Суть та умови використання середніх величин. Види середніх

 При аналізі статистичної  інформації широке розповсюдження  мають табличні та графічні методи.

 Завдання статистики  на сучасному етапі нерозривно  пов'язані із загальними проблемами  переходу України до ринкових відносин:

 всебічні дослідження  виникаючих у суспільстві глибоких  перетворень економічних і соціальних  процесів на основі науково обґрунтованих показників;

 узагальнення та прогнозування  тенденцій розвитку господарства держави;

 виявлення резервів  ефективності суспільного виробництва;

 своєчасне забезпечення  господарських і керівних органів статистичною інформацією;

 впровадження в статистику  стандартів системи національних рахунків (СНР);

 розвернення системи моніторингів (спеціально організованих спостережень);

 подальша комп'ютеризація органів державної статистики;

 вдосконалення статистичної  інформації та методологій розрахунків  статистичних показників.

Організація статистики в Україні

Організація статистичної роботи в різних галузях України здійснюється Державним комітетом статистики України (Держкомстатом), очолюваним головою. Він одночасно є керівником Колегії Держкомстату. В структурі цієї організації утворена Методична комісія, яка займається розробкою необхідної документації на державному рівні з питань організації статистичних служб на місцях, статистичної звітності, переписів населення України, методологій статистики.

 В умовах зміни соціально-політичної  ролі статистики як фактора  формування суспільної свідомості  в умовах переходу України  до ринкових відносин особливе  значення має розширення привселюднення, доступності та оперативності надійної статистичної інформації для законотворчої влади, управлінських, виконавчих, господарчих органів і широкої громадськості. З цього приводу при Держкомстаті у 2000 році було утворено Державне агентство з розповсюдження статистичної інформації (Держстатінформ).

 При Держкомстаті функціонує  Науково-дослідний інститут статистики, який веде узагальнення наукових  досліджень з теорії та методології статистики.

 Держкомстат на місцях  керує статистичною роботою регіональних  органів статистики – обласними управліннями статистики.

 Перехід України до  ринкових відносин обумовлює  необхідність впровадження в  статистику та бухгалтерський  облік системи національних рахунків (СНР), яка широко використовується  в світовій практиці і відповідає  особливостям і вимогам ринкових відносин.

 В цьому зв'язку  важливий розвиток професійних  контактів вітчизняних статистичних  органів з міжнародними службами  ООН та її Статистичною комісією.

 Статистична комісія  ООН здійснює розробки з методологій  статистичних робіт, порівнюваності показників, готує рекомендації для Статистичного бюро Секретаріату ООН, координує статистичну роботу спеціалізованих органів ООН, надає консультації з питань збирання, обробки, аналізу та розповсюдження статистичної інформації.

 Статистичне бюро Секретаріату  ООН є виконавчим органом, збирає  статистичну інформацію від країн  – членів ООН, публікує ці дані, готує доповіді з різних питань  статистики та здійснює розробку  методологічних питань статистики.

 До міжнародних організацій  статистики відносяться також: ЮНЕСКО (організація ООН з питань освіти, науки та культури); Міжнародна  організація праці (МОП); Міжнародний  валютний фонд (МВФ); Статистичне  управління Європейських Співтовариств (Євростат); Статистичний комітет незалежних держав та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суть та умови використання середніх величин. Види середніх.

З описових кількісних засобів аналітичного дослідження значного поширення набуло використання середніх та відносних величин.

 Середні величини (прості  арифметичні, зважені арифметичні, середні хронологічні, середні геометричні, середні гармонічні, середні квадратичні) використовуються в аналізі для  узагальнюючої характеристики масових  однорідних показників (середня  заробітна плата робітника, середня  чисельність працівників, середня  ціна реалізації тощо). Через середню  величину характеризують загальний  рівень ознаки, що аналізується, коли вона схильна до значних  коливань. Обов'язковою умовою для  використання способу середніх  величин є якісна однорідність  сукупності явищ та фактів, що  вивчаються.

 Під час обчислення  середніх величин необхідно враховувати, що вони поділяються залежно  від поставлених цілей на дві  групи:

o прості середні, обчислені  без урахування значущості кожного  елемента в загальній сукупності;

o зважені середні, в яких  враховано вагу (значущість) досліджуваних  елементів.

 Найбільш простою є  середня арифметична, яка обчислюється  простим діленням суми окремих  значень ознак на їхню кількість.

 Необхідно обчислити  середню ціну закуплених матеріалів.

 Однак така середня  не дає дійсного значення ціни  для загальної сукупності заготовлених  матеріалів, оскільки в ній не  враховано розмірів партій матеріалів. Точніше уявлення про середню  ціну дає зважена середня арифметична.

 Середня гармонічна  тісно пов'язана із середньою  арифметичною і обчислюється  як відношення суми ознак до  суми добутків цих ознак на  обернені значення варіант.

 Використання середньої  гармонічної є найбільш зручним  у тому разі, коли невідомі  абсолютні значення досліджуваних  ознак.

 Середня квадратична  обчислюється добуванням квадратного  кореня з частки від ділення  суми квадратів окремих значень  досліджуваної ознаки на їхню  кількість.

 Середня квадратична  здебільшого використовується для  обчислення середнього квадратичного  відхилення.

 Найчастіше в економічному  аналізі використовується середня  хронологічна, яка характеризує  середній рівень рядів динаміки.

 Характерним прикладом  використання середньої хронологічної  є. обчислення середнього залишку  оборотних коштів.

 Середня геометрична  обчислюється добуванням кореня  п-го ступеня із добутку значень ознак, що аналізуються.

 Середня геометрична  використовується для обчислення  середніх темпів зростання під  час аналізу динамічних рядів.

 Важлива роль середніх  величин в аналізі економічних  явищ і процесів пояснює підвищені  вимоги до їх використання. Наукову  обґрунтованість використання середніх  величин забезпечують такі умови:

o обчислення середніх  величин для всього кола досліджуваних  явищ або принаймні для їх  найбільш типової частини. Порушення  цього правила спотворює характер  узагальнення явища;

o забезпечення однорідності  явищ, для яких обчислюються середні  величини. Так, наприклад, середня собівартість  знеособленої одиниці різноманітних  виробів, що випускається підприємством, не має економічного змісту. Якщо  однорідні явища мають внутрішні  відмінності, поряд з загальною  середньою доцільно вивчати деталізовані  середні щодо структурних групувань. Прикладом цього є обчислення  середньої заробітної плати для  всього промислово-виробничого персоналу  підприємства і для окремих  категорій персоналу;

o правильний вибір одиниці  сукупності, за якою обчислюється  середня величина. При цьому треба  врахувати мету такого обчислення.

 Так, за визначення  величини випуску продукції на 1 м2 виробничої площі в знаменнику  дробу може бути або вся  виробнича площа підприємства, або  та, що фактично використовується. Перша середня величина характеризуватиме  потенційні можливості підприємства, а друга - їх реальне використання.

 Урахування основних  вимог до середніх величин  забезпечить правильність аналітичних  висновків і управлінських рішень, ухвалених на підставі розрахунків.

 Поряд із середніми  величинами широкого застосування  в економічному аналізі набули  відносні величини, які мають  певні переваги перед величинами  абсолютними. Останні служать, як  правило, для розрахунку відносних  величин, за допомогою яких можна  проаналізувати рівень виконання  планових завдань або нормативів, динаміку явищ, що розвиваються, структурні зміни, зробити коефіцієнтний  аналіз. Однією з найважливіших  властивостей відносних величин  є те, що вони нейтралізують  відмінності абсолютних величин  та уможливлюють порівнювання  таких явищ, абсолютні показники  яких не надаються до безпосереднього  порівнювання.

 Відносними величинами  називають величини, що виражають  кількісні відношення між соціально-економічними  явищами. Їх отримують діленням  однієї величини на іншу. Здебільшого  відносні величини є відношенням  двох абсолютних величин.

 Величина, з якою порівнюють (знаменник дробу), називається базисною  величиною, а та, що порівнюється, - звітною. Відносна величина показує, у скільки разів порівнювана  величина більша за базисну  або яку частку другої становить  перша. За допомогою відносних  величин виражаються численні  факти суспільного життя: відсоток  виконання плану, темпи зростання  та приросту окремих показників, структура випущеної продукції, коефіцієнти ліквідності та ін.

 За формою відносні  величини поділяються на коефіцієнти, відсотки, індекси. Коефіцієнти використовують  для зіставлення двох взаємозв'язаних  показників, один з яких беруть  за одиницю. Наприклад, коефіцієнт  ліквідності - відношення грошових  коштів до поточних зобов'язань, коефіцієнт фінансової незалежності -- відношення власного капіталу  до валюти балансу підприємства, коефіцієнт змінності - відношення  кількості відпрацьованих змін  до кількості відпрацьованих  днів.

 Відсотки є необхідними  для характеристики співвідношення  величин, одну з яких беруть  за 100. Відсотки можуть бути використані  для розрахунку структури випуску  продукції, структури активів, пасивів, характеристики виконання плану  тощо.

 Індекси використовуються  для вивчення показників у  динаміці. Розрізняють базисні та  ланцюгові індекси. У розрахунку  базисних індексів перший (базисний) показник динамічного ряду береться  за 100%, а наступні величини розраховуються  у відсотковому співвідношенні  до базисного. У розрахунку ланцюгових індексів кожний показник динамічного ряду зіставляється не з базисним, а з попереднім роком.

 За економічною сутністю  відносні показники поділяються  на такі види: виконання плану, динаміки, структури, координації, інтенсивності, ефективності.

 Відносна величина  виконання плану - це співвідношення  між фактичним та плановим  рівнями показників, і зазвичай  воно виражається у відсотках.

 Для характеристики  зміни показників за будь-який  проміжок часу використовують  відносні величини динаміки. Їх  визначають діленням величини  показника поточного періоду  на його рівень у попередньому  періоді (місяці, кварталі, році). Називаються  вони темпами зростання (приросту) і виражаються, як правило, у відсотках  або коефіцієнтах. Відносні величини  динаміки також можуть бути  базисними й ланцюговими. У першому  випадку, як було сказано, кожний  рівень динамічного ряду порівнюється  з базисним роком, а в другому - з попереднім.

 Показник структури - це відносна частка (питома вага) частини в цілому, яка виражається  у відсотках або коефіцієнтах. Наприклад, питома вага окремих  видів продукції в загальному  обсязі, питома вага робітників  у загальній кількості працівників  підприємства.

 Відносні величини  координації - це співвідношення  частин цілого, наприклад, активної  і пасивної частини основних  виробничих фондів, силових і  робочих машин, коефіцієнт придатності  та зносу основних фондів тощо.

 Відносними величинами  інтенсивності називаються показники, що характеризують міру поширення, розвитку якогось явища у відповідному  середовищі, наприклад рівень захворюваності  населення, відсоток робітників  вищої кваліфікації, питома вага  активної частини основних фондів  у їхній загальній вартості.

 Відносні величини  ефективності - це співвідношення  ефекту з ресурсами або витратами, наприклад прибутковість активів, прибутковість продажу, витрати  на 1 гривню товарної продукції.