Організація та технологія торгівлі господарчих товарів із пластичних мас

Розділ 2. Організація та технологія торгівлі господарчих товарів із пластичних мас.

Серед сучасних матеріалів, які використовуються при виробництві різноманітних товарів народного споживання, важливе місце займають пластичні маси. Це новий самостійний клас матеріалів, які виготовляють головним чином з продуктів переробки нафти та природних газів. Вони мають характерний комплекс цінних властивостей, завдяки чому широко застосовуються при виготовленні товарів широкого вжитку.

Але не зважаючи на значний спад виробництва  пластмас в Україні вони широко використовуються  при виготовленні господарчих товарів народного споживання.

Виготовлення  з пластмас господарських, галантерейних, канцелярських товарів, штучних  взуттєвих матеріалів, а також  іграшок стало вже традиційним.

Один з них, зокрема посуд, іграшки, гребінці та інше, повністю виготовлено з пластичних мас, в інших пластмаси використовують для виготовлення окремих деталей  виробів, наприклад, в де яких господарських  виробах (ручки столових та перочинних ножів та ін.), в електро- та радіоапаратурі (корпуси рахувальників, штепсельні розетки, радіодеталі, корпуси і панелі радіоприймачів та ін.) .

Деякі товари народного  споживання виготовляють з плівкових, листових та шарових пластиків, а  також з тканин з полімерним покриттям. Широко застосовуються пластмаси при виробництві електропобутової техніки (пилососи, пральні машини, холодильники тощо). Тара і упаковка з полімерних матеріалів задовольняють високим вимогам з точки зору транспортабельності, портативності, вартості і гігієнічності, дають можливість скоротити втрати товарів при їх транспортуванні, зберіганні та реалізації, підвищити культуру торгівлі та ширше впроваджувати прогресивні методи обслуговування населення.

Поєднання багатьох корисних властивостей пластичних має дозволяє використовувати їх для виробництва легких, міцних, зручних, красивих і також дешевих предметів повсякденного вжитку, різноманітних по формі та кольору.

По багатьом показникам пластичні маси володіють  безперечними перевагами по зрівнянню з традиційними матеріалами, поступово витісняючи з виробництва дерево, метал, скло, що дає значну економію коштів і матеріалів. Готові вироби з пластмас майже ніколи не потребують декоративних покриттів, бо як правило, мають гладку блискучу поверхність, яка надає їм красивий зовнішній вигляд. Трудомісткість виготовлення навіть самих складних деталей із пластмас дуже мала по зрівнянню з трудомісткістю виготовлення виробів з інших матеріалів механічною обробкою.

З появою полімерів  і пластичних мас відкрились широкі перспективи для розвитку нових галузей промисловості, створення різних предметів та виробів. Розширення асортименту й швидке зростання виробництва синтетичних смол і пластичних мас пояснюється такими чинниками:

-  економічною  вигідністю ( багато виробів з пластичних мас дешевші, ніж такі самі вироби з традиційних матеріалів, вартість їх постійно знижується) та малою питомою вагою (деякі пластмаси в 25 разів легші за коркове дерево, у 100 разів легші за воду і в 800 разів за сталь);

- механічною  міцністю багатьох пластмас, яка перевищує міцність дерева, скла і навіть металів та хімічною стійкістю до сильних хімікаліїв, води, кисню та біологічної дії;

- високими термо-, світло-, звуко- та електроізоляційними  властивостями та стійкістю до  зміни температур, опадів, сонячної радіації і т.д.

Пластичні маси (пластики) – це матеріали, які вміщують у якості основного компонента полімер, котрий при певних температурі і тиску набуває пластичності, а потім затвердівши,  зберігаючи форму при експлуатації.

полімери (від грецького «полі» — багато, «мерос» — частин) складаються з великого числа повторюваних однакових чи різних груп атомів, з'єднаних хімічними зв'язками.

Полімери  одержують з мономерів, низькомолекулярних сполук, що внаслідок ненасичених зв'язків здатні взаємодіяти. Молекула мономера називається макромолекулою, що складається з атомів вуглецю, водню, сірки, азоту, кисню, хлору і т. д.

Полімери підрозділяються на:

• природні (натуральний каучук, натуральні смоли);
• штучні (целюлоза, нітроцелюлоза, штучні смоли), тобто результати переробки натуральних полімерів;
• синтетичні, одержувані синтезуванням з низькомолекулярних сполук (синтетичні смоли, поліетилен).     

Властивості полімерів залежать від хімічного складу мономерів, від числа вхідних у полімер атомів, від форми ланцюгів молекул. Зі збільшенням числа мономерів, що входять до макромолекули полімеру, зміцнюються його фізичні та хімічні властивості, підвищується його міцність, твердість, температура плавлення, знижується розчинність у розчинниках.

Способи одержання полімерів.

Існує два способи: реакція полімеризації  і реакція поліконденсації.

При полімеризації відбувається послідовне з'єднання великого числа мономерів однакового складу в макромолекулу полімеру без виділення побічних речовин. Основними методами полімеризації є емульсійний, суспензійний, блочний та інші. Готова продукція називається за способом виготовлення: оргскло блокове, полівінілхлорид суспензійний.

При поліконденсації високомолекулярні сполук утворюються з різних мономерів з виділенням побічного продукту: аміаку, хлористого водню, води й інших хімічних виходів.

Сировину для синтезу полімерів можна розбити на п'ять груп:

• коксохімічна;
• нафтохімічна;
• рослинна;
• мінеральна;

• переробка природного газу.

В одних випадках пластмаси складаються тільки з полімеру, в інших – містять складні композиції, в яких окрім полімеру є наповнювачі. При цьому основою завжди є полімер, властивості якого зумовлюють технологію виготовлення деталі в цілому. Наповнювачі лише надають виробу певних властивостей: колір, міцність, твердість, теплопровідність і т.ін.

Продукти з’єднання  однакових молекул у вигляді  повторюваних ланок називаються  полімерами. Отже полімери складаються  з макромолекул, до яких входять  від двох до декількох тисяч простих  молекул.

Залежно від  побудови макромолекул полімери поділяються  на лінійні, розгалужені і просторові.

У лінійних ланцюг макромолекули розташований у вигляді лінії. Вони гарно розтопляються і розчиняються.

У розгалужених полімерів є декілька ланцюгів, розташованих у одній площині. Вони погано розтоплюються і розчиняються.

У просторових полімерів ланцюги молекул розростаються у різні боки, утворюючи певний об’єм. Вони не розтоплюються і не розчиняються (гума).

Залежно від  поведінки при нагріванні полімери поділяються на термопластичні і термореактивні.

Термопластичні полімери мають лінійну або розгалужену структуру. Вони можуть багаторазово розтоплюватись і затвердівати без зміни своїх властивостей.

Термореактивні полімери при нагріванні не розтоплюються, змінюють свою структуру і властивості.

За походженням  полімери діляться на природні – полісахариди (целюлоза, крохмаль, білки, натуральний  каучук) і синтетичні (смоли, пластмаси, волокна, каучуки, лаки).

На відміну  від полімеризації поліконденсація  є ступінчатим процесом, у якому послідовно приєднуються одна молекула до іншої.

За агрегатним станом полімери можуть бути рідинними (розчини, емульсії, в’язкі маси) і твердими (гранули, порошки, куски).

Виробництво полімерів  є високоавтоматизованим, безлюдним  і безвідходним, тобто повністю відповідає сучасним вимогам до виробництва. За об’ємами виробництва полімерів перші місця посідають США, Японія, Німеччина.

Полімери широко застосовують як вихідний матеріал при  виготовленні пластичних мас, плівок, волокон, каучуків, клеїв, лаків і т.ін.

Отже, пластмаси — це матеріали, які одержуються на основі природних чи синтетичних полімерів. Вони здатні при нагріванні переходити в пластичний стан і за допомогою пластичної деформації здобувати форму, що стійко зберігається після охолодження і затвердіння.

Вироби  з пластмас виготовляють, як правило, сучасними високопродуктивними способами: пресуванням, литтям підтиском, пневмоформуванням, видуванням. Усі ці методи виробництва піддаються автоматизації, завдяки чому вироби з пластмас не вимагають високої трудомісткості. Пластмаси використовуються в машинобудуванні, в електротехнічній, автомобільній і авіаційній галузях, в суднобудівництві і т. ін.

Важливою  підставою для широкого використання пластмас є те, що практично існують необмежені сировинні ресурси для їхнього виробництва. Широке застосування пластмас дозволяє знизити матеріаломісткість продукції за рахунок заміни традиційних матеріалів. Коефіцієнт використання пластмас дорівнює 0,98.

Для зміни властивостей пластмас застосовують, крім полімерів, різні наповнювачі, пластифікатори, стабілізатори, затверджувачі, барвники.

Сполучні компоненти: синтетичні смоли (полімери) чи ефіри целюлози.

Наповнювачі:

• порошкові (деревне борошно, кварцове борошно, графіт, тальк);
• листові (папір, деревний шпон);
• тканинні чи волокнисті (скловолокно, тканина, текстильні пачоси);

Пластифікатори додають підвищену пластичність і полегшують процес формування (камфора, гліцерин, олеїнова кислота й інші).

Стабілізатори уповільнюють процес старіння: солі, мила та інші хімічні сполуки.

Затверджувані прискорюють процес переходу в неплавкий стан.

Барвники додають відтінок і захищають від світлових променів.

Виробництво пластмас складається із таких етапів: підготовка сировинних матеріалів, змішування компонентів  суміші, розплав, охолодження, гранулювання чи подрібнення.

Характеристика  споживчих властивостей товарів  з пластичних мас господарського призначення

Споживчі властивості  товарів і їх показники визначають ефективність використання виробів  по призначення, їх соціальну значимість, практичну корисність, надійність і зручність використання, естетичну досконалість, безпечність для людини і оточуючого середовища. Виявлення споживчих властивостей, з одного боку, залежить від речовинно(матеріально)-морфологічних, технічних і інших властивостей товарів (розмірів, конструкції, матеріалів і т.д.)  а з іншого - від виду і характеру потреб, на задоволення яких вони спрямовані - утилітарних, естетичних і т.д.

Споживчі властивості  поділяють на соціальні, функціональні, ергономічні, естетичні, екологічні, надійність і безпеки виробів.

Споживчі властивості  підрозділяють на групи, підгрупи і  ніші категорії класифікації. На нижчих ступенях класифікації знаходяться  природні властивості (хімічні, фізичні, фізико-хімічні) і показники конструкції, які можуть бути безпосередньо змірені. Від природних властивостей багато в чому залежать показники вищележащих рівнів класифікації.

Показники властивостей і  їх значення  залежать від особливостей і призначення товарів, тому особливо важливо виділити з усього комплексу споживчих властивостей основні, які мають найбільше значення для конкретного товару.

Так, для таких виробів  з пластичних мас господарського призначення, як вази і горщики для  квітів, головними є естетичні  властивості, а для посуду і виробів для приготування їжі - це вже показники безпеки (хімічні і біологічні), а для дитячих стільців   і виробів для сервіровки столу - ергономічні (антропометричні). Тобто різним за призначенням виробам притаманні певні споживчі властивості.

Функціональність виробів з пластичних мас характеризує відповідність складу пластмаси та конструкції виробу своєму призначенню (кліматичні умови, район експлуатації, область застосування, температурний інтервал, контакт х харчовими продуктами, мильними розчинами, повітрям, нафтопродуктами, жирами, маслами тощо). Так, наприклад, розміри кришок поліетиленових повинні чітко відповідати кресленням, затвердженим у встановленому порядку, бо від цього залежить  можливість виробу виконувати свої функції, а саме така властивість, як герметичність - кришка повинна щільно надіватись на банку або пляшку і рідина не повинна просочуватись через неї. Це один з показників досконалості виконання основних функцій.

Показник універсальності  застосування визначає діапазон умов і можливостей застосування конкретного виробу за його призначенням з урахуванням допоміжних функцій. Так, терки з пластичних мас випускають як для овочів, фруктів і  інших продуктів окремо, так  і комбінованими: двох- і чотирьохсторонніми з отвірами різних видів, і універсальними з лотком. Це стосується і висічок для печива, вони також бувають одно-, двох- і чотирьохсторонніми.

Надійність виробів з  пластичних мас господраського призначення  обумовлена такими їх властивостями, як міцність, стійкість до різних впливів (до миючих засобів, хімікатів та інших агресивних середовищ, до гарячої води, світла, багаторазових деформацій тощо), міцністю декоративно-захисного  покриття (до сухого тертя, миючих засобів) та інше.