Об'єкти і суб'єкти права інтелектуальної власності

Прибутковий метод ґрунтується на економічному принципі очікування. При використанні даного методу вартість визначається як здатність приносити власникові дохід в майбутньому і прирівнюється до поточної вартості чистого прибутку, який може бути отриманий від використання об'єкта інтелектуальної власності за економічно обґрунтований термін служби. При цьому за допомогою ставки дисконту або капіталізації враховуються ринкова ситуація і різні ризики отримання запланованих доходів.

Прибутковий метод найчастіше використовують для  оцінки вартості інтелектуальної власності.

У рамках цього методу застосовують наступні заходи:

- засновані  на визначенні додаткового прибутку.

- засновані  на дисконтуванні грошових потоків.  Визначається термін ефективного використання інтелектуальної власності; прогнозується грошовий потік від використанні об'єктів інтелектуальної власності і ставка дисконтування; розраховується сумарна поточна вартість майбутніх доходів у прогнозний період; потім визначається сума всіх доходів у прогнозний і прогнозний для поста періоди. 128 - засновані на звільненні від сплати роялті. Основне положення - вартість інтелектуальної власності є поточною вартістю потоку майбутніх платежів по роялті протягом терміну ефективного використання.

Термін ефективного  використання об'єкта інтелектуальної  власності визначається, виходячи з життєвого циклу і періоду морального старіння і, як правило, менше юридичного терміну дії. На сьогодні в Україні прогнозування на термін більше п'яти років вважається недоцільним. Враховуючи частку прибутку, що приходиться на інтелектуальну власність, представляє достатньо складним завданням і визначається, як правило, експертним шляхом.

Як один зі способів для виділення частки прибутку, що припадає на інтелектуальну власність, застосовують відомі коефіцієнти новизни, складність технічного рішення і досягнутого результату (Бломберг Г. В., Хан В. Ю., Лінник Н. В. Рекомендації для визначенням вартості промислової власності. – М.: НВО «Пошук», 1993).

Згідно з  міжнародною економічною практикою, частка отриманого прибутку, який слід співвіднести з використанням прав інтелектуальної власності, залежить від обсягу правової охорони, об'єму передаваних прав і ступеня комерційної цінності передаваної технології. Рекомендовані граничнодопустимі значення знаходяться в інтервалі від 3-10% при передачі

«ноу-хау» на малоцінну технологію до 40-50% при передачі виняткових прав

на запатентовану  особливо цінну технологію. (Азгальдов Г. Г., Карпова Н. Н.

Винагорода  за використання інтелектуальної власності. Науково-практичний журнал «Московський оцінювач», www.Valnet.ru). При визначенні ступеня комерційної цінності технології як керуються методикою, що враховує технічний рівень продукції за технологією, прибуток від реалізації продукції, ступінь готовності технології до використання у виробництві. (Скорняков Э. П. Як оцінити комерційну значущість винаходу ). 129

Розрахунок  вартості інтелектуальної власності  методом роялті заснований на практиці міжнародного обміну технологіями і є процедурою оцінки згідно міжнародного досвіду продажу ліцензій.

Роялті - це поточні платежі в розмірі  певного відсотка від продажної ціни або фіксованої суми з одиниці реалізованої продукції в перебігу часу використання інтелектуальної власності. У літературі наведені значення стандартних ставок роялті залежно від виду продукції у відсотках від ціни одиниці продукції або від суми продажів. Значення стандартних роялті знаходяться в діапазоні від 0,2 до 10%.

Вибрану стандартну ставку роялті слід уточнити з урахуванням чинників, що впливають на її величину в конкретних умовах операції з інтелектуальною власністю.

При оцінці інтелектуальної власності з  метою укладання ліцензійних угод можна рекомендувати поправочні коефіцієнти до стандартних ставок роялті залежно від обсягу правової охорони, обсягу передаваних прав і ступеня цінності передаваної технології (Азгальдов Г. Г., Карпова Н. Н. Винагорода за використання інтелектуальної власності. Науково-практичний журнал «Московський оцінювач», www.Valnet.ru).

Дисконтування є технікою обліку щодо зменшення вартості в часі. При цьому, ставка дисконту асоціюється зі ступенем ризику.

Як правило, в оціночній практиці для визначення ставки дисконту використовується кумулятивний метод, що враховує безризикову ставку і компенсацію ризику.

Як безризикова  ставка в умовах України доцільне використання депозитної ставки в доларах для юридичних осіб у комерційних банках.

Премії за ризики, як правило, визначають експертним шляхом. Вартість прав на промисловий зразок як частки прибутку від реалізації об'єктів техніки, в яких використано промисловий зразок, визначається не стільки технічним результатом, скільки оригінальністю, складністю130 технічного рішення і обсягом продукції, яку готовлять з використанням промислового зразка.

Ця частка може бути розрахована шляхом поєднання  трьох коефіцієнтів:

- коефіцієнт  оригінальності (0,25 - 0,8 залежно від  застосування відомих художньо-конструкторських рішень до промислового зразка, що не має прототипу);

- коефіцієнт  складності вирішення дизайнерського  завдання (0,2 - 1,25 залежно від виконання зовнішнього вигляду простій деталі до принципово нових об'єктів техніки);

- коефіцієнт  обсягу випуску (0,2 - 1,0 в інтервалі  від дослідного зразка до обсягів масового виробництва).

До основних чинників, що впливають на вартість товарної марки, належать такі:

- вік товарної  марки; 

- постійність  використання;

- географія  використання, можливість розширення:

- асоціації,  відповідність сучасним потребам, упізнаваність; 

- витрати  на просування, реклама; 

- частка  ринку, займана маркірованим товаром. 

Рекомендовані підходи до оцінки торгових марок наступні: в першу чергу прибутковий, потім порівняльний і витратний. Одним з методів, що реалізовують прибутковий підхід, є методика, винайдена міжнародною консалтинговою компанією Interbrand і визнана у всьому світі.

Середня величина прибутку за три останні роки оцінюваної компанії помножується на коефіцієнт, що відображає «силу бренду» і залежний від ринкової частки, стабільності, лідерства, правової підтримки, довгострокової тенденції і географії розповсюдження. Компанія “Interbrand” розробила власну S - подібну криву, що відображає зв'язок між індексом сили товарної131 марки і значенням множника або протилежним йому значенням ставки дисконту.

Конкретний  вигляд S - подібною кривої залежить від  галузі виробництва. Крім оцінки «сили бренду» необхідно скласти прогноз доходів від використання бренду. В основі розрахунків лежать тільки ті економічні показники, що стосуються безпосередньо бренду.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Верба І.І. Основи інтелектуальної власності: навчальний посібник/ І.І.Верба, В.О.Коваль; за ред. С.В. Чікін. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: НТУУ «КПІ», 2013.
2. П. Т. Бубенко «Інтелектуальна власність»: навчальний посібник / П. Т. Бубенко, В. В. Величко, С. М. Глухарєв; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Х.: ХНАМГ, 2011.
3. Інтелектуальна власність - Базилевич В.Д.
4. Право інтелектуальної власності./За ред.О.А.Підопригори, О.Д.Святоцького. – К.: Видавничій Дім “Ін Юре”, 2004.
5. Кубах А.І. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник – Харків: ХНАМГ, 2008.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст.

 

 

1. Об’єкти і суб’єкти права І.В.
2. Джерела прибутку від Інтелектуальної власності.
3. Список використаної літератури.