Шляхи підвищення рівня правової культури громадян України

3) досконале володіння правовим  інструментарієм - майстерність у  застосуванні норм права, вміщених  у нормативно-правових актах та інших джерелах (формах) права, включаючи рішення Європейського Суду з прав людини; звичка додержуватися закону, вдаватися до використання всіх досягнень юридичної науки і практики при прийнятті й оформленні правових рішень; навички проведення правової експертизи; володіння правилами складання документації; мовна підготовка29.

Правову культуру юристів-професіоналів залежно від змісту їхньої роботи можна поділити на такі види: правова культура суддів, прокурорів, слідчих, юрисконсультів, нотаріусів, адвокатів, державних виконавців та ін. Юристи як члени юридичних груп при міністерствах, парламенті та інших державних структурах беруть участь у підготовці нормативних актів, якість нормо-проектування багато в чому визначається їхньою правовою культурою і правовим мисленням. Залежно від відображення у правосвідомості юриста утворюються сфери, що відповідають різним галузям правових відносин (господарська, цивільно-правова, кримінально-правова, кримінально-процесуальна, трудова та ін.).

Юридична професія вимагає оволодіння не лише правовою культурою, а й психологічною, моральною, політичною, етичною, естетичною, економічною, екологічною, інформаційною та іншими, що становлять деонтологічні засади професіоналізму. Юристи повинні вміти керуватися в практичній діяльності принципами моралі, бути політично нейтральними (не брати участі в політичній партії, якщо на них поширюється таке обмеження), знати психологію спілкування з колегами і клієнтами, дотримуватися службового етикету, володіти державною мовою і мовою тих етнічних меншин, де здійснюється їхня професійна діяльність. Правова культура тріумфує у професійній групі юристів лише тоді, коли кожний з них як служитель закону чесно виконує свій морально-правовий обов'язок.

На думку Н.М. Крестовської, юридична професія в сучасному суспільстві пред'являє високі вимоги не тільки до правової, а й до загальної культури юриста:

1) засвоєння гуманістичних принципів моралі, уміння ними керуватися на практиці. Юрист має відповідати вимогам толерантності, яка в правовій сфері виявляється як обов'язок сприяти затвердженню прав людини, плюралізму, демократії та правопорядку;

2) знання основних тенденцій у політиці держави, провідних політичних партій, уміння користуватися інструментарієм політичної діяльності, політична активність. Ряд юридичних професій передбачає обмеження деяких видів політичної діяльності, але юрист зобов'язаний, як мінімум, брати участь у виборах і референдумах;

3) комплекс психологічних знань, що включає психологію особи і діяльності, психологію юридичної праці і психологічні характеристики окремих юридичних професій, навики і прийоми використання цих знань у професійних ситуаціях, пов'язаних із вирішенням конкретних юридичних справ (наприклад, спілкування з потерпілим, з свідком, із клієнтом юридичної консультації тощо);

4) дотримання службового етикету, культури мови спілкування і зовнішнього вигляду, естетики документів30.

Національним компонентом правової культури юриста є знання державної мови, особливостей етнічної культури і національних традицій того регіону, де він здійснює професійну діяльність.

В цілому, професійна правова культура має бути вищою, ніж правова культура непрофесіоналів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ПРАВОВА КУЛЬТУРА: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СТАНОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ

 

3.1. Особливості формування правової культури в Україні

Формування правової культури українського суспільства є найважливішим завданням сьогодення, що зумовлене намаганням України приєднатися до сім'ї європейських націй, розбудувати вільне демократичне суспільство та правову державу.

У цій справі, безумовно, відіграє надзвичайну роль правляча політична еліта, адже саме на прикладі її представників формується якоюсь мірою правосвідомість і правова культура наших людей. Інфантильність їх правосвідомості є вкрай недопустимою. Тим більше, що від рішень політичних діячів залежать долі громадян, справи всього суспільства.

Прийшовши до влади, політики мають знати, що у справі державного керівництва велику, але не єдину роль відіграє відданість справі оздоровлення суспільства та держави. Величезне значення тут має також професіоналізм, знання справи, за яку береться той чи інший політик. Відсутність знань щодо об´єкта управління у політика як суб´єкта управління може призвести до занепаду об´єкта, яким він керує. Це мають насамперед усвідомити ті, кому пропонують очолити певну сферу державного управління, в межах якої вони не є знавцями справи31.

Зокрема, результати опитування, яке провів Український центр економічних і політичних досліджень імені Разумкова, засвідчили: 56,9 % українців вважають, що події в Україні розвиваються у неправильному напрямі. Ті ж, хто дивиться на розвиток ситуації у державі позитивно, складають лише 21,2 %. Ще стільки ж вагаються з відповіддю.

Водночас, попри всі розчарування людей соціологи фіксують стійку тенденцію їх активності: близько 70 % опитаних заявляють, що візьмуть участь у майбутніх парламентських виборах32.

Зростанню правосвідомості всього нашого суспільства буде також слугувати підвищення життєвого рівня громадян України, убезпечення бізнесу, вільний розвиток особистості, посилення її захисту, в тому числі судового.

Проблема налагодження механізму правового впливу на суспільні відносини з метою створення правової держави є комплексною, тому і потребує комплексних підходів до забезпечення окремих елементів цього правового явища. Правова еліта нашого суспільства має докласти максимум зусиль для реалізації положень Конституції України щодо створення правової держави України.

Отже, дані науки свідчать, що формування правової свідомості і правової культури в нашому суспільстві не відбувалося і не може відбуватися у майбутньому стихійно, саме собою. Воно має бути результатом активної діяльності суспільства, усіх його громадян, кожної особи.

По-перше, на формування правової свідомості та правової культури впливає увесь процес правотворчості, процес реалізації та застосування правових норм державними органами України, стан законності та правопорядку, розвиток правовідносин.

По-друге, розкриття рушійних сил правової культури суспільства дозволяє вивести дослідження правової культури на нові рубежі з обліком інтенсивних процесів взаємодії національних правових культур. Значення цієї проблеми для України розкривається на прикладі адаптації законодавства України до міжнародних норм і стандартів прав людини, а також гармонізації законодавства України з нормативними актами Європейського Союзу.

По-третє, головну увагу в процесі формування правової свідомості та правової культури суспільства потрібно все ж таки зосередити на формуванні в кожної людини позитивно-правових знань і психологічних механізмів поваги до права в структурі правосвідомості, визначення (що потребує наукового поняття) теоретичної моделі та концепції формування правової культури особи33.

Тому в Україні має постійно зростати мотивація активного формування правової свідомості та правової культури всіх суб´єктів суспільних відносин, оскільки без них неможливо втілити в життя поставлену мету - збудувати громадянське суспільство. Правова культура громадян є основою, фундаментом нового суспільства в Україні. Адже громадяни є єдиним чинником, здатним утворювати державу і правопорядок, приводячи в дію Конституцію України і законодавство. Успішне вирішення цих завдань залежить від багатьох факторів, але здебільшого - від рівня організації правової освіти і виховання населення країни.

Вчені сучасної України (А.П.Заяць, В.В.Копейчиков, П.М.Рабінович та ін.) пов'язують розбудову в Україні громадянського суспільства із суттєвим підвищенням правової культури громадян, законослухняності, подоланням явищ правового нігілізму, професійної деформації. Вони розглядають розвиток правової культури як умову розвитку України. Правова культура припускає відповідні знання людьми певних положень чинного законодавства, порядку його реалізації, уміння користуватися даними знаннями при застосуванні норм права, їх виконанні. Чим більше освічених у правовому відношенні особистостей є у суспільстві, тим вищою буде правова культура даного суспільства. Правова культура особистості, будучи компонентом правової культури суспільства, виражає ступінь і характер розвитку суспільства, так чи інакше забезпечує соціалізацію особистості та правомірну діяльність особи34.

На формування  правової культури особистості найбільш ефективно впливає правове виховання населення.

Правове виховання щодо формування правової культури молоді повинно полягати у:

1. Розробці змісту правової освіти  студентів, який включає наступні компоненти: засвоєння системи знань про суть права.

2. Формуванні у студентів потреби  в оволодінні правовою культурою  та її складовою – змістом  правової освіти.

3. Залучення студентів до самостійного  вирішення правових проблем у  різноманітних ситуаціях35.

Окрім того, Україна потребує створення протягом найближчого періоду загальної концепції формування правової свідомості й правової культури суспільства та прийняття Державної програми формування правової культури громадян шляхом розвитку правової освіти й правового виховання населення. Можливості підвищення правової культури населення в Україні є. Головне нині - рішуче й цілеспрямовано активізувати цю діяльність.

Таким чином, можна зробити висновок, що формування правовсвідомості і правової культури молоді є важливим завданням на шляху розбудови нашої країни. Якщо буде підвищуватись рівень правової культури та правосвідомості громадян, то вони будуть обізнанішими в змісті процесів, які відбуваються у суспільстві, а отже і активніше будуть брати участь в цих процесах.

 

 

 

3.2. Шляхи підвищення  рівня правової культури громадян  України

Необхідність підвищення рівня правової культури громадян України, їх правосвідомості зумовлюється становленням нашої держави як демократичної та правової, а також формуванням засад громадянського суспільства. Ефективна реалізація вказаних факторів на сучасному етапі державотворення залежить від рівня їх законодавчого утвердження.

Все це потребує розробки напрямків розвитку правової культури громадян України.  Можна  визначити  такі  з  них:  по-перше,  через  правовий  захист  і заохочення  позитивних  чинників  правовиховного  впливу.  Основними позитивними  чинниками  формування  правової  культури  можуть  бути: реальність правового захисту громадянина правоохоронними органами і судом; право  на  самозахист,  гарантоване  державою  кожній  особі;  правовий  захист сім’ї; загальне та спеціальне утримання в адміністративному і кримінальному праві  як  фактор  формування  поваги  до  приписів  держави,  правопорядку  і правоохоронних органів; інформаційні відносини як чинник правокультурного наповнення  інформаційного  поля країни  і  правовиховного  впливу  на  особу; правова освіта учасників педагогічного процесу як перша ланка у формуванні правової  культури  громадян  України36.

По-друге,  через  протидію негативним чинникам формування правової культури особи. Серед негативних чинників  слід  назвати:  корупцію,  тіньову  економіку,  безробіття; вживання молоддю  наркотичних  і  психотропних  речовин;  культ  насильства  та жорстокості  на  екранах  телебачення,  у  пресі,  творах  кіно- та  відеопродукції.

По-третє,  шляхом  цілеспрямованого  формування  позитивних  правових настанов  як  вирішальних  чинників  правомірної  поведінки.  Необхідність формування в особи почуття національної єдності, поваги до співгромадянина як основи індивідуальної правової культури та ін.

Не менш важливим елементом для підвищення правової культури суспільства слід вважати ступінь впровадження в практику суспільного і державного життя принципів верховенства права і правового закону. Важливим показником їх реалізації є обмеження державної влади правом, відповідність законам підзаконних нормативнооправових актів.

Однією із складових правової культури суспільства є рівень правосвідомості громадян та посадових осіб, тобто ступінь засвоєння ними цінності права, основних прав і свобод, правових процедур вирішення конфліктів; знання права, поваги до нього, переконаності в необхідності дотримуватися приписів правових норм. Суспільна правосвідомість визначається масовістю правомірної поведінки, рівнем правового виховання, масштабами і якістю юридичної освіти.

Досконале як за формою, так і за змістом законодавство становить важливий елемент праа вової культури. Високому рівню правової культури суспільства повинно відповідати законодавство, яке характеризується науковою обґрунтованістю, демократичною і гуманістичною спрямованістю, справедливістю, відсутністю прогалин і внутрішніх суперечностей, нечітких або таких, що можуть двозначно тлумачитись, правових приписів, використанням оптимальних методів, способів регулювання правових відносин тощо. Наявність законів, які не мають правового характеру, застарілих норм та норм, які порушують або обмежують права і свободи громадян, закріплюють свавілля держави, свідчать про низький рівень правової культури.

Правова культура суспільства включає стан законності в суспільстві. Найважливішими її критеріями є ступінь правового закріплення вимог законності в системі законодавства, реальність їх здійснення. Для забезпечення законності важливо, щоб у суспільстві ефективно існувала система правової освіти та виховання населення.

Ефективність роботи правозастосовних, зокрема правоохоронних, органів (суду, прокуратури, органів внутрішніх справ та ін.) є ще одним важливим елементом високого рівня правової культури суспільства37.

Побудова правової держави без поліпшення правової культури та підвищення рівня правосвідомості громадян України є неможливою. У цій справі, безумовно, відіграє надзвичайну роль правляча політична еліта, адже саме на прикладі її представників формується якоюсь мірою правосвідомість і правова культура наших людей. Інфантильність їх правосвідомості є вкрай недопустимою. Тим більше, що від рішень політичних діячів залежать долі громадян, справи всього суспільства.