Товарознавча характеристика асортименту декоративної косметики

 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….......4

1 Історія створення косметики………………………………………………........7

2 Аналіз ринку косметичних засобів в Україні.............……………………......11

3  Класифікація декоративної косметики ………………………….....................14

4 Товарознавча характеристика асортименту декоративної косметики різних фірм-виробників, що реалізуються у магазині «Простор»…………………......16

  4.1 Товарознавча характеристика асортименту декоративної

косметики для обличчя......…………………………………………………….....18

  4.2 Товарознавча характеристика асортименту декоративної

 косметики для губ...................................................................................................22

  4.3  Товарознавча характеристика асортименту декоративної

косметика для очей..................................................................................................24

5  Споживні властивості та характеристика сировини для виробництва

декоративної косметики..........................................................................................28

6  Балова оцінка зразків декоративної косметики................................................33

7 Характеристика показників  якості декоративної косметики...........................34

Висновки та пропозиції...........................................................................................37

Список літератури...................................................................................................39

Додатки ....................................................................................................................40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

«Віра – це філософія  бідних, а філософія – віра багатих», – саме такий погляд на це вчення мав чоловік, Ясон Евангелу, поет та мислитель.

Проте незмінно іншої думки дотримується Рената Шуман-Фікус ,представниця чарівливої статі, поетеса та драматург: «Косметика – це філософія жінки», яка на сьогоднішній день має більш вагоме підтвердження своїм словам.

По даним міжнародних  аналітичних фірм близько 85% жінок  усієї  Земної кулі використовують декоративну косметику. Ця здавалося б незначна потреба та невичерпна зацікавленість жінок, допомагає приносити щорічний прибуток індустрії краси у розмірі 382 мільйона доларів.  Для підтримки таких колосальних чисел, як і в соціальному, так і в економічному аспекті знадобиться немала віра споживачів до вживаної продукції, що в першу чергу, обумовлена її якістю.

Сьогодні косметичний  ринок буквально переповнений найрізноманітнішими засобами декоративної косметики. Спокуса спробувати деякі з них дуже і дуже велика. Благо,сучасна декоративна косметика виробляється з використанням всіх останніх досягнень науки і багаторазово тестується, тому нашкодити шкірі може лише прострочена або завідомо неякісна продукція. Часи, коли помада фактично представляла собою суміш продуктів нафтопереробки і необроблених жорстких пігментів (зазвичай оксидів металу), давно минули. Тепер виробники застосовують натуральні воски, а всі пігменти "одягнені" в оболонки, в яких силікони чергуються з вітамінними і живильними домішками. Звичайно, наносячи макіяж, чекати від нього лікувального ефекту не варто, однак із захисними функціями він цілком справляється.

Але багато хто, пам'ятаючи про настанови мам і бабусь, дійсно, задаються питанням: чи не зашкодить декоративна косметика шкірі, як часто можна фарбуватися, як довго протягом дня можна носити макіяж? Взагалі, декоративна косметика, що продається в магазинах сьогодні, суттєво відрізняється від тієї, якою користувалися наші пращури і говорити про її негативний вплив на шкіру не доводиться, проте слід пам'ятати, що у будь-якої людини може бути індивідуальне несприйняття практично будь-якого косметичного засобу. На жаль, у вітчизняних публікаціях оцінку косметичних товарів часто дають не фахівці, а, як правило, журналісти, ґрунтуючись на своєму споживчому досвіді.  Тому до вибору потрібно завжди підходити завбачливо та максимально концентруватися на складі того, чи іншого засобу аби завчасно попередити небезпеку.

Якщо підсумувати усі  вищезгадані тези цієї суто жіночої «філософії», то чітко можна зазначити, що тема декоративної косметики ніколи не втратить своєї актуальності тому що:

По-перше, фізична людська  краса піддається негативним впливам урбанізованого життя ХХI століття, а косметичні засоби здатні пом’якшити цей вплив.

По-друге, на ринок індустрії  краси майже не щодня потрапляють  все нові продукти, проте не завжди вони відповідають вимогам НД. Ця галузь потребує постійного контролю, бо безпосередньо  пов’язана з безпекою життя людини.

Метою курсової роботи є дослідження сучасного асортименту та споживних властивостей декоративної косметики, вимог до їх якості.

Об'єктом курсової роботи є сучасний асортимент декоративної косметики.

Предметом дослідження є споживні властивості декоративної косметики.

Для розкриття мети визначаються наступні завдання:

• Ознайомитися з історією створення декоративної косметики.
• Ознайомитися з класифікацією товарної групи, її споживними властивостями та впливом на організм людини.
• Провести балову оцінку зразків декоративної косметики.
• Розробити пропозиції по вдосконаленню асортименту декоративної косметики, що реалізується у магазині «Простор».
• Визначити вимоги до якості декоративної косметики.

Практичне значення роботи: спираючись на проведене дослідження, майбутній фахівець зможе виокремити для себе з усієї широти асортименту косметичних товарів, саме ті, котрі відповідатимуть його домаганням щодо споживних властивостей, якості продукту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ КОСМЕТИКИ

Косметика (від грец. Κοςμητική  – «має силу приводити до ладу» чи «володіє досвідом декорування») – вчення про засоби і методи поліпшення зовнішності людини.

Перші свідчення застосування косметичних засобів відносяться  до льодового періоду. Не встигла  людина злізти з дерева, а вже  взявся за губну помаду й олівець  для підведення вій і брів. Це не перебільшення! У печерах льодовикового  періоду археологами знайдені саме помада і палички для підфарбовування  вій. Втім, косметикою в доісторичну  епоху користалися не з любові до чистого мистецтва. Розфарбовування обличчя різними мінеральними і рослинними барвниками носило релігійний характер. А жир тварин слугував захистом від холоду і води.

Стародавній Єгипет – колиска косметики. Вже за 5000 років до нашого часу там пудрили обличчя, накладали тіні на повіки, вживали пахощі, фарбували нігті і волосся. У єгипетських пірамідах і гробницях знайдено безліч коробочок, бульбашок, баночок з різною косметикою і не тільки декоративною, але і лікувальною, для зміцнення волосся використовували мазь, виготовлену на жирі лева. Щоб запобігти появі сивини користувалися жиром чорних змій, яйцями ворон і сорок, а також кров'ю чорних биків. Поширеними були мазі з риб'ячого жиру, порошки з ослиних копит.

Першим письмовим документом, що зберіг косметичні поради, є папірус  Еберта. Знаменита єгипетська цариця Клеопатра написала трактат зі своїми косметичними порадами «Ліки для  шкіри», також у неї було своє виробництво парфумерії.

Ідеалом жіночої краси  стародавнього Єгипту вважається знаменита  Нефертіті, дружина фараона Ехнатона. Природній красі досконалого обличчя все ж таки допомагала косметика: очевидним є догляд за шкірою, грим, прикраси. Малюнок губ, брів, очей був підкреслений гримом, щоки також були підфарбовані. Вважається, що вона досконало володіла мистецтвом макіяжу.

У Древній Греції використовували  різні природні засоби, які посилюють  красу, адже гарне обличчя і фігура дуже цінувалися. Стародавні грецькі дами використовували багато речовини для покращення свого здоров'я і зовнішнього вигляду. Мед використовувався для зволоження шкіри, оливкова олія – для захисту та додання їй спокусливого блиску. Оливкова олія застосовувалося для ароматизації. Вугілля, змішаний з оливковою олією, для тіней. Сухий оксид заліза, змішаний з бджолиним воском і оливковою олією, у вигляді пасти використовували для губ. Як помаду жінки могли використовувати пігмент землі в салі.

Вже в Стародавній Греції існувала спеціальна професія – "космет". До Космет зверталися за допомогою жінки, які мали так звані косметичні недоліки. Вони  допомагали приховати, замаскувати їх за допомогою гриму. До них же приходили люди, охочі довше зберегти красу і молодість. Вони прописував креми, притирання, водні процедури.

У Стародавньому Римі косметика  придбала дещо інший напрямок. Вона широко поєднувалася із загальною гігієною тіла. До нас дійшли описи знаменитих римських лазень. Римляни першими  стали використовувати солярії. Багаті римлянки, крім пудри, рум'ян, крему (в який вже в ті часи входив ланолін), використовували молоко, вершки, кисломолочні продукти.

Особливе місце в історії  косметології належить косметиці Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю. У цих країнах існував справжній культ жіночої краси, для підтримки і вдосконалення якій використовували туш, білила для обличчя, лак для нігтів. У Китаї дітям було прийнято фарбувати щічки червоною фарбою у вигляді яблучка, щоб Всевишній, глянувши на дітей, залишався задоволений, бачачи, що вони радісні і здорові.

У Древній Русі жінки фарбувалися  щосили. Та так, що здавалися просто розмальованими пензлем. У косметичних  цілях, як і у всіх інших країнах, застосовувалися, в основному, рослинні засоби, властивості яких язичники знали досконало. Наприклад, для рум'ян і помади використовували сік малини, вишні, натирали щоки буряком. Для додання шкірі білизни брали пшеничне борошно чи крейду. Для фарбування волосся так само використовували рослини, наприклад, шкіркою цибулі фарбували волосся у коричневий колір, шафраном з ромашкою - у біло-жовтий. Червону фарбу одержували з барбарису, малинову - з молодих листків яблуні, зелену - з пір'я цибулі, листя кропиви, жовту – з листів шафрану, щавлю і кори вільхи.

Починаючи з XVI століття Франція  відіграє провідну роль у виготовленні і вживанні косметичних засобів. Рецепти трималися в строгому секреті і передавалися у спадок.

У XVI столітті в Парижі доктором медицини Паризького університету Андре  ле Фурньє видається популярна книга "Прикраса людської натури і оздоблення жінок". У цей же період виходить ще одна книга – "Секрети сеньйора Алексіса", в якій даються рецепти приготування косметичних засобів.

У середньовічній Європі закріпилася  мода на бліду шкіру, яку запровадили  ще римські матрони. Аристократична блідість вважалася ознакою багатства, а здоровий рум'янець і засмага  говорили про низький соціальний статус жінки, адже багачки рідко  залишали будинок, в той час як дівчата нижчих станів і жінки  легкої поведінки були змушені працювати  на вулиці. Модниці VI століття заради краси  йшли на справжнісінькі жертви - щоб  роздобути жадану блідість, дівчата  робили собі кровопускання. А вже в XIII столітті представниці італійської знаті фарбували губи помадою, щоб продемонструвати своє багатство – синтетична косметика у той час була справжньою розкішшю.

В епоху Ренесансу жінки  продовжують відбілювати обличчя свинцевими білилами, хоча це було дуже небезпечно для здоров'я. Втім, укладачі рецептури пудри скоріш за все не підозрювали про шкоду свого косметичного засобу, чого не можна сказати про відому отруйницю сеньйору Тоффану, що домішувала в пудру миш'як. Зупинити «епідемію загадкових смертей» вдалося тільки кілька років потому, коли за допомогою сеньйори Тофан на той світ вирушили вже понад шість сотень неугодних мужів.

В епоху правління Карла II Європа поступово оправлялася  після чуми, більшість мала страх вийти на вулицю. Блідість перестала бути привілеєм аристократів. Щоб створити ілюзію природності, на обличчя наносили кілька шарів косметики, що імітувала рум'янець.

В епоху Реставрації (XVIII століття) в моду увійшли здоров'я  і природна краса, а з ними і  засоби їх моделювання - червоні рум'яна і помада. Зрозуміло, цю моду придумали фривольні французи, але з часом жителі сусідніх європейських країн, в тому числі вікторіанська Англія, збунтувалися проти надмірно розмальованих осіб, стверджуючи, що обличчя, яке подібне до маски, певно приховує огидні вади. Тому у середині XVIII століття англійський парламент видав спеціальний закон проти "чудо-зілля". Згідно з ним всі жінки, що користуються косметикою та гримом, підлягали покаранню як чаклунки, а шлюби, укладені з ними, розривалися.

Добре ім'я косметики було відновлено тільки в XIX столітті, коли популярність придбали природні фарби  на основі натуральних засобів (рисовий  порошок виконував функції пудри, буряковий сік – рум'ян). Яскраві відтінки і раніше вважалися непристойними, а повний макіяж був і зовсім немислимий.

Ця тенденція залишалася актуальною до 1920-х рр., поки не було налагоджено серійне виробництво косметики. Американські суфражистки домоглися виборчого права для жінок, і звільнені жінки кинулися демонструвати свою свободу – червона помада стала невід'ємним атрибутом жіночого іміджу. У 1930 - 1950 рр. моду на макіяж формували кінодіви .

У 1960-х рр. з'явилася ціла плеяда трендів, які цитують до цих пір: і бліді губи, і стрілки в єгипетському стилі і навіть нанесення на обличчя химерних малюнків, наприклад, метеликів чи квіточок. Підводка для очей залишалася в моді аж до початку 1980-х рр., поки не поступилася лідерством тіням і помаді.

Сучасний макіяж являє  собою змішання різних стилів, причому  акцент зроблений на природності, – по суті, на створення цієї природності пішло кілька століть.

 

 

2 АНАЛІЗ РИНКУ КОСМЕТИЧНИХ ЗАСОБІВ В УКРАЇНІ

У даній роботі розглядається споживчий ринок – це окремі особи і домогосподарства, що здобувають товари і послуги для особистого споживання.