Загальна характеристика юридичної відповіда-льності

Ураховуючи розгалужену  систему адміністративних правопорушень  в сфері екології нами була проведена  класифікація правопорушень.

Першу групу екологічних  правопорушень, за які настає адміністративна  відповідальність, становлять адміністративні  правопорушення, що стосуються права власності на природні ресурси (глава 4 ст. 47—51 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

23

Другу групу становлять адміністративні земельні правопорушення (глава 7, ст. 52—56 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Третю групу адміністративних правопорушень, в екологічній сфері  становлять адміністративні надрові правопорушення, передбачені ст. 57, 58 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: порушення вимог щодо охорони надр (ст. 57), порушення правил і вимог проведення робіт з геологічного вивчення надр (ст. 58).

Четверту групу адміністративних екологічних правопорушень становлять водні правопорушення, передбачені ст. 59—62 Кодексу України про адміністра-тивні правопорушення.

Лісові адміністративні  правопорушення, які передбачені ст. 63—77 Кодексу України про адміністративні правопорушення, становлять п'яту групу адміністративних правопорушень. До таких правопорушень відносять незаконне використання земель державного лісового фонду (ст. 63), порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі та вивезення деревини, заготівлі живиці (ст. 64), незаконну порубку, пошкодження та знищення лісових культур і молодняку (ст. 65) тощо.

Шосту групу екологічних  правопорушень становлять адміністративні атмосферні правопорушення (ст. 78—83 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Вони стосуються порушень порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або шкідливого впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст. 78) та ін.

Сьому групу екологічних  правопорушень становлять адміністративні фауністичні (тваринні) правопорушення, передбачені ст. 85—89 Кодексу України про адміністративні правопорушення. До таких правопорушень відносять порушення правил використання об'єктів тваринного світу (ст. 85), виготовлення та збут знарядь добування об'єктів тваринного або рослинного світу (ст. 85) тощо.

В окрему, восьму групу екологічних  правопорушень можна об'єднати

24

правопорушення природозаповідних та інших природоохоронних норм і правил. До таких правопорушень, передбачених у Кодексі України про адміністративні правопорушення, відносять порушення правил щодо природозаповідних територій (ст. 91), порушення правил охорони і використання пам'яток історії і культури (ст. 92) та ін.

Дев'яту групу екологічних  правопорушень становлять адміністративні екологонебезпечні правопорушення, передбачені в Кодексі України про адміністративні правопорушення. До таких адміністративних правопорушень відносять порушення правил щодо промислових та побутових відходів (ст. 82), порушення правил щодо пестицидів, агрохімікатів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів (ст. 83) тощо.

Відповідно до чинного  законодавства, за вчинення екологічного правопорушення застосовується одне з таких стягнень: штраф, попередження,

конфіскація предметів, які  були знаряддям правопорушення, позбавлення  права 

займатися діяльністю, пов’язаною з деякими видами експлуатації природних 

ресурсів і охорони  природи. [27]

Основним критерієм об'єднання  адміністративних правопорушень до групи екологічних є визначення об’єкту правопорушення, яке має як теоретичне, так і відповідне практичне значення. Без точного визначення об’єкту посягання неможлива правильна кваліфікація протиправного діяння, оскільки це не дозволяє розмежувати ті чи інші склади правопорушень, тому вважаємо за доцільне проаналізувати його глибше.

Родовий об’єкт групи адміністративних правопорушень у досліджуваній

сфері досить складний і  неоднозначний. В ролі основного об’єкта для цих посягань служать насамперед відносини у галузі охорони довкілля, забезпечення раціонального використання природних ресурсів та екологічної, а

також охорони життя і  здоров’я людей. Вочевидь, законодавець об’єднав різновиди правопорушень у цій главі в цілому не стільки за характером суспільних відносин, на які вони посягають, скільки за галузевою ознакою.

25

Видовим об’єктом адміністративних правопорушень в галузі повітряного транспорту виступають суспільні відносини, що складаються в процесі встановленого порядку управління в галузі охорони довкілля, забезпечення раціонального природокористування та екологічної безпеки, дотримання в цій

галузі різноманітних  правил і нормативів.

Безпосереднім об’єктом правопорушення є відносини, пов’язані з окремим конкретним посяганням, що містяться в адміністративному проступку.

Суб’єктами адміністративних правопорушень в галузі охорони довкілля,

забезпечення раціонального  природокористування та екологічної безпеки, дотримання в цій галузі різноманітних правил і нормативів в основному є фізичні осудні (деліктоздатні) особи, що досягли 16-річного віку. У той же час, серед загального кола таких суб’єктів виділяється і категорія спеціальних суб’єктів. До цієї категорії слід віднести посадових осіб – працівників державних органів і органів місцевого самоврядування, керівників підприємств та інших юридичних осіб і їх структурних підрозділів

За суб’єктивною стороною адміністративні правопорушення у охорони довкілля, забезпечення раціонального природокористування та екологічної безпеки характеризуються змішаними формами вини. Основна частина адміністративних правопорушень у галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального природо користування і забезпечення екологічної безпеки вчиняються умисно, але деякі можуть бути скоєні і через необережність. У диспозиціях відповідних статей форми вини не вказуються.

Охарактеризувавши адміністративну  відповідальність за екологічні правопорушення у різних її проявах, як підсумок варто  зазначити що на сьогоднішній день деякі науковці вказують на необхідність посилення репресивного характеру норм, зокрема збільшити в декілька разів розміри штрафу. На нашу думку, така позиція є двоякою і потребує ретельного аналізу (практики, статистичних даних тощо) для створення теоретичного підгрунття підвищення репресивного характеру норм.

26

Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення

Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення є окремим видом юридичної відповідальності. Дисциплінарні стягнення застосовуються до осіб за порушення їх обов’язків, визначених у законах, нормативних актах, посадових інструкціях, якщо їхні діяння не містять складу адміністративного проступку або злочину.

Особливістю даного виду відповідальності на наш погляд є те, що її підстави, коло суб’єктів, види та перелік стягнень визначаються численними актами законодавства. Однак цією нормативною базою не встановлюється конкретний перелік дисциплінарних проступків у галузі охорони навко-лишнього середовища, за які настає відповідальність (на відміну від кримінального чи адміністративного законодавства). Крім того, особливістю дисциплінарної відповідальності за екологічні правопорушення є її застосування за одним лише фактом вчинення правопорушення незалежно від настання екологічних наслідків. Тобто, підставою для застосування дисцип-лінарного стягнення може виступати виключно факт вчинення дисциплін-нарного проступку у сфері відносин, врегульованих актами екологічного зако-нодавства, тобто, у галузі використання природних ресурсів, галузі охорони навколишнього природного середовища або в галузі забезпечення екологічної безпеки.

Межі застосування дисциплінарної відповідальності за екологічні правопорушення обмежуються сферою взаємовідносин між роботодавцем і працівником (а щодо керівника підприємства – між таким керівником і представницьким органом працівників або ж вищестоящим, в порядку підпо-рядкованості, державним органом чи організацією) виключно в частині настання факту невиконання чи неналежного виконання останнім своїх трудових (посадових, службових) обов’язків, пов’язаних з використанням природних ресурсів, охороною навколишнього середовища, а також працівника відповідно до положення , статуту, посадової інструкції тощо.

27

 Відповідним чином визначається коло суб’єктів дисциплінарної відповідальності та перелік об’єктів дисциплінарних проступків. Суб’єктами

дисциплінарної відповідальності є посадові особи і працівники підприємства,

організації, установи.

Об’єктом дисциплінарних проступків, як зазначають О.Л.Дубовик, Л.Кремер, Г.Любе-Вольфф, є “порядок діяльності, обов’язковий для дотри-мання вказаними у відповідному нормативному, правозастосовчому чи іншому правовому акті особами (керівниками чи працівниками), спеціальні та загальні вимоги щодо безпеки діяльності, визначені законним шляхом плани, програми чи інші комплексні або окремі заходи, реалізація і контроль за якими включені в службові функції”.[7]

Основними актами законодавства  в Україні, якими регламентується дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення, є Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” та Кодекс законів про працю України.

За екологічні правопорушення можуть бути застосовані такі види дисциплінарних стягнень, як догана і звільнення (ст. 147 Кодекс законів України про працю). Крім того, можуть застосовуватися інші види стягнень, визначені дисциплінарними статутами, положеннями, статутами та іншими правовими актами, зокрема, зауваження або депреміювання.

Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення є дуже своєрідною, перелік суб’єктів чітко  визначений, відносини регламентовані. Це є один із найлегших видів відповідальності.

 

Цивільно-правова  відповідальність

Цивільно-правова відповідальність за порушення законодавства про охорону довкілля обумовлена особливостями об’єкта правопорушення і має на меті відновлення довкілля або компенсацію заподіяної екологічними правопорушеннями шкоди. Цивільно-правова відповідальність за екологічні

28

правопорушення передбачена  Цивільним кодексом України, положення  якого застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також іншими актами законодавства.

Запровадження інституту  цивільно-правової відповідальності, на наш погляд, пов’язане з необхідністю компенсації порушником екологічного законодавства завданої потерпілим сторонам матеріальної і моральної шкоди поряд з іншими видами відповідальності за порушення екологічного законодавства – адміністративною, кримінальною та дисциплінарною.

Цивільно-правова відповідальність виражається найчастіше у двох формах:

відшкодування збитків і  стягнення неустойки. Відшкодування  збитків у натурі

в еколого-правовій практиці має обмежене застосування. Різновидом майнової

відповідальності в галузі охорони довкілля є так звана  таксова відповідальність

за екологічні правопорушення. Зазначимо, що на наш погляд, такси, встановлені за самовільне використання об’єктів рослинного або тваринного світу, є умовними, потребують перегляду з урахуванням сучасної екологічної ситуації і не покривають шкоди, завданої у зв’язку з порушеннями екологічного законодавства. Екологічні збитки відшкодовуються незалежно від застосування

інших видів юридичної  відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність за порушення екологічного законодавства передбачає відшкодування матеріальної шкоди природному середовищу, здоров’ю і майну громадян, майну юридичних осіб, оскільки наслідком екологічного правопорушення може бути також заподіяння шкоди здоров’ю і майну громадян, юридичних осіб.

Під екологічною шкодою розуміють будь-яке погіршення стану навколишнього середовища внаслідок порушення правових екологічних вимог.

Відшкодування екологічної  шкоди здійснюється у добровільному порядку або шляхом подання позовів з приводу порушення права на сприятливе навколишнє середовище.

29

Компенсація заподіяної екологічними правопорушеннями шкоди може бути здійснена в натурі – шляхом усунення порушником наслідків власних протиправних дій власним коштом, або ж в грошовому виразі – шляхом відшкодування заподіяних збитків, розрахованих за спеціальною методикою.

Розрахунок завданих екологічним  правопорушенням збитків базується, як правило, на оцінці неодержаних доходів, затрат на відновлення, покращання природного середовища. Екологічним законодавством передбачені способи обчислення шкоди, заподіяної екологічними правопорушеннями: нормативно-розрахунковий (за відповідними методиками розрахунку розміру шкоди), затратний (за фактичними затратами на відновлення порушеного стану довкілля і здоров’я людей), таксовий (за наперед встановленими таксами, як своєрідною розрахунковою одиницею, що має умовний характер і містить в своєму розмірі наперед визначену оцінку збитків, витрат держави, що виник-нуть у зв’язку зі знищенням окремих природних компонентів. «Такси вразо-вують у вартісному виразі всі негативні майнові наслідки, а також культурну, наукову, історичну цінність природних об’єктів, їх розповсюдженість в даному регіоні та інші ознаки. Вони становлять завчасно розраховану і зафіксовану оцінку заподіяної екологічної шкоди у вигляді кратності до розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян»).[17]