Життєві стратегії молоді

Згідно вище сказанного,можна дійти висновку,що багато вчених розробляли проблему цінностей та ціннісних орієнтацій.Кожен з них давав різні інтерпритації.Але вивчення цінностей та ціннісних орієнтацій було і залишається актуальним.Так як вони не постійні,тобто змінюються завдяки трансформаціям,які відбуваються в суспільстві. 
1.2Духовні цінності як фактор соціальних змін

Роботи  П.Штомпки присвячені комплексному та цілісному аналізу соціального становлення та соціальної зміни. Розглядаючи історичні зміни, польський соціолог показує, що вони охоплюють не тільки дії і практику, не тільки природу і свідомість, але і зв'язки між усіма ними, способи, якими вони об'єднуються і своїми діями породжують соціальну динаміку. Таким чином, до своєї моделі П.Штомпка додає найостанніший, найбільш складний вузол зворотного зв'язку: «справа не лише в тому, що діяльність агентів (суб'єктів) змінюється в процесі їх власної практики, але і в тому, що саме соціальне становлення змінює свій вигляд в ході історії »[31].

Слід зазначити соціолог бачив в якості загального знаменника основних тенденцій історичного процесу зростаючий контроль над природним середовищем, управління нею і відокремлення від неї. Суспільство, з одного боку, поступово підпорядковує природні ресурси потребам людей, з іншого - прагне до власного захисту від негативного впливу природи. Що стосується свідомості, то завдяки зростанню знань, розвінчання всякого роду міфів, ілюзій та інших продуктів «помилкового свідомості» стає можливим точніше передбачати, планувати і цілеспрямовано змінювати соціальне життя.

Також треба відмітити,що антологічний аспект цінностей особистості виступає основою, за якою можна виділити такі підсистеми цінностей: духовні, які виступають як цінності життя і його змісту; моральні, тобто цінності морального вибору вчинків і поведінки; індивідуально-соціальні, які відображають структуру людської діяльності, специфічний спосіб людського існування.

Беручи до уваги, що особистість — різностороннє і надмірно складне утворення, яке вивчається різними науками, обмежимось соціально-філософським підходом, який орієнтує дослідника на аналіз тих якостей людини, що характеризують її як члена суспільства, суб'єкта своєї соціальної поведінки.

У межах даного підходу до структуроутворюючих факторів, як правило, відносять такі:

1.  Стійки форми життєдіяльності людини, інакше кажучи, сукупність соціальних ролей, які вона виконує і які репрезентують різноманітність її взаємодії з навколишньою дійсністю.

2.  Становище людини в системі суспільних відносин передусім виробничих, а також її місце в різних «зрізах» соціальної структури, тобто приналежності до утворюючих її соціальних груп, категорій і спільнот.

3.  Направленість особистості — система потреб, інтересів, поглядів, переконань, ідеалів, установок і орієнтацій, які виступають суб'єктивними регуляторами індивідуальної поведінки.

4.   Потенціал особистості — сукупність особистісних якостей, що характеризують здатність індивіда до здійснення його соціальної життєдіяльності. За рівнем фактори охоплюють усі основні форми соціальної визначеності особистості..відображаючи різні сторони взаємозв'язку людини і суспільства, вони проявляються  в його соціальних характеристиках, які відповідно відрізняються. Підходів до структурування і типології  орієнтацій є декілька. Наприклад, можна провести типологізацію ціннісних орієнтацій за сферами дії основних соціальних цінностей. Тоді  перший блок складають: орієнтації  на цінності трудової діяльності,включаючи працю і орієнтуючи на неї як самоцінність. Другий великий блок: орієнтації на цінності вільного часу включаючи й орієнтацію на вільний час як самоцінність.Ці всі фактори  притаманні молодій людині.

Наступні три блоки орієнтацій тісно пов'язані як зі сферою праці, так і вільного часу і можуть бути названі перехресними: орієнтація на цінності суспільно-політичної діяльності, освіти,сім'ї.При цьому перший блок орієнтацій можна умовно назвати орієнтаціями самодостатнього, другу - інструментального типу.При спробі здійснити систематизацію соціокультурних орієнтацій молоді можна зробити таку структурну модель.

Політичні:

— орієнтації на цінності розвитку держави і права, політичний суверенітет, незалежність, право націй на  самовизначення,   свободу   вибору громадянства.

Правова, ідеологічна:—  орієнтація на мир,свободу, рівність, справедливість, гуманізм.

Економічні:

—   орієнтації на матеріальний добробут, економічне благополуччя, економічну стабільність, рівні стартові можливості, соціально - орієнтований ринок;

—  професійна, технологічна, управлінська орієнтація.

Соціальне:

—  орієнтація на соціальну справедливість, рівність, поєднання інтересів на рівні особистості, групи суспільства, самореалізацію особистості, соціальну захищеність і забезпеченість дитинства, материнства, старості, сімейне благополуччя,суспільно-корисні справи тощо.

Духовні:

Моральні:— орієнтація на гуманізм, добро, злагоду, гарні стосунки з людьми, на волю до життя, свободу волі, мужність, мудрість, правдивість, відповідальність тощо.

Релігійні:

—орієнтація на ідею толерантності, милосердя, вірність, покаяння, самоочищення, віру, надію, любов і т.ін.

Естетичні:

— орієнтація на прекрасне, на цінність блага, на звеличування тощо.

Що стосується соціокультурної взаємодії, то її структуру складають три, невіддільних один від одного, аспекти:

1) особистість як суб'єкт взаємодії;

2) суспільство як сукупність взаємодіючих індивідів з його соціокультурними відносинами і процесами;

3) культура як сукупність значень цінностей і норм.

На формування соціокультурних орієнтацій індивіда впливає сфера його діяльності, специфіка праці, професійна готовність, місце в суспільстві. Людина сприймає визначені соціальні ролі і виконує відповідні функції. При цьому відбувається перехід від зовнішнього об'єктивного у внутрішнє суб'єктивне, суспільного — в індивідуальне.

Особистість формується в діяльності та спілкуванні з іншими людьми. Саме в цьому процесі розкриваються і внутрішні, індивідуальні риси й ознаки особи. Вони характеризують її як неповторну, слугують виявленням особливого в ній, визначають її ставлення до даних видів діяльності. Суть особи визначається її соціальними ознаками, що сформувались у процесі соціалізації. Людина стає особою на етапі своєї соціальної зрілості. Значить, ніяка сукупність соціальних ролей не вичерпує суті особистості, її особливостей. Зрілі соціокультурні орієнтації відображають, з одного боку, риси особистості певної соціальної приналежності, з другого — її особливості, що виникають на основі особистого життєвого досвіду. Ціннісні уявлення є способом залучення особистості до участі в соціальному процесі, своєрідним засобом її соціалізації.

Особливою складністю відзначається процес формування духовних орієнтацій молоді. Духовний розвиток особи, збагачення її духовного світу можливі тільки в процесі духовно-практичного освоєння світу. Справжня духовність особи вимірюється не тим, якою мірою вона споживає продукцію духовного виробництва, а якою мірою предметом її життєвих прагнень є прилучення до знань, науки, мистецтва.

Духовність є орієнтацією життєдіяльності загалом і в часткових її аспектах на вироблення людською культурою ідеалів і цілей духовного освоєння реальності, сприйняття їх як сенсожиттєвих цінностей.

Девальвація духовних цінностей особливо вразила молодь. Відсутність ідеалів, розчарування в можливості що-небудь змінити, зневіра в свої сили, нездатність зрозуміти істинну суть життя — все це визначає свідомість численних груп молоді.

Локальні життєві цінності для більшості молоді важливіші, ніж цінності карорівня (проблеми суспільства, нації, держави, людства в цілому). З одного боку, це може бути ознакою певного відмежування молодих людей від суспільно значущих проблем, а з іншого — переконливо свідчить, що можливе вирішення цих глобальних проблем коріниться насамперед на особистому рівні — в сім'ї, найближчому оточенні, колективі друзів, однодумців, колег. Адаптуючись до сучасного життя в суспільстві, молодь формує свої ціннісні орієнтири.

За результатами  соціологічних досліджень, проведених у Київському Національному  університеті   імені Т.Шевченка та Київському Національному університеті культури та мистецтв, у системі ціннісних переваг і орієнтацій   сучасного   студентства прагнення    «зробити    професійну кар'єру» і «бути вільним та незалежним у своїх рішеннях та вчинках» виявили майже 80 відсотків. Багатства прагнуть 28 відсотків молодих людей. Така ціннісна орієнтація, як прагнення «принести користь своїй країні», виявилася не надто популярною — 38 відсотків. Ці показники свідчать про не дуже високу активність молодих людей щодо праці на користь Батьківщини, певну інертність та відстороненість від усього, що відбувається в суспільстві. Напевно, в умовах сьогодення — «виживає сильніший» — більшість молодих людей переймаються  вирішенням   своїх  власних проблем, а не суспільства загалом.

Цікаво розглянути сформовані в сучасних суспільних умовах ціннісні орієнтації молоді залежно від віку респондентів. Існує певна тенденція: з віком, набуттям життєвого досвіду в настроях людей молодіжні ілюзії поступаються місцем реалізму, раціоналізму. Такі цінності, як багатство, кар'єра, влада, слава, більше приваблюють студентів І—II курсів. Це вік, коли ще здається, що попереду безліч невикористаних можливостей, завершення навчання, коли молода людина вже зіткнулась з усіма труднощами адаптації в сучасному суспільстві, її погляди, переконання дещо змінюються. Зокрема, що стосується прагнення зробити кар'єру, то цей показник серед випускників вузу вдвічі нижчий, ніж серед першокурсників. З віком бажанішим стає відчуття спокою та можливості ні в що не втручатися. Це свідчить про те, що з віком зростає питома вага тих молодих людей, які пасивно спостерігають за суспільними процесами.

За результатами соціальних досліджень духовні питання, проблеми національної культури і мистецтва в ієрархії найважливіших для молодих людей проблем посідають далеко не перші місця, тільки 47 відсотків студентів зазначили, що обговорюють стан справ у вітчизняній культурі. Це свідчить про складні і суперечливі процеси, які відбуваються в сфері української культури, залишаються поза увагою більшості молодих людей. У молодіжному середовищі існує своєрідний духовно-ідейний вакуум, пов'язаний з кризою системи соціальних цінностей і недостатнім освоєнням нового соціально-духовного стану. Відсутність обгрунтованого соціального ідеалу не тільки породжує духовну апатію, а й зменшує загальну соціальну активність молоді в державі. Вона усувається від участі в громадському культурному житті.[30]

Духовний світ особи формулюється в процесі засвоєння відповідних цінностей культури. Однак, до його складу належать різного виду діяльність, наукові знання, юридичні норми, моральні й естетичні цінності. В сукупності вони складають цінність суспільної свідомості.

Важливим джерелом духовного і культурного розвитку молоді є література, книги. Оскільки в офіційній статистиці домашньою бібліотекою вважається книжкове зібрання не менше 100 примірників, є сенс відмітити, що 28 відсотків надають перевагу книжці у вільний час.

Досить інформативним є аналіз витрат молодих людей, пов'язаних з вільним часом. Так, серед молоді З відсотки витрачають гроші на театр, по 15 — на кіно та образотворче мистецтво.

В цілому проблеми, які турбують українську молодь, відбивають ситуацію в суспільстві. При цьому проблемами економіки,  фінансування, безробіття,  зростання злочинності серед молоді люди переймаються помітно більше, ніж, скажімо, проблемою    «руйнування    вітчизняної культури». Така позиція свідчить,що сучасна молода людина все ж таки не замкнена в своєму власному внутрішньому світові, а живе реальним суспільним життям, реагуючи на інфляцію в економіці та корупцію у владних структурах.

Вираженням інтересів молоді, підготовки її до громадської діяльності виступають молодіжні або студентські парламенти. На практиці вони працюють на молодь і разом з нею над розв'язанням власних проблем, є посередником її з державою. Подібні організації дозволяють створювати такий духовний і моральний клімат у країні, який допомагає молодій людині знайти свій шлях у житті.

Це завдання надзвичайно складне. Розв'язання його багато в чому залежить від того, як молодіжні організації відповідають на першочергові запити і потреби молоді. При цьому не слід забувати, що вони мають кілька функцій: організаторську, виховну, комунікативну тощо. Усі вони важливі, але виховна була і залишається провідною.

Проблеми формування ціннісних орієнтацій та культурних потреб, утвердження духовних і моральних засад у молодіжному середовищі сьогодні надзвичайно актуальні для нашого суспільства. Прилучення України до світової спільноти одним з наслідків має поширення в українському суспільстві світових тенденцій індустріалізації та урбанізації соціального середовища, панування Масової культури, спрощення культурних запитів та потреб. Традиційно такі тенденції посилюються в кризові періоди в суспільстві, під час економічних негараздів та докорінного переосмислення системи цінностей. Саме такий період свого становлення переживає сучасна Україна.

Оскільки засвоєння людиною певних світоглядних орієнтацій та життєвих настанов відбувається здебільшого у молодому віці, то ситуація в такому середовищі може розглядатися як умовна Модель майбутнього українського суспільства. Звичайно, з набуттям життєвого досвіду коригуються ціннісні настанови, однак підвалини політичних, моральних, культурних пріоритетів, система світоглядних цінностей та орієнтирів засвоюються людиною саме в юнацтві як наслідок процесу соціалізації.