Страхування від нещасних випадків

           Як правило, непропорційне перестрахування застосовується в таких ризиках, які пов'язані з великими катострофічними збитками, або тоді, коли важко визначити верхню межу страхової відповідальності.

          Розрізняють два основні види непропорційного перестрахування:

1) перестрахування на  основі ексцедента збитку (excess of loss, скорочено XL);

2) перестрахування на  підставі ексцедента збитковості (stop loss) [9,c.254].

          Спільною рисою цих видів перестрахування є те, що цедент установлює визначену суму, у межах якої він сам несе відповідальність у випадку настання збитків. Така сума називається пріоритетом цедента. Збитки, які перевищують пріоритет цедента, будуть відшкодовуватися перестраховиком до максимального ліміту.

          Максимальний ліміт у перестрахуванні ексцедента збитку визначається в абсолютній сумі, тому цедент спочатку переказує перестраховикові аванс премії, а після отримання фактичної премії за рік цедент здійснює перері хунки з перестраховиком.

         Відповідно до договору ексцедента збитку, механізм перестрахування вступає в дію тоді, коли остаточна сума збитку за застрахованим ризиком перевищує обумовлену в договорі суму (пріоритет, франшизу) у разі настання страхового випадку.

          Максимальний ліміт у перестрахуванні ексцедента збитковості визначаєті ся як відсоток від річної премії цедента. Тобто за договором перестрахування ексцедента збитковості перестраховик бере участь у відшкодуванні збиткі лише в тих випадках, коли збитковість за певний строк перевищує обумовлює ний договором перестрахування відсоток.

          Це дуже специфічні економічні відносини, вони суттєво відрізняють страхування від інших видів економічної діяльності, якою займаються різні суб'єкти ринку. Саме в процесі передачі частини страхового ризику в перестрахування відбувається обмеження власного ризику страховика, що дає йому додаткові можливості проводити страхові операції та підвищує рівень гарантованості виконання зобов'язань перед страхувальником. Саме перестрахування сприяє зростанню обсягів страхової відповідальності, що може прийняти на себе кожний окремий страховик [7,c.199-202].

         На відміну від звичайного страхування, перестрахування практично в жодній країні не має спеціальних регулювальних норм у законодавстві й також не містить умов укладання договору перестрахування.

         Майже в усіх країнах закони про договір страхування або обмежуються вказівкою про те, що ці закони не застосовуються до перестрахування (ст. 186 німецького і ст. 101 швейцарського законів про договір страхування), або закон тільки загалом допускає перестрахування (ст. 12 Закону України "Про страхування"). В інших країнах перестрахування регулюється загальними нормами (наприклад, Страховий кодекс штату Каліфорнія, § 620—623).

          У Великій Британії та США судові рішення є важливими джерелами права, яке регулює перестрахування. У 1807 р. англійський суд у справі "Делвер проти Варнса" навів класичне (з точки зору права) поняття перестрахування: "оформлене окремим договором страхування вже застрахованого ризику для того, щоб страховик мав можливість отримати компенсацію". Практично без змін таке формулювання перестрахування відтворив Верховний суд штату Каліфорнія в рішенні по справі Prudental Reinsurance Co v. Superior Cort, 3 Cal 4th 1118 (1992): "Договір перестрахування — це домовленість, за якою перестраховик компенсує компанії-цеденту відшкодовані нею збитки".

           Крім того, в окремих випадках загальні положення про договір страхування поширюються і на перестрахування, проте в переважній більшості для правового регулювання перестрахування застосовуються не норми законодавства про так зване пряме (безпосереднє) страхування, а звичаї, які склались у цій сфері [10,c.230-231].

 

 

 

 

Розділ ІІ. Практична  частина

Задача № 21

 

         Страхова компанія має 2 ексцедентні договори. Перший передбачає 15 часток, другий  - 8. Власне утримання страховика складає 50 тис. ґрн. Є три групи ризиків зі страховими сумами:

      І-35 тис. грн.

      ІІ - 900 тис. грн.

      ІІІ- 1100 тис. грн.

          Розрахувати розмір власного утримання і ексцедентних договорів за кожною групою ризиків.  Результати розрахунків оформити у такій таблиці:

Групи ризиків	Страхова сума, тис. грн.	Власне утримання, тис. грн.	Ексцедентний договір,тис. грн.
			І	ІІ
1	2	3	4	5
І	35
ІІ	900
ІІІ	1100

 

Розв’язання:

 

1. Розраховуємо розмір  власного утримання за кожною  групою ризиків:

       Розмір  власного утримання є лімітом,  тобто сума ризику, яка перевищує  ліміт власного утримання.

      І – 35 тис. грн. ˂ 50 тис. грн., отже розмір власного утримання дорівнює 0;

     ІІ – 900 тис.  грн. ˃ 50 тис. грн., отже розмір власного утримання дорівнює 850 тис. грн.;

     ІІІ – 1100 тис. грн. ˃ 50 тис. грн., отже розмір власного утримання дорівнює 1050 тис. грн..

2. Розраховуємо розмір ексцедентних договорів за кожною групою ризиків:

      Розмір  ексцедентного договору розраховується  як сума власного утримання, помножена на зафіксовану в договорі таку кількість разів ( часток ), яка забезпечить необхідне й обумовлене перестрахування ризику.

       І ексцедентний  договір:

             ІІ – 850 × 15 = 12750 тис. грн.;

             ІІІ – 1050 × 15 = 15750 тис.грн.

        ІІ  ексцедентний договір:

              ІІ – 850 × 8 = 6800 тис. грн.;

              ІІІ – 1050 × 8 = 8400 тис. грн..

3. Результати розрахунків оформляємо у таблицю:

Групи ризиків	Страхова сума, тис. грн.	Власне утримання, тис. грн.	Ексцедентний договір,тис. грн.
			І	ІІ
1	2	3	4	5
І	35	-	-	-
ІІ	900	850	12750	6800
ІІІ	1100	1050	15750	8400

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Задача № 22

 

         Розрахувати страховий внесок, який автотранспортне підприємство повинно сплатити на рік страховій компанії за страхування водіїв від нещасних випадків за умови, що на підприємстві працювали водії зі стажем: до 1 року - 18 осіб, від 1 до 5 - 24, від 5 до 10 - 12, більше 10 років-8 осіб. Страхова сума на кожного водія складає 8,5 тис. грн. Тарифні ставки залежно від стажу водія:

Стаж водія, років	Тариф, %	Кількість людей
до 1	3,5	18
від 1 до 5	3,1	24
від 5 до 10	2,6	12
понад 10	2,3	8

 

Розв’язання:

 

          Розраховуємо страховий внесок, який автотранспортне підприємство повинно сплатити на рік страховій компанії за страхування водіїв від нещасних випадків за такою формулою:

СВ = ( Тn × N ) × CC,

де СВ – страховий внесок, грн.;

     Тn – тариф певної групи людей, %;

     N – кількість людей в групі, шт.;

      СС –  страхова сума, грн..

СВ = (3,5 × 18 × 8500) + (3,1 × 24 × 8500) + ( 2,6 × 12 × 8500) + ( 2,3 × 8 × 8500)= = 535500 + 632400 + 265200 + 156400 = 1589500 грн..

 

         Отже,  автотранспортне підприємство повинно сплатити на рік страховій компанії за страхування водіїв від нещасних випадків страховий внесок в розмірі 1589500 грн..

 

 

Висновки

 

          Під "ризиком" прийнято розуміти імовірність (загрозу) втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоодержання  доходів чи появи додаткових витрат у результаті здійснення певної виробничої і фінансової діяльності. Ризики бувають чисті і спекулятивні. Чисті ризики означають можливість одержання  збитку чи нульового результату. Спекулятивні ризики виражаються в можливості одержання як позитивного, так і негативного результату. Форсуючи розвиток  бізнесу чи приступаючи до реалізації великого, стратегічно важливого для розвитку фірми проекту, необхідно враховувати як внутрішні, так і зовнішні впливи, здатні зробити вирішальний вплив на кінцевий результат. Центральною діючою особою ризик-менеджменту є суб'єкти ризику. У практиці  суб'єктами ризику називають тих, хто приймає ризик на себе і(чи) управляє зміною імовірності  реалізації  чи розміром можливого збитку. Будь-який бізнес завжди функціонує в умовах певного навколишнього середовища. При цьому під навколишнім середовищем варто розуміти не тільки природні ресурси, але і правове поле, фінансове середовище, нормативну базу і т.д. Невизначеність є як джерелом прибутку для бізнесу, так і джерелом ризику для підприємства, насамперед ризику банкрутства.

         Страхування від нещасних випадків є ризиковим видом страхування, характерною особливістю якого є здійснення страхової виплати лише при настанні страхового випадку. За інших умов, коли страхового випадку не було, застрахований у жодному разі не отримує страхової виплати від страховика. Аналізуючи обов’язкове та добровільне страхування від нещасних випадків можна констатувати, що перше здійснюється в обов’язковому порядку незалежно від волі страхувальника, регламентується відповідними нормативно-правовими актами і характеризується встановленою законодавчо страховою сумою, а саме 500 неоподатковуваних мінімумів. Що ж до добровільного страхування, то воно не є обов’язковим і укладання такого договору залежить від бажання людини перестрахувати себе на випадок настання нещасного випадку та зменшити свої витрати на лікування. Також добровільне укладання договору залежить від менталітету громадян та довіри до страхових компаній, що є, напевно, найважливішим у страхуванні, адже у дев’яностих роках довіру до страховиків було підірвано через велику кількість обманів застрахованих осіб. Аналізуючи страхування від нещасних випадків на прикладі деяких страхових компаній України можна констатувати, що продукти, які вони пропонують потенційними страхувальникам майже ідентичні, але мають свої особливості, що сприяє певній диференціації цих продуктів та підбору страхувальником найбільш прийнятного для себе. Багато страхових компаній намагаючись залучити нових клієнтів та зберегти уже наявних пропонують класичні знижки: за обсяг заключних договорів використовуються коригуючи коефіцієнти, які знижуються страховий платіж; знижки постійним клієнтам при укладанні повторних договорів. Якщо розглядати страхування від нещасних випадків загалом по Україні, то можна констатувати, що ця підгалузь страхування ще не досить розвинена й існує значний потенціал розвитку та зростання. Найважливішим у цьому процесі є збереження довіри страхувальників до страхових компаній. Про позитивні тенденції розвитку свідчить суттєве зростання розмірів страхових премій, які отримують страхові компанії від укладання договорів страхування від нещасних випадків.

           Отже, страхування від нещасних випадків ― один із традиційних видів страхування. Ціллю страхування від нещасних випадків виступає відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю і життю застрахованої особи в результаті нещасного випадку.

           Не дивлячись на те, що страхування від нещасних випадків забезпечує страховим захистом від настання нещасних випадків, даний вид страхування ще не набув достатньої популярності. І на це існує цілий ряд причин. Наприклад, недостатній рівень доходів населення, обмежена кількість надійних фінансових інструментів, невпевненість страхувальників у майбутньому та недовіра до страховиків, низька страхова культура тощо.

 

          Звісно, всі ці проблеми слід вирішувати і перш за все необхідно вдосконалити державний страховий нагляд.

          Багато страхових компаній займаються страхуванням від нещасних випадків, пропонуючи свої умови страхування та вводячи нові програми. Тобто поступово даний вид страхування розширює свою частку на страховому ринку України і, можливо, в недалекому майбутньому він набере бажаної популярності серед населення.

         Отже, роль перестрахування важко переоцінити. За допомогою перестрахування страховик може захиститись від випадкових (спричинених непередбачуваними обставинами) відхилень розрахункової збитковості від її фактичного рівня в поточному році. Тому перестрахування є необхідною умовою забезпечення фінансової стійкості й нормальної діяльності страховика незалежно від розміру його капіталу та страхових резервів.

          Перестраховик, фінансове підтримуючи страхову компанію, сприяє розширенню її страхової діяльності. Це дуже важливо для страховика, який зацікавлений у розширенні можливостей своєї компанії. Страховик, починаючи роботу в нових для нього видах страхування, як правило, активно використовує перестрахування, що дає йому можливість набувати потрібного досвіду безпечним для себе шляхом.

         Перестрахування не лише захищає страховиків, а й сприяє захисту самого страхувальника; працівників страхових компаній від втрати роботи; акціонерів компаній від зниження прибутку; держава має гарантію надходження податків від страхової діяльності і т. ін.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Закон України "Про  внесення змін до Закону України  "Про страхування" № 44 від  4 жовтня 2001 р. // Урядовий кур'єр. —  2001. — 7 листопада.

2. Закон України "Про  фінансові послуги та державне  регулювання ринків фінансових  послуг" від 12.07.2001 р. // Україна-бізнес. — 2001. — .Ns35.