Реалізація норм права та їх застосування

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Київський професійно-педагогічний коледж

Ім. А. Макаренка

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з Теорії держави і права

на тему «Реалізація норм права та їх застосування»

 

 

 

 

Студентки IІ курсу 50 2/9 групи

напряму підготовки 0304 «Право»

спеціальності 5.03040101 «Правознавство»

Бабак Анастасії Вікторівни

Керівник викладач

Демченко Ірина Михайлівна

Національна шкала________

Члени комісії:

______ ________________

(підпис)         (Прізвище  та ініціали) ______ ________________

(підпис)         (Прізвище  та ініціали)

______ ________________

(підпис)         (Прізвище  та ініціали) ______ ________________

(підпис)         (Прізвище  та ініціали)

 

 

м. Київ 2013 рік

 

ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ РЕАЛІЗАЦІЇ НОРМ ПРАВА…...........................................5

1.1. Поняття і ознаки норм права.......................................................................5

1.2. Поняття і класифікація форм  реалізації норм права.................................7

1.3. Поняття і ознаки правозастосування..........................................................9

РОЗДІЛ 2 ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ НОРМ ПРАВА    ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ……………..…..………………………………...........................13

2.1. Форми реалізації норм права.....................................................................13

2.2. Стадії та особливості застосування  норм права......................................18

2.3. Застосування норм права – як одна з форм реалізації  норм права................................................................................................................................28

РОЗДІЛ 3 РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ ПРАВА І ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА. АКТИ ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА..............................................................32

3.1. Поняття і ознаки акта застосування  норм права.....................................32

3.2. Види  актів застосування норм права........................................................34

3.3. Сутність  правомірної поведінки та її  взаємозв’язок з реалізацією  норм права................................................................................................................................36

ВИСНОВКИ..................................................................................................................49

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.........................................................42

 

 

 

ВСТУП

 

Проблеми реалізації права завжди були в центрі уваги юридичної науки, але це не робило їх простішими. Навпаки, проникнення в цей процес, його всебічний аналіз ставили перед науковцями дедалі важчі завдання.

Реалізація норм права – це втілення положень правових норм у фактичній поведінці (діяльності) суб’єктів права. Інакше кажучи, реалізація норм права – це втілення виключно правомірної поведінки, різноманітний процес практичного здійснення правових вимог у діяльності тих або інших суб’єктів. Саме через реалізацію норм права досягається результату, зміст якого був закладений законодавцями при виданні норми права. Тому своєчасна і точна реалізація правових норм – це найважливіша передумова додержання та зміцнення правопорядку.

Актуальність теми цієї курсової роботи пов’язана з тим, що формування правової держави передбачає повагу до закону, права, суворе додержання юридичних норм. В цьому зв’язку теоретичні проблеми реалізації права набувають особливого практичного значення. Необхідний аналіз право реалізаційної діяльності в різних аспектах, адже шлях від створення закону до втілення його приписів у фактичну поведінку людей є дуже складним, він залежить від багатьох чинників. Ці різні умови й чинники стали предметом дослідження в цій курсовій роботі. При її написанні було поставлено зокрема завдання виявити, що являють собою різні форми реалізації права.

Теоретичні основи дослідження проблеми реалізації права були закладені у працях правників Ю.І.Гревцова, В.О.Котюка, В.Н.Кудрявцева, В.В.Лазарева, П.Є.Недбайла, В.В.Оксамитного, П.М.Рабиновича.

Мета дослідження: розкриття змісту таких форм реалізації юридичних норм, як використання, дотримання й виховання. Особлива увага в курсовій роботі приділяється такій формі реалізації права, як його застосування.

Ставиться завдання зясувати, які основні вимоги забезпечують правильне застування норм права, в чому виявляється законність і обґрунтованість цього процесу, які його активні стадії.

Об’єкт дослідження: реалізація норм права як втілення положень правових норм у фактичній діяльності суб’єктів права.

Предмет дослідження: норми права, форми реалізації норм права, стадії реалізації норм права.

Методологічними основами дослідження є застосовані в ній сучасні методи пізнання. В роботі використовуються як загальнонаукові, так і спеціальні юридичні методи наукового пізнання. До загальних методів належать діалектичний метод, метод системного аналізу, формально-логічний, емпіричний, функціональний та комплексний методи, а до спеціальних методів дослідження – метод тлумачення правових норм.

Нормативна та емпірична база дослідження. Нормативною базою написання курсової роботи стала Конституція України та нормативно-правові акти різних галузей законодавства України.

Емпірична база дослідження – вироки, рішення та ухвали суду, що набрали законної сили.

Структура і обсяг роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, у кожному з яких є підрозділи, висновків та списку використаних джерел.

Обсяг роботи становить 42 сторінки.

 

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ РЕАЛІЗАЦІЇ НОРМ ПРАВА

          1.1. Поняття і ознаки норми права

Для того, щоб краще зрозуміти природу реалізації норм права необхідно коротко розглянути, що собою представляють норми права і які ознаки для них характерні.

Норма права — це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.

Ознаки норми права такі ж, що й права в цілому, але норма не має такої ознаки, як системність, оскільки вона регулює групу певних суспільних відносин і лише в сукупності з іншими, узгодженими з нею нормами складає систему права.

Оскільки ознаки права вже наводилися, перелічимо специфічні ознаки норми права:

1. Правило поведінки регулятивного  характеру — норма права вводить  нове правило, фіксує найтиповіші  соціальні процеси і зв'язки; впливає  на суспільні відносини, поведінку  людей; є модель (зразок, еталон, масштаб) регульованих суспільних відносин. Регулятивність норми права підкреслює її дія, «роботу», яка повинна призвести до певного результату.

2. Загальнообов'язкове правило  поведінки — норма права виходить від держави, повинна сприйматися як керівництво до дії, котре не підлягає обговоренню щодо доцільності.

3. Правило поведінки загального  характеру — норма права має  загальний (без зазначення конкретного  адресата — неперсоніфікований) характер, тобто поширюється на  усіх, хто стає учасником відносин, регульованих нормою.

Як регулятор суспільних відносин, норма має багаторазовість застосування (наприклад, заборона хуліганства).

4. Формально-визиачене правило  поведінки представницько-зобов'язуючого  характеру — норма права закріплює  права і обов'язки учасників суспільних відносин, а також юридичну відповідальність (санкції), яка застосовується у разі її порушення. Надаючи права одним, норма права покладає обов'язки на інших (наприклад, молоді люди мають право на навчання, обов'язок інших — забезпечити це право). Формальну визначеність норма права отримує після викладення її в законах, інших писаних джерелах права.

5. Правило поведінки, прийняте в  суворо встановленому порядку, — норма права видається уповноваженими на те суб'єктами в межах їх компетенції з дотриманням певної процедури: розробка, обговорення, прийняття, набуття чинності, зміна або скасування чинності.

6. Правило поведінки, забезпечене  всіма заходами державного впливу, аж до примусу, — держава створює  реальні умови для добровільного здійснення суб'єктами зразків поведінки, сформульованих у нормі права; застосовує способи переконання і примусу до бажаної поведінки, зокрема, ефективні санкції у разі невиконання вимог норми права.

Риси норми права як класичного розпорядження:

1) норма відтіняє, підкреслює кількісну  і якісну сторони поведінки (вид і міру поведінки);

2) норма вбирає в себе всі  основні властивості права (нормативність, формальну визначеність, стабільність, владність);

3) норма має чітко виражену  структуру, складається з елементів (диспозиція, гіпотеза, санкція).

Поряд із цим норма права має внутрішній зміст:

— є мірою свободи і справедливості;

— є результатом владної діяльності держави, яка полягає в узагальненні і систематизації типових конкретних правовідносин, що виникають у громадянському суспільстві;

— має завжди загальний характер, тобто це таке розпорядження, що адресоване безлічі індивідуально не визначених суб'єктів і розраховано на багатократність застосування за певних життєвих обставин.

 

1.2. Поняття і класифікація форм реалізації норм права

Реалізація норм права — це втілення розпоряджень правових норм у правомірній поведінці суб'єктів права, в їх практичній діяльності, її можна розглядати як процес і як кінцевий результат.

Реалізувати нормативні розпорядження, що містяться в законах та інших нормативно-правових актах, означає втілити в життя — у суспільні відносини, поведінку громадян — волю законодавця й інших суб'єктів правотворчості, спрямовану на встановлення правопорядку. Без такої реалізації право втрачає своє соціальне значення і призначення.

Поняття реалізації права охоплює декілька способів і форм впливу на поведінку суб'єктів права.

За рівнем (глибиною) реалізації розпоряджень, що містяться в нормативних актах, можливі:

Реалізація загальних установлень

Реалізація загальних правових норм поза правовідносинами: активна, пасивна

Реалізація правових норм у конкретних правовідносинах

 

Реалізація загальних установлень — це втілення в життя загальних установлень, які містяться в преамбулах законів, статтях, що фіксують загальні завдання і принципи права та правової діяльності. Вплив права на суспільні відносини в результаті реалізації його загальних установлень, завдань і принципів може бути чималим, але вона позбавлена юридичної специфіки і скоріше має ідейний, моральний характер, виражає «дух» права, а не його «літеру».

Реалізація загальних правових норм поза правовідносинами - це втілення в життя загальних норм, які встановлюють правовий статус і компетенцію суб'єктів права, тобто безперешкодне використання суб'єктивних юридичних прав і свідоме виконання суб'єктивних юридичних обов'язків — без конкретних зв 'язків або відносин між суб'єктами права.

Є дві форми такої реалізації:

• активна — припускає реалізацію загальних правових норм, якими користуються суб'єкти права щодо всіх інших суб'єктів. Цим правам відповідають обов'язки всіх інших суб'єктів не робити дій, які б могли перешкодити їх здійсненню;

• пасивна — припускає реалізацію норм, що містять заборони, через утримання суб'єкта віддій, за які встановлюється юридична відповідальність. Вона полягає в додержанні обов'язків, непорушенні заборонних норм, узгодженні своєї поведінки зі змістом норм права, які встановлюють юридичну відповідальність.

Реалізація конкретних правових норм у конкретних правовідносинах

— це втілення в реальні відносини конкретних норм права.

Форми реалізації права за суб'єктами такі:

— індивідуальна;

— колективна.

Форми реалізації права за складністю і характером дій суб'єкта (за участю чи без участі держави) такі:

Проста, безпосередня (без  участі держави)	Складна, опосередкована (за участю держави)
–– додержання –– виконання –– використання	–– застосування

 

Схематично представимо три форми безпосередньої реалізації права:

Додержання –– полягає в утриманні від дій, заборонених юридичними нормами, суворому додержанні встановлених заборон (наприклад, дотримання швидкості руху автомобіля у місті 60 км на годину). Припускає пасивну поведінку суб'єкта — незалежно від його власного бажання

Виконання — полягає в обов'язковому вчиненні активних дій, що наказуються нормами права в інтересах правомочної сторони, у виконанні обов 'язків (наприклад, своєчасне заповнення та подання до податкової інспекції декларації про доходи). Припускає активну поведінку суб'єкта — незалежно від його власного бажання.