Страхування від нещасних випадків

          Своєю чергою, страхова компанія  зобов'язана збирати й аналізувати  інформацію про різноманітні сторони діяльності страхувальника, зокрема, про рівень рентабельності, кредиторську й дебіторську заборгованість тощо.

          При страхуванні фінансових ризиків  застосовують такі ж обмеження  щодо обсягу страхової відповідальності, як і при страхуванні комерційних  ризиків, зокрема, з нього вилучаються  ризики посередницької діяльності, вкладення коштів в організацію казино, тоталізаторів, можливі збитки внаслідок військових дій, змін політичного курсу, негативної динаміки курсів валют тощо.

          Тарифні ставки зі страхування  фінансових ризиків визначаються  аналогічно страхуванню комерційних  ризиків, тобто при їх визначенні  враховують: рівень стабільності ринкових відносин та прогноз перспектив їхньої динаміки; строк страхування; вид діяльності тощо. Для кожного підприємства ризик має специфічні характеристики, які визначаються, насамперед, галузевою спрямованістю. Тому страхові тарифи диференціюються як за видом ризику, так і за видами діяльності [3].

          Розмір збитку визначається шляхом додавання суми втрат прибутку, пов'язаних зі спадом виробництва (товарообігу), і суми додаткових витрат, спрямованих на уникнення або зменшення темпу спаду виробництва та його відновлення.

          Якщо страхувальник після страхового випадку може продовжувати господарську діяльність на іншому об'єкті чи підприємстві (поза місцем знаходження застрахованого майна) або встановити позмінний режим роботи, то розраховані прибутки від цієї діяльності враховуються при розрахунку збитків як показник, що зменшує суму збитку.

           Отже, страхування від втрат прибутку  передбачає виплату відшкодування,  яке замінює для страхувальника  суб'єкта регулярне надходження  грошових коштів, необхідних для  фінансування підприємницької діяльності, зберігання фінансової рівноваги на такому рівні, яка була б досягнута при ненастанні страхових випадків.

           Страхування вказаних ризиків — одне з найбільш складних як на стадії укладання договору, так і впродовж усього періоду його дії. В економічній літературі тлумачення понять "комерційного" та "фінансового" ризиків не е однозначним. Річ у тому, що відповідальність страховика із забезпечення захисту комерційних і фінансових ризиків полягає у відшкодуванні страхувальнику втрат, котрі виникли внаслідок несприятливої, непередбаченої зміни ринкової кон'юнктури та погіршення інших умов для здійснення комерційних операцій, тобто таке страхування охоплює всі види страхового захисту тих ризиків, які виявляються в будь-якій сфері визначених фінансових відносин або безпосередньо спричиняють фінансові втрати. Серед більш як десяти ризиків, об'єднаних у фінансову групу відповідно до вимог Першої директиви ЄС (1973), найбільш загрозливим є ризик втрат прибутку. Власне прибуток є одним із найважливіших результативних показників фінансово-економічної діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта. Отже, страхування від втрат прибутку є найбільш репрезентативним видом страхування фінансових ризиків.

            В умовах становлення ринкової економіки саме страхування все більше стає об'єктом комерційної діяльності. Страховик, беручи на себе відповідальність за певні матеріальні активи чи господарські операції, тим самим ризикує сам. Тому він не може братися за деякі види страхування, яким властива підвищена небезпека, пов'язана з великими ризиками. Однак багато з них можуть стати об'єктом взаємного страхування (не на комерційних засадах) [6,c.272-278].

 

 

 

 

2.  Страхування від нещасних випадків

 

       Страхування  від нещасних випадків включає:

1. Індивідуальне страхування від нещасних випадків:

           Страховою подією за договором індивідуального страхування є нещасний випадок, тобто будь-який раптовий вплив на здоров'я застрахованого, який стався не з його волі.

          Для добровільного страхування не є страховим випадком інфікування СНІДом в результаті травми, а також хвороба.

          За умовами договору страхувальник може застрахувати тільки самого себе. Стан здоров'я не є перепоною для укладення договору. Вік страхувальника визначається в межах від 16 років до того віку, який характеризує середню тривалість життя.

           Страхова сума визначається за згодою страхувальника і страховика, але страховик встановлює мінімальну та максимальну межі, наприклад, АСК "Консул" за Правилами страхування життя та здоров'я громадян № 5 встановлює мінімальну межу страхової суми 5 грн., а максимальну — 1000 грн., а за Правилами № 9 мінімальну — 1000, а максимальну — 5000 дол. США за курсом НБУ.

            Умовами страхування передбачається можливість укладання договорів на строк від 1 до 5 років. На практиці найпоширеніші договори страхування — 1 рік.

           З метою стимулювання страхувальника до укладення довгострокових договорів страховик передбачає знижки тарифів: на три роки — 5%, на чотири — 10, на п'ять років — 10%.

          Страхова сума виплачується страховиком у разі смерті або втрати здоров'я застрахованого внаслідок страхового випадку.

          У разі смерті внаслідок нещасного випадку або насилля страхова сума виплачується правонаступнику, вказаному в договорі, в розмірі 100%.                        При втраті здоров'я внаслідок страхового випадку страхувальник отримує страхову суму, пропорційну відсотку втрати здоров'я. Наприклад, тимчасова інвалідність, встановлена медичною комісією, передбачає виплати страхових сум у такому порядку:

 I група — 80% страхової суми;

 II група — 60% страхової суми;

 III група — 40% страхової суми.

         Повна втрата працездатності при І групі інвалідності передбачає виплату 100% страхової суми.

         Неможливість внаслідок нещасного випадку виконувати роботу впродовж невеликого проміжку часу називають тимчасовою непрацездатністю. Одноразове відшкодування збитків з тимчасової непрацездатності при амбулаторному лікуванні до 14 днів виплачується в розмірі 0,2% страхової суми за кожний день хвороби, до ЗО днів — 0,3%. При стаціонарному лікуванні внаслідок нещасного випадку до ЗО днів страхове відшкодування виплачують у розмірі 0,4% страхової суми за кожен день перебування в стаціонарі, а більше ЗО днів — 0,5%.

         Не можуть бути застрахованими за умовами цього договору громадяни:

• віком на момент закінчення строку договору понад 80 років;
• визнані у встановленому порядку недієздатними;
• хворі на тяжкі захворювання центральної нервової системи (пухлина головного мозку, пухлини спинного мозку та хребта, ураження нервової системи при злоякісних новоутвореннях, гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт), гострий некротичний енцефаліт, СНІД, а також душевнохворі);
• інваліди І групи.

         Якщо застрахований під час дії договору страхування став особою, яка не може бути застрахованою за зазначеними правилами, страховий захист припиняється [5,c.244].

2) Страхування дітей та школярів:

        Таке страхування здійснюється за принципом змішаного страхування.  Школярі страхуються на період навчання в школі. Договори укладаються терміном на один рік, а розмір тарифної ставки узгоджується з віком дитини.

          3) Страхування робітників і службовців за рахунок підприємств та організацій:

            За цим видом страхування страхувальником є підприємство або організація, де працюють особи, умови праці яких є досить небезпечними для життя. Такі працівники підлягають обов'язковому страхуванню. Перелік їх подається в Законі України "Про страхування".

           Виплата страхової суми здійснюється у зв'язку з втратою здоров'я або настанням смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку. Перелік страхових нещасних випадків передбачається умовами договору. Якщо страхується група осіб, то договір укладається на основі списку осіб, що додається до нього.

            Правила страхування передбачають обмеження страхової відповідальності, якщо втрата здоров'я чи смерть застрахованого пов'язана зі скоєнням ним злочину в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. Договори укладаються строком на 1 рік або на кілька місяців.

           Для оформлення договору організація подає заяву, в якій наводиться або перелік посад та професій, які підлягають страхуванню, або список з прізвищами застрахованих.

          Страхові внески приймаються одноразово. Страхувальнику вручають страхове свідоцтво, єдине для всіх застрахованих [5,c.305-308].

          4) Обов'язкове страхування пасажирів:

           Цей вид страхування є специфічною формою особистого страхування від нещасних випадків.

           Пасажири, котрі перебувають в дорозі, є водночас страхувальниками та застрахованими. Згідно з чинним законодавством, страхування пасажирів поширюється не на всіх пасажирів, а тільки на тих, які їдуть:

• залізничним транспортом далекого прямування;
• автомобільним транспортом (крім внутріміського та внутріобласного);
• внутрішнім водним (крім приміського, екскурсійного);
• морським (крім приміського, екскурсійного);
• повітряним транспортом.

          Страхові внески за цим видом страхування встановлюються законом і входять до ціни квитка.

         Обсяг страхової відповідальності залежить від наслідків нещасного випадку. Страхова сума виплачується у зв'язку з втратою здоров'я або настанням смерті застрахованого. Дія страхового договору починається з моменту оголошення посадки на транспортний засіб і закінчується моментом зупинки та виходу застрахованого в пункті кінцевого призначення за межі території станції (вокзалу, аерофлоту і т. п.).

          Під час зупинки та виходу пасажира за межі станції дія страхового договору припиняється і відновлюється з поверненням на станцію.

           5) Державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців, працівників митних, контроль но-ревізійних, податкових, правоохоронних органів:

           Страхувальниками, що сплачують страхові внески, є військові та інші відомства, які мають свої війська.

          Страхові випадки, що зумовлюють виплату страхової суми застрахованому:

• загибель застрахованого внаслідок поранення або захворювання в період дії страхового договору або одного року після звільнення зі служби;
• встановлення застрахованому інвалідності у зв'язку з проходженням служби;
• поранення під час служби;
• звільнення із служби за станом здоров'я.

           Страхові виплати здійснюють на підставі документів, виданих військовою частиною за місцем проходження служби чи зборів [4,c.259].

 

         6) Державне обов'язкове особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту під час виконання службових обов'язків і т. п. (ст. 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування"):

          Обов'язковому особистому страхуванню медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків, а також настання інвалідності або смерті від СНІД підлягають працівники, які подають медичну допомогу населенню, проводять лабораторні та наукові дослідження з проблем вірусу імунодефіциту людини і виробляють вірусні препарати.

          Розмір страхової суми, що підлягає виплаті при інфікуванні застрахованого вірусом імунодефіциту людини або настанні інвалідності внаслідок захворювання на СНІД, регламентується розміром мінімальних заробітних плат, а в разі смерті застрахованого працівника внаслідок захворювання на СНІД його спадкоємцям виплачується страхова сума залежно

від розміру грошового утримання померлого за останньою займаною ним посадою [8,c.295-296].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.  Непропорційна форма перестрахування. Види договорів непропорційного перестрахування.

 

          Існує безліч різних за формою здійснення перестрахувальних договорів. Стандартного, спільного для всіх страхових компаній, договору не існує. У кожному окремому випадку договори перестрахування мають свої певні особливості, різняться частками участі в договорі, ставками премії, власним утриманням.

          Усі договори можна поділити на дві основні групи, що різняться системою розподілу ризиків між перестрахувальником і перестраховиком. До них належать пропорційна та непропорційна форми проведення перестрахувальних операцій

           Сутність пропорційного перестрахування полягає у тому, що ризик, який буде перестраховано, розподіляється між цедентом і перестраховиком на основі фіксованого відсоткового співвідношення, яке визначає як частку перестра-ховика у всіх збитках, так і його частку в премії.

           На відміну від пропорційного перестрахування, де компенсування збитків або шкоди розподіляється між цедентом і перестраховиком у пропорції, що відповідає розподілу страхових сум і премій, у непропорційному перестрахуванні виплати перестраховика визначаються виключно величиною збитків (шкоди). Пропорційний розподіл окремого ризику й отриманої за нього премії не застосовується. Призначення непропорційного перестрахування — гарантувати відповідальність страховика за прийнятими ризиками щодо великого сукупного збитку за визначений період. Отже, у непропорційному перестрахуванні цедент сам сплачує збитки до певного розміру, а перевищення цього розміру оплачує перестраховик у межах ліміту відповідальності за договором [4, c.200-201].