Механізм і апарат держави

КУРСОВА  РОБОТА

на тему:

“Механізм і апарат держави”

 

ПЛАН

Вступ

1. Роль механізму держави у здійсненні її функцій і завдань

1.1. Поняття ознак механізму держави

1.2. Призначення механізму держави

2.  Поняття, ознаки та види органів дуржави

2.1. Види державних органів. Принцип поділу влади як основа організації роботи державного апарату

2.2. Загальна  характеристика трьох гілок влади:  законодавчої, виконавчої, судової

3. Функціонування та основні принципи апарату української держави

Додатки

Висновки

Список використаних джерел

 

ВСТУП

Жодна цивілізована держава  не може розвиватися і функціонувати  в хаосі, без управління. Тому дослідження  поняття та особливостей механізму  держави, її складових є вкрай  важливим завданням.

Наявність системи органів, установ та організацій, що створюються державою для виконання її функцій та об’єднуються поняттям “механізм держави”. Частина державних органів, що наділені владними повноваженнями, складає поняття “апарат держави”, який входить в структуру механізму держави.

Механізм держави в різні епохи розвитку цивілізованого суспільства мав неоднакову структуру і функції. Просуваючись по шляху прогресу, людське суспільство створювало такі державні органи, що у цілому забезпечували його нормальне функціонування. Особливості та своєрідну структуру механізму держави в різні часи можна пояснити економічними, соціальними причинами, національним складом населення держави, розмірами його території, географічним положенням і іншими факторами.

Механізм держави  не є незмінним. Як і сама держава, він поступово змінюється і до того ж дуже значно. Причому зміни можуть бути зв'язані не тільки з об'єктивними умовами громадського життя, але і із суб'єктивними устремліннями тієї чи іншої суспільної, політичної чи економічної групи підсилити свої позиції в політичному житті суспільства. Наприклад, досить згадати разючі і численні зміни в механізмі Української держави, що відбулися з 1990 року.

 Знання ознак  та видів органів влади, розуміння  поняття державного апарату та  його співвідношення з механізмом держави – є важливими знаннями для розуміння загальних державних та правових процесів, які відбуваються в державних утвореннях. Без знання принципів організації та діяльності державного апарату важко зрозуміти особливості функціонування державних інститутів тощо.

Апарат держави —  юридичне оформлена система всіх державних органів, що здійснюють безпосередню практичну роботу з управління суспільством, виконання завдань і функцій держави.

Можливе двояке розуміння  апарату держави: у вузькому і  широкому розумінні.

Апарат держави (у вузькому розумінні) — власне управлінський апарат або апарат виконавчої влади, який складається з чиновників і очолюється вищими виконавчими органами.

Апарат держави (у широкому розумінні) — поряд із власне управлінським  апаратом включає главу держави, парламент, місцеві органи управління, збройні сили, міліцію (поліцію), дипломатичні представництва за кордоном та ін. Механізм держави — цілісна ієрархічна система державних органів, що здійснюють державну владу, а також установ, підприємств, за допомогою яких виконуються завдання і функції держави.

В даній роботі ставлю перед собою мету дослідити такі питання як поняття та головні  ознаки механізму держави, визначити  призначення механізму держави, окремим розділом будуть висвітленні складові елементи механізму держави та їх взаємозв’язок, зокрема роль державних установ та підприємств в механізмі держави, поняття й ознаки державних органів та їх роль у здійсненні державної влади тощо.

Під час написання  даної курсової роботи були використані різноманітні літературні джерела: нормативні акти, підручники з теорії держава і права, основ права, інші спеціалізовані видання, періодика.

При проведенні наукового дослідження обраної  теми були застосовані такі методи наукового дослідження як літературний (опрацювання літературних джерел), метод порівняння та узагальнення.

Гадаю, що написання  даної роботи дасть змогу більш  глибше зрозуміти структуру і  роль механізму держави.

 

І. РОЛЬ МЕХАНІЗМУ  ДЕРЖАВИ  У ЗДІЙСНЕННІ ЇЇ ФУНКЦІЙ  І ЗАВДАНЬ

1.1. Поняття ознак механізму держави

Для визначення поняття механізму держави звернемося до одного з його розповсюджених варіантів  і проаналізуємо його. Так науковець  Козлов В.А. визначає механізм держави  як систему органів і установ, за допомогою яких забезпечується виконання внутрішніх і зовнішніх функцій держави¹.

Отже, механізм держави — цілісна ієрархічна система державних органів, що здійснюють державну владу, а також установ, підприємств, за допомогою яких виконуються завдання і функції держави.

Структурна і функціональна розмаїтість державного механізму дозволяє виділити його найбільш загальні й істотні ознаки, характерні для переважної більшості держав минулого і сучасності.

Ознаки механізму  держави:

1) це ієрархічна система,  тобто система, побудована на засадах субординації та координації. Політико-організаційну основу системи складають органи держави, територія держави, збройні сили та інші державні військові формування, державні символи, столиця держави;

2) це цілісна система  внутрішньо організованих елементів, яка має єдині принципи побудови і єдині завдання та цілі діяльності. Кожний із суб'єктів механізму держави як його системний елемент є органічно обумовленим усіма іншими його елементами і функціонуванням системи в цілому;

3) це система, яка  має чітку структуру з певними зв'язками між її елементами. Первинними елементами є державні органи.

Як механізм годинника  складається з різних елементів, так і механізм держави, будучи єдиним, містить у собі органи, блоки, підсистеми і навіть самостійні гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову.

В цій розчленованості  просліджується ієрархія: різні державні органи, їх блоки, підсистеми посідають  неоднакове місце у державному механізмі, але усі разом повинні діяти злагоджено і без збоїв. Так, одну з підсистем держави утворюють вищі органи держави: представницькі, виконавчі, глава держави. Інша підсистема — місцевого рівня: Ради та їх виконкоми, державні адміністрації та їх глави. Особливою підсистемою є судова, а також правоохоронні органи: прокуратура, міліція, органи служби безпеки та ін.;

4) це система, яка  має єдину бюджетну, грошову, банківську  системи, державну власність,  котрі становлять Ті організаційно-економічну  основу;

5) це взаємодіюча, динамічна  і реально працююча система,  за допомогою якої функціонує держава, здійснюється управління суспільством (по суті, механізм держави створюється для виконання її функцій)².

У літературі можна зустріти ототожнення «механізму» і «апарату» держави. Тим часом поняття механізму держави ширше за поняття державного апарату за складом і структурою. Механізм держави, по суті, є апаратом у дії, у функціонуванні — із усіма зв'язками, що існують і виникають між його частинами. Механізм держави має розглядатися не як проста сукупність складових його елементів (державних органів, організацій, установ), а як система цих елементів, функціонально сумісних, узгоджених між собою і системою в цілому, котрі перебувають у постійному відновленні з метою підтримання своєї основної функції — управління.

 

1.2. Призначення  механізму держави

 Механізм держави виступає основним суб'єктом здійснення  державної влади. Через державний апарат,  його органи, держава здійснює покладені на нього задачі, впливає на стабілізацію і розвиток громадського життя, сприяє поглибленню демократії й організованості в країні, процвітанню  і  благополуччю  населення³.  

У  визначених  випадках державні функції можуть здійснювати  і недержавні організації, якщо вони на те уповноважені державою.

Різні ланки  механізму держави відіграють неоднакову роль у виконанні функцій держави. Одні з них головним чином націлені на функції, покликані забезпечити рішення чисто класових задач, а інші – на функції, спрямовані на виконання загальних справ, що випливають із природи суспільства. Тому іноді в механізмі держави розрізняють апарат примусу й апарат керування. Однак цей поділ дуже умовний.

Правові форми діяльності державного апарату мають юридичний характер: правотворчу, правозастосовну, правоохоронну, контрольно-наглядову, установчу.

Правотворча діяльність — форма діяльності компетентних органів держави зі встановлення, зміни або скасування правових норм. Ця діяльність охоплює підготовку проектів нормативних юридичних актів, їх прийняття та видання.

Правозастосовна діяльність — форма діяльності компетентних органів держави з реалізації правових норм. Ця діяльність охоплює організацію і контроль за додержанням правових норм.

Правоохоронна діяльність — форма діяльності компетентних органів держави з попередження правопорушень і притягнення  правопорушників до юридичної відповідальності. Вона здійснюється з метою охорони і захисту правових норм шляхом застосування заходів юридичного впливу до правопорушників⁴.

Для свого нормального  функціонування механізм держави має  потребу у відповідній матеріальній базі. Така база створюється за рахунок спеціально виділюваних з державного бюджету коштів, а також інших установлених законодавством надходжень.

Державні органи, які формують державний апарат, виконують  наступні функції.

• організаційно-регламентуючу  — розробка наукових рекомендацій, підготовка проектів документів, організація виборів та ін.;

• організаційно-господарську — бухгалтерський облік, статистика, постачання та ін.;

• організаційно-ідеологічну  — роз'яснення нормативних актів, формування громадської думки та ін.

Виходячи з  вищенаведених характеристик, ознак  механізму держави можна визначити, що механізм держави – це система  управління суспільством, різнобічними соціальними, економічними,  політичними  сферами і процесами, система  здійснення державної влади за допомогою  сукупності державних органів і установ, які виконують основні функції держави та вирішують завдання, які стоять перед державною на різних етапах її розвитку.

 

2.  ПОНЯТТЯ,  ОЗНАКИ ТА ВИДИ ОРГАНІВ ДЕРЖАВИ

2.1. Види  державних органів. Принцип поділу влади як основа організації роботи державного апарату

Державні органи, що мають  владні повноваження, можуть бути поділені за різними критеріями.

• За способом утворення:

виборні (представницькі органи);

призначувані (наприклад, органи прокуратури, виконавчо-розпорядчі органи);

що успадковуються (спадковий монарх).

• За строком функціонування:

постійні — створюються без обмеження строку дії;

тимчасові — створюються для досягнення короткострокових цілей.

• За територією дії:

загальні (загальнофедеральні у федеративній державі) — поширюються на всю територію держави;

суб'єктів  федерації — у федеративній державі;

місцеві — діють в адміністративно-територіальних одиницях.

• За характером компетенції:

органи загальної компетенції — уряд;

органи спеціальної компетенції — міністерства тощо.

• За порядком здійснення компетенції:

колегіальні — парламент (Верховна Рада);

єдиноначальні — президент.

• За правовими формами діяльності:

правотворчі;

правозастосовні;

правоохоронні;

контрол ьно-наглядові;

установчі.

• За принципом поділу влади:

законодавчі;

виконавчі;

судові.

• За характером і змістом діяльності:

законодавчі (парламент);

виконавчі (уряд);

правоохоронні (міліція, органи безпеки);

судові (суди — вищі і місцеві);

контрольно-наглядові (прокуратура, державні інспекції).

Підрозділом держави  є її глава (президент у республіці, монарх у конституційній монархії). Президент в Україні не віднесений Конституцією до посадових осіб виконавчої влади. Він вважається вищою посадовою особою держави. Фактично він є і главою держави, і главою виконавчої влади. Дане фактичне становище потребує конституційного закріплення⁵.

Що таке «поділ влади» як принцип  організації роботи державного апарату?

На схемі це можна  зобразити так:

 

 

Принцип поділу влади  на законодавчу, виконавчу, судову має давню історію і традиційно пов'язується з ім'ям французького вченого Ш.-Л. Монтеск'є (1689—1755). Особливість його поглядів на «три влади» полягає у тому, що кожна з них оголошувалася самостійною і незалежною. Тим самим виключалася узурпація влади будь-якою особою або окремим органом держави. Вже в підході до принципу поділу влади Монтеск'є містилися засади стримування їх одна одною, що згодом в США при створенні Конституції 1787 p. було названо системою «стримувань і противаг».

У вітчизняній історії ще задовго до Ш.-Л. Монтеск'є мали місце спроби («Пакти і Конституції» Пилипа Орлика, 1710 p.) створити конституційний проект незалежної України з урахуванням принципу поділу влади, їх єдності і взаємодії: законодавча влада — Генеральна Рада, що обирається; виконавча влада — гетьман, генеральна старшина та обрані представники від кожного полку; судова влада. «Пакти і Конституції» П. Орлика, написані під впливом західноєвропейського парламентаризму, заклали засадні принципи республіканської форми державного правління.