Лекции по "Страхованию"

- частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за наступні три місяці розрахункового періоду множаться на одну другу;

- частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за останні три місяці розрахункового періоду множаться на три четвертих;

- одержані добутки додаються.

У цьому разі останній місяць розрахункового періоду буде складатися із кількості днів на дату розрахунку.

Страховики можуть прийняти рішення про запровадження з початку календарного року згідно з встановленою Уповноваженим органом методикою формування і ведення обліку таких технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя:

- резерв незароблених премій;

- резерв заявлених, але не виплачених збитків;

- резерв збитків, які виникли, але не заявлені;

- резерв катастроф;

- резерв коливань збитковості.

Страховики зобов'язані письмово повідомити Уповноважений орган про запровадження формування і ведення обліку зазначених технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя, не пізніше ніж за 45 днів до початку календарного року.

Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя та медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування.

Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від його іншого майна. Страховик зобов'язаний обліковувати кошти резервів із страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік.

Кошти резервів із страхування життя не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин, і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або підлягають передачі застрахованій особі.

Окремий перелік резервів по медичному страхуванню, а також порядок їх формування та обліку може визначатися відповідними нормативно-правовими актами.

Страховики зобов'язані створювати і вести облік таких резервів із страхування життя:

- довгострокових зобов'язань (математичні резерви);

- належних виплат страхових сум.

Величина резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) обчислюється актуально окремо по кожному договору згідно з методикою формування резервів із страхування життя з урахуванням темпів зростання інфляції. Методика формування резервів із страхування життя, обсяги страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні строки дії договорів страхування життя встановлюються Уповноваженим органом.

Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових резервів та порядок їх розрахунків.

Кошти страхових резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій:

- грошові кошти на поточному рахунку;

- банківські вклади (депозити);

- валютні вкладення згідно з валютою страхування;

- нерухоме майно;

- акції, облігації, іпотечні сертифікати;

- цінні папери, що імітуються державою;

- права вимоги до перестраховиків;

- інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

- банківські метали;

- кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;

готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.

Кошти резервів із страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Страховикам забороняється здійснення інших видів кредитної діяльності.

 

Розвиток ринкових відносин стосується становлення досконалого  страхового ринку з притаманним  йому комплексом фінансових послуг, що реалізують процеси купівлі-продажу специфічного товару - страхового захисту. Страховий ринок слід розглядати як сферу фінансово-економічних відносин між страховиками і страхувальниками з надання страхових послуг і захисту майнових інтересів юридичних осіб і громадян, а також зі здійснення відповідної фінансової діяльності в межах чинного законодавства з боку комерційних страхових компаній і фірм чи державних організацій.

У широкому розумінні  страховий ринок являє собою  всю сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу страхових послуг, тобто ринок забезпечує органічний зв'язок між страховиками і страхувальниками, і тут здійснюється обов'язкове визнання страхової послуги. При цьому необхідною умовою існування страхового ринку є наявність суспільної потреби на страховиків, які можуть задовольнити ці потреби. Об'єктивною основою страхового ринку є виникнення в процесі відтворення необхідності надання грошової допомоги потерпілим у випадку настання непередбачених подій. При цьому основним економічним законом функціонування страхового ринку є закон попиту і пропонування.

Згідно з кількістю  діючих на страховому ринку страхових  компаній на ньому складаються специфічні умови, які впливають на відносини  страховиків і страхувальників, рівень і методи державного регулювання, способи надання страхових послуг, організаційні особливості страхових компаній тощо.

Законом України "Про  страхування" встановлено, що страховиками визнаються фінансові установи, які  створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств  із додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про  страхування", а також ті, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика має бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками-резидентами України.

Отже, основними  учасниками страхового ринку є страхові компанії (продавці страхових послуг), які реалізують страховий продукт (страховий захист), та страхувальники у вигляді юридичних і фізичних осіб, які придбали страховий продукт, а також страхові посередники у вигляді маклерів і страхових агентів.

Крім цього, до суб'єктів  страхового ринку можна віднести також різні об'єднання страховиків, освітні центри з підготовки і перепідготовки кадрів, наявну спеціальну пресу і рекламу страхового ринку, а також перестраховиків, товариства взаємного страхування, професійних оцінювачів ризиків (андеррайтери, сюрвеєри), професійних оцінювачів збитків (аварійні комісари, диспашери, аджастери), актуаріїв та Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, яка здійснює організацію ліцензування, розроблює методологію й організацію нагляду, займається питаннями розвитку законодавства і зовнішніх зв'язків, координацією роботи і правового забезпечення страхової діяльності. У структурі Держфінпослуг виділено окремий департамент - Департамент страхового нагляду, який, зокрема, проводить перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і вірогідності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування. Страховий ринок передбачає самостійність суб'єктів ринкових відносин, їхнє рівноправне партнерство, розвинуту систему горизонтальних та вертикальних зв'язків між ними. Він забезпечує органічний зв'язок між цими суб'єктами шляхом спільного визнання потреби у страховій послузі, що є продуктом цілеспрямованої діяльності страхової компанії та пропонується на страховому ринку на умовах еквівалентного обміну з метою одержання прибутку. Отже, страхова послуга є товаром у середовищі страхового ринку. Але порівняно зі звичайним товаром страховик не створює ніякого матеріального продукту. Його продукт може бути визначений як невідчутна діяльність і тому належить до поняття "послуга". Основні споживачі ринку - фізичні та юридичні особи (страхувальники). Саме для них страхові компанії розробляють різноманітні страхові продукти, визначають програму страхування, формують попит та пропонування на свої послуги.

Страхова послуга  на підставі Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" належить до категорії фінансових послуг, як і послуги банків та інших фінансових установ. Згідно з цим законодавчим актом фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою одержання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Пропонувати страхові послуги на страховому ринку можуть лише спеціалізовані організації, які  повинні надати відповідні фінансові  гарантії, тобто страхові компанії. Діяльність страховиків згідно з  законодавством України підлягає обов'язковому ліцензуванню. Крім того, форма реалізації страхової послуги може бути добровільною чи примусовою (обов'язковою). Але це стосується тільки тих випадків, коли надання страховиком захисту необхідне з погляду суспільних інтересів.

Фінансові послуги  на страховому ринку як компонента ринку фінансових послуг вміщують такі підсистеми:

• послуги особистого страхування;
• послуги майнового страхування;
• послуги перестрахування;
• послуги кредитного страхування;
• послуги страхування відповідальності.

Становлення та розвиток страхового ринку в Україні зумовлюється необхідністю надання грошової допомоги потерпілим у разі виникнення страхового випадку. Страховий ринок спрямований на забезпечення страхового захисту суспільства.

Страхування - це особливий вид економічної діяльності, пов'язаний з перерозподілом ризиків серед учасників страхового ринку. Страхові компанії (страховики) за рахунок коштів клієнтів забезпечують акумуляцію страхових внесків, створюючи страхові резерви для здійснення страхових виплат своїм клієнтам при завданні збитків у випадку непередбачених, несприятливих обставин.

Економічну сутність страхування розкривають його функції, такі як ризикова, попереджувальна, заощаджувальна та контрольна.

Ризикова функція обумовлюється наявністю різних видів ризиків, що і є передумовою страхування.

Попереджувальна (превентивна) функція здійснюється фінансуванням певних заходів, спрямованих на виключення або зменшення ступеня страхового ризику. Це дозволяє зменшити тим самим і збитки від можливих ризиків.

Заощаджувальна функція - це акумуляція і зберігання грошових коштів населення за допомогою особистого страхування. Це реалізує прагнення громадян у страховому захисті на тривалий строк.

Контрольна функція страхування реалізується у контролі цільового використання засобів страхового фонду, що регламентується нормативно-законодавчими актами. Контрольна функція здійснюється через фінансовий контроль за правильністю ведення страхових операцій страховими компаніями.

У країнах з розвиненими ринковими відносинами страховий ринок вважається стратегічним сектором економіки, який позитивно впливає на стабілізацію економічного розвитку. Це пояснюється таким:

- система страхування  є важливою складовою економічного  середовища;

- страховий захист  впливає на підвищення рівня життя населення;

- процес страхування  є джерелом поповнення інвестиційного  потенціалу і сприяє розвитку  економіки.

10. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ СТРАХОВОЇ КОПМАНІЇ

 

10.1 Система показників оцінки фінансового стану страхової компанії

 

Згідно з статтями 30,31 Закону України «Про страхування» страховики зобов'язані дотримуватися таких умов забезпечення платоспроможності:

- наявності сплаченого статутного фонду та наявності гарантійного фонду страховика;

- створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

- перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов'язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, у тому числі страхових. Страхові зобов'язання приймаються рівними обсягам страхових резервів, які страховик зобов'язаний формувати у порядку, передбаченому цим Законом.

На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, на будь-яку дату дорівнює більшій з визначених величин, а саме:

- перша - підраховується шляхом множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується на 50 відсотків страхових премій, належних перестраховикам;

- друга - підраховується шляхом множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується на 50 відсотків виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.