у 10 разів дорожче, ніж вартість заходів щодо  їх запобігання;

- фахівці міжнародної  організації підрахували, що економічні  витрати, пов'язані з нещасними  випадками на виробництві, складають  більше 1% світового внутрішнього  продукту. На ці кошти, орієнтовно, можна забезпечити харчування  протягом року близько 75 млн людей (всього населення Німеччини);

- за даними МОП, щорічно  у всьому світі фіксується  біля 
125 млн випадків виробничого травматизму;

- у Європі від нещасних  випадків та професійних, 
захворювань потерпають щорічно біля 10 млн осіб, з яких 
майже 8 тис. гине;

- загалом у всіх країнах  світу кожні 3 хв гине людина, а 
кожні 2 с травмується 8 осіб.

1. Поняття виробничого травматизму. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори

Вчені провели велику роботу з вивчення впливу на людину умов її праці для підготовки заходів, спрямованих на збереження життя і здоров'я працівників. Ще у 18 ст. М.В.Ломоносов у своїй книзі "Перші основи металургії або рудних справ" викладав правила безпеки і санітарні правила для гірничих робіт. Він же запропонував застосовувати блискавкозахист. Науку про гігієну праці почав розробляти професор Московського університету Ф.Ф.Ерісман. Академік М.Д.Зелінський винайшов фільтруючий протигаз. Велике значення має праця академіка С.І.Вавілова з питання освітлення робочих місць люмінесцентними лампами і праця А.Н.Кисельова та його учнів про визначення допустимих для організму людини струмів і напруг під час розрахунків запобіжних заходів проти ураження електричним струмом.

Заходи виробничої санітарії ґрунтуються на висновках гігієни праці.

Гігієна праці розробляє теоретичне обґрунтування допустимих норм впливу на людину несприятливих факторів умов праці, визначає конкретні санітарні вимоги до них. Гігієнічний аналіз умов праці враховує фізіологію і психологію праці і так звану інженерну (технічну) психологію, яка вивчає можливості психіки людини у виробничих умовах, визначає, наприклад, її здатність зберігати увагу до виробничих сигналів та небезпек до кінця робочого часу, не допускаючи помилок, залежність цієї здатності від навколишньої обстановки. Враховуються досягнення виробничої естетики, яка розробляє питання впливу на підвищення працездатності і на увагу до небезпек таких умов праці, як зручна і красива форма, раціональне пофарбування устаткування, а також правильно підібраний колір стін у виробничому приміщенні. Науку, яка вивчає функціональні можливості людини в трудових процесах з метою створення для неї оптимальних умов праці, називають ергономікою (від грецького егgоn- робота і nomos- закон).

Культура виробництва і наукова організація праці безпосередньо стосуються охорони праці, бо вони передбачають найправильніші і, безумовно, безпечні умови роботи на підприємстві.

Безпека праці - запорука її високої продуктивності, бо тільки безпечні техніка і прийоми дають можливість робітникові зосередитись на продуктивній роботі.

Виробнича небезпека - це можливість впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які призводять до травм або захворювання.

Виробничою називають травму, якої зазнав працівник на виробництві і яка пов'язана з виконанням виробничого завдання. Здебільшого вона виникає внаслідок недодержання вимог безпеки праці.

Вимоги безпеки праці - це вимоги, які встановлюються законодавчими актами, нормативно-технічною документацією, правилами і інструкціями, виконання яких забезпечує безпеку праці. Вимоги безпеки праці стосуються виробничого процесу, а також працівників.

Безпека праці - стан умов праці, при якому усунено дію на працюючих небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Аналіз причин виробничого травматизму свідчить, що від 33 до 47% нещасних випадків щорічно відбуваються внаслідок наявності небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Небезпечний виробничий фактор - це виробничий фактор, дія якого на працюючого в певних умовах приводить до травми або іншого погіршення здоров'я.

Шкідливий виробничий фактор - це виробничий фактор, дія якого на працюючого приводить до захворювання або зниження працездатності.

Небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділяються на 4 класи:

фізичні;

хімічні;

біологічні;

психофізіологічні.

До фізичних факторів належать рухомі машини та механізми; невідповідність нормам мікроклімату в робочій зоні; підвищений рівень шуму, вібрацій, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань; недостатня освітленість робочої зони тощо.

До хімічних факторів відносять шкідливі для організму людини речовини: загальнотоксичні, подразнюючі, канцерогенні (що викликають пухлини), сенсибілізуючі (що викликають алергічні захворювання), мутагенні (що впливають на статеві клітини організму). В цю групу входять шкідливі пари бензолу і толуолу, окисел вуглецю, сірчаний газ, окисел азоту, хлор, а також аерозолі плюмбуму (свинцю), сполуки хрому, токсичний пил при різанні бронзи та латуні тощо. Окрім того до них відносяться агресивні рідини, які можуть викликати гострі та хронічні захворювання шкіри: кислоти, луги, лаки, розчинники, епоксидні смоли тощо.

Хімічні фактори розділяють:

1) по характеру дії  на організм людини (токсичні, викликаючи  подразнення, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні);

2) по шляху проникнення  в організм людини через: органи  дихання, шлунково-кишковий тракт, шкіряний  покров та слизисту оболонку.

До біологічних факторів відносять патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, спірохети, гриби) та макроорганізми (рослини та тварини).

До психофізіологічних факторів відносять:

а) фізичні перевантаження: статичні і динамічні;

б) нервово-психічні перевантаження: розумова перенапруга, 
монотонність праці, емоційні перевантаження.

Найбільш небезпечними виробничими факторами є шкідливі речовини.

Шкідливою називається речовина, яка при контакті з організмом людини у випадку порушення вимог ТБ викликає виробничі травми, професійні захворювання або відхилення в стані здоров'я, як в процесі праці, так і в наступні роки.

По ступеню впливу на організм шкідливі речовини поділяються на 4 класи небезпеки:

надзвичайно небезпечні;

високонебезпечні (надтонебезпечні);

помірно небезпечні;

малонебезпечні.

2. Поняття нещасного випадку та професійних захворювань. Причини нещасних випадків

В результаті дії небезпечних та шкідливих виробничих факторів, шкідливих речовин можуть мати місце нещасні випадки і професійні захворювання.

Нещасні випадки на виробництві - це випадки з робітником, пов'язані з дією на нього шкідливого виробничого фактора при виконанні ним трудових обов'язків або завдання керівника робіт, які приводять до травми.

До травм відносяться: переломи, опіки , поранення, ураження електричним струмом, отруєння тощо.

Виробнича травма - це травма, отримана робітником на виробництві і пов'язана з недотриманням вимог безпеки праці.

Висновок про тяжкість травми дають лікарі, керуючись відповідною класифікацією, затвердженою Міністерством охорони здоров'я.

Всі нещасні випадки поділяються на пов'язані з виробництвом і побутові.

Нещасний випадок вважається пов'язаним з виробництвом, якщо він мав місце:

на протязі робочого часу (в тому числі і під час встановленої перерви);

перед початком і по закінченні роботи;

при виконанні робіт в позаурочний час, у вихідні і святкові дні на території підприємства і поза підприємством;

при виконанні потерпілим завдання адміністрації підприємства;

* по дорозі на роботу  і з роботи транспортом підприємства. 
Якщо встановлено, що нещасний випадок мав місце:

* при виготовленні потерпілим  у власних цілях без дозволу  адміністрації будь-яких предметів, або використанні у власних  цілях транспортних засобів, механізмів, обладнання, матеріальних цінностей, інструмента, які належать підприємству, або при їх крадіжці;

* при спортивних іграх  на території підприємства;

* в результаті сп'яніння

- то він може бути  визнаний не пов'язаним із виробництвом.

Однак, якщо встановлено, що травма пов'язана з виробництвом, але головною технічною або організаційною причиною її стало порушення правил і норм ОП (незадовільний стан обладнання, проходів, освітлення, неправильна організація або відсутність контролю за виконанням робіт), то нещасний випадок повинен бути признаним пов'язаним з виробництвом.

Нещасний випадок вважається пов'язаним з роботою, якщо він відбувся: