Товарознавча оцінка якості жіночого шкіряного взуття

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Харківській державний університет  харчування та торгівлі

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему: « Товарознавча оцінка якості жіночого шкіряного взуття.»

 

 

 

 

 

 

Виконала

студентка 3 курсу

товарознавчого факультету

групи ТТ-30

Нємєчева Анастасія

Харків, 2012 р.

                                                                  ЗМІСТ                                                   стр.

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

1.Аналіз сучасного ринку жіночого шкіряного взуття в Україні та за кордоном..5

2. Характеристика сировини  та особливості виробництва жіночого  шкіряного взуття………………………………………………………………………………….9

3. Характеристика асортименту  та споживчі властивості товару  вітчизняного та закордонного  виробництва…………………………………………………………14

4. Вимоги до пакування,  маркування, транспортування та  зберігання виробів..22

5. Особливості товарознавчої  експертизи жіночого шкіряного  взуття…………25

     5.1. Показники  якості та дефекти жіночого  шкіряного взуття……………….25

     5.2. Особливості  перевірки жіночого шкіряного  взуття за якістю…………...28

6. Організація, постановка експерименту при проведенні товарознавчої експертизи жіночого шкіряного взуття……………………………………………30

7. Об`єкт, предмет та методи дослідження. Результати дослідження…………..37

     7.1. Результати  проведення експертизи якості  жіночого шкіряного взуття органолептичним методом…………………………………………………………40

     7.2. Визначення висоти взуттєвих виробів вимірювальним методом……….45

     7.3. Результати дослідження дотримання правильності маркування жіночого шкіряного взуття……………………………………………………………………47

8. Вивчення номенклатури показників якості жіночого шкіряного взуття……..50

ВИСНОВОК…………………………………………………………………………54

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………...55

ДОДАТКИ

ГОСТ 26167-2005 «Взуття повсякденне. Загальні технічні умови»

ГОСТ 19116-2005 «Взуття модельне. Загальні технічні умови»

ГОСТ 23251-83 «Взуття. Терміни  та визначення»

 

 

ВСТУП

 

     У гардеробі сучасної жінки взуття займає провідне положення і є предметом першої необхідності. Воно призначене для захисту ніг людини від несприятливих дій зовнішнього середовища – холоду, надмірного нагріву, вологості, пилу, грязі, механічних пошкоджень, а також служить предметом прикраси людини.

     Поки існує  взуття, доти буде актуальною  проблемою контроль його якості. На сучасному етапі розвитку  економіки України особливого  значення набуває необхідність  створення цивілізованого ринку  взуття.

     Якість продукції  є одним з найважливіших компонентів  утримання позицій на ринку.  Тому підприємства приділяють  особливу увагу забезпеченню  високої якості продукції, установлюючи  контроль на всіх стадіях виробничого  процесу, починаючи з контролю  якості використовуваної  сировини  і матеріалів, і закінчуючи визначенням  відповідності випущеного продукту  технічним характеристикам і  параметрам не тільки в ході  його іспитів, але й в процесі  експлуатації.

     Якість взуття  має вирішальне значення на  конкретному ринку взуття. Визначення  факторів, що впливають на конкурентоспроможність  даного товару, зокрема його споживчі  властивості, безпечність, відповідність  нормативним документам, умовам  договорів, за якими воно закуповувалося, є необхідною складовою функціонування  сучасних спеціалістів.

     Дана робота  направлена на встановлення позицій  на ринку жіночого шкіряного  взуття, його споживчі властивості  та проведення оцінки щодо  визначення якості даного товару.

     Для розкриття  теми роботи необхідно теоретично  і практично дослідити такі  основні завдання:

• Вивчити асортимент жіночого шкіряного взуття;
• Визначити номенклатуру показників якості жіночого шкіряного взуття;
• Проаналізувати і вивчити споживчі властивості взуття;
• Вивчити дефекти жіночого шкіряного взуття;
• Організувати порядок проведення експертизи жіночого шкіряного взуття;
• Оформити результати експертизи;
• Зробити та обґрунтувати висновки та практичні пропозиції щодо удосконалення якості жіночого шкіряного взуття.

 

 

 

     1. Аналіз сучасного ринку жіночого шкіряного взуття в Україні та за кордоном.

    

     Сучасний ринок жіночого шкіряного взуття вражає своїм розмаїттям, однак українські виробники поступово втрачають на ньому свої позиції: все більше імпортних виробів, нерідко не найкращого ґатунку. Нижчий рівень роздрібних та оптових цін на вітчизняні види взуття залишається для галузі поки що основним економічним способом витримати конкурентну боротьбу з імпортними товаровиробниками. [9]. Сьогодні придбанню імпортного взуття віддають перевагу 22 % населення країни, для абсолютної ж більшості потенційних покупців не має значення, вітчизняний товар чи імпортний. Серед великого розмаїття можна побачити польське, словацьке, індійське, італійське, китайське, пакистанське, португальське, турецьке взуття та ін. Частки країн світу, звідки надходить взуття в Україну, наведено на рисунку 1. [24].

     Рис. 1. Частка основних країн-імпортерів взуття на українському ринку.

     Вітчизняний виробник залишив потужне виробнцтво. Потужності вітчизняної взуттєвої промисловості дозволяють виробляти до 100 млн. пар жіночого взуття щорічно. Проте останнім часом використовуються вони лише на 10-15 %. За  даними  Держкомстату,  в  Україні  в 2010  р.  виготовлено 24 млн. пар жіночого шкіряного взуття (Рис. 2). [24].

     Рис. 2. Виробництво жіночого шкіряного взуття в Україні протягом 2006-2010 рр.

     За  останні  п’ять  років  обсяги  вітчизняного  виробництва  жіночого взуття поступово  зростають, однак у 2008–2009 рр. спостерігався його спад. Це пов’язано з нестабільною фінансовою ситуацією, інертністю кризових явищ у світовій та вітчизняній економіці. [24].

     Основними проблемами розвитку української жіночої взуттєвої промисловості є такі:

• відсутність  сировини  та  клеїв  для  виробництва  взуття;
• застаріле  обладнання  вітчизняних фабрик (український  працівник за добу виготовляє 2–3 пари взуття, тоді як європейський – 7–10 пар);
• недостатня кількість кваліфікованих кадрів. [7].

     На Україні, зокрема, зареєстровано понад 200 підприємств, товариств і приватників, які виготовляють шкіряне жіноче взуття. Працюють вони переважно у Житомирі, Ужгороді, Дніпропетровську, Броварах, Львові, Києві і Харкові. Втім, масовим випуском даної продукції займаються лише 10 підприємств. Проте, навіть при досить значній кількості випуску продукції, побачити вітчизняне взуття на українських прилавках майже неможливо. Пояснення просте: працюють підприємства взуттєвої промисловості переважно на спонсорській сировині, а отже, й не розпоряджаються своєю продукцією на власний розсуд, вона здебільшого йде за кордон. Практично все українське взуття, яке пошили на експорт, потрапляє у близьке зарубіжжя. [7]. Товарну структуру експорту вітчизняного взуття відображено на рисунку 3, з якого помітно, що частка експорту жіночого шкіряного взуття досить вагома. Україна  експортує  жіноче шкіряне взуття  та його деталі насамперед до  країн-сусідів: Румунії, Польщі, Угорщини, Молдови, Білорусії та Росії. За обсягом українського експорту  лідирує  Румунія, куди  поставляються  переважно  деталі взуття. [25].

     Рис. 3. Товарна структура експорту взуття з України в 2010 р.

     Проте, не зважаючи на переважно експортний характер вітчизняної взуттєвої галузі, за  даними Державної митної  служби України,  обсяг імпорту взуття набагато перевищує експорт (Рис. 4). [25].

     Рис. 4. Динаміка імпорту та експорту жіночого шкіряного взуття з України.

     Значне скорочення в 2009 р. обсягів експорту та імпорту взуття є наслідком економічної кризи. За 2006–2010 рр. обсяг експорту зріс на 35 %,  обсяг імпорту – на 83%. [25].

     Вітчизняна взуттєва промисловість сьогодні зіткнулася з проблемами,  пов’язаними  з  глобалізацією  світової  економіки  та  конкуренцією швидкозростаючих азіатських ринків. Китай є лідером у сфері світового  взуттєвого  виробництва.  В  цій  країні  виготовляється 60 % усього світового взуття. [9].

     Якщо проаналізувати продаж жіночого шкіряного взуття на Україні, то, за даними управління статистики, минулоріч його було продано на 11,9 млн. грн.[24].

     Підприємці, які займаються торгівлею взуттям, не дуже переймаються станом вітчизняного виробництва, бо воно значного відстає від закордонного –українські виробники не цікавляться світовими тенденціями і повільно оновлюють модельний ряд, а ціна на українське жіноче взуття на рівні, а іноді й вища, ніж на закордонне, хоча якість – гірша. [7].

     Порівняно з 1991 роком, асортимент представлених у роздрібній торгівлі товарів закордонного виробництва розширився у 7 разів, а виробів українських взуттєвиків навпаки - звузився у 2,5 раза. [9]. Чи не найпомітнішою рисою вітчизняного ринку жіночого шкіряного взуття є невідповідність асортиментної структури пропозиції та попиту різних вікових груп споживачів. Основним покупцем взуття (40 %) є молодь віком від 17 до 30 років. Купівля у групі 30-45 років складає трохи більше 25 %, а на людей старшого віку припадає менше 15 %. Що ж стосується пропозиції, то тут вироби молодіжного асортименту, за оцінкою торговців, займають не менше 80-82 %. [7].

     Високоякісне і дороге взуття провідних фірм поки що не задовольняє цінову категорію абсолютної більшості населення країни, його частка в загальній структурі продаж не перевищує 5 %. При загальному перевищенні пропозиції над попитом, на ринку спостерігається брак взуття для всіх вікових груп, окрім молоді. [7].

     На речових ринках України сьогодні взувається близько половини жінок. Купувати на ринках найбільше схильні підлітки, молодь, старше покоління, найменше – жінки середнього віку. Однак, дівчата й молоді жінки віддають перевагу фірмовим магазинам, а жінки старшого віку – універмагам та спеціалізованим магазинам. [7].

     Щодо тенденцій розвитку взуттєвого ринку, то фахівці відзначають, що переважно українські жінки консервативні і дуже повільно сприймають модні авангардні тенденції. [7].

     Отже,  український  ринок  жіночого шкіряного взуття  поступово  відновлюється  після економічної  кризи,  яка  негативно  вплинула  на  нього.  Вітчизняні підприємства  мають  цілу  низку  проблем, які залишають їх позаду закордонних виробників, – відсутність власної сировини,  застаріле  обладнання,  недосконала  система  просування  товару на ринок тощо. Унаслідок цього частка вітчизняного взуття на ринку України лишається невеликою. Саме  тому для прискорення розвитку взуттєвої  промисловості  необхідне вдосконалення процесу виробництва.

    

     2. Характеристика сировини та особливості виробництва жіночого шкіряного взуття.

 

     Шкіра - ідеальний матеріал для виготовлення взуття, оскільки вона гнучка, міцна, зручна і має гарний зовнішній вигляд. Існує кілька видів шкіри. Найчастіше для взуттєвої справи використовується гладка шкіра, яка є найбільш зносостійким видом шкіри, вона з часом лише покращує свої якості. Оскільки вона нічим не просочується, гладка шкіра - найміцніший і найбільш популярний вид шкіри.

     Також популярна замша. Замша подібна до гладкої шкіри, але верхні шари матеріалу зчищені, що надає замші характерного зовнішнього вигляду. Вона набагато м'якша, ніж більшість інших видів шкіри, і з цієї причини не така міцна. Замшу також не слід піддавати вологій обробці. Не дивлячись на ці недоліки, взуття із замші завжди популярне і широко доступне.

     Шліфована шкіра подібна до гладкої шкіри, за винятком того, що частина поверхневого шару знята, оскільки шкіра піддалася шліфовці. Шліфована шкіра зазвичай відрізняється нижчою якістю і тому використовується для виготовлення дешевого взуття.

     Менш звичайний, але досить відомий вид - лакована шкіра. Вона надзвичайно гладка на дотик і блискуча на вигляд. Цей вид взуття вимагає особливого догляду. [5].

     Для виготовлення шкіри застосовують в основному шкури великої рогатої худоби, свиней, коней, овець, кіз, а також шкури верблюдів, ослів, буйволів, оленів. У невеликих кількостях переробляються шкури земноводних і плазуючих (крокодилів, ящірок, змій) і риб. Наведемо коротку характеристику найбільш широко застосовуваних для виготовлення взуттєвих шкір видів шкіряної сировини.

     Опоєк - шкури телят у віці до 6 місяців з первинної шерстю, що не перейшли на рослинну їжу. Виросток - шкури телят у віці до 7 місяців, що перейшли на рослинну їжу. Маса шкури в парному стані до 10кг. Площа шкури - 90 - 150 дм². Напівшкіряник - шкури телят і бичків площею 120 - 200 дм² і масою в парному стані від 10 до 13 кг. Бичок - шкури бичків масою від 13 до 17 кг. Ялівка - шкури корів масою більше 13кг. Ці шкури ділять на легкі (маса 13-17 кг), середні (17-25 кг) і важкі (більше 25 кг).Бичина і бугай - шкури відповідно кастрованих і некастрованих биків масою більше 17кг.

     Всі перераховані вище види шкіряної сировини об'єднують під однією абревіатурою - ВРХ (велика рогата худоба). Мерея опойка може бути як гладкою, так і грубозернистою з гладкими краями кожного зерна. Із збільшенням віку тварини мерея стає все більш дрібнозернистою, майже гладкою, пучки волокон дерми товщають, змінюючи співвідношення товщини сосочкового і сітчастих шарів.

     Шевро і козлина. Шкіри з козлини площею до 60 дм² називаються шевром, а більші - козлиною. Козлину ділять на групи - хлібна, степова і шкури диких кіз. Ці шкіри по структурі, властивостям і зовнішньому вигляду відрізняються від шкір зі шкур великої рогатої худоби. Пучки волокон розташовані майже горизонтально поверхні шкіри, що додає їй м'якість і велику межу міцності при розтягуванні. Шкіра має красиву мерею з чітко вираженою зернистістю. Як і у випадку з опойком, шевро має яскраво виражену хвилястість підлога і комірчика.