Республіка: поняття та ознаки

                                                                                                                      18

Республіка Рад не визнавала  поділу влад, і всі органи були взаємопов'язані  між собою. Така сформована модель більше нагадує парламентську республіку, але повністю її назвати парламентською республікою не можна. Конституція 1929 року значних змін у форму державного правління України не внесла. Конституція  УРСР 1937 року розширила виборчі права  громадян. Найвищим законодавчим органом  в Україні проголошувалася Верховна Рада УРСР,яку обирали громадяни УРСР на чотири роки.

Конституція УРСР 1978 року ще більше наблизила Україну до парламентської республіки. Верховну Раду УРСР обирали  на п’ять років. Вона формувала уряд, який вже називався «Рада Міністрів». Але новим було те, що конституційно  закріплювалася керівна роль КПРС у  житті суспільства. Ст. 6 Конституції  УРСР 1978 року, як і ст. 6 Конституції  СРСР 1977 року проголошувала: «Керівною  й спрямовуючою силою радянського  суспільства, ядром його політичної системи, державних та громадських  організацій є Комуністична партія Радянського Союзу. КПРС існує для  народу й служить народові».      

Здобуття Україною незалежності у серпні 1991 року сприяло пошуку дійсно оптимальної форми державного правління. Ще до здобуття незалежності, а саме: 5 липня 1991 року було прийнято Закон «Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного  Закону) Української РСР». Згідно з  цим законом, виник інститут президента. Закон закріплював, що Президент  є найвищою посадовою особою Української  держави і главою виконавчої влади.

1 грудня 1991 року Президентом  України було обрано Л. Кравчука, який намагався зосередити в  своїх руках всю повноту влади.  Для цього він видав низку  указів, які закріплювали провідну  роль Президента в управлінні  державою. 27 вересня 1993 року ним  був виданий Указ «Про керівництво  Кабінетом Міністрів України», внаслідок  чого Президент бере на себе  обов'язки глави виконавчої влади.  Україна схилилася в бік президентської  республіки. У той час прибічники  президентської республіки вважали,  що Україні, внаслідок розпаду  СРСР і дезорганізованості колишніх  радянських республік, потрібна  сильна президентська влада, яка  спроможна зміцнити країну і  прискорити темпи трансформації  соціально-економічних відносин. Проте  не всі були згодні з підвищенням  ролі Президента в управлінні  державою.

У країні назріває протистояння між законодавчою і виконавчою владою. Крім цього, погіршується економічна ситуація, відбувається падіння добробуту  населення, зростає безробіття. Все  це призвело до переобрання Президента у 1994 році. Главою держави став Л. Кучма.

                                                                                                                        19

 Перший проект Конституції  був запропонований у Верховній  Раді ще в листопаді 1991 року. Він передбачав, що Президент  мав бути главою держави і главою виконавчої влади. Йому надавалися повноваження щодо формування Кабінету Міністрів без впливу на цей процес парламенту. По суті, пропонувалася президентська модель республіки. Другий проект від 1 липня 1992 року також закріплював статус Президента як глави держави і глави виконавчої влади. І лише в проекті Конституції від 27 травня 1993 року пропонувалася модель змішаної республіки: Президент визнавався лише главою держави, йому підпорядковувався Кабінет Міністрів, який водночас був відповідальний перед парламентом. Нарешті, 28 червня 1996 року було прийнято Конституцію України, яка закріпила президентсько-парламентську форму правління. Спочатку запропонована форма правління була більш-менш прийнятною для України. Однак Президент, користуючись своїми повноваженнями, почав зосереджувати всю повноту влади. Крім того, такий орган, як Адміністрація Президента, почав перебирати на себе певні функції Кабінету Міністрів. Тобто Президент «узяв під контроль» виконавчу владу. Така ситуація, звичайно, не задовольняла Верховну Раду. Між главою держави і законодавчою владою назрівав конфлікт. Почала формуватися опозиція. Саме тоді вперше заговорили про недосконалість Конституції та про конституційну реформу. Перші спроби внести зміни до Конституції були зроблені у 1997 році. Та вони були невдалі. За період діяльності Верховної Ради України другого скликання після прийняття Конституції до парламенту надійшло шість законопроектів щодо конституційних змін. Під час третього скликання було вже 11 таких документів. Від початку четвертого скликання (уже під новими номерами) чекали своєї долі п’ять проектів .Слід сказати, що тему розширення повноважень парламенту давно і регулярно піднімали, насамперед, ліві сили.

Вимога щодо перетворення України на парламентсько-президентську  республіку прописана у програмах  КПУ і СПУ. У 1999 році фракція КПУ  у Верховній Раді розробила і  внесла відповідний законопроект щодо змін до Конституції.Тим часом протистояння між Президентом і парламентом  зростало. Опозиція, щоб обмежити президентське  «самовладдя» вдавалася до різноманітних  акцій протесту.. Під тиском опозиції, яка 2002   року запланувала акцію «Повстань, Україно», метою якої була відставка Л. Кучми, Президент вирішив піти на радикальні кроки. 24 серпня 2002 року, у день 11-ї річниці Л. Кучма офіційно оприлюднив ідею політичної реформи.

2002 рік став новим етапом  формування політичної системи,  а 24 серпня 2002 року — вихідним  пунктом у проведенні політичної  реформи .У жовтні 2002 року було  створено Комісію з проведення  конституційної реформи. Проте  Тому наприкінці 2002 року у Верховній  Раді була створена Тимчасова  спеціальна комісія з доопрацювання  проектів законів про внесення змін до

                                                                                                                        20

Конституції України.                 

Однак і її робота йшла дуже повільно. Це було спричинено різноманітністю  поглядів народних депутатів, неоднозначністю  сприйняття та бага-тоаспектністю конституційної реформи . Також сам Президент, можна  сказати, «гальмував» процес проведення реформи. 5 березня 2003   року на розгляд Верховної Ради був внесений «президентський варіант»                                          законопроекту «Про внесення змін до Конституції», де були викладені уявлення пропрезидентських сил про парламентсько-президентську республіку.

Депутатський законопроект «Про внесення змін до Конституції» теж  неотримав кваліфікованої більшості  голосів.У 2004 році політичне протистояння досягло свого апогею. Новий імпульс  політична реформа отримала після  другого туру голосування на виборах  Президента України 21 листопада 2004   року, коли країна була охоплена глибокою політичною кризою. У країні розпочалася «Помаранчева революція», яка була спрямована проти фальсифікації виборів та проти режиму Л. Кучми. Саме в цей момент усі функціїщодо нормалізації політичної ситуації в країні перебрала на себе Верховна Рада України. 8 грудня 2004 року Верховною Радою був прийнятий Закон «Про внесення змін до Конституції України», за який проголосували 402 народних депутати. Відразу ж у сесійній залі його підписав Президент. Ці зміни стосувалися, насамперед, переходу до такої форми державного правління як парламентсько-президентська республіка. Багато змін запроваджувалося стосовно повноважень Президента та Верховної Ради. Україна вступила в новий етап свого розвитку.

Історія вдосконалення державної  форми правління України пройшла  довгий шлях і, очевидно, ще не закінчилася. Зміни триватимуть далі і залежатимуть від рівня розвитку суспільства. Не всі сприймали позитивно зміни  в суспільстві та в існуючій політичній системі. Але та політична криза, яка охопила Україну змусила  політиків, науковців, а також усю  громадськість шукати вихід з  існуючого становища. Потрібна була нова модель розмежування повноважень  між органами державної влади  для підтримки певного балансу  в здійсненні державного управління. Чи є перехід до парламентско-президентської республіки нині «ідеальним» варіантом  — сказати дуже важко, адже багато тих, хто «за», і тих, хто «проти»  ефективності існування зазначеної форми правління.

                                                                                                                       21

                                          Висновок                                                                                                                               

      Підводячи підсумок всієї моєї роботи слід відзначити деякі висновкидо яких я прийшла в результаті дослідження . По-перше це те , що на мійпогляд республіка є самою природною формою правління , так як їїпрабатьками умовно можна назвати первісно общинний лад іприродні права людини . По-друге те ,що республіка є самою давньою формою правління, що дійшла до нас .

       Це я вважаю також   важливим в продовжується конку рентної  боротьбі міжреспублікою і монархією в якій на мій погляд з упевненістю перемагає республіка .

      В-третіх слід відзначити те , що саме в країнах з республиканської форми правління набагато швидше розвивалися мистецтво , культура ,освіта та ін . Прекрасними прикладами тут можуть послужитиАфіни , Рим , Флоренція , Україна, Голандія та багато інших держав.                  

     Той факт , що республіка почала бурхливо розвиватися імен- але вновий час є кращим доказом того , що вонає вінцем юридичної науки про державу .

        Вважається що республіканська форма правління є носієм демократії і ,що вона є ознакою республіки .

       Що ж стосується прогнозуванні такої форми державногоправління як республіка то, на мій погляд, тут спостерігається явно виражений прогрес . Доказом цього може служитирозгляд республіки в її історичному розвитку . При цьому стає ясно , що з часом це явища разивалось,доповнювало свою сутність і під впливом історичних потрясений проявило себе як досить гнучкий та приспосабливающееся практично до будь-якої історичної ситуації . Так що в подальшому при будь-яких несприятливих умовах республіканська формаправління зможе вистояти , а потім і возрадиться з новою силою .

          Проте , що стосується її " боротьби " з монархією , то навіть при несприятливих умов для її розвитку республіка займе не тількичільне , але і одноосібне місце . Тому якщо мої прогнози виправдаються республіка заменет собою поняття форми правління, а про останньої будуть говорити лише при вивченні історії юридичтичних наук .

                                                                                                                       22

                                   Список використаної літератури

1.          Бостан С.К.Форма державного праління-основна  ланка реформування політичної  системи України//Проблеми правознавства  та правоохоронної діяльності.-2003.- №3.-С.25-34.

2.          Галай Ю.М.Парламентсько-президентська  республіка:чи є вона «ідеальною»  формою правління?/Ю.М. Галай//Бюлетень  Міністерства юстиції України.-2007.- №4.-С.15-18.

3.           Ю.Галай  ПАрламентско –президентська  республіка та політичні партії/Ю.Галай// Персонал.-2006.-№ 7.-С.20-23.

4.           Ю.Галай Роль та значення політичних  партій в президентсько-парламентській  республіці// Юридична  Україна.-2007.- №4.- С.15-18.

5.            Глава держави . Розд. 6// Конституційне  законодавство зарубіжних скраїн /Уоряд.:В.О.Ріяка,К.О.Закоморна.-К.,2007.-323с.

6.            Глотов Б.Б.Аналіз форм державного  правління в Україні // Грані.-2010.-№  6-С.162-165.

7.           Загальна теорія держави і  права:Підручник:Рекомендовано МОН  України/ За ред.. М.В. Цвіка,О.В.Петришина.-Х.:Право,2010.-584с.

8.            Кельман М.С. Загальна теорія  держави і права:Підручник для  вузів/ М.С. Кельман,О.Г. Мурашин,Н.М.Хома.-Львів:  Нвий світ-вузів 2000,2003.-584с.

9.             Козинець О.Г. Парламентська республіка//Державо  і право: Юридичні і політичні  науки.-2009.-Вип.45.-С.135-141

10.          Конституционное право  зарубіжних  стран: Учебник для вузов/ Под  общ.ред.:М.В.Благая,Ю.И.Лейбо,Л.М.Єнтина.-2-е  узд., перераб.-М.:НОРМА,2006-1056с.

11.             Мазур Д.В. Акти правотворчості  президента  в республіках зі  змішаною формою правління:Дис.  канд..юрид.наук:12.00.01/Д.В.Мазур;нац..ун-т  внутріш. Справ.-Х.,2006.-188с.

12.           Макаренко Г.Не президент і  не уряд-найсельнішою в Україні  буде парламентська коаліція // Юридичний  вісник України.2005.-26листопада -2грудня( 47).-С.5.

                                                                                                                        23

13.            Новакова О. Рецептура президентсько-парламентської  республіки:Сутність і форма політичний  процесів у сучасній Україні  і//Віче.-1999-2007.- №17.-С.31-33

14.             Парламент у зарубіжних країнах.Розд.7 //Упоряд.:В.О.Ріяка,К.О.Закоморна.-К.,2007