Правова основа діяльності автомобільного транспорту

● покладання обов'язки по здійсненню окремих перевезень автомобільним транспортом на конкретних власників інфраструктур і перевізників у випадках виникнення загрози соціально-економічної стабільності, обороноздатності, безпеки держави та в інших передбачених законодавством України випадках з відповідною компенсацією понесених зазначеними власниками інфраструктур і перевізниками збитків в порядку, визначеному урядомУкраїни ;

● організації і забезпечення військових і спеціальних автомобільних перевезень;

● керівництва мобілізаційною підготовкою та цивільною обороною на автомобільному транспорті;

● здійснення державного контролю (нагляду) за діяльністю фізичних та юридичних осіб на автомобільному транспорті, в тому числі в частині безпеки руху та експлуатації автомобільного транспорту, забезпечення недискримінаційного доступу перевізників до інфраструктури, захисту відомостей, що становлять державну таємницю, та іншої інформації у випадках та в порядку, які передбачені цим Законом, іншими федеральними законами та іншими нормативними правовими актами України;

● встановлення порядку збору, накопичення та аналізу статистичної інформації про діяльність в галузі автомобільного транспорту;

● встановлення пріоритетів державної політики в галузі автомобільного транспорту загального користування, обов'язкових для обліку у виробничій та іншій діяльності власників інфраструктур, перевізників;

● виконання інших передбачених законодавством України відповідних функцій.

 

5. ОБОВ'ЯЗКОВА СЕРТИФІКАЦІЯ НА АВТОМОБІЛЬНОМУ  ТРАНСПОРТІ 

         Автомобільний рухомий склад і спеціальний автомобільний рухомий склад, їх складові частини, контейнери, спеціалізоване обладнання та елементи інфраструктури, елементи верхньої будови автомобільного шляху незагального користування, що примикає до автомобільних шляхах загального користування, та споруди, розташовані на них, спеціальні програмні засоби, що використовуються для організації перевізного процесу, а також послуги, що надаються при перевезеннях пасажирів і вантажів, повинні відповідати встановленим вимогам безпеки руху та експлуатації автомобільного транспорту, безпеки життя і здоров'я громадян, пожежної безпеки, збереження вантажів, охорони праці, екологічної безпеки, санітарно-епідеміологічним правилам і нормативам та підлягають обов'язковій сертифікації на відповідність зазначеним вимогам, правилам і нормативам.

        Організація обов'язкової сертифікації здійснюється органом виконавчої влади в галузі автомобільного транспорту відповідно до законів та іншими нормативними правовими актами України . Обов'язкова сертифікація здійснюється учасниками системи сертифікації на автомобільному транспорті відповідно до законодавства України.

      Органом виконавчої влади в галузі автомобільного транспорту затверджуються нормативні документи (за винятком державних стандартів), що встановлюють вимоги обов'язкової сертифікації, правила процедури і управління для проведення обов'язкової сертифікації в системі сертифікації на автомобільному транспорті та правила сертифікації в цій системі з урахуванням федеральних законів та інших нормативних правових актів України сфері сертифікації.

      Орган виконавчої влади в галузі автомобільного транспорту розробляє і затверджує за погодженням з зацікавленими  органами виконавчої влади номенклатуру об'єктів автомобільного транспорту, що підлягають обов'язковій сертифікації в Уккраїні та представляє їх в спеціально уповноважений федеральний орган виконавчої влади в галузі сертифікації для включення до загального переліку продукції, підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

         Державний контроль (нагляд) за дотриманням правил сертифікації в системі сертифікації на автомобільному транспорті та за сертифікованими в ній об'єктами здійснюється в установленому порядку органом виконавчої влади в галузі автомобільного транспорту.

 

6. ТАРИФИ, ЗБОРИ І ПЛАТА НА АВТОМОБІЛЬНОМУ ТРАНСПОРТІ

         Тарифи, збори та плата, пов'язані з виконанням у місцях загального користування робіт (послуг), що належать до сфери природної монополії, встановлюються відповідно до закону "Про природні монополії" та іншими нормативними правовими актами України.

         Зазначені тарифи, збори та плата встановлюються на основі собівартості та рівня рентабельності, що забезпечує беззбитковість діяльності організацій автомобільного транспорту та індивідуальних підприємців на автомобільному транспорті.

       Тарифи, збори та плата, пов'язані з виконанням у місцях незагального користування робіт (послуг), що належать до сфери природної монополії, встановлюються відповідно до закону "Про природні монополії" та іншими нормативними правовими актами України.

         Тарифи, збори та плата на автомобільному транспорті, встановлюються на договірній основі і контролюються державою відповідно до законодавства про конкуренцію і про обмеження монополістичної діяльності на товарних ринках.

         Втрати в доходах власника інфраструктури, перевізника, що виникли в результаті встановлення пільг та переваг по тарифам, зборами та платі на автомобільному транспорті загального користування на підставі законів, інших нормативних правових актів України, законів суб'єктів України, відшкодовуються в повному обсязі за рахунок коштів бюджетів відповідних рівнів бюджетної системи України. Порядок відшкодування зазначених втрат за рахунок коштів федерального бюджету визначається Урядом України, за рахунок коштів бюджетів суб'єктів України - відповідними органами державної влади суб'єктів України. Тарифи на перевезення в міжнародному сполученні за участю автомобільного транспорту встановлюються відповідно до міжнародних договорів України. Порядок введення в дію та застосування таких тарифів визначається Урядом України. Відомості про зміни, що вносяться в регульовані тарифи, збори та плату на автомобільному транспорті загального користування, пов'язані з перевезенням вантажів, публікуються органом виконавчої влади в галузі автомобільного транспорту в друкованому виданні зазначеного органу не пізніше, ніж за десять днів до введення в дію таких змін , про зміни, що вносяться в регульовані тарифи, збори та плату на автомобільному транспорті загального користування, пов'язані з перевезенням пасажирів, багажу та вантажобагажу, - не пізніше ніж за п'ять днів до їх введення в дію.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

         Регулювання ринку транспортних послуг передбачає поєднання економічних і адміністративних методів впливу на роботу транспорту, здійснення регулювання як у довгостроковій перспективі, так і в режимі оперативних впливів.

         Транспортне право не має свого власного методу правового регулювання, тобто сукупності спеціальних прийомів і способів впливу на поведінку людей за допомогою норм права. Воно запозичує вже відомі і використовувані в основних галузях права методи. Владно-організаційні відносини підпорядковані впливу імперативного методу, методу влади і підпорядкування, владних приписів (зобов'язування) і заборон. У той же час при регулюванні майнових відносин використовується диспозитивний метод, метод юридичної рівності сторін, для якого характерні дозвіл здійснювати відомі дії, надання певних прав, а також можливість вибирати варіант своєї поведінки.

         Таким чином, транспортне право поєднує в собі приватноправові і публічно-правові засади і є комплексним правовим утворенням, не пов'язаним єдиним методом правового регулювання.

        Транспортне право можна визначити як сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у зв'язку з діяльністю самих транспортних організацій та індивідуальних підприємців, що надають транспортні послуги, суспільні відносини між транспортними організаціями (індивідуальними підприємцями) та їх контрагентами при наданні послуг з використання транспортних засобів в зв'язку з перевезенням вантажів, пасажирів і багажу, а також тісно пов'язані з ними суспільні відносини, спрямовані на забезпечення транспортної діяльності.

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Єгиазаров  В.А. Транспортне право: Підручник. 7-е  изд., Доп. і перераб. М .: Юстицинформ, 2011.

2. Морозов  С.Ю. Транспортне право: Учеб. посібник. М .: Волтерс Клувер, 2008.

3. Цивільне  право / За ред. А.П. Сергєєва, Ю.К. Толстого. Т. 2 С. 433 (автори глави - ​​Д.А. Медведєв, В.Т. Смирнов).

4. Цивільне  право: Підручник / Відп. ред. Е.А. Суханов. М., 2000. Т. 2. Напівтім 2. С. 30 (автор глави - ​​Г.П. Савичев).

5. Цивільне  право: Підручник для студентів: В 4 т. / Відп. ред. Е.А. Суханов. 3-е изд., Перераб. і доп. М., 2008. Т. 4: Зобов'язальне  право.

6. Стаття  про транспорт // режим доступу http://www.rechport.com

7. Правове  регулювання внутрішніх перевезень  вантажів // режим доступу http://www.znaitovar.ru

8. Офіційний  сайт Транспортно-експедиційної  компанії Крафттранс // режим доступу http://www.krafttrans.com

9. Богомазов  В.А. Державне регулювання транспортної  діяльності та стратегічне управління  автотранспортними підприємствами / СПбГІЕА. - СПб., 1997.