Технологічна лінія виготовлення сухих будівельних сумішей для внутрішнього опорядження (гіпсових шпаклівок)

 

Міністерство освіти, науки, молоді і спорту України

Національний  університет водного господарства  
та природокористування

 

Кафедра технології будівельних виробів та матеріалознавства

 

 

 

 

 

 

 

 

з дисципліни:

“Технологія опоряджувальних, теплоізоляційних

та гідроізоляційних матеріалів”

на тему:

“Технологічна лінія виготовлення сухих будівельних сумішей для внутрішнього опорядження (гіпсових шпаклівок)”

 

 

 

 

 

Виконав:

студент 4 курсу ФБА,

групи ТБК-42

Калінський  М.С.

Перевірив:

доцент  Житковський В.В.

 

Рівне   2011

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

    Вступ

1. Класифікація сухих будівельних сумішей.-------------------------------5
2. Вимоги до сумішей для внутрішніх опоряджувальних робіт---------7
3. Обґрунтування та вибір технологічної схеми.---------------------------8
4. Розрахунок складу сировинної маси.-------------------------------------11
5. Розрахунок матеріального балансу підприємства.---------------------13
6. Підбір основного технологічного обладнання.-------------------------16
7. Компонування основних апаратів.-----------------------------------------25
8. Література.----------------------------------------------------------------------26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Сухі будівельні суміші. Сухі суміші являють собою, в основному багатокомпонентні композиції, що виготовляються, зберігаються і транспортуються в сухому вигляді і замішуються водою тільки безпосередньо перед використанням. Як і будівельні розчини, сухі суміші можна класифікувати за основним призначення, видом в'яжучого, ступенем модифікації суміші добавками, спеціальними властивостями і умовами застосування.

Шпаклівки на гіпсовій основі використовуються для внутрішніх оздоблювальних робіт  в сухих приміщеннях з різних поверхонь.

Оскільки  матеріали на основі гіпсу несумісні  з гідроотверждающіміся в'яжучими (яким є цемент), то не допускається застосування цементних розчинів для вирівнювання гіпсовмісткою підстав.

Для цих  цілей використовуються гіпсові  шпаклівки. Найбільш типовим застосуванням  гіпсових шпаклівок є закладення швів при роботі з гіпсокартоном.

Гіпсові суміші для шпаклювальних  робіт виробляє "Перемога Кнауф" ("Кнауф фугенфюллер"), "Петромікс" (марки "ШГС", "ШГЛ", "ШГУ"), "Крепе" ("Крепе ГКЛ") і  інші російські та зарубіжні підприємства.

" Фінішна  "шпаклівка" Ceresit СТ 27 "застосовується  для вирівнювання поверхні цементно-вапняних  штукатурок на стінах і стелях  всередині приміщень, шпаклівка" Ceresit СТ 29 "застосовується для  заповнення пустот, тріщин, ділянок  відвалилася штукатурки, вирівнювання  тонким шаром" протирань "і  т. д. (Виробник "Henkel Bautechnik").

Якісні  сучасні шпаклівки при висиханні  не дають усадки й утворять рівну, однорідну, без тріщин і міхурів  поверхню білого кольору. Ця поверхня не мелітся і не сиплеться, а при  необхідності легко шліфуються за допомогою  наждачного шкурки.

Традиційно  шпаклівки наносяться в два шари і поділяються на попередні (вирівнюючі) шпаклівки 1-го шару і "фінішні" (остаточні) шпаклівки 2-го шару.

Якісні  сучасні шпаклівки 1-го шару наносять на поверхню товщиною від 0,5 мм до 25 мм, а окремі види до 50 мм. Їх головне  завдання забезпечити міцне надійне  зчеплення з основою, заповнити  і вирівняти всі дефекти підстави за один прохід, а при висиханні  не дати усадки і не потріскатися.

Шпаклівки 2-го шару - "фінішні" наносяться на підготовлену основу найтоншим шаром  від 0,2 мм, заповнюючи і вирівнюючи дрібні дефекти. За висиханні вони дають  щільну не крейдує, шовковисту поверхню білого кольору, практично не вимагає  шліфування шкіркою.

Наносяться  шпаклівки на підставу, як правило, вручну - шпателем. Деякі спеціальні види механічно. Машини готують суміш, транспортують її до місця нанесення  і напилюють на поверхню. Це дозволяє в кілька разів збільшити продуктивність робіт. Дві людини виконують такий  же обсяг робіт, який виконує 10-15 чоловік  вручну. Властивості і призначення  шпаклівки задає виробник. Технічні описи конкретних сумішей обов'язково включають технологію їх застосування. Велика частина цих вимог для  різних сумішей повторюється.

1. Класифікація сухих будівельних сумішей:

Особливу  групу матеріалів при виконанні  внутрішніх опоряджувальний робіт  складають композиційні матеріали для підготовки поверхонь під опорядження (гіпсові шпаклівки). Вони, як правило, призначені для тонкошарового лицьового покриття під обклеювання шпалерами, пофарбування, оздоблення декоративними покриттями.

Проте можливе  їх  використаня і для забивання отворів, внутрішньої електропроводки, вирівнювання невеликих місцевих нерівностей тощо.

ДБН В. 2.6-22 "Улаштування покриттів із застосуванням  сухих будівельних сумішей" класифікують композиційні склади (суміші) для підготовки під оздоблення на наступні групи(Таблиця 1.):

 

Класифікація  композиційних складів для підготовки поверхні під опорядження:

Таблиця 1.

Найменування груп	Область застосування матеріалів
Група СІ	Шпаклівки на основі мінеральних в'яжучих (цементу, гіпсу) або полімерних зв'язуючих  для внутрішніх робіт по бетонних, цегляних, оштукатурених поверхнях і гіпсокартону.
Група С2	Шпаклівки на основі цементу для зовнішніх  і внутрішніх робіт по цегляних, бетонних і цементно - пісчаних поверхнях. Можуть фарбуватися фарбами на основі органічних розчинників. При фарбуванні поверхонь застосовуються також порошкові і водно - дисперсійні фарби відповідного призначення.
Група СЗ Ґрунтувальні склади	Ґрунтувальні склади для просочення і грунтування основ перед  нанесенням покриттів.

 

Сухі суміші є композиційними системами, що містять  мінеральні або органічні в'яжучі (зв'язуючі), заповнювачі (наповнювачі) і відповідні модифікуючі добавки, у тому числі і ті, які перешкоджають налипанню розчинової суміші на робочий інструмент. Основні вимоги до складів для підготовки поверхні під опорядження:

• адгезія до основи - не менше 0,5 МПа;
• паропроникність - не нижче 0,1 мг/мчПа;
• легкоукладальність при нанесенні на поверхню (не повинна залишати смуг, грудок, тягнутися за інструментом);
• тріщиностійкість при нанесенні шаром до 5 мм;
• поверхня покриття повинна добре шліфуватися і фарбуватися різними фарбами;
• при нанесенні суміш не повинна стікати з вертикальних поверхонь;
• необхідна водостійкість (для зовнішніх покриттів);
• морозостійкість - не менше 50 циклів (для зовнішніх покриттів).

 

 

Сухі будівельні суміші виготовляються, в основному, відповідно до технічних умов, розроблених підприємством-виробником. Ці документи регламентують основні вимоги до сухих сумішей і їх номенклатуру. Тому номенклатура й умовні позначки вироблених сухих будівельних сумішей визначаються їх виробниками. Сухі будівельні суміші за складом фактично являють собою розчини різного призначення (штукатурні, декоративні, спеціальні), з тією особливістю, що вони, внаслідок раціонального підбору складу заводських в умовах і використання спеціальних добавок-пластифікаторів, відрізняються високою якістю, покращеними експлуатаційними і технічними властивостями, а також високою однорідністю і відтворюваністю цих властивостей.

Поділ сухих сумішей на різні  види здійснюється відповідно до призначення, обумовленого основними видами оздоблювальних і ремонтних будівельник робіт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Вимоги до сумішей для внутрішніх опоряджувальних робіт

Суміші  для штукатурних робіт являють  собою полімермінеральні системи, що містять мінеральні в'яжучі, заповнювачі, наповнювачі та різні домішки, в тому числі й такі, що підвищують паропроникність і зменшують усадку розчинів.

За видом  основного в'яжучого суміші поділяються  на цементні, цементно-вапняні та гіпсові. Залежно від фракції наповнювача  вони поділяються на дрібнодисперсні (0-0,315 мм), середньодисперсні (0,315-1,2 мм) та великодисперсні (1,2-2,5 мм і більше). Розчинові суміші повинні мати зчеплення  з основою не менш як 0,5 МПа. Паропроникність  розчинових сумішей - не менш як 0,1 мг/(м×год×Па). По закінченні процесу тверднення штукатурки на поверхні не повинні утворюватись тріщини.

Гіпсові суміші

Гіпсові суміші  призначені для  опорядження внутрішніх поверхонь  приміщень.  До їх складу можуть входити гіпс, вапно, наповнювачі, полімерні модифікуючі компоненти, повільнювачі тужавлення та інші домішки. Штукатурні склади на цементній основі застосовують для обробки фасадів, гіпсовмішуючі - для внутрішніх поверхонь. Фасадні штукатурки повинні мати високу адгезію до основи, низьке водопоглинання, достатню паропроникність, гідрофобність, тріщиностійкість і хорошу легковкладальність. Гіпсові штукатурки мають достатню міцність і твердість, низьку тепло- і звукопровідність, хімічку і вогнестійкість. Застосування полімерних модифікаторів різко підвищує водостійкість гіпсових матеріалів, а сповільнювачів - збільшує терміни тужавлення. Час придатності штукатурних сумішей після замішування - не менше 2 год., водовтримувальна здатність 90...95 %, міцність при стиску 3...5 МПа, при згині - 1,5...2,2 МПа, -адгезійна міцність - 0,2...0,6 МПа, морозостійкість (фасадних) 35...50 циклів.

Гіпсові суміші повинні:

- не руйнуватися  при періодичному короткочасному  зволоженні;

- забезпечувати  можливість регулювання процесу  тужавлення в широкому часовому  діапазоні (1-2 год).

Основні характеристики гіпсових сумішей:

Термін придатності, хв ..................................................................Не менше 30

Товщина шару, мм..........................................................................5-30

Міцність  на стиск, МПа..................................................................Не менше 3

Міцність  на розтяг при згинанні, МПа..........................................Не менше 1,5

Адгезійна міцність, МПа................................................................Не менше 0,2

морозостійкість, циклів …..…………………………………….…35...50.

 

3. Обгрунтування та вибір технологічної схеми

Організація технологічного процесу виробництва  сухих будівельних сумішей принципово однакова для заводів будь-якої потужності і передбачає необхідність технічного забезпечення всіх операцій з виробництва продукції практично будь-якого призначення. При цьому організація виробництва визначає обов'язковість виконання наступних основних умов: процес змішування композицій на основі різних в'яжучих варто робити в окремих змішувачах; ємності для збереження компонентів суміші також повинні бути диференційовані; дозувальні системи підбираються, виходячи з умов забезпечення необхідної точності дозування компонентів. Виконання цих основних умов при відповідному технічному рівні устаткування створює основу для випуску якісної продукції.

Принципова  технологічна схема виробництва  модифікованих сухих будівельних  сумішей представлена на риc. 1.

Завод з  виробництва сухих сумішей, незалежно  від виробничої потужності, має наступне технологічне устаткування:

-ємності (сховища в'яжучих, заповнювачів (наповнювачів), модифікуючих добавок - основних і витратних);

- вагові (ємнісні) дозатори, призначені для дозування необхідної кількості компонентів суміші;

- змішувач для механічного перемішування і гомогенізації компонентів суміші;

- фасувально-пакувальні установки готової продукції.

Виробничий  процес може бути організований за вертикальною схемою (коли витратні бункери знаходяться у верхній точці виробничого приміщення і звідти компоненти самопливом надходять на подальші технологічні операції) або за горизонтальною схемами (технологічне устаткування розташовується практично на одному рівні і передача матеріалів для виконання технологічних операцій здійснюється системою проміжних транспортерів). Вибір схеми визначається наявністю відповідних виробничих площ, можливою висотою і економічними міркуваннями.

Найбільш  поширені вертикальні схеми виробництва(рис.2) - компактні, ефективні та зручні в експлуатації,  найменш енерговитратні, екологічно-безпечні при експлуатації устаткування.

Тому  в цій розрахунково-графічній роботі віддається перевага вертикальній схемі.

Приготування якісних сухих  модифікованих сумішей пред'являє особливі, підвищені вимоги до якості і стабільності показників вихідних матеріалів - компонентів суміші, насамперед в'яжучих, заповнювачів і наповнювачів (властивості , рівень вологості та фракційний склад), вибору модифікуючих добавок.