Поняття і види цінних паперів. Завдання статистики цінних паперів

Чутливість = Дохідність акцій : Дохідність ринку;

акції А = 0,15 : 0,10 = 1,5;

акції В = 0,10 : 0,10 = 1,0;

акції С = 0,05 : 0,10 = 0,5.

За цією формулою акції  А чутливіші за ринок, акції В  мають ринкову чутливість, акції С менш чутливі, ніж ринок.

Рівень ризику оцінюється величиною бета (b), яка дорівнює тангенсу кута нахилу лінійної залежності між прибутками за конкретними акціями й загальноринковими прибутками за всіма акціями на біржі в цілому.

Чутливість акцій від  ринку можна також визначити  за допомогою рівняння регресії, яке має вигляд

R_s = bR_m + a + e,

де а — константа; b — коефіцієнт регресії; е — величина помилки; R_m — дохідність ринку; R_s — дохідність акцій.

Параметр b рівняння регресії має назву коефіцієнта регресії, або бета. Він показує, наскільки в середньому змінюється значення дохідності акцій зі збільшенням значень дохідності ринку на одиницю.

На етапі оцінки лінії  регресії необхідно визначити невідомі параметри обраного рівняння за методом  найменших квадратів.  
З математичної статистики відомо, що основна умова цього методу полягає в мінімізації суми квадратів відхилень емпіричних значень R_s від теоретичних Y:

Sе² = S(R_s – Y)² = min.

Отже, існує можливість отримати найкращу оцінку параметрів b і а лінійного рівняння регресії. Для їх обчислення треба скласти і розв’язати систему нормальних рівнянь. Лінійній моделі відповідає така система рівнянь з двома невідомими:

Зрозуміло, що МОКА дозволяє легко порівняти ризикованість  окремих акцій. Проте важливою передумовою  є те, що дисперсія навколо характерної  лінії не повинна бути значною. Якщо дисперсія велика, слід враховувати додаткові елементи ризику, а сам ринок цінних паперів може й не виявитися надійним показником ризикованості окремих цінних паперів.

При виборі фінансового активу необхідно враховувати безпечний рівень прибутковості й плату за ризик, які разом створюють необхідний (мінімальний) рівень прибутковості. За безпечний рівень прибутковості звичайно беруть відсоткову ставку державних облігацій.

Необхідна величина дохідності акцій складається з безпечної  ставки та премії за ризик. Якщо застосовується оцінка за допомогою b, то премія за ризик складається з ринкового доходу (R_m) плюс або мінус вищий чи нижчий недиверсифікований ризик, пов’язаний з акціями. За певного рівня ризику дохідності ринку можна визначити необхідну величину дохідності акцій. Необхідно розрахувати безпечну ставку, взяти середню ринкову ставку та скоригувати її з урахуванням ризикованості окремих акцій. Формула для визначення необхідної ставки доходу:

,

де K — необхідний рівень прибутковості, або необхідна дохідність акцій; і — безпечна ставка; R_m — середня дохідність ринку; b — бета, або недиверсифікований ризик.

Так, якщо середня дохідність цінного папера 15 %, а середня дохідність ринку в цілому за певний період 10 %, то бета — коефіцієнт акції дорівнюватиме 1,5, а необхідна дохідність акцій:

К = 0,1 + 1,5 (0,15 – 0,1) = 0,175, або 17,5 %.

Величина 17,5 % означає, що будь-які  акції з ризиком, або бета 1,5, повинні приносити дохід не менш ніж 17,5 %. Дохід, нижчий за 17,5 %, робить акції непривабливими — їх слід продати. Дохід, вищий за 17,5 %, означає, що на акції занижена ціна і їх слід купувати.

Існує так званий метод  лінії надійності ринку (ЛНР), який дає  базис для оцінки відносних переваг  цінних паперів. Модель ЛНР починається  з безпечної ставки, потім додається  премія, що складається з середньої  дохідності ринку та поправки коефіцієнта  бета, або недеверсифікованого ризику. Метод ЛНР дає змогу вирахувати ставку доходу, яку повинні одержувати інвестори від цінних паперів. Якщо дохідність цінних паперів нижча за цю ставку, то це означає, що інвестори одержують менше, ніж належить. Отже, ціна на цінні папери завищена. Якщо дохідність вища за необхідну ставку, то інвестори одержують більше, ніж повинні одержувати, а це означає, що гроші вкладені вигідно. До того ж, враховуючи дисконтну ставку, метод ЛНР допомагає інвесторам визначити сучасну вартість і прибутковість інвестицій.

Для всебічного аналізу ринку цінних паперів  застосовуються також системи статистичних показників, які складаються з  низки коефіцієнтів, індексів та абсолютних показників. Дана система дозволяє найповніше охарактеризувати ефективність вкладень коштів інвесторів у цінні папери, ступінь використання акціонерного капіталу, вартість цінних паперів. Вона включає такі показники.

Коефіцієнт виплат, який визначається як відношення чистого доходу, отриманого компанією, і розподіляється у вигляді дивідендів:

,

де K_b — коефіцієнт виплат; D — дивіденд; D/А — дохід на одну акцію.

Якщо компанією випущено різні види акцій, на які нараховуються різні дивіденди, то величина дивіденду, що стоїть у чисельнику формули, визначається як середнє арифметичне.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Джерела статистичних даних щодо цінних паперів

Стан ринку цінних паперів  в Україні висвітлює статистична звітність за формою № 2-Б «Звіт про випуск, реалізацію та обіг цінних паперів», яку складають усі підприємства, організації та установи, незалежно від підпорядкування та форм власності, що перебувають на господарському розрахунку, мають самостійний баланс і є юридичними особами. Звіт складають як емітенти, так і ті, що мають обіг цінних паперів (не власних).

Заповнення форми виконується  зростаючим підсумком з початку року за І квартал, 1-ше півріччя, 9 місяців, рік на підставі даних первинного бухгалтерського обліку та звітності, за номінальною вартістю цінних паперів. Передбачена розробка у регіональному, галузевому розрізах та за формами власності.

Вперше форму № 2-Б «Звіт  про обіг цінних паперів» було складено за підсумками 1992 р. і за своїм змістом вона суттєво відрізнялася від діючої нині: вона складалась з одного розділу; включала, крім вартісних, кількісні показники; основну увагу в ній було зосереджено на докладному розподілі цінних паперів за видами. Емітентська діяльність та вторинний ринок цінних паперів чітко не виокремлювались. З розвитком ринку цінних паперів та накопиченням досвіду роботи над звітністю виявилися як недостатність отриманої інформації, так і деякі слабкі сторони самої форми.

Зараз форма № 2-Б включає тільки вартісні показники, оскільки практика довела, що внаслідок  постійних процесів злиття та подрібнення цінних паперів кількісні дані простежити практично неможливо. Розподіл цінних паперів було укрупнено за рахунок виділення тільки основних їх найменувань та найвагоміших підвидів згідно із Законом України «Про цінні папери та фондову біржу».

Форма складається з трьох  розділів. Розділ 1 висвітлює випуск та первинне розміщення цінних паперів  емітентом і, в свою чергу, формується з чотирьох підрозділів:

1. «Випущено цінних паперів» — включає дані про наявність цінних паперів на початок року, випуск їх за звітний період і загальну вартість цінних паперів, якими оперував емітент;
2. «Розміщено на початок року» — проставляється вартість цінних паперів емітента, що знаходились у власності юридичних чи фізичних осіб на 1 січня звітного року;
3. «Вперше розміщено у звітному періоді» — показується вартість власних цінних паперів, вперше розміщених емітентом протягом звітного періоду (як випущених у звітному періоді, так і залишку нерозміщених на початку року);
4. «Розміщено в цілому» — тобто загальна вартість розміщених цінних паперів.

У цьому розділі також  додатково передбачено можливість стежити за розміщенням цінних паперів  за статусом власника — юридичною  чи фізичною особою, а також інвесторами  інших країн (нерезидентами).

Розділ ІІ «Обіг цінних паперів» характеризує операції з усіма  цінними паперами, які є у власності  емітента (як випущеними ним безпосередньо, так і придбаними в інших емітентів), тобто висвітлює вторинний ринок  цінних паперів. При цьому у підрозділі «Цінні папери емітента власні» показуються операції з цінними паперами, випущеними самим емітентом, а у підрозділі «Цінні папери інших емітентів» — операції підприємства з цінними паперами, випущеними виключно іншими емітентами. Крім того, у цьому розділі виокремлюються дані про продаж цінних паперів за особисті приватизаційні рахунки громадян.

Розділ ІІІ «Обсяги  взаємного інвестування у вигляді  цінних паперів» висвітлює як інвестування через цінні папери суб’єктів  господарської діяльності України (резидентів-емітентів) нерезидентами (суб’єктами господарської діяльності інших держав), так й інвестування резидентами нерезидентів-емітентів. Також у розділі простежуються суми дивідендів і відсотків, виплачених у звітному періоді резидентами нерезидентам, а також нерезидентами резидентам згідно із зобов’язаннями стосовно цінних паперів.

Висновки

Отже, можна зробити висновик, що цінний папір - це документ, який на підставі встановленої форми і обов'язкових реквізитів засвідчує майнові права, здійснення або передача яких можливі при її пред'явленні. 

Предметом статистики цінних паперів є кількісні характеристики масових процесів руху цінних паперів  як фінансових продуктів, діяльності емітентів, інвесторів, фінансових та інформаційних  посередників, провідних операції на ринку цінних паперів, а також  позабіржових ринків цінних паперів  в цілому. 

Завдання статистики цінних паперів: 

1) збір і розкриття  інформації про цінні папери  як інвестиційних товарах, створення  об'єктивних уявлень про їх  ризик, прибутковості і ліквідності  в якості основи прийняття  інвестиційних рішень 

2) створення інформаційної  бази і статистичний аналіз  діяльності емітентів, інвесторів, фінансових та інформаційних  посередників, що діють на фондовому  ринку, в якості основи розробки  стратегій учасниками ринку і  політик щодо його регулювання  та розвитку державними органами 

3) формування інформаційного  забезпечення для статистичного  аналізу та управління соціально-економічними  процесами в тій мірі, в якій  вони відображаються або формуються  на ринку цінних паперів. 

4) розробка та вдосконалення  методології збору та аналізу  статистичної інформації про  цінні папери та учасників  фондового ринку. 

Основні джерела статистичної інформації: 

1) проспекти емісії, звітність  емітентів про випуск цінних  паперів та фінансова звітність; 

2) статистичні спостереження  та звітність фондових бірж 

3) статистичні спостереження  та звітність організованих систем  позабіржового обороту 

4) звітність фінансових  органів і центральних банків  про стан державного боргу,  статистичні публікацій комісій  з цінних паперів або інших  державних органів, що регулюють  ринок цінних паперів 

5) статистичні публікації  асоціацій професійних учасників  ринку цінних паперів та інституційних  інвесторів 

6) публікації рейтингових  агентств і т.д. 

Комплексне статистичне  вивчення цінних паперів передбачає як характеристику самих цінних паперів (їх курсів, обсягів, торгів, якості), так  і діяльності учасників ринку  цінних паперів (емітентів, інвесторів і т.д.), причому окремо по видах  ринків цінних паперів (біржовий і позабіржовий, первинний і вторинний) і видам  самих цінних паперів (акції, облігації  і т.д.). Особливим розділом статистичного  вивчення цінних паперів є оцінка цінних паперів і визначення їхньої прибутковості, визначення ризику і прибутковості портфельних інвестицій. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Банківська статистика: Опорний конспект лекцій / А. В. Головач, В. Б. Захожай, Н. А. Головач. — К.: МАУП, 2010.
2. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — К. 2011.
3. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента: В 2 т. — К.: НИКА-Центр, 2009.
4. Грабовецький Б. Є. Методичні вказівки до вивчення курсу "Загальна теорія статистики". — Вінниця, 2009.
5. Захожай В. В., Шепітко Г. Ф. Статистика ринку товарів та послуг. — К.: Вид-во УФІМВ, 2008.
6. Збірник задач зі статистики / За ред. А. В. Головача, А. М. Єриної, О. В. Козирева, С. С. Герасименка. — К.: Вища шк., 2004.
7. Єріна А. М. Статистичне моделювання та прогнозування: Навч. посіб. — К.: Вид-во КНЕУ, 2011.
8. Ерина А. М., Пальян 3. О. Теория статистики: Практикум. — К.: Т-во "Знання", 2011.
9. Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н. М. Економіка торговельного підприємства. — К.: Хрещатик, 2009.
10. Митрофанов Г. В. Методика аналізу фінансового стану підприємства. — К.: Вид-во КТЕІ, 2011.
11. Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. — К.: Вік, Глобус, 2010.
12. Рябушкин В. Т. Основы статистики финансов. — М.: Финстатин-форм, 2007.
13. Статистика / С. С. Герасименко та ін. — К.: Вид-во КНЕУ, 2008.
14. Статистика: Підручник / С. С. Герасименко, А. В. Головач, М. Єріна та ін. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Вид-во КНЕУ, 2009.