Сутність сучасних держав соціально-демократичної орієнтації

Основні права особи, зокрема соціальні, можуть визнаватися, безперечно, тільки в демократично організованому суспільстві.

Сучасна соціальна держава являє собою  державу, яка, маючи за економічну основу соціально орієнтоване ринкове  господарство, створює всі можливі  умови для реалізації економічних, соціальних і культурних прав людини, для самостійного забезпечення ініціативною та соціально відповідальною особою необхідного рівня матеріального добробуту собі та членам своєї сім’ї; гарантує кожній людині прожитковий мінімум для гідного існування й сприяє зміцненню соціальної злагоди в суспільстві.

Провідною ознакою сучасної соціальної держави є закріплення на конституційному рівні соціальних прав особи, й тому саме від обсягу наданих їй соціальних прав, їх гарантованості та захисту повністю залежить «соціальність» Української держави. 

 

Джерела

1. Антологія  лібералізму: політико-правничі вчення та верховенство права / Упор. С. Головатий, М. Козюбра, О. Сироїд, О. Волкова, А. Черево. – К.: Книги для бізнесу, 2008. – 992 c.

2. Бостан  Л. М., Бостан С. К. Історія  держави і права зарубіжних  країн. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 672 c.

3. Кириленко  В. М., Куракін О. М. Теорія  держави і права. – К.: Центр  учбової літератури, 2010. – 264 c.

4. Николаенко  И. Н. Социально-правовое государство  и право человека на достойное  существование: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / И. Н. Николаенко. – М., 2008. – 194 c.

5. Оніщенко  Н. М. Філософсько-правові засади  процесу взаємодії «людина –  право» // Сприйняття права в умовах  демократичного розвитку: проблеми, реалії, перспективи. – К.: Юридична  думка, 2008. –  
320 c.

6. Права  человека: Учебник для вузов / Отв. ред.  
Е. А. Лукашева – член-кор. РАН, доктор юридических наук. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА · М), 2001. – 573 c.

7. Рабінович  П. М. Основи загальної теорії  права та держави: Навч. посіб. / П. М. Рабінович. – Х.: Консум, 2002. – 160 c.

8. Філонов  О. В. Основи демократії. Права  людини та їх забезпечення  в умовах суспільних змін: Навч. посіб. / О. В. Філонов, В. М.  Суботін, В. В. Пашутін, І.  Я. Тодоров. – К.: Знання, 2008. – 

 

 

 

 

 

 

Соціальна держава: структурно-функціональний аналіз 2006 года.

Источник: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Л.О. Четверікова; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2006. — 19 с. — укp.

 

 

Загальна теорія держави і права - М.В.Цвік

§ 3. Поняття і  ознаки соціальної держави

Важливою  соціальною рисою вчення про правову  державу є його здатність безперервно  розвиватися відповідно до потреб суспільного  життя. Розпочавши з демократизації політичної сфери, громадянське суспільство наприкінці XIX століття закономірно приходить до аналогічних процесів в економічній і соціальній сферах. В історії розвитку цього вчення протягом двох століть чітко простежується еволюція поглядів на співвідношення держави й особистості з точки зору виконання державою соціальних обов'язків перед особистістю й суспільством — від повного заперечення таких обов'язків правовою державою в її ліберальній інтерпретації, так званою «державою нічного сторожа», і до підняття соціально-економічних прав на рівень конституційних соціальною правовою державою. З огляду на це слід зазначити, що формування концепції соціальної правової держави необхідно розглядати як наступний якісно новий історичний етап у процесі розвитку й удосконалення вчення про правову державу.

Теоретична конструкція  соціальної держави складається  поступово, відповідно до усвідомлення громадянським суспільством об'єктивної потреби в зміні сутності держави. Прагнення пов'язати політику з мораллю, із глибинними потребами людини сприяло консенсусу соціал-демократичного руху, лібералізму та християнства в питанні формулювання цінностей (свобода, справедливість, солідарність), на яких повинна бути заснована ця держава, й визначення цілей (сприяння функціонування громадянського суспільства, досягнення його консолідації тощо), які вона переслідує.

Історія формування концепції соціальної держави налічує  п'ять етапів.

Етап передісторії соціальної держави (1800-1880 рр.) знаменний ухваленням політичних рішень, що відкрили шлях до її становлення.

Початок

її  розбудови (1880-1914 рр.) характеризується формальним започаткуванням терміна «соціальна держава» у працях Ад. Пренса, Г. Ф. Шершеневича, Г. Хеллера та інших, виокремлення у межах внутрішньої політики її самостійного компоненту — соціальної політики, що здійснюється на основі соціального законодавства.

Етап  розширення соціальної діяльності держави (1918-1960 рр.) ознаменувався заснуванням  двох традицій щодо започаткування конституційної моделі соціальної держави: як збірного поняття, що був реалізований у Веймарській конституції Німеччини, і як фундаментального принципу конституційного ладу у Франції, ФРН, Іспанії, Україні тощо.

Етап прискорення  темпів її розвитку (1960-1975 рр.) супроводжувався процесом формування соціального права й прийняття значної кількості міжнародно-правових документів, зокрема Європейської соціальної хартії, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, що регулюють відносини в соціальній сфері, визначенням мінімальних соціальних стандартів.

На етапі уповільнення темпів розвитку соціальної держави, починаючи  з 1975 року, відбувається адаптація концепції  до нових умов, переглядаються мінімальні соціальні стандарти в напрямку їх підвищення.

При характеристиці соціальної держави слід врахувати те, що, по-перше, хоча вона і має специфічні ознаки, разом з тим залишається власне державою, у якої є загальнородові ознаки й риси. По-друге, при визначенні її змісту необхідно виходити з єдності правової, демократичної і соціальної державності.

Як демократична держава вона служить свободі  як вищій цінності, сприяє її піднесенню до рівного доступу до власності, рівних виборів, рівності прав на участь у здійсненні політичної влади, забезпечення багатоманітності політичного й культурного життя; як правова — забезпечує організацію суспільного і державного життя на принципах права, гарантує правопорядок, сприяє досягненню особистістю самостійності і відповідальності за свої дії, дбає про раціональну обґрунтованість юридичних рішень, стабільність правової системи; як соціальна — визнає людину найвищою соціальною цінністю, надає соціальну допомогу індивідам, які потрапили у важку життєву ситуацію, з метою забезпечення кожному гідного рівня життя перерозподіляє економічні блага відповідно до принципу соціальної справедливості і своє призначення вбачає в забезпеченні громадянського миру й злагоди в суспільстві.

Незалежно від специфіки  тієї чи іншої національної моделі соціальної держави для неї характерні такі спільні ознаки: 1) соціальна держава є закономірним продуктом еволюції громадянського суспільства в напрямку до громадянського суспільства соціальної демократії; 2) вона завжди визнається якісною характеристикою правової держави; 3) проголошення держави соціальною є важливою конституційною гарантією забезпечення й захисту соціальних прав людини; А) оскільки як мета діяльності соціальної держави, так і сама ця діяльність (соціальна політика) визначається правовими рішеннями, то її функціонування передбачає наявність розвинутого соціального законодавства; 5) соціальна держава служить забезпеченню громадянського миру і злагоди в суспільстві; 6) утвердження соціальної державності сприяє трансформації ринкової економіки на соціальну ринкову, служінню власності інтересам як власника, так і суспільства.