Звіт практики в ПрАТ «УПСК»

1) довгострокового фінансування;

2) відповідальності і захисту  прав кредиторів;

3) компенсації понесених збитків;

4) кредитоспроможності;

5) фінансування ризику;

6) самостійності і влади;

7) розподілу доходів і активів.

Як правило, підприємство створюється  з метою отримання прибутку. Реалізувати  цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу. 
Користувачі фінансової звітності потребують більш детальної інформації про склад та зміни власного капіталу підприємства. Тому фінансова звітність має надавати інформацію про:

• джерела капіталу підприємства;
• правові обмеження щодо розподілу інвестованого капіталу серед акціонерів;
• обмеження щодо розподілу дивідендів серед теперішніх і майбутніх акціонерів;
• пріоритетність прав на майно підприємства при його ліквідації.

Власний капітал утворюється двома  шляхами:

1) внесенням власниками підприємства  грошей та інших активів;

2) накопиченням суми доходу, що  залишається на підприємстві.

Сума власного капіталу може збільшуватися  внаслідок конвертування зобов’язань, а також збільшення вартості активів; непов’язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних  активів, дарчий капітал).

Власний капітал – це власні джерела  фінансування підприємства, які без  визначення строку повернення внесені  його засновниками (учасниками) або  залишені ними на підприємстві із чистого  прибутку. Тому за формами власний  капітал поділяється на дві категорії:

• інвестований (вкладений або сплачений капітал);
• нерозподілений прибуток.

За рівнем відповідальності власний  капітал поділяється на:

• статутний капітал;
• додатковий капітал (нереєстрований) – це додатково вкладений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Бухгалтерський звіт про власний  капітал підприємства має бути інформаційною  базою для аналізу змін у структурі  капіталу, оцінки прогресивності його руху та виявлення резервів поліпшення використання власного капіталу підприємства.

Такий аналіз здійснений за даними бухгалтерського  звіту по підприємству ПрАТ «УПСК», наведеним у додатку Л.

Із таблиці можна зробити  висновок про досить істотні зміни  вструктурі власного капіталу, що відбулися  протягом аналізованого періоду 2010-2012.

Так, на початок аналізованого періоду нерозподілений капітал складав – 378,6 тис.грн.,а на кінець періоду 496,5 тис.грн, що на 1,3% більше, або на 117,0 тис.грн більше від початкового періоду.

Однак навряд чи таку тенденцію можна  назвати позитивною, оскільки нерозподілений прибуток мав би бути спрямований  на виробничий та соціальний розвиток підприємства.

Оцінка стану і тенденцій  власного капіталу підприємства враховується в процесі аналізу фінансового  стану підприємства, зокрема його ліквідності та фінансової стійкості.

Протягом аналізованого періоду підприємством було отримано 206,8 тис.грн. чистого прибутку.

 

 

3.3 Оцінка фінансового стану страхової  компанії та забезпечення її   

надійності

 

Основним звітним документом фірми  є бухгалтерський баланс доданий у додатку Б, який являє собою моментальний знімок фінансово-господарського стану фірми на певну дату. Баланс дозволяє зробити оцінку найсуттєвіших ознак фірми. Саму процедуру оцінок прийнято називати читанням балансу. Вміння читати баланс – важлива професійна характеристика фінансиста, яка надає йому можливість складати прогнозні баланси й управляти найважливішими фінансовими параметрами фірми. До того ж, вміння читати фінансові звіти допомагає фінансовому аналітику скласти правильну думку про фінансовий стан і виробничу діяльність інших компаній.

Баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.  
Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. 
Як і будь-яка форма фінансової звітності, баланс включає заголовок, основні її елементи (класи) та підкласи. У заголовку наводиться:

• назва підприємства, його організаційно-правова форма та місце знаходження;
• назва звіту;
• дату, на яку складено звіт;
• валюта, в якій складено звіт та рівень її точності.

Для вивчення фінансового стану  підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватись до змін середовища, в якому воно функціонує.

Елементами балансу, безпосередньо пов’язаними з визначенням фінансового стану підприємства та змін в ньому, є:

• активи;
• зобов’язання;
• власний капітал.

Активи і зобов’язання не підлягають згортанню, за винятком випадків, передбачених окремими стандартами.Підсумок активів  балансу повинен дорівнювати  сумі зобов’язань та власного капіталу. 

Методичну послідовність проведення фінансового аналізу балансу  підприємства розглянемо по даних умовного підприємства. 
При аналізі балансу підприємства рекомендується використовувати горизонтальний і вертикальний аналіз фінансової звітності.

Горизонтальний аналіз полягає  у співставленні фінансових даних  за 3 періоди у відносному та абсолютному вимірюваннях, наведених в додаткуМ.

Наведені дані дозволяють зробити  такі висновки, по-перше, загальна сума активів збільшилася на 250,9 тис.грн. або більш, ніж на 10,73% за аналізуючий період. Це збільшення відбулось переважно за рахунок значного збільшення оборотних активів. Абсолютна величина збільшення у оборотних активах склала 198,8 тис.грн або більше, ніж 10,19%.

По-друге, що стосується структури оборотних коштів, то можна зазначити, що вона значно погіршилася за рахунок зменшення коштів в нац.. валюті починаючи з 2012 року на 57,96% відносно 2010 звітного періоду та на 62,94 відносно 2011рр. Виробничі запаси 2012 року зменшилися на68,6 тис.грн або на 62,94%. В той же час, збільшилася сума і частка дебіторської заборгованості за товари та послуги — в абсолютному вимірюванні згідно 2012 та 2010 років на 127,2 тис. грн. або на 6,93%. Але ця частка дебіторської заборгованості мала негативне значення в 2012 звітному періоді відносно попереднього року і становила в абсолютній величені 240,9 тис.грн. або на 10,93%.

По-третє, при аналізі пасивів ПрАТ «УПСК» слід зазначити, що зобов’язання компанії скоротилися, у тому числі короткострокові зобов’язання зменшилися на 50,5 тис. грн. (54,89%) за весь період.

Аналіз балансу підприємства свідчить, що компанії слід покращити показники фінансової стійкості та ліквідності, а саме:

• вдатися до поліпшення ситуації із дебіторською заборгованістю;
• поліпшити структуру оборотних коштів;
• зменшити поточну заборгованість.

Найважливішою особливістю  фінансово-господарської діяльності страховика є формування резервних фондів для забезпечення фінансової стійкості страхових операцій і виконання своїх зобов'язань перед страхувальниками.

Страхові резерви формуються за рахунок страхових премій з урахуванням наявності у страховому портфелі страховика видів страхування та терміну дії договору страхування. Методика розрахунку страхових резервів визначається залежно від виду та строку дії договору страхування.

Відповідно до діючого  законодавства Українські страховики повинні окремо формувати та використовувати  два різних види страхових резервів:

• резерви з ризикових видів страхування;
• резерви з довгострокового страхування життя.

Страхова компанія ПрАТ «УПСК» займається ризиковими видами страхування, а отже формує технічні резерви. Технічні резерви — це показник, який виражає грошову оцінку обов’язків страховика за страховими зобов’язаннями, і одночасно — сума коштів, що є гарантією виконання зобов’язань перед страхувальниками з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування.

Технічні резерви дають  змогу страховику бачити загальний  обсяг відповідальності за діючими  договорами їх страхування. Обсяг технічних  резервів має бути достатній для  покриття відшкодування всіх збитків  за діючими договорами страхування, навіть у випадках припинення надходження  премій договорами.

Згідно зі ст. 31 ЗУ «Про страхування», страховики зобов'язані  формувати і вести облік таких технічних резервів:

• резерв незароблених премій,щовключає частки від сум надходжень страхових платежів, які відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату;
• резерв збитків — зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників.

Технічні резерви формуються окремо за кожним видом страхування.

Також страховики можуть прийняти рішення про запровадженнятаких  технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя:

• резерв заявлених, але не виплачених збитків;
• резерв збитків, які виникли, але не заявлені;
• резерв катастроф;
• резерв коливань збитковості.

Резерв збитків, що заявлені, але ще не виплачені, формується для  забезпечення зобов’язань, які пов’язані  з урегулюванням збитків за страховими випадками, про настання яких в обумовленому порядку було заявлено страховикові.

Резерв збитків, що сталися, але ще не заявлені,формується у  зв’язку з випадками, які сталися, але про факт настання яких страховикові не було повідомлено на звітну дату і зобов’язання за якими будуть виконані в наступному звітному періоді.

Резерв катастроф формується з  метою забезпечення страхових виплат у разі настання природних катастроф  або значних промислових аварій, у результаті яких буде завдано збитків  численним страховим об’єктам і  коли постає потреба здійснювати виплати страхового відшкодування в сумах, що значно перевищують середні розміри збитків, які взято до уваги при розрахунку страхових тарифів. Резерв катастроф формується з урахуванням можливості великомасштабних аварій, від яких одночасно постраждає багато страхових об’єктів, і виявиться брак страхових резервів, сформованих з огляду на рівномірне настання випадків.

Резерв коливань збитковості  дозволяє страховикам компенсувати перевищення своїх витрат, що пов’язані  з відшкодуванням збитків, у випадках, коли фактична збитковість страхової  суми за видом страхування на звітний  період перевищує очікуваний рівень збитковості, який узято за основу при  розрахунку тарифної ставки за цим  видом страхування. У роки успішної діяльності страховика цей резерв поповнюється за рахунок отриманих у результаті страхової діяльності надлишків, у  збиткові з нього вилучаються  кошти для покриття збитків, що пов’язані  зі здійсненням страхових операцій.

Схема технічних резервів страхової компанії ПрАТ «Українська  пожежно-страхова компанія» представлена на рисунку 3.1. Страхова компанія ПрАТ «УПСК», як вже було зазначено, займається страхуванням іншим, ніж страхування життя, а отже вона зобов’язана  формувати резерв незароблених премій та резерв збитків. Дивлячись на те, що компанія пропонує обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортів, то вона має формувати також резерв збитків, які виникли, але не заявлені та резерв коливань збитковості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.1Схема технічних резервів страхової компанії ПрАТ «УПСК»

 

Фінансова надійність характеризує здатність страховика забезпечувати  поверненість коштівстрахувальникам, тобто, виконувати прийняті страхові зобов'язання за договорами страхування іперестрахування. Через особливу значущість страхових  зобов'язань під фінансовою надійністю страховикарозуміють, перш за все, його здатність виконувати саме страхові зобов'язання.

В той же час, безумовно, фінансова надійність у широкому судженні слова характеризує здатністьстрахової організації виконувати прийняті на себе як страхові, так і інші зобов'язання.Проте  тутйде мова про платоспроможність  страховика – здатність страховика виконати свої зобов'язання ускладі  двох груп: зовнішні – перед страхувальниками, фінансовими установами, перестраховиками,бюджетом, та внутрішні – перед засновниками, представництвами та філіями, співробітниками.Платоспроможність страховика потребує характерологічної оцінки із врахуванням тих обставин, щострахова компанія, задовольняючи загальним вимогам, які висуваються до господарюючих суб'єктів вумовах ринку, характеризується, разом з тим, значною специфікою як зобов'язань, так ресурсів, призначенихдля покриття цих зобов'язань. Ця специфіка об'єктивно обумовлена, по-перше, самим характером страховихвідносин, в основі якого лежить категорія ризику; по-друге – участю страховика у кількох видах діяльності(власне страхової, фінансової, інвестиційної).