Правова основа діяльності автомобільного транспорту

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний педагогічний університет

ім. Володимира Гнатюка

Інститут педагогіки і психології

 

Кафедра машинознавства та транспорту

 

 

 

ІНДЗ

З дисципліни:

Транспортне законодавство

на тему:

«Правова основа діяльності автомобільного транспорту»

 

 

Виконав:

студент V курсу

групи ПТ-52

інженерно-педагогічного

факультету

    Конопніцкий   Ігор

Перевірив:

к.т.н  Фендьо Олена       Миколаївна

 

Тернопіль — 2014

ПЛАН

ВСТУП

1.    ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ  ВНУТРІШНІХ  ПЕРЕВЕЗЕНЬ

2.    ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ДЕРЖАВНОГО  РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НА АВТОМОБІЛЬНОМУ  ТРАНСПОРТІ 

3. МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НА ТРАНСПОРТІ

4. ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ГАЛУЗІ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

5. ОБОВ'ЯЗКОВА  СЕРТИФІКАЦІЯ НА АВТОМОБІЛЬНОМУ  ТРАНСПОРТІ 

6.      ТАРИФИ, ЗБОРИ І ПЛАТА НА АВТОМОБІЛЬНОМУ ТРАНСПОРТІ

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

          Під транспортом зазвичай розуміють  галузь економіки, пов'язану з  переміщенням людей та вантажів з одного місця в інше, або той чи інший вид перевізних засобів. Як галузь економіки, транспорт являє собою єдиний і складний комплекс шляхів сполучення та інших споруд транспортної інфраструктури, систем управління, транспортних засобів і транспортних організацій. Від ритмічної роботи перевізників залежать ефективне функціонування промисловості, торгівлі, інших галузей економіки, а також комфортна життєдіяльність громадян. Тому транспортна діяльність є необхідною сполучною основою в економіці будь-якої держави.

          Аналіз і вирішення проблем правового регулювання транспортної діяльності становлять особливий інтерес для різних галузей права, насамперед, підприємницького, цивільного та адміністративного. Їх вивчення дозволяє глибше зрозуміти особливості спеціальних норм транспортного права і міжгалузевих правових зв'язків у сфері транспортного регулювання. Перш за все, виділяються цивільно-правові договірні відносини між перевізниками, вантажовідправниками, вантажоодержувачами, пасажирами. Разом з тим не менш важливим є дослідження питань державного управління транспортною діяльністю, правового режиму земель транспорту, інших публічно-правових інструментів регулювання.

        Автотранспортна галузь, незважаючи на значну частку приватної власності капіталу, автомобільний транспорт, безсумнівно, підлягає певному державному регулюванню. Воно повинно здійснюватися за такими напрямами: нормативне закріплення основних правил надання послуг автомобільним транспортом; забезпечення безпеки функціонування автомобільного транспорту (включаючи розробку, проектування, виробництво, експлуатацію та утилізацію, технічну безпеку автотранспортних засобів і безпека дорожнього руху); антимонопольне та тарифне регулювання; допуск до здійснення діяльності (ліцензування та сертифікація автотранспортної діяльності); податкове регулювання; митне регулювання, здійснення контролю в прикордонних пунктах пропуску; обов'язкове і добровільне страхування, відповідальність за заподіяння шкоди; встановлення єдиних принципів здійснення автотранспортної діяльності (єдиний термінологічний апарат, класифікація видів діяльності тощо).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВНУТРІШНІХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

 

         Державна транспортна політика України передбачає активне державне регулювання діяльності автотранспортних підприємств щодо формування та функціонування ринку транспортних послуг. Регулювання здійснюється шляхом ліцензування перевезень вантажів і пасажирів автомобільним транспортом та вирішення питань щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Основний нормативною базою є нормативні документи. Перелік нормативних документів, що регламентують транспортну діяльність:

1) Статут  автомобільного транспорту;

2) Закон «Про  ліцензування окремих видів діяльності»;

3) Постанова  Уряду  «Про ліцензування окремих  видів діяльності»;

4) Постанова  Уряду України «Про затвердження положення про України транспортної інспекції Міністерства транспорту України»;

5) Закон «Про  захист прав юридичних осіб  і індивідуальних підприємців  при проведенні державного контролю (нагляду)»;

6) Закон «Про  безпеку дорожнього руху»;

7) Постанова  Уряду України «Про затвердження положення про допуск українських перевізників до здійснення міжнародних автомобільних перевезень»;

8) Наказ «Про введення шляхової документації для індивідуальних підприємців, що здійснюють перевізну діяльність на автомобільному транспорті»;

10) Наказ  № 27 від 09.03.1995 р «Про затвердження  Положення про забезпечення безпеки  дорожнього руху в підприємствах, установах, організаціях, що здійснюють  перевезення пасажирів і вантажів»;

11) Наказ  Мінтрансу № 15 від 30.03.1994 р «Про  затвердження вимог про забезпечення  безпеки дорожнього руху, що пред'являються  при ліцензуванні перевізної  діяльності на автомобільному  транспорті»;

12) Правила  технічної експлуатації рухомого  складу автомобільного транспорту, «Автомобільні кошти. Вимоги до  технічного стану за умовами  БД. Методи перевірки »;

13) Положення  про техобслуговування і ремонт  рухомого складу автомобільного  транспорту;

14) Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом;

15) Правила перевезення небезпечних вантажів;

16) Положення про забезпечення безпеки перевезень пасажирів автобусами;

17) Наказ Мінтрансу України «Про затвердження кваліфікаційних вимог до фахівців юридичних осіб та підприємцям, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом»;

18) Положення про порядок атестації осіб, які займають посади виконавчих керівників і спеціалістів підприємств транспорту (затверджено спільним Наказом Мінтрансу і Мінпраці України;

19) Митний кодекс України.

В цілях формування єдиної політики та вдосконалення нормативної правової бази з питань кваліфікації фахівців юридичних осіб і індивідуальних підприємців, що здійснюють перевізну діяльність на автомобільному транспорті, були прийняті Кваліфікаційні вимоги до фахівців юридичних осіб та індивідуальним підприємцям, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

 

 

2. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ДЕРЖАВНОГО  РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НА АВТОМОБІЛЬНОМУ  ТРАНСПОРТІ 

 

Під державним регулюванням діяльності на автомобільному транспорті розуміється сукупність заходів, встановлюваних державними органами щодо створення економічних, організаційних та правових умов для здійснення і розвитку діяльності на автомобільному транспорті, яка включає визначення державної політики у цій сфері, укладення міжнародних договорів, розробку програм розвитку і функціонування автомобільного транспорту, видання нормативних правових актів, що регулюють відносини у сфері автомобільного транспорту.

Основними завданнями державного регулювання діяльності на автомобільному транспорті є:

● створення умов для задоволення потреб економіки і населення в автомобільних перевезеннях і транспортних послугах;

● захист економічних інтересів держави та законних інтересів громадян, вантажовідправників (вантажоодержувачів) і автомобільних перевізників;

● створення умов для конкурентоспроможності вітчизняних автомобільних перевізників на міжнародному ринку автомобільних перевезень;

● регулювання доступу автомобільних перевізників на внутрішній та міжнародний ринки автомобільних перевезень;

● розвиток експорту транспортних послуг;

● створення рівних умов діяльності для юридичних осіб і індивідуальних підприємців з виконання автомобільних перевезень;

● створення умов для безпечного виконання автомобільних перевезень;

● захист внутрішнього ринку автомобільних перевезень;

● протидія монополістичної діяльності та розвиток конкурентного середовища на ринку автомобільних перевезень;

● формування тарифної політики на автомобільному транспорті загального користування;

● охорона навколишнього середовища при виконанні автомобільних перевезень.

 

 

3. МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ  ДІЯЛЬНОСТІ НА ТРАНСПОРТІ 

         Класифікацію і характер методів регулювання транспортної діяльності можна представити схематично у вигляді рис. 1.

 Рис. 1 - Методи  регулювання транспортної діяльності 

 

          Як видно з рисунка, методи регулювання транспортної діяльності укрупнено можна поділити на нормативно-правові; економічні; комплексні.

         Нормативно-правові методи по області свого впливу, своєю спрямованістю можуть бути поділені на визначальні безпеку і регулюючі ринок транспортних послуг. У числі нормативно-правових актів, регулюючих безпеку автомобільного транспорту, можна відзначити правила дорожнього руху, статут автомобільного транспорту, правила перевезень небезпечних вантажів, стандарти з екологічної безпеки і т.д.

          До методів регулювання ринку транспортних послуг слід віднести: ліцензування; квоти та дозволи (наприклад, для міжнародних перевезень); обмеження (числа компаній, розмірів парку та ін.).

         Серед економічних методів можна виділити комплексні та приватні .                  Комплексні методи передбачають зміну системи виробничих відносин, і зокрема відносин власності. Це націоналізація транспортних компаній або їх приватизація.

          Приватні методи економічного регулювання транспортної діяльності здійснюються при незмінній системі виробничих відносин. Це: податки, тарифи, штрафні санкції, оплата додаткових операцій, кредитів, дотацій і т.д.

           Синтетичні методи регулювання автотранспортної діяльності являють собою синтез нормативно-правових та економічних заходів, які складно розділити і відокремити. Так, наприклад, у Фінляндії при ліцензуванні перевезень туристів автобусами, перед автотранспортними фірмами ставиться зобов'язання відпрацювання певного часу на міських маршрутах.

 

4. ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ  В ГАЛУЗІ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ 

            Державне регулювання в галузі автомобільного транспорту загального користування здійснюється з метою:

● забезпечення балансу інтересів держави, користувачів послугами автомобільного транспорту і організацій автомобільного транспорту загального користування;

● забезпечення цілісного, ефективного, безпечного і якісного функціонування автомобільного транспорту загального користування, а також його комплексного розвитку.

         Державне регулювання в галузі автомобільного транспорту незагального користування здійснюється з метою:

● забезпечення безпечного і якісного функціонування автомобільного транспорту незагального користування;

● забезпечення безперервності перевізного процесу, здійснюваного спільно з власниками інфраструктур і перевізниками;

● безперешкодного доступу користувачів послугами автомобільного транспорту, перевізників, власників інфраструктур до послуг, що надаються власниками автомобільних шляхів незагального користування.

Державне регулювання в галузі автомобільного транспорту здійснюється шляхом:

● проведення державної політики в галузі автомобільного транспорту;

● визначення основи діяльності органів державного регулювання в галузі автомобільного транспорту;

● затвердження обов'язкових для виконання всіма учасниками перевізного процесу, іншими фізичними та юридичними особами нормативних правових актів та інших актів і проведення контролю за їх дотриманням;

● ліцензування окремих видів діяльності в галузі автомобільного транспорту;

● проведення сертифікації та стандартизації об'єктів, технічних і програмних засобів, окремих робіт (послуг) при перевезеннях пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;

● регулювання і контролю в галузі автомобільного транспорту відповідно до законодавства України про природні монополії і антимонопольним законодавством;

● визначення порядку видачі дозволів на примикання до автомобільних шляхах загального користування споруджуваних, а також нових (відновлених) автомобільних шляхів загального користування та автомобільних шляхів незагального користування;

● видачі дозволів на закриття (обмеження) руху по конкретних ділянках автомобільних шляхів загального користування, що впливає на виконання встановленого графіка руху поїздів;