Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції

- про відповідність Конституції  України (конституційність) законів  та інших правових актів Верховної  Ради України, актів Президента  України, актів Кабінету Міністрів  України, правових актів Верховної  Ради Автономної Республіки Крим;

- при перевірці справи і дачі висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент;

- придачі висновків: про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України, про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України дія надання згоди на їх обов’язковість;

- щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам ст. 157 і 158 Конституції України. Справа в тому, що застосування Конституції, як й інших норм права, неможливе без їх тлумачення. Без тлумачення Конституції, законів України та інших актів неможливо прийняти рішення (висновок), без цього немає і самої конституційної юрисдикції. Але якщо спеціальною метою і результатом офіційного (нормативного) тлумачення Конституції та законів України за конституційними поданнями чи конституційними зверненнями є саме офіційне (нормативне) тлумачення цих актів, то безпосередньою метою тлумачення (казуальне тлумачення) положень Конституції України та актів, які перевіряються на конституційність, є правильне вирішення конкретного питання про їх відповідність Конституції України.

Необхідність офіційного тлумачення може бути обумовлена неясністю або двозначністю їх окремих положень, або неоднозначним застосуванням, або хоча й однозначним, але неправильним їх розумінням і застосуванням. Офіційне тлумачення має на меті подолати ці обставини, зробити положення ясними, зрозумілими.

   Неоднозначність тлумачення і застосування положень Конституції України викликана тим, що вона була прийнята в результаті взаємних поступок та компромісів. Також значна частина норм Конституції України сформульована досить загально і абстрактно, у багатьох випадках з використанням оціночних понять. Також це викликається динамічністю розвитку суспільства, неможливістю своєчасного врегулювання суспільних відносин, вимушеністю законодавця регулювати ті відносини, які ще не достатньо досліджені, суперечливістю законодавства, наявністю колізій і прогалин тощо.

 

2.Місце Конституційного Суду України в системі поділу влади в України.

   Сьогодні в державно-правовій теорії відбувається перегляд усталеної

концепції про тріаду влад. Зазначена зміна в теоретичних підходах відображає тенденцію виокремлення четвертої, самостійної гілки влади – влади контрольної . Це формування самостійної гілки влади,рівної за значенням трьом іншим. Цей процес ще не завершений: у багатьох країнах тенденція відокремлення контрольної влади має лише характер пошуку. Виокремлення самостійної контрольної гілки влади має вагомі об’єктивні причини. Реальний суверенітет народу передбачає, що народ через своїх представників не лише створює закони, організує їх виконання, вирішує спори, але і здійснює контроль за всіма цими процесами. Формування самостійної контрольно-наглядової гілки влади обґрунтовується недостатністю форм парламентського контролю за виконавчими структурами і главою держави та необхідністю запровадження контролю над самими представницькими органами, діяльність яких перебуває під активним впливом політичних партій.Контрольні органи, підпорядковані якій-небудь гілці влади, не можуть здійснювати свої повноваження стосовно тих, кому підпорядковані.

   Самостійність контрольної гілки влади, її рівноправність з іншими гілками

влади дає змогу здійснювати контроль від імені народу за всіма органами й

посадовими особами державного апарату. Особливо це стосується судового

контролю. У практиці розвинених зарубіжних країн найбільш концентрують тауособлюють у собі ознаки контрольної влади спеціальні, незалежні від органів законодавчої та виконавчої влади органи конституційної юрисдикції, що здійснюють конституційне правосуддя. Саме вони відображають сутність контрольної влади з усіма її необхідними атрибутами. Вони є вищою формою спеціалізованої контрольної діяльності, мають спеціалізований предмет контролю та реалізують свою функцію через особливий механізм захисту конституції.

У конституційно-правовій теорії конституційний контроль розглядається

як найважливіший елемент системи стримувань і противаг: обмежуючи

зловживання владою, конституційне правосуддя виступає важливою гарантією дотримання передбаченої системи стримувань і противаг.

   Сказане підтверджується і змістом Основного Закону України. Серед трьох

гарантів верховенства Конституції України – Верховної Ради України,

Президента України, найважливіша роль належить органу конституційної

юрисдикції. Конституційний Суд України вирішенням питання щодо конституційності нормативно-правових актів вищих органів державної влади України може контролювати ці органи, тим самим – бути одним із найдієвіших учасників системи стримувань і противаг. Виконання рішень конституційного суду іншими вищими органами державної влади, по суті, завершує процедуру конституційного контролю.

   Будучи судом та одночасно одним із вищих органів державної влади,

Конституційний Суд України діє поряд із Главою держави, Парламентом та

Кабінетом Міністрів України і за певними ознаками стоїть вище цих органів, контрольні функції яких є похідними від їх основних функцій.

   Шляхом офіційного тлумачення Конституції України та законів КСУопосередковано впливає на законодавчий процес і безпосередньо – на правозастосовчу практику. Тільки Конституційний Суд України уповноважений давати офіційнетлумачення законодавства, і це значною мірою визначає його положення в механізмі поділу влади в якості арбітра, посередника в конфліктах між органами влади.Конституційний контроль є його єдиною і специфічною функцією, зміст якої полягає в забезпеченні верховенства Конституції України в системі нормативних актів, її прямої, безпосередньої дії в діяльності суб’єктів правовідносин. Фактично це є функція правосуддя, що дає підставу вважати Конституційний Суд України однією з підсистем судової гілки влади. Законодавець відносить Конституційний Суд України до органів судової влади, а конституційне судочинство, що здійснюється Судом, визначає як одну з форм правосуддя. Загалом континентальна правова сім’я розглядає органи конституційної юрисдикції якструктурно відокремлену ланку єдиної судової системи.

    Таким чином, за змістом чинного законодавства Конституційний СудУкраїни виступає однією з ланок судової влади, який здійснює судочинствошляхом конституційного правосуддя у процесі вирішення питань провідповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції та законів України.Особливість статусу Конституційного Суду України в межах судової гілкивлади полягає в тому, що як спеціалізований суд, він стоїть у межах своєїкомпетенції над судами загальної юрисдикції, котрі не можуть вирішуватипитання конституційності правових актів, офіційного тлумачення Конституції України.

   Зміст і обсяг компетенції КСУ дає підстави дійти висновку, що він за своїм фактичним статусом є одним із вищихконституційних органів державної влади в Україні, хоча такий статус прямо не передбачений Основним Законом держави. Цей статуспідтверджується імперативним характером його актів.Це вказує на те, що Конституційний Суд України є визначальнимчинником приведення в дію правового механізму стримувань і противаг уздійсненні державної влади в Україні. При цьому діяльність сучасногоконституційного правосуддя в Україні у якості гаранта дотримання та реалізації норм Основного Закону України в аспекті забезпечення реальності й ефективності системи стримувань і противаг покликане забезпечувати верховенство Конституції України як правової основи цієї системи та забезпечення прав людини. Враховуючи все вищесказане, слід віднести Конституційний Суд України до судової гілки влади.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Висновки

 Широкий і різноманітний набір органів, які захищають права людини і громадянина, - це той механізм, без якого не може функціонувати правова держава. В ньому особливе місце займає Конституційний Суд України, як важливий елемент конституційно-правового механізму забезпечення основних прав і свобод громадян України.

    В правозахисній діяльності велика роль належить цьому органу, про що свідчить і практика його функціонування, яка зорієнтована в першу чергу на забезпечення прав громадян, визнання людини найвищою соціальною цінністю. Особливо важливо те, що рішення Конституційного Суду України носять не консультативний, а постановляючий характер, і, відповідно, є загальнообов'язковими. Вони також є остаточними і не підлягають оскарженню.        Разом з тим, на мою думку,з метою ефективного забезпечення прав і свобод громадян вважаємо доцільним закріпити за Конституційним Судом України право законодавчої ініціативи.

   КСУ є важливим елементом політичної системи, є частиною механізму її саморегуляції і саморозвитку, служить забезпеченню політичних процесів в рамках Основного Закону, адже правова охорона – це є його основна та головна функція. Вся сукупність повноважень органу конституційної юрисдикції є спеціальними, оскільки направлені на реалізацію зазначеного вище напрямку діяльності. Не можливо уявити єдиний орган конституційної юрисдикції з повноваженнями, які не направлені на забезпечення правової охорони КУ.

    Отже дослідивши теоретичний матеріал та практику рішень, я вважаю, що досяг поставленої мети при написанні курсової роботи. Тобто, я розкрив питання конституційного контролю, його форми та особливості,висвітив систему правової охорони Конституції, місце та роль Конституційного Суду України в цій системі, здійснив аналіз повноважень КСУ та його місце в системі стримувань та противаг. А також визначив величезну роль цього органу в формуванні демократичної, правової та соціальної держави, навів та проаналізував приклади з практики його рішень.

 

 

 

 

Ї

 

Список використаної літератури

1. Конституція України/ Верховна Рада України: Офіц. вид. – К., 2006. – 160 с.
2. Закон України «Про Конституційний Суд України»// Вісник Конституційного Суду України. – 1997. - № 1. – С. 41-65.
3. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16.10.1996 р.//Відомості Верховної Ради України. – 1996 р.
4. Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 р. №2-33П// Офіц. Вісн. України. - 1997 р.
5. Рішення Конституційного Суду України від 30.10.1997 р. № 5-зп (справа К.Г.Устименка)// Офіц. Вісн. України. – 1997 р.