Правосвідомість

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ: Особливості  правосвідомості українських громадян

     Дослідження правосвідомості українських громадян в умовах радикальних перетворень в усіх сферах суспільного життя має важливе теоретичне і практичне значення: виявлення взаємозв'язку між особливостями соціально-правового статусу та особливостями правової свідомості  людей допоможе внести необхідні корективи у механізм їх правової соціалізації з метою підвищення його ефективності .Фахівці       визначають         правосвідомість          як систему взаємопов'язаних компонентів, до яких належать: 
   1) знання про право як регулятор суспільних відносин; 
     2) уявлення      про     власні      права і свободи, обов'язки, відповідальність, а також види діяльності, регульовані правом; 
     3) ставлення до правових явищ (до права в цілому, до вимог конкретних норм права, до юридичних установ і їхньої діяльності); 
      4) установки на здійснення юридично значущих дій ;

     Психологічний елемент правової свідомості людини формується на основі повсякденного сприйняття нею правових явищ та процесів і проявляється у вигляді почуттів, переживань, стереотипів тощо. 
     Поведінковий елемент⁹ — це вольова сторона правосвідомості, мотиви і настанови, від яких залежить, чи буде поведінка молодої людини правомірною, соціально корисною чи неправомірною, соціально шкідливою або небезпечною. Практика свідчить, що людина можна знати правові норми, але діяти всупереч цьому знанню, і навпаки, — можна не знати конкретної юридичної норми, але діяти в межах права, керуючись внутрішніми переконаннями. Позитивне ставлення до права, визнання верховенства права і правління законів зумовлює потребу влаштування повсякденного життя згідно з вимогами правових норм. Підтвердженням високого рівня правової свідомості особи є інтеріоризація, тобто глибоке засвоєння нормативних вимог права і перетворення його з жорсткої системи зовнішніх приписів на її усталені внутрішні якості. 
     Загальною особливістю правової свідомості українського народу є випереджання правових знань порівняно з набутим життєвим досвідом.

     Свідомість сучасної українських громадян не випадково зараз характеризується як “розколота” . ¹⁰

     Бурхливе збільшення злочинності та інших правопорушень, викликаних кризою політичної, економічної та соціальної систем українського суспільства, на передній план висунули проблему вивчення природи деформації правової свідомості та необхідності організації роботи з подолання різних форм і видів її вияву. Незважаючи на те, що вітчизняні вчені-юристи та філософи більше століття намагаються пояснити природу деформації правової свідомості, відсутність єдиного підходу, деякі інші обставини не дозволили їм не тільки сформулювати вчення про це негативне явище, але й дати чітке й правильне його поняття. Основна причина цього - розгляд деформації правової свідомості у відриві від позитивного його стану, без урахування меж останнього.                        Деформована та позитивна правосвідомість - це два полюси одного соціального явища, яким виступає правова свідомість. І тільки в сукупності вони можуть правильно характеризувати загальний стан на нинішньому етапі розвитку українського суспільства. Деформація правової свідомості¹¹ - це негативне соціально-правове явище, що характеризує такий стан правосвідомості, коли у його носіїв є певні погляди, ідеї, подання, які перекручено відбивають правову дійсність і виражають негативне відношення до права, правосуддя та законності. Вона характеризується низкою ознак, що відрізняють її від позитивного стану правосвідомості, від випадків його повно відсутності, а також від деформацій політичної та моральної свідомості та інших суміжних соціальних явищ. Як складне соціальне явище, деформація правової свідомості вимагає не тільки юридичного вчення, але й філософського, психологічного й соціального обгрунтування. Пояснюється це тим, що вона характеризує негативний стан правової свідомості як форми суспільної свідомості, що виступає одним з основних понять філософії, психології та соціології. Будучи предметом вивчення декількох наук, вона вимагає застосування при цьому адекватних методів дослідження.Поряд з методами матеріалістичної діалектики її дослідження необхідно здійснювати на основі використання загальнонаукових, а також приватних методів правової, філософської, психологічної і соціологічної наук. Найважливішими серед них є аналіз і синтез, індукція й дедукція, порівняння, спостереження, соціометрія, тестування, анкетування, інтерв'ювання та деякі інші. Деформація правової свідомості, як будь-якого соціального явища, має свій генезис, зміст, форми та види вияву. Найпоширенішими її формами виступають правовий інфантилізм, правовий нігілізм, правовий фетишизм і перероджена правосвідомість.¹² Відрізняються вони один від одного за глибиною перекрученості правових поглядів, ідей, а також за ступенем поширеності в суспільній, груповій та індивідуальній правосвідомості. Залежно від рівня узагальнення та з урахуванням їх носіїв розрізняються три види деформації правосвідомості: суспільна, групова (професійна) і індивідуальна. Від ступеня й глибини перекрученості при відбитті правової дійсності доцільно виділити й розглядати деформацію повсякденної та деформацію теоретичної правосвідомості.   Незважаючи на те, що суспільна небезпека різних форм і видів деформації правової свідомості неоднакова, всі вони негативно впливають на поведінку їх носіїв та, остаточно, негативно позначаються на стані законності й правопорядку в нашій країні. Як складне суспільне явище, деформація правової свідомості детермінована й причинно зумовлена негативними процесами соціального середовища. Маючи глибокі історичні коріння, різні форми й види її вияву в цей час є результатом негативного впливу факторів економічного, політичного, правового, ідеологічного, етичного, організаційного й іншого характеру. На процес деформації індивідуальної правосвідомості, окрім соціальних факторів, активно впливають особисті характеристики індивіда, мікросередовища найближчого оточення та недоліки виховної роботи. Правильне з'ясування сутності різних форм і видів деформації правової свідомості, виявлення й усунення причин, є запорукою успішної роботи з їх подолання. Вона  повинна здійснюватися за двома напрямками: шляхом формування позитивної правосвідомості у молодого покоління на основі застосування загальних і спеціальних дій при зіткненні з деформованою правосвідомістю. На закінчення необхідно відзначити, що деформація правової свідомості вимагає подальшого свого наукового дослідження. На наш погляд, воно повинне йти за наступними напрямками. Насамперед, необхідний більше глибокий аналіз соціальної небезпеки різних форм деформації правової свідомості. Зокрема, підлягає з'ясуванню питання про вплив деформації правової свідомості юристів на її стан інших верств населення. Практично значимим здійснюється з'ясування впливу деформації правової свідомості особистості на загальну й професійну деформацію. Вимагає більше глибокого вивчення питання про співвідношення деформованої правосвідомості з позитивним її станом. Велике значення має дослідження питань деформації правової свідомості інших, окрім суддів¹³ і співробітників ОВД, категорій юридичних працівників (прокурорів, адвокатів та ін.). Висуваючи вищезгадані проблеми як перспективні напрямки для подальшого дослідження деформації правової свідомості, необхідно відзначати їх дискусійний характер. Наукове розв'язання цих питань дозволить, на нашу думку, глибше вивчити природу цього явища та оцінити його негативний вплив у сучасному українському суспільстві.¹⁴

 

 

Висновок

     Правосвідомість суспільства складається з  трьох груп елементів: ідеологічних, психологічних, і установчо-поведінкових.

     Поведінкову частину правосвідомості  складають мотиви правової поведінки та правові установки. Це ті елементи, які безпосередньо зумовлюють і визначають правову поведінку суб'єктів права, її напрямок та характер.Вони утворюють вольову сторону правосвідомості, синтезують у собі раціональні й емоційні компоненти. Правова поведінка безпосередньо виступає об'єктом правового регулювання, оскільки вплив на поведінку є впливом на свідомість шляхом формування відповідних мотивів і правових установок.

     Психологічну сторону правосвідомості складають звички, почуття, емоції людей стосовно правових явищ. Правосвідомість включає знання діючого права, його основних принципів і вимог, але не зводиться тільки до чинного права; для правосвідомості надзвичайно важливий оціночний момент і настанова  поведінки.

     Концентрованим виразом правосвідомості, як форми суспільної свідомості є правова ідеологія. Правова ідеологія формується в результаті наукового, теоретичного відображення правової дійсності, на основі узагальнення і розвитку найбільш відомих і значущих державно-правових      теорій  минулого і сучасності, вивчення основних закономірностей становлення, розвитку і функціонування держави і права.

     Правова ідеологія сприяє становленню в Україні правової держави та громадянського суспільства, здатна неабияк посилити вітчизняну правову систему, складовою якої вона є разом із законодавством і юридичною практикою.¹⁵ Як уособлення права, правова ідеологія – сукупність пов’язаних між собою переконань, настанов, правових поглядів і норм – осмислює соціальну реальність з погляду її наявного й уявного (ідеального, ціледосяжного) станів. Адже формує суспільну та індивідуальну правосвідомість, сприяє утвердженню певного правового порядку, правовідносин, впливаючи на всі сфери соціального життя – економіку, політику, культуру, мораль тощо. Що вищого розвитку набуває суспільство, то більшого значення надають правовій ідеології як формі унормування та закріплення принципів демократії, прав і свобод людини, рівності та справедливості. Ця закономірність знаходить змістовне втілення у функціях, що покладаються на правову ідеологію: а) аксіологічній; б) мобілізуючій; в) інтегративній; г) прогностичній; д) цілеорієнтовній, чи ціледосяжній, що характеризує її здатність до безпосереднього та опосередкованого (через ідеали) впливу на соціальну дійсність. Відповідно, правова ідеологія може бути визначена як сукупність правових ідей, теорій, поглядів і норм, що в концептуальному вимірі відображають, оцінюють та цілеорієнтують процес соціальних змін.

     На відміну від раціонального формування правової ідеології, правова психологія утворюється стихійно на основі емпіричного (практичного), безпосереднього відображення суб'єктами правових відносин правової поведінки у вигляді громадянської думки, переживань, почуттів, емоцій, оцінок тощо.  Правова психологія - це сукупність настроїв, почуттів, емоцій, переживань з приводу права, окремих правових явищ. Так, проявами правової психології буде відчуття справедливості, повага до прав і свобод людини, байдужість до беззаконня або страх перед відповідальністю, емоційна реакція (у вигляді оплесків, викриків і таке інше) присутніх у залі судових засідань на певне рішення судді, тобто емоційне ставлення до права.В цілому- це стихійна, несистематизована і найпоширеніша форма усвідомлення права, яка тією чи іншою мірою властива усім суб'єктам і може виникнути з приводу будь-якого правового явища Виникнення та існування правової психології пов'язане з властивістю людей безпосередньо, чуттєво сприймати правову реальність, емоційно реагувати на зовнішні стосовно них правові явища. Тому правова психологія виявляється у почуттях, емоціях, настроях членів суспільства щодо права, відображає його не узагальнено, а конкретизованим чином. У структурі правової психології можна виділити: 1) статичні (сталі) та 2) динамічні (змінні) компоненти. До  перших належать правові звичаї та традиції, до других- настрої, почуття, переживання. Правову психологію можна умовно поділити на три частини:1) пізнавальна-  це правові емпіричні знання, уявлення, погляди;2) емоційна, яку складають правові  емоції, почуття, настрої;та 3)регулятивна- правові звичаї, звички, традиції.

     Отже,структура правосвідомості складається з правової психології та правової ідеології. Правова ідеологія і правова психологія є тісно між собою пов'язаними та взаємовпливовими. Правова психологія формується під впливом системи права, правової ідеології, але й елемент індивідуального, особистісного присутній в ідеологічному відображенні правової дійсності: та чи інша ідеологічна доктрина створюється і формується, як правило, окремими людьми - вченими, філософами, політичними діячами, які є залежними від власної психології, як індивідуальної, так і групової, а далі стає надбанням багатьох конкретних людей, які досягають у своїй свідомості системного цілісного відображення держави і права.      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Конституція України. – К.,1996
2. Європейська  Конвенція про захист прав і основних свобод людини // Мінюст України. – К.,1998. – С.5-6
3. Алексєєв С.С. Общая теория права:  2-х т. – М.,1981. – Т.1 – С.200-213
4. Альчук М.,Матвеєва Г. Правосвідомість як чинник стабільності // Вісник Львівського університету.Серія  :філософські науки. – 2002. – Вип. 4 – С.352
5. «Взаимодействие форм общественного сознания», изд-во МГУ, 1964,

С. – 12

6. Дмитрієнко Ю.М. Українська правосвідомість за дослідженням зарубіжжя: персоналії,звичаї, новації - // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2007.-Вип.37. – С.41-50
7. Курочкіна Н.М. Інтуїтивне право та правосвідомість: поняття та співвідношення – //Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки.-2007. – Вип. 35. – С.82-87
8. Легеза Ю.О. Щодо форм та методів впливу відомчих засобів масової інформації на професійну правосвідомість. - // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2006. – Вип.3
9. Патей – Братасюк М. Громадянське суспільство: сутність, генеза ідеї,особливості становлення в умовах сучасної України. – Тернопіль,1999.
10. Селіванов В.М. Право і влада суверенної України. – К.,2002
11. Семитко А.П. Правовая культура социалистического общества: сущность, противоречия, прогресс. Свердловск, 1990;
12. Скакун О.Ф. Теорія права і держави. –Київ : Правова єдність, 2010 ,- С.93-94
13. Теория государства и права – Шульга А.М., Харьков ,2000.
14. Тимошенко В.І. Типологія правосвідомості -// Бюлетень Міністерства юстиції України: Офіційне видання.- 2007. - №5. С.46-56
15. Третяк С. Правова забезпечення правової культури населення як умова створення основ громадянського суспільства// Право України.- 2005.-№4.
16. Харченко М.В. – Правосвідомість і правова культура// Правова держава очима молодих дослідників. – 2004. С.11-13.
17. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. – М.,1995
18. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. 3-е изд. – Венгеров А.Б., Москва,2000.
19. Цимбалюк М.// Формування правосвідомості громадян у процесі реформування інституту власності :Право України, 2003, № 9
20. Швачка В.Ю. Рівень правової свідомості як результат її правової соціалізації - // Бюлетень Міністерства юстиції України :Офіційне видання. – 2007. №11. С. 77-88.
21. Бедь В.В. Юридична психологія: Навчальний посібник –Львів: «Новий світ» 2000, К.: «Каравела», 2002. – С. 376.
22. Алексєєв А.В. Теория права. – М: Право и закон,1994 – С.254.

23. Теория государства и права: курс лекций / под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Юрист, 2007. - 768 с. 
24. Байниязов Р. С. Философия правосознания: постановка проблемы // Правоведение.-2001.-№5.-С.12-23. 
25. Хрестовська Н. М. Теорія держави і права: Елементарний курс / Н. М. Крестовська,Л.Г.Матвеева.-X.:Одіссей,2007.-432с. 
26. Соціологія : курс лекцій : навч. посіб. / за ред. С. А. Щудло, Т. М. Романіва, I. Л. Мірчук. - Дрогобич : Вимір, 2004. — 240 с. 
27. Головченко В.     Особливості         формування     правової   культури    молоді//Право-України.-2004.-№10.-С.120-123. 
28. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні : Закон України від 5 лют. 1993 p. № 2998 
29. Конституція України : прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. -Ст. 141. 
30. Соціологія права : навч. посіб. / О. М. Джужа, В. М. Вовк [та ін.] ; за заг. ред. О. М. Джужи. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - 288 с 
31. Головченко В. Правові механізми формування правосвідомості студентів // В. Головченко, А. Потьомкін   // Право   України. - 2006. - № 4.  –С.100-103. 
32. Калиновський Ю. Ю. Правосвідомість українського суспільства: генеза та сучасність : монографія / Ю. Калиновський -X. : Право, 2008. — 288 с 
33. Ромашов P. А. Правовая культура и правовой нигилизм в молодежной среде / Р. А. Ромашов, Е. Г. Шукшина // История государства и права. — 2006. — № 2. — С. 2-8.

34.Голосніченко І. Правосвідомість  і правова культура у розбудові  Української держави //Право України.  – 2005. №4 –С.154-159. 
35. Яницька Н. Сучасні тенденції   злочинності серед молоді   // Право України.-1998.-№12.С.86-88. 
36. Ряшко В. І. Соціологія права у запитаннях і відповідях : (навч.-метод, посіб. для курсантів, студ. і слухачів) / В. I. Ряшко, Р. В. Сокол. — Л. : ЛІВС при НАВС України, 2002. — 196 с.

37.Кононенко О., Правосвідомість  судді і перспективи впровадження  міжнародних норм у сфері прав  дюдини в практику судового  захисту // Право України. -2001. - №2.

 

 

 

1. Тимошенко В.І. Типологія правосвідомості - // Бюлетень Міністерства юстиції України: Офіційне видання. – 2007. - № 5. – с.46-56

2. Швачка В.Ю. Рівень правової свідомості як результат її правової соціалізації - // Бюлетень Міністерства юстиції України: Офіційне видання. – 2007. № 11. – с. 77-88

3. Терия государства и права: Учебник для юридических вузов. 3-е изд. – Венгеров А.Б.,Москва,2000

4. Алексєєв С.С. Общая теория права: 2-х т. – М.,1981. Т.1 – С.200-213.

5. Бедь В.В. Юридична психологія: Навчальний посібник – Львів: «Новий світ» -2000; К.: «Каравела»,   2002. – С.376.

6. Байниязов Р. С. Философия правосознания: постановка проблемы // Правоведение.-2001.-№5.-С.12-23. 
   

7. Хрестовська Н. М. Теорія держави і права: Елементарний курс / Н. М. Крестовська,Л.Г.Матвеева.-X.:Одіссей,2007.-432с. 
   

8. Скакун О.Ф. Теорія права і держави. –Київ : Правова єдність, 2010 ,- С.93-94

9. Головченко В.     Особливості         формування     правової   культури    молоді//Право-України.-2004.-№10.-С.120-123. 
   

10. Калиновський Ю. Ю. Правосвідомість українського суспільства: генеза та сучасність : монографія / Ю. Калиновський -X. : Право, 2008. — 288 с 
    

11. Ромашов P. А. Правовая культура и правовой нигилизм в молодежной среде / Р. А. Ромашов, Е. Г. Шукшина // История государства и права. — 2006. — № 2. — С. 2-8.

12. Теория государства и права: курс лекций / под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Юрист, 2007. - 768 с. 
    

13. Кононенко О., Правосвідомість судді і перспективи впровадження міжнародних норм у сфері прав дюдини в практику судового захисту // Право України. -2001. - №2.