Товарознавча оцінка якості жіночого шкіряного взуття

     Шеврет - виробляється з овчини. Сосочковий шар шеврета сильно розпушений і слабо пов'язаний з сітчастим шаром. Сітчастий шар має малу товщину і складається із слабопереплетених тонких пучків волокон.

    Свинячі шкіри - шкури свиней, боровів і кнурів. Їх поділяють на дрібні (площею 30-70 дм²), середні (70-120 дм²) і великі (більше 120 дм²). Свинячі шкіри характеризуються грубою лицьовою поверхнею, крізними отворами від щетини, високим вмістом жиру, рихлістю і тягучістю периферійних ділянок, підвищеною жорсткістю чепрака, зниженою межею міцності при розтягуванні, водопроникністю. Площак шкір складає 60 - 200 дм², ширина і довжина при цьому відрізняються мало.

     Жеребок - шкури лошат масою в парному вигляді 5кг. Виметення - шкури молодняку коней масою в парному стані від 5 до 10кг. Конина - шкури дорослих коней масою в парному стані більше 10кг. Вельми міцна, шкіра має слабо виражену мерею, обробляється зазвичай у вигляді передіни - передньої частині, і хаза - задньої.

     Особливістю будови шкури є істотна відмінність властивостей її ділянок. В шкурі і шкірі великої рогатої худоби розрізняють наступні топографічні ділянки (Рис.5)чепрак, комір , підлоги, пашини, чубчик, лапи і огузок. Чепрак - найбільш щільна і міцна ділянка шкіри, що займає 50-55% її площі. Комір, що включає чубчик, займає до 20% площі шкіри, стільки ж займають підлоги з пашинами. На лапи доводиться до 10% площі. [6].

     Рис.5. Топографія шкури великої рогатої худоби: 1 - лапи; 2 - пашини; 3 - підлоги; 4 - чубчик; 5 - комір; 6 - огузок; 7 – чепрак.

     Шкіри для верху взуття виготовляють зі шкур великої рогатої худоби, свинячих, овчини, козлины, кінських передин і спілка. Юхту для вершини чобіт і сандалій виробляють зі шкур великої рогатої худоби, кінських і свинячих; шкіру підкладкову - з опойка, виростка, напівшкірника, овчини, козлини, свинячих шкір, спілка; шкіру для низу взуття (підошов і устілок) - з бичини, бугая, яловки, кінських хазів. [6].

     Виробництво шкіри. Виробництво шкіри являє собою чергування хімічних і фізико-хімічних процесів, а також механічних машинних операцій. Етапи виробництва щкіри:

     1. Відмока. Відмока полягає в промиванні шкури водою з додаванням прискорювачів процесу (головним чином сульфіду натрію) для приведення шкури в стан, близький до парного. При промиванні шкури з неї видаляється кров, консервуючі речовини, водорозчинні білки. Тривалість відмоки залежить від виду сировини, температури води, кількості доданих хімічних речовин, інтенсивності механічних впливів. Процес здійснюють в чанах, баркасах, барабанах різних конструкцій або шнекових апаратах.

     2. Безволосіння, зоління і видалення волосся. Безволосіння зменшує міцність зв'язку волосся з дермою, а зоління розпушує волокнисту структуру дерми. При виробництві шкір для верху взуття зі шкур великої рогатої худоби, овчини і козлини, на бахтармяний бік наносять безволосінну суміш, дають пролежку, а потім проводять зганяння волосся на машині і зоління. При виробництві шкір для низу взуття, виконують безволосінне зоління, а потім зганяння волосся. Послаблення зв'язку волосся з дермою, що досягнуто безволосінням і золінням, дозволяє легко видалити його на волоссязгінних машинах. Напівфабрикат, отриманий після видалення волосся, називають голиною.

     3. Мездріння. У результаті виконання цієї операції мездря відділяється від дерми. Перше мездріння виконують ще під час відмоки для видалення поверхневого шару мездрі, що перешкоджає проникненню в шкуру обробних речовин, друге мездріння - після видалення волосся або зоління. Операцію виконують на мездрильній машині.

     4. Чищення лицевої поверхні голини. Операція відбувається для видалення залишків волосся та бруду. Очищення здійснюють на волоссязгінних машинах, а також ручним способом.

     5. Двоїння. Двоїння полягає в вирівнювання по товщині і поділу голини на шари. Верхній шар називають лицьовим спілком, нижній - бахтармяним. Роздвоюють недублену або видублену голину. Операцію виконують на двоїльно-стрічковій машині.

     6. Розкроювання. Для зручності обробки і поліпшення використання шкіри, великий напівфабрикат розкроюють. Існує кілька варіантів розкроювання голини, призначеного для виготовлення шкір для верху взуття: по хребту на дві напівшкіри; на комір і кулат (шкіра без коміру) або комір і два напівкулата; комір, підлоги, чепрак і т. д.

     7. М`ягчіння. Голину, призначену для виробництва шкіри для верху взуття, м`ягчать спеціальними сумішами. Після м`ягчіння голину промивають.

     8. Дублення. Дублення - це процес перетворення голини в шкіру в результаті взаємодії дублячих речовин з білками. Видублена шкіра істотно відрізняється від голини за своїми властивостями. Вона не загниває при зволоженні й не стає більш жорсткою при сушінні. Видублена і оброблена шкіра має більш високі показники фізико-механічних і гігієнічних властивостей, кращі естетичні властивості.

     Мета післядубленних і оздоблювальних операцій - надання шкірі м'якості, водостійкості, повноти, необхідної товщини. Під час оздоблювальних операцій зі шкіри видаляється зайва волога, їй надаються необхідні фізико-механічні властивості і зовнішній вигляд.

     Всі ці операції проводяться на спеціальному устаткуванні. [5].

 

     3. Характеристика асортименту та споживчі властивості товару вітчизняного та закордонного виробництва.

 

     Зважаючи на сучасні темпи розвитку взуттєвого господарства, асортимент жіночого шкіряного взуття, що випускається підприємствами даної галузі, досить різноманітний. В залежності від асортименту жіночого шкіряного взуття, розрізняють такі види даної продукції:

1. По призначенню :

• побутове (масове і модельне);
• спортивне;
• спеціальне;
• медичне.

2. По конструкції верху:

• чоботи прикрійні (голінище і перед з'єднані швом);
• витяжні;
• черевики з відрізною союзкою, круговою;
• черевики " конвертом" з застібкою;
• напівчеревики звичайні;
• типу мокасин;
• з перфорованим верхом (сандалети);
• туфлі різноманітного покрою з різними прикрасами;
• чобітки які мають прикрашення,  часто застібку;
• напівчобітки (з більш коротким голінищем).

3. По матеріалу низу, жіноче шкіряне взуття буває на підошві:

• шкіряній ;
• з пласт-шкіри;
• з гуми (монолітної, пористої, шкіроподібної і  транспорентної);
• із пластмас;
• із каучуку.

4. По методу кріплення низу, взуття ділять на:

• клейове;
• рантове;
• сандальне;
• інше.

5. По висоті каблука розрізняють:

• взуття на низькому ходу (до 25 мм);
• на середньому (26-45 мм);
• на високому (46-70мм);
• на особливо високому (більше 70 мм).

6. По кольору верху, взуття випускають:

• чорне;
• кольорове;
• коричневе;
• яскраве (сине, червоне, зелене, жовте);
• світле;
• біле;
• комбіноване.

7. По  способу  кріплення на нозі, жіноче шкіряне взуття буває :

• на шнурках;
• на кнопках;
• на застібці-блискавці;
• інше.

8. Розміри  шкіряного взуття розрізняють:

• в метричній системі (21,5-27,5);
• в штихмасовій (33-42,5).

9. Повноти  шкіряного взуття наступні: з 1 по 9 повноти. [10].

     Фасон взуття визначається його  силуетом, формою і розміром носка  – вузький і широкий, тупий  і гострий, овальний і граневий, а також формою, шириною і висотою  каблука.

     Модель взуття визначається формою  і розміщенням деталей верху,  характером оздоблень. За складністю  моделі, взуття підрозділяють на  масове і модельне.

     Масове взуття виготовляється  по типових нескладних моделях.  Воно буває звичайного стандартного  покрою з перфорацією на окремих  деталях та фігурного покрою. Основні типи масового (повсякденного)  взуття: туфлі-лодочки, напівчеревики  на шнурках і ремінцях з  пряжками. Повсякденне взуття випускається  в наступному асортименті: чобітки,  напівчобітки, черевики, напівчеревики.  [2].

     Чобітки – це різновидність  чобіт з щільним обляганням  ноги в області голінища або  з пристосуванням для закріплення  на нозі.

     Напівчобітки – відрізняються  від чобітків меншою висотою  голінища - не більше 20 см.

     Черевики – закривають тильну  поверхню стопи, з берцями і  пристосуванням для втримання  їх на нозі. Можуть бути з  союзкою, пряжками, застібкою-блискавка.

     Напівчеревики – взуття з берцями  не вище кісточок, що закривають  тильну частину стопи. За видом  крою заготовки і застібки  вони мають багато спільного  з черевиками.

     Модельне взуття – це нарядне,  легке, еластичне взуття яке  носять в особливо святковій  обстановці. По асортименту ця  група включає перш за все  жіночі туфлі-лодочки на високому  каблуці з різними оздобленнями. Виготовляють їх з високоякісних  матеріалів по більш складних  і різноманітних моделях і  щільною обробкою. Модельне взуття  випускається 3 груп складності.

     Туфлі – взуття з верхом, не  повністю закриваючим тильну  поверхню стопи. Для туфель характерний складний покрій і декоративна обробка.

     Сандалі – взуття сандального  методу кріплення, без підкладки, з перфорацією і просічками, з одним чи двома ременями і набійкою. [10].

     Споживчі властивості товару. Потреби споживачів на взуття постійно зростають і змінюється їх характер. На даний час, у зв’язку зі зміною умов праці, побуту та відпочинку, а також культурно-освітнього рівня споживачів, вимоги до взуття стають дедалі різноманітними. Для шкіряного жіночого модельного взуття та особливо модного найвагомішими стають естетичні властивості. Взуття цих двох груп повинне відрізнятися від повсякденного новизною й оригінальністю фасону та моделі, високоякісними матеріалами, високим рівнем виконання технологічних операцій у процесі виготовлення, модного фурнітурою тощо.

     Процес оцінювання  конкретних показників споживчих  властивостей виробів має проводитися  з урахуванням специфічних вимог  до них, що визначаються умовами  реальної експлуатації того чи  іншого виду взуття.

     До споживчих  властивостей жіночого шкіряного  взуття належать естетичні, ергономічні  властивості та надійність.

     Естетичні властивості включають інформаційну виразність,раціональність форми, композиційну цілісність і досконалість виробничого виконання, а також психофізіологічні показники.

     Інформаційна  виразність характеризується:

а) сучасністю образного вирішення і виразністю оформлення знакових систем, що відбивають характерні особливості виробу;

б) відповідністю форми  і декоративного оформлення суспільним естетичним ідеалам, стилю та моді, індивідуальним смакам;

в) оригінальністю художнього задуму;

г) наочністю і виразністю засобів графічної інформації і  символіки, її відповідністю психологічним  особливостям споживачів.

     Раціональність  форми оцінюється відповідністю  конструкції функціональному призначенню  виробу, її антропометричною й  ергономічною досконалістю.

     Цілісність композиції характеризується відповідним комплексом зовнішніх ознак - силуетом, формою, конструктивними і декоративними лініями, кольором, фактурою матеріалів та ін. Розміри, пропорції, ступінь контрастності, порядок розташування і чергування елементів оформлення, що сприймаються зорово, повинні виражати цілісність і гармонічність виробу.

     Психофізіологічні вимоги спрямовані на сприятливе сприймання взуття органами чуття. Стосовно органів дотику деталі і місця їх з'єднання повинні мати гладку поверхню без складок, нерівностей, виступаючих кінців скріплюючи деталей. Взуття не повинне мати неприємного запаху.

     Естетичні властивості взуття визначаються такими чинниками:

а) фасоном, тобто формою носково-пучкової частини та каблука, відповідністю цих показників сучасному  стилю;

б) моделлю, тобто характером крою заготовки, наявністю різноманітних декоративних елементів, їх видами, оригінальністю, новизною;

в) видом матеріалів, що використовуються на зовнішні і внутрішні деталі заготовки, характером обробки лицевої поверхні. Колір матеріалу верху взуття повинен бути сучасним і відповідати естетичним смакам;

г) видом і кольором матеріалу  підошви, який повинен гармоніювати зі всією конструкцією заготовки;

д) виразністю, яскравістю й  охайністю нанесення маркування.

    Ергономічні властивості  – це насамперед зручність  у користуванні взуттям. Зручність  – складний комплекс показників, на який впливають внутрішня  форма та розміри виробу, а  також маса, жорсткість переду, задника,  пружність підноска, гігієнічні властивості – волого- і теплозахисні, здатність до вологовіддачі, мала забруднюваність і легке чищення. Крім того взуття не повинне шкідливо впливати на ноги, що може бути пов`язане з широким використанням полімерних матеріалів.

     Внутрішня  форма і розміри взуття залежать  від форми і розмірів затяжних копилів. У процесі розробки копилів враховують результати масового обміру основних параметрів стопи споживачів у різних регіонах, ступінь допустимого стискування  стопи взуттям. При навантаженні, стопа збільшується в довжину на 1 – 3 мм, ширину – на 1 – 7 мм, в обхваті в пучках – на 4 – 12 мм. Тиск на тильну поверхню стопи повинен бути мінімальним.