Поняття та основні характеристики правового регулювання

Ознаки правових засобів:

1. Вони є узагальнюючими юридичними способами забезпечення інтересів суб'єктів права, досягнення поставлених цілей.
2. Відображають інформаційно-енергетичні якості і ресурси права, що додає їм особливу юридичну чинність, спрямовану на те, щоб подолати перешкоди, які стоять на шляху задоволення інтересів учасників правовідносин.
3. Поєднуючись певним чином, виступають основними елементами дії права, механізму правового регулювання, правових режимів (тобто функціонального боку права).
4. Призводять до юридичних наслідків, конкретних результатів, того чи іншого ступеня ефективності або дефективності правового регулювання.
5. Забезпечуються державою.

Види правових засобів:

1. За характером.

1. Матеріальні.

2. Процесуальні.

2. За галузевою приналежністю.

1. Конституційні.
2. Цивільні.
3. Адміністративні.
4. Інші.

3. За функціональною роллю.

1. Регулятивні.
2. Охоронні.

4. За інформаційно-психологічною спрямованістю (чиїм інтересам віддається перевага).

1. Стимулюючі. Прикладом можуть бути заохочення, пільги, дозволи.
2. Обмежуючі. Прикладом можуть бути покарання, заборони, обов'язки.

Правовий стимул –  це правове спонукання до законослухняних  дій, що створює певний режим сприяння для задоволення власних інтересів  суб'єкта.

Види правових стимулів:

1. За елементом структури норми права.

1. Юридичний факт-стимул (гіпотеза).

2. Суб'єктивне право (диспозиція).
3. Законний інтерес (диспозиція).
4. Пільга (диспозиція).
5. Заохочення (санкція).

2. За предметом правового регулювання.

1. Конституційні.
2. Цивільні.
3. Екологічні.
4. Інші.

3. За об'ємом.

1. Основні. Прикладом може бути суб'єктивне право.
2. Часткові. Прикладом може бути законний інтерес.
3. Додаткові. Прикладом може бути пільга.

4. За часом дії.

1. Постійні.
2. Тимчасові.

5. За змістом.

1. Матеріально-правові. Прикладом може бути премія.
2. Морально-правові. Прикладом може бути подяка.

Правове обмеження –  це правове стримування протизаконної  акції, що створює умови для охорони  і захисту інтересів контрсуб’єкту  і суспільних інтересів.

Види правових обмежень:

1. За елементом структури норми права.

1. Юридичний факт-обмеження (гіпотеза).

2. Юридичний обов'язок (диспозиція).
3. Заборона і припинення (диспозиція).
4. Покарання (санкція).

2. За предметом правового регулювання.

1. Конституційні.
2. Цивільні.
3. Екологічні.
4. Інші.

3. За об'ємом.

1. Повні.
2. Часткові.

4. За часом дії.

1. Постійні. Прикладом можуть бути встановлені законом виборчі обмеження.
2. Тимчасові. Прикладом можуть бути позначені в акті про надзвичайне положення.

5. За змістом.

1. Матеріально-правові. Прикладом може бути позбавлення премії.
2. Морально-правові. Прикладом може бути догана.

Різновидом правових стимулів є правові заохочення.

Правове заохочення –  це форма і міра юридичного схвалення  добровільної заслуженої дії, у результаті чого суб'єкт винагороджується, для  нього настають сприятливі наслідки.

Характерною ознакою  правового заохочення є заслужена поведінка (заслуга).

Одним із видів правового  заохочення є правова пільга –  правомірне полегшення стану суб'єкта, що дозволяє йому повніше задовольнити власні інтереси і виражається як у наданні додаткових особливих  прав (переваг), так і в звільненні від обов'язків.

Протилежністю правового  заохочення є правове покарання  – форма і міра юридичного осуду (осудження) винної, протиправної поведінки, у результаті якої суб'єкт у чомусь обов'язково обмежується, чогось позбавляється.

 

1.1. Поняття механізму правового регулювання

Відмітна риса правового регулювання  полягає в тому, що воно має специфічний  механізм. Поняття механізму правового  регулювання використовується в  теорії для розкриття взаємодії  різних елементів правової системи, за допомогою яких здійснюється регулятивний вплив на суспільні відносини з метою їх впорядкування.

Механізм правового регулювання  – це узята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких нормативність права переводиться в упорядкованість суспільних відносин, задовольняються інтереси суб'єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок («належне» у праві стає «сущим»).

Основні ознаки (риси) механізму правового  регулювання такі:

1. Є складовою частиною механізму  соціального регулювання. Його  правова діяльність супроводжується політичним, економічним, етичним та іншим видами механізму соціального регулювання, переплітається з ними.

2. Будучи категорією широкою  за обсягом, збирає воєдино  всі явища правової дійсності:

– засоби (норми права, суб'єктивні права і юридичні обов'язки, рішення судів тощо, об'єктивовані в правових актах);

– способи (дозволяння, зобов'язування, заборона);

– форми (використання, виконання, додержання, застосування).

3. Становить систему правових  засобів, способів, форм, що перебувають  у взаємозв 'язку і взаємодії.  Кожна частина механізму правового  регулювання знаходиться на своєму  місці (як годинний механізм), виконує специфічні функції. Якість  виконуваних ними функцій впливає на роботу інших частин і результат функціонування механізму в цілому.

4. Є динамічною частиною правової  системи суспільства. Його рух  виражається в стадіях, яким  відповідають свої механізми  дії. Як і правова система  суспільства, механізм правового регулювання являє собою цілісність правової дійсності, визначається закономірностями еволюції суспільства, рівнем розвиненості економіки, культури. Його призначення полягає в приведенні в дію необхідних елементів правової системи, забезпеченні 'їх «роботи». Від механізму залежать ефективність правового регулювання, відповідність поведінки учасників суспільних відносин розпорядженням юридичних норм, їх рух до задоволення своїх інтересів.

1.2. Елементи механізму правового регулювання

та  їх призначення

Механізм правового регулювання складають елементи, обов'язкові на окремих його стадіях:

1) принципи права, норми права,  нетипові правові розпорядження  (спеціалізовані норми права), об'єктивовані  в нормативно-правових актах;

2) правовідносини, суб'єктивні юридичні права і обов'язки в їх індивідуалізації (конкретизації);

3) акти безпосередньої реалізації  прав і обов'язків;

4) акти застосування норм права.

Кожний елемент виконує специфічну роль у регулюванні діяльності суб'єктів  і суспільних відносин, що виникають на їх основі.

Розглянемо коротко кожний з  елементів.

1. Норма права в механізмі  правового регулювання.

Норма права – це споконвічний елемент і нормативна основа механізму правового регулювання.

Норма права являє обою загальне обов'язкове правило (модель) поведінки, яке встановлює для суб'єкта як можливий варіант поведінки – суб'єктивні юридичні права, так і необхідний варіант поведінки – суб'єктивні юридичні обов'язки.

Специфічне завдання норми права  в механізмі правового регулювання  полягає в тому, щоб:

а) визначити загальне коло людей, на які вона поширює свою дію;

б) встановити зміст суспільних відносин (зміст поведінки суб'єкта), а також  об'єкти правовідносин;

в) визначити обставини, в яких особа  повинна керуватися даним правилом поведінки;

г) розкрити саме правило поведінки вказівкою на права і обов'язки учасників відносин, що регулюються, характер їх зв'язку між собою, а також державно-примусові заході, що застосовуються до осіб у разі невиконання ними юридичних обов'язків.

Зобов'язуючі норми регламентують активну поведінку зобов'язаних осіб.

Дозвільні та заборонні норми покладають пасивні обов'язки на зобов'язаних осіб і дозволяють вчинення активних дій  носієм суб'єктивного права.

Характер регулюючого впливу нормативної  основи механізму правового регулювання залежить від того, як впливає право:

шляхом зобов'язуючого розпорядження, або шляхом дозволяння чи заборони.

Норма права набуває зовнішнього  вираження в нормативно-правовому  акті, який забезпечує її дійовість.

Нормативно-правові акти обслуговують нормативну основу механізму правового регулювання. Функції нормативно-правових актів полягають головним чином у тому, щоб увести в правову систему нові юридичні норми, забезпечити їх зміну або скасування, підвищити ефективність їх дії.

До нормативно-правових актів (законів, підзаконних актів) приєднуються акти, в яких дається їх офіційне роз'яснення, тлумачення.

Акти тлумачення норм права (інтерпретаційні  акти) не містять нових правоположень, а є засобом, який забезпечує однакове розуміння і застосування чинних нормативних актів. Чіткість і ефективність механізму правового регулювання залежать від правильного тлумачення норм права.

2. Правовідносини у механізмі  правового врегулювання. Правовідносини – необхідний елемент механізму правового регулювання, важлива ступінь здійснення програм, закладених у нормах права. У правовідносинах індивідуалізуються положення відповідної правової норми, конкретизуються суб'єктивні юридичні права і обов'язки певних суб'єктів, їх повноваження і юридична відповідальність. Індивідуалізація загальних моделей поведінки стосовно конкретних осіб – другий рівень правового регулювання.

Особливості прав, обов'язків, повноважень  і відповідальності (а звідси й  особливості правовідносин) багато в чому залежать від характеру  регулюючого впливу норм права, у результаті якого складаються різні види правовідносин – регулятивні чи охоронні, активні чи пасивні.

Отже, правовідносини в механізмі  правового регулювання утворюють  певну систему і лише так вони забезпечують переведення загальних  розпоряджень норм права в суб'єктивні юридичні права і суб'єктивні юридичні обов'язки, повноваження і юридичну відповідальність для конкретних осіб, дозволяють досягти виконання їх волі, задоволення інтересів.

При цьому центром загальних  юридичних зв'язків, що складають основу правовідносин, є правовий статус, у тому числі правосуб'єктність, як перший крок у конкретизації розпоряджень норм права на цій стадії.

Правовідносини в механізмі  правового регулювання виконують  такі функції:

а) визначають конкретне коло осіб, на яких поширюється дія норм права у цей момент;

б) закріплюють конкретну поведінку, якої повинні або можуть додержуватися  особи;

в) служать умовою для можливого  приведення в дію спеціальних  юридичних засобів (прокуратурою, судом, міліцією) з метою забезпечення суб'єктивних прав, обов'язків, відповідальності.

Таким чином, правовідносини в механізмі правового регулювання –це засіб «переведення» загальних розпоряджень юридичних норм у площину суб'єктивних прав і обов'язків для даних суб'єктів.

3. Акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків у механізмі правового регулювання.

Акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків – це фактична поведінка суб'єктів правовідносин, повязана зі здійсненням (реалізацією) своїх прав і обов'язків.

Можливі два результати реагування на правове регулювання:

• активний – вчинення дій, що дозволяються (наприклад, брати участь у виборах органів влади);