Утворення Київської Русі. Основні етапи її розвитку, значення надбань для історії України

Спадщина Київської Русі стала тією базою, на якій розвинулась  культура Русі- України в епоху  пізнього середньовіччя.

    У часи Київської  Русі, особливо в період феодальної  роздробленості,  не вщухали   міжкнязівські   пристрасті   з   приводу   переважного   права   на успадкування  великокнязівського  столу.  Кому,  якому  князівському   клану належить володіти Києвом, а отже, й Руссю — це  питання   стояло  надзвичайно гостро. Не  стало Київської Русі, але давні суперечності відродились у  формі питання про  право  на  києворуську  спадщину.  Як  колись  князі  не  могли поділити Київ, так пізніше літописці та історики  не  могли  дійти  згоди  у тому, який східнослов'янський народ  є  правонаступником  історії  Київської

Русі.

    Особливої гостроти  ця  проблема  набула  в  першій  чверті  XIX  ст.  і вилилась  у відому дискусію між М.П.Погодіним  і М.О.Максимовичем.  Незважаючи  на висновки М.О.Максимовича, М.І.Костомарова  та інших істориків про   те,  що український  народ   має  рівні  права  на   києворуську   історико-культурну  спадщину, великодержавна історична  школа єдиним її правонаступником  вважала росіян.

    У радянський  час набула поширення концепція   давньоруської  народності, на  базі якої розвинулись український,  російський і  білоруський   народи.  Цю справедливу в своїй  основі тезу деформувала великоруська  доктрина  "старшого брата".  

    Сьогодні  теза  про  спільні  історичні  корені українського і російського народів піддається сумнівам з українського  боку.

Деякі українські автори  обстоюють  виняткове право українців на києворуську спадщину.  При  цьому  чомусь  не  беруть  до уваги того, що й білоруси безпосередньо причетні до цієї спадщини.