Загальна характеристика юридичної відповіда-льності

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 23 Апреля 2013 в 20:11, курсовая работа

Краткое описание

Метою нашої роботи є дослідження юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства із різних боків її багатоаспектності.
Для досягнення поставленої мети необхідно реалізувати наступні завдання:
надати загальну характеристику юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства;
4
проаналізувати дефініцію та головні ознаки екологічного правопо-рушення;
дослідити особливості, склад і класифікацію екологічного право-порушення;
з’ясувати види юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства.

Содержание

ВСТУП ……………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДА-
ЛЬНОСТІ …………………………………………………………………………….6
РОЗДІЛ ІІ. ВИЗНАЧЕННЯ ТА ГОЛОВНІ ОЗНАКИ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ……………………………………………………………..10
РОЗДІЛ ІІІ. СКЛАД ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВОПОРУ-ШЕНЬ……..…………………………………………………………………………12
РОЗДІЛ ІV. ВИДИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ……………………………………………………………..18
ВИСНОВОК ……………………………………………………………………..…37
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………...39

Прикрепленные файлы: 1 файл

робота.docx

— 104.76 Кб (Скачать документ)

У другому розділі курсової роботи розкрите питання поняття  екологічного правопорушення та його головні ознаки. Зазначено, що підставою для застосу-вання юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства є порушення, вчинені в галузі природокористування, відтворення природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища, тобто екологічні правопорушення. Як головні риси правопорушення виділені та охарактеризо-вані екологічна небезпека, екологічна спрямованість і протиправність.

Третій розділ присвячений  питанням складу екологічного правопорушення та його класифікації. У роботі виділено та охарактеризовано чотири елементи

складу правопорушення: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт і суб’єктивна 

37

сторона. Класифікація екологічних  правопорушень проведена відповідно до обраних критеріїв: об’єкта,  суб’єктного складу, виду відповідальності (санкції)

тощо. Наголошено на можливості проведення та існування іншої класифікації

залежно від визначених мети та критеріїв.

Проаналізувавши у четвертому розділі роботи види юридичної відповідаль-ності встановлено склад екологічних злочинів, їх класифікація та порядок притягнення до найтяжчого виду відповідальності – кримінальної. Охарактери-зований най поширеніший вид відповідальності – адміністративна, виокрем-лено особливості дисциплінарної відповідальності та санкції, передбачені цивільно-правовою відповідальністю. Крім того, проаналізована міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення.

Аналіз інституту юридичної  відповідальності за екологічні правопорушення дає підстави зробити висновок про, щонайменше, три важливі проблеми, які стоять на заваді його ефективного використання: 1)еколого-правовий нігілізм, 2)ухилення окремих посадових осіб від застосування санкцій щодо порушників,  3) слабкість та малозначність цих санкцій.

Маємо на увазі законодавчі протиріччя, неузгодженості у визначенні певних діянь як правопорушення у Законі “Про охорону навколишнього природного середовища”, Кодексі про адміністративні правопорушення, Кримінальному кодексі України, Законі “Про охорону навколишнього природного середовища” та між Земельним, Лісовим, Водним кодексом, Кодексом про надра, іншими законами. І нарешті, суперечності між Кодексом про адміністративні правопо-рушення і Кримінальним кодексом України та галузевими законодавчими актами, природоресурсовим законодавством у цілому.

На нашу думку, інститут юридичної відповідальності слід надалі вдосконалювати шляхом розширення санкцій майнового характеру, приведення законодавства в узгодження між собою та здійснити чітке розмежування видів відповідальності, які настають за екологічні правопорушення.

 

38

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. – К.: Вен турі, 1996. – С. 192
  2. Балюк Г. І. Екологічне право України: конспект лекцій у схемах: [навч. посіб.] / Г. І. Балюк. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – С. 80.
  3. Бринчук М.М. Экологическое право: Учебник. – 2-е изд., перераб и доп. – М.: Юристъ, 2004. С. 354.
  4. Венская конвенция о гражданской ответственности за ядерный ущерб 1997 года. – Офіційний вісник України вiд 10.06.2005 - 2005 р., №21, стор. 251, стаття 1180, код акту 32509/2005 
  5. Гетьман А.П., Шульга М.В. Екологічне право України: Підручник. – Харків.: Право, 2005.  
  6. Державний комітет статистики України:]. [Електронний ресурс ]– Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
  7. Дубовик О.Л., Кремер Л., Любе-Вольфф Г. Экологическое право. Учебник / Отв. ред. О.Л.Дубовик. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – С. 55-60.
  8. Духно Н.А. Экологический правопорядок: понятие, структура, управление, способы защиты. - М., 2000. - 301 с.
  9. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”. – Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, № 41, ст.546.
  10. Йоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. - М., 1962.-518с.
  11. Коваленко Л. П. Адміністративно-правові заходи охорони навколиш-нього природного середовища: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Л. П. Коваленко. – Х., 2003. – 18 c
  12. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2012. – 248с
  13. Конвенция об ответственности перед третьей стороной в области ядерной энергии / Париж, 29 июля 1960 года. – режим доступу до інформації: www.rada.gov.ua

39

  1. Конвенция о дополнительном возмещении за ядерный ущерб (Вена, 12 сентября 1997 года). – режим доступу до інформації: www.rada.gov.ua
  2. Конституція України: зі змінами. – Х.: Право, 2011. – 56с.
  3. Костицький В.В. Десять тез про юридичну відповідальність за екологічні  правопорушення (Третя «опора» міжнародно-правового екологічного імперати-ву): [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http:// www.kostytsky.com.ua/upload/doc/vidp.pdf

  1. Кравченко С.Н. Материальная ответственность в системе охраны природы. – К., 1981. – С. 45.
  2. Матузов Н.И., Мальеко А.В. Теория государства и права: Учебник. - М., 2004. -545 с
  3. Науково-практичномий коментар до Кримінального кодексу України. – Т.2. – К.: “Форум”, 2001. – 944 с.
  4. Науково-практичний коментар Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” / за заг. ред. О. М. Шуміли. – Х.: Фактор, 2006. – 592 с
  5. Про судову практику у справах про злочини та іншіправопорушення проти довкілля: постанова Пленуму Верхов-ного Суду України від 10.12.2004 р. № 17 // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 1.
  6. Разумова Е.Р. Экология. Учебный курс (учебно-методический комплекс). - Московский институт экономики, менеджмента и права: [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://e-college.ru
  7. Слесарева Е.А. К вопросу об эколого-правовой ответственности // Аграрное и земельное право. - 2006. - № 10. - С. 132-142.
  8. Социально-правовые проблемы охраны окружающей среды в современных условиях (Материалы междун. научно-практ.конференции, г. Уфа, 6-7 октября 2004 г.) // Аграрное и земельное право. - 2005. - № 2. - С. 112-119.
  9. Титова Н.І. Відповідальність за порушення законодавства про охорону

40

природи. - Л.: Вид-во Львівського університету, 1973. - 314 с.

  1. Чубуков Г.В. Земельное право России: Учебник. - М., 2003. - 645 с.
  2. Шемшученко Ю.С. Административная ответственность в области охраны окружающей среды. – К.: “Знание”, 1987. – 48 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

41


Информация о работе Загальна характеристика юридичної відповіда-льності