Республіка: поняття та ознаки

    Наведені положення  свідчать про те, що сильно  президентська влада досить широкі  повноваження глави держави у  галузі законодавства деякою 

                                                                                                                        13

мірою обмежують функції  загальнонаціональної представницької  установі навіть за умови режиму демократії. У той чамй час не слід вважати , що парламенти має широкі повноваження, йому в цілому ряді випадків доводиться зважати на позицію парламенту.

                      2.2 Парламентарна Республіка

    Парламентарна  республіка, За такої форми првління  на чолі держаіи стоїть виборна  посадова особа. Уряд формується  і дає за увови, ща має  підтримку, тобто довірну нижньої  палати парламенту (або обох його  палат). Уперше подібно форма правління  з’явилася у Франції у 70-х роках 19ст. Розбіжності у Національних зборах, відсутність єдності в питаннях державного будівництва у той період призвели до появи «тимчасової» республіки, побудованої на зразок конституційної монархії. «Тимчасова» парламентарно республіка, що встановилася у Франції, виявилася досить довговічною. У подальшому схожа форма правління була встановлена у багатьох зарубіжних дуржавах. На даний час така форма правління існує в Італії, Німеччині, Греції,, Угорщині, Словакії, Чехії, Індії, Лівані, Туреччині, Гайані, Транідаді і Тобаго та деяких інших дуржавах.

Характерною особливістю  парламентарної републіки є проголошення принципу верховенства парламенту, перед  яким уряд несе політичну відповідальність за свою діяльність. Формальною ознакою  даної форми правління є наявність  посади прем’єр-міністра. Звідсі «дуаліму виконавчої влади», тобто поділ її на безвідповідального главу держави та віповідальний перед парламентом уряд на чолі з прем’єром. Головним засобом апливу парламенту на відподальний перед ним уряд є вотум недовіри , який призводить до відставки міністрів. У свою чергу, за парламентом визнається  право на достроковий розпуск парламентарний шляхом з числа лідерів партиії, яка перемогла на парламентських виборах, тобто яка має більшість у нижній палаті. Тому правління у парламентарній республіці носить партійний характер.⁸

_________________________

⁸Козинець О.Г. Парламентська республика // Держава і право: Юридичні і політичні науки.-2009.-Вип.45.-С. 135-141

                                                                                                                                                        14

характер. Тому правління у парламентарній республіці носить партійний характер.

    Глава Держави  у парламентарній республіці  може обиратися по-різному, найчастіше  – парлментським шляхом. Так,  у  Греції та в Італії  президент обирається парламентом,  у Німеччині – Федеральними  зборами у складі всіх члениі  Бундестагу і такої самої кількості  делегатів ландтагів, тобто парламентів  заемеь. В Австралії галва держави  обирається безпосередньо

Виборцями за мажоритарно  системою абсолютної більшості. Якщо жоден  з кандидатів не набирає потрібної  більшості у першому турі, то на другий тур допускаються кандидати  тільки двох партій, які набрали  найбільшу кількість голосів  у першому турі. Тому найхарактернішою ознакою парламентармної республіки є політична відповідальність уряду  перед парламентом. Це положення  закріплене конституціями, законами чи звичаями всії парламентарних республік. З огляду на те, що міністри несуть солідрну відповідальність, дії окремого міністра розцінюються як вияв загальної політики уряду. Осуждення діяльності окремого мінастра можу бути розцінене як вияв вотуму недовіри всьому уряду.

    Положення про  вотму недовіри викладені в  конституціях держави неоднаково. В Італії, наприклад, канституція  закріплює принципи політичної  відповідальності уряду перед  обома палатами парламенту (ст.94 Конституції 1947р.). Кожна палата  виявляє довіру або недовіру  шляхом прийняття мотивованої  резолюції. Питання щодо резолюції  недовіри може бути поставлене  на обгороворення тільки тоді  коли, вона підписана не менще  як десятою членів палати і  з моменту її прийнятт пройшло  не менше як три дні.

    У Німеччині  уряд несе відповідальність тільки  перед Бундестагом, тобото нижньо. Палатою пардаменту.Стаття 67 Основного  Закону ФРН визначає, ща виявити  недовіру федеральному канцлеру  можна за умови, що бундестаг  обере йому спадкоємця.

    Конституція Греції 1975р. (зі змінами у 1985 р.) передбачає, що вотому недовіри може бути  воиявлений на підставі резолюції  осуду уряду. Резолюція підписується  не менш як шостою частиною  депутатів, ш її обговорення  розпочинається не раніше, ніж  через два дні після її внесення. Рішення приймається абсолютною  більшостю голосів присутніх  парламентаріїв, що 

                                                                                                                        15

має складати не менше як две п’ятих облікового складу депутатів (ст.84)

    Президент у  парламентарній республіці є  носієм офіційної політичної  доктрини і не є активним  керівником держав. Він не наділений  надзвичайними повноваженнями, не  може видавати нрмативні акти, рівнозначні законам, і тому  сейрозного вливу на процес  прийняття важливих політичних  рішень не справляє. У більшості   парламентарних республік існує  інститут контрасигнатури. Нормативний  актмпрезидента набуває юридичної  сили ьоді, коли він підписаний  міністром,з відомства видається  ,або пример-міністром.Президент  може висловлювати свою думку  щодо виданого акта,проте вирішально  голосу не має .

                               2.3 Змішані форми правління

      В історії розвитку деяких зарубіжних країн,а також упрактиці сучасного державного будівництва зустрічаються такі форми правління,які поєднують у собі елементи як президентських ,так і парламентарних республік.У низці країн Східної Європи та Латинської Америки періодично виникли подібні форми правління.Цьому варіанту змішаної  форми правління притаманні дві основні  ознаки.По-перше,існування поста глави уряду поряд з посадою президента;по-друге,визначений ступінь відповідальності Ради Міністрів перед законодавчим органом,наприклад у Перу з1933р. аж до державного перевороту 1968року.Але різновиди цієї форми  правління у певних країнах виявлядися по-різному.

         Відповідно до Конституції Перу 1933р.поряд з президентом у структурі  виконавчої влади існував і  такий орган,як голова Ради  Міністрів. Він прзначався президентом  після консультації з лідерами  політичний партій,які мали більше  місць у парламенті.Глава уряду  мав певні повноваження,які у  країнах Латинської Америки зосереджені  в руках президента або,як у  США,здійснюються главою держави  за згодою з Сенатом. Так  призначити і звільнити членів  уряду президент міг лише за  згодою з головою Ради Міністрів.Сформувавши  Раду Міністрів,президент не міг  у подальшому здійснювати будь-які зміни в складі,без згоди на це глави уряду.

Що стосується нашої країни (напівпарламентська, напівпрезидентська) – вона поєднує ознаки президентської і парламентської республік, а саме: як і у президентській республіці главу держави обирає народ шляхом виборчому

                                                                                                                        16

процесі. Спочатку, коли чисельність  козаків була незначною, вони практично  використовували своє право. Потім, зі збільшенням чисельності, козаки повинні були обирати своїх представників  від кожного куреня. до виникнення Київської Русі. Тоді всі важливі  питання громадського й політичного  життя наші предки вирішували на народних зборах — «віче». Перші ознаки демократичної  форми правління з'явилися ще задовго Така система управління була і на ранньому етапі існування  Київської Русі, незважаючи на те, що в епоху Середньовіччя в Європі домінувала монархічна форма правління. Однак більш суттєві ознаки республіки на території України простежуються  трохи пізніше, а саме: за часів  козацької доби. Яскравим прикладом  цього стала Запорізька Січ. Джерелом формування влади на Запорізькій  Січі був її народ Усі козаки мали право брати участь у Найвищим законодавчим органом на Запорізькій  Січі була Загальна військова рада, для прийняття таких найважливіших  рішень, як оголошення війни та укладання  миру, обрання старшини, призначення  військових походів, покарання злісних  злочинців. «Виконавча» влада належала кошовому отаману та військовій старшині, яких щорічно обирала Загальна військова  рада. Так, існувало обмеження терміну  перебування на посаді кошового отамана  одним роком та щорічний звіт перед  військовою радою після закінчення терміну повноважень.

Тобто ще в XVI столітті в Україні  був започаткований прототип парламентської форми правління. Запорізька Січ  стала так званою «козацькою республікою».

Згодом основні елементи правління в Запорізькій Січі ввібрала Українська козацька держава  Б. Хмельницького Найвищим «законодавчим» органом була Генеральна рада —  збори всього війська. Гетьман виконував  функції глави держави, найвищої судової інстанції й верховного головнокомандуючого. Після смерті Б. Хмельницького Російська імперія  почала обмежувати республіканську  форму правління України і  поступово запроваджувати тут російську  монархію.Почесне місце в історії  українського республіканізму зайняла  Конституція П. Орлика 5 квітня 1710 року (повнаназва «Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького»).

Уперше автор здійснив поділ влад на три види: законодавчу, виконавчу і судову. Причому судова була відокремлена від законодавчої та виконавчої. Судова влада належала Генеральному суду, законодавча —  Генеральній раді, а виконавча  — гетьману. Остання була обмежена генеральною старшиною, з 

                                                                                                                        17

якою він мав радитися. Гетьман був підзвітний у своїй  діяльності Генеральній раді.Отже, ця Конституція мала ознаки «парламентської» республіки, але втілення її в життя  так і не відбулося. Після ліквідації у XVIII століття Російською імперією спочатку Гетьманщини, а потім Запорізької  Січі думки щодо республіканської форми  правління стали лише «теоретичними».

Відродження України як республіки відбулося лише на початку ХХ столітті Саме після знищення самодержавства і розвалу Російської імперії  для її суб'єктів з'явилася чудова нагода побудувати свою власну державність. У цей час на політичну арену  зійшов видатний український науковий діяч М. Грушевський, який стояв на принципах  побудови федеративної республіки . Грушев-ський  у своїх працях зазначав: «Становище України буде забезпечене і відносини  її до Російської республіки будуть певні  і щирі тоді тільки, як Україна не стоятиме одинцем, а всі часті  Російської республіки будуть не тільки що автономними провінціями, а державами, зв'язаними федеративним зв'язком» . Також М. Грушевський дає пояснення, що таке демократична федеративна республіка. Насамперед, республіка — це відсутність  монархії в країні, виборність усіх державних органів і їхня підзвітність та відповідальність перед виборцями . У березні 1917 року в Україні була створена Центральна Рада, яка проголосила  про утворення Української Народної Республіки (УНР). Центральна Рада була фактично головним органом державної  влади, який формував зі свого складу відповідальний перед нею уряд —  Генеральний Секретаріат. По суті, ми бачимо, що в Україні встановилася парламентська республіка.1918 року Центральна Рада прийняла Конституцію УНР, але  її основні ідеї так і не були втілені. Низка помилок у діяльності, загроза з боку зовнішніх ворогів, політична та економічна нестабільність у країні поклали край правлінню  Центральної Ради. У кінці квітня 1918 року до влади в Україні приходить  колишній царський генерал П. Скоропадський, якого обирають гетьманом, і в  Україні встановлюється так званий «гетьманат».Форма правління —  це ознака суверенної держави, а Україна  у складі СРСР суверенності, як ми знаємо, не мала. Однак, що ж це була за «радянська соціалістична республіка»? Згідно із тогочасною ідеологією, радянська  республіка уособлювала «владу Рад». За Конституцією УСРР 1919 року певні  соціальні категорії населення, які мали право голосу (робітники, селяни, солдати 

Червоної Армії, матроси  Червоного Флоту) обирали місцеві  Ради Робітничих, Селянських та Черво-ноармійських депутатів Радянські ідеологи вважали, що президент — це уособлення буржуазної влади.