Україна на шляху до громадянського суспільства: труднощі та перспективи

Виконати такі складні завдання непросто – насамеред тому, що у  нас „кволі” політичні партії та громадські організації, хоч їх налічується  дуже багато. Так, членами партій є  тільки два відсотки населення. Причому партчленство часто формальне. Психологічно, за своїми інтересами та орієнтаціями, насиченістю життя політичними контактами партійці мало чим відрізняються від пасивної частини населення. Спостерігається свідоме відсторонення громадян від політичних дій. Вони не відчувають власної причетності чи можливості контролю за рішеннями владних органів. Відтак громадянське суспільство стає категорією віртуальною.

І все ж ситуація не безнадійна. Політичне відчуження подолати можна. Для цього слід використати, зокрема, ресурси інституційної та процедурної адаптації. Процес формування громадянського суспільства та інтеракції держави має відбуватися синхронно. В ідеалі громадянське суспільство ніхто не будує, воно розвивається самостійно. Однак у перехідних суспільств немає ні часу, ні засобів, аби чекати, що все станеться самоплином. Якщо в Україні цей процес набуде характеру реалізації науково виваженої і обгрунтованої політики, а не звичайного компромісу політичних сил, досить часто спрямованого на задоволення корпоративних інтересів, тоді спостерігатимемо формування механізмів суспільного саморозвитку.

Використана література

1. Арон Р. Этапы развития  социологической мьіспи. — М.: 1993.

2. Краткий споварь по социологии. — М.: 2001.

3. Погорілий О.І. Соціологічна  думка XX століття: Навчальний посібник. — К.: 1996.

4. Ю.Радугин А.А., Радугин Р.А.  Социология: Курс лекций. — М.: 1995.

5. Ручка А.О., Танчер В.В. Курс  історії теоретичної соціології  — К.: 1992.

6. Современная западная социология: Словарь. — М.: 1990.

7. Социология: Наука об обществе. — Харьков: 1996.

8. Социология: Учебное пособие.  — М.: 1995.

9. Соціологія: Матеріали до лекційного  курсу (Піча В., Семашко О., Черниш  Н.) - К.: 2000.